Співвідношення технічних і соціальних норм.

 

Всі види норм (норма — це певне правило) можна умовно поділити на дві групи:
-соціальні;
-технічні.
Технічні норми регулюють діяльність людини, пов'язану 3 використанням природних ресурсів (норми витрати палива. електроенергії, води та ін.) і знарядь праці. Соціальні норми регулюють відносини людей один з одним.
Соціальні норми — правила поведінки загального характеру, що складаються у відносинах між людьми в суспільстві в зв'язку з проявом їх волі (інтересу) і забезпечуються різними засобами соціального впливу.
Сутністю соціальних норм є не просто правила, тому що правила існують і в несоціальних утвореннях, таких, скажімо, як математика, граматика, техніка та ін. (технічні норми), а правила чітко вираженого соціального характеру.
Ознаки соціальних норм:
1. Правила (масштаби, зразки, моделі) поведінки регулятивного характеру — соціально-вольові норми, що історично склалися або цілеспрямовано встановлені. Вони спрямовують поведінку людей відповідно до закладеної в нормі ідеальної моделі суспільних відносин, вносять однаковість у регулювання суспільних відносин і формують безупинно діючий механізм типових масштабів поведінки;
2. Правила поведінки загального характеру, тобто такі, що не мають конкретного адресата. Вони розраховані на те, щоб спрямовувати поведінку людей у рамках відносин даного виду; вступають у дію щораз, коли виникають відповідні суспільні відносини;
3. Правила поведінки наказового характеру — загальнообов'язкові. Вони встановлюють заборони, дають еталони поведінки;
4. Правила поведінки, які забезпечуються певними засобами впливу на поведінку людей (звичкою, внутрішнім переконанням, суспільним впливом, державним примусом).
Слід зазначити, що соціальні норми виникають у процесі історичного розвитку і, концентруючи досягнення людства в організації суспільного життя, передаються з покоління в покоління, тобто є спадкоємними.
Класифікувати соціальні норми можна за різними критеріями.
Види соціальних норм за сферами дії:

-економічні: регулюють суспільні відносини в сфері економіки, тобто пов'язані з взаємодією форм власності, з виробництвом, розподілом і споживанням матеріальних благ;
-політичні: регулюють відносини між класами, націями, Народностями; пов'язані з їх участю в боротьбі за державну владу та у її здійсненні, із взаємовідносинами держави з іншими елементами політичної системи;
-релігійні: регулюють відносини в сфері релігії та між різними релігіями, специфічні культові дії, засновані на вірі в існування Бога;
-екологічні: регулюють відносини в сфері охорони навколишнього середовища та ін.

Види соціальних норм за регулятивними особливостями:
-норми моралі;
-норми-звичаї;
-норми права;
-корпоративні норми (корпорація — лат. corporatio — співтовариство, об'єднання), тобто правила поведінки, які регулюють відносини усередині різних недержавних організацій (громадських — некомерційних і комерційних) між їх членами.
Соціальні норми утворюють єдину систему. Норми права співвідносяться із соціальними як частина з цілим, оскільки вони — важдива, але не одна лише форма регулювання суспільних відносин.
Норми моралі, норми-звичаї, корпоративні й інші норми взаємодіють із принципами і нормами права, знаходять у них одну з необхідних форм свого існування (наприклад, релігійні норми святкування Різдва, Великодня стали правовими).
Технічні норми посідають своєрідне місце в системі соціального регулювання, обумовлене тим, що вони регулюють відносини між людьми і природою, технікою (людина і комп 'ютер, людина і знаряддя праці, людина і виробництво), тоді як соціальні норми -відносини між. людьми та їх об'єднаннями.
Технічні норми — правила, що вказують на найбільш економічні та екологічно нешкідливі методи, прийоми і засоби впливу людей на матеріальний світ, їх роботу з технічними і природними об'єктами. Інакше: це правила доцільного поводження з предметами природи, знаряддями праці та різними технічними засобами, наприклад, правила виконання будівельних робіт, інструкції з експлуатації машин і механізмів.
Технічні норми грунтуються на пізнанні законів природи, особливостей технічних об'єктів (знарядь виробництва які являють собою специфічну мову спілкування людини з матері" альними об'єктами. Недотримання технічних норм призводить до відповідної реакції з боку сил природи на конкретні дії людини (каліцтва, травми, хвороби). Так, невиконання вимоги медичного закладу користуватися одноразовими шприцами може призвести до інфікування хворого СНІДом, а порушення правил роботи на електронно-обчислювальній машині не дасть потрібного результату.
Якщо розглядати технічні норми безвідносно до того, регулюють вони поведінку людей чи ні, то їх можна визначити як суто технічні і протиставити соціальним нормам, тобто суто технічні норми як абстракція, відволікання від суспільних відносин, мають таке саме значення, як правила математики та інших несоціальних утворень, наприклад, правила поводження з комп'ютерами, телевізорами, стереосистемами, холодильниками і т.д.
Як тільки технічні норми стикаються з поведінкою людей і люди починають узгоджувати свої вчинки з технічними вимогами, тобто як тільки технічні правила перетворюються на загальні правила поведінки (норми), вони набувають соціального значення. Наприклад, правила гігієни — технічні норми, що мають соціальне значення. Або інший приклад: технічними нормами є різні правила, що встановлюють вимоги до якості продукції, товарів і гарантії їх якості. Ці технічні правила розраховані на ставлення суб'єктів (колективів) до них у процесі створення продукції (товарів) і сфері обміну. Тому вони мають соціальний характер.
Спільне у технічних і соціальних норм — їх зв'язок із діяльністю людини.
Відмінності технічних і соціальних норм — в об'єктах і методах регулювання.

Ознаки соціально-технічних норм:
-обумовленість законами природи і техніки;
-невиразність соціального характеру (не є суто соціальними);
-невиразність засобів суспільного забезпечення (правових, моральних та інших санкцій);
-виключність використання.

Ряд технічних норм, що діють у матеріально-виробничій і Управлінській сфері і набули соціального значення, набувають Правової сили, тобто перетворюються на техніко-юридичні з ознаками обов'язковості і охорони державними засобами, аж до примусу. При цьому вони не втрачають свого організаційно-технічного характеру. Наприклад, правила протипожежної безпеки, експлуатації атомних станцій, усіх видів транспорту, енергопостачання, збереження і переміщення вибухових і токсичних речовин, поводження зі зброєю тощо.

 

До технічних норм належать:
1. Будівельні норми і правила (БНіПи);
2. Державні стандарти (Держстандарти);
3. Технічні умови виробництва певної продукції;
4. Інструкції з експлуатації машин і механізмів;
5. Норми витрати сировини, палива, електроенергії та ін.

 

Соціально-технічні норми перетворюються на техніко-юридичнів двох випадках:
1. Коли держава через відповідні уповноважені органи формулює зміст соціально-технічних норм, дотримання яких визнається юридично обов'язковим. Наприклад, наказ Державної податкової адміністрації України № 166 від 30.05.1997. «Про затвердження форми податкової декларації і порядку її заповнення і подання». Інший приклад: інструкція з дотримання технічних правил робітниками атомної електростанції. Вона містить соціально-технічні норми, які мають формально-обов'язковий характер для адресата, і охороняється державою. Інструкція до електробритви такого характеру не має.
2. Коли держава не формулює зміст соціально-технічних норм, а відсилає до них (інструкції тощо), але встановлює відповідальність за порушення їхнього змісту. Вони мають бланкетний або відсильний характер. Так, ухилення від заборон по техніці безпеки, промисловій санітарії та інших правил праці, передбачених трудовим законодавством, може спричинити адміністративну, дисциплінарну або кримінальну відповідальність.
Юридико-технічні норми не можна протиставляти нормам соціальним, тому що усі без винятку правові норми адресовані людям, регулюють відносини лише між особами, групами, суспільством і державою (але не відносини між особою і річчю або явищем природи) і в цьому сенсі вони є соціальними. їх іноді називають підвидом соціальних норм або соціальними нормами з технічним змістом. Таким чином, у матеріально-виробничій і управлінській сфері (відповідно до рівня розвитку техніки) технічні норми не можуть не набувати характеру соціальних, а згодом — і якості юридичних норм.

 

Техніко-юридичні норми.

 

Техніко-юридичні норми - це норми, які в якості диспозиції (регулятивного припису) мають технічну норму, а як санкції (охоронної норми) юридичну норму. Тому їх можна розцінювати і як юридичні норми технічного змісту, і як різновид технічних норм.

Щодо природи технічних норм існує дві позиції: одні автори взагалі не відносять їх до соціальних норм, інші вважають їх соціальними. Дійсно, технічні норми своєрідні. Зміст їх визначається законами природи і техніки (тобто вони як би виходять не від людини); регламентують не відносини між людьми, а ставлення людини до об'єктів природи і техніки (тобто начебто регулюють несоциальную сферу); в якості заходів забезпечення виступають негативні наслідки порушення природних законів, технічних правил. Тим не менше, думається, що технічні норми слід вважати різновидом (хоча і вельми специфічної) соціальних норм, так як:

а) головним об'єктом регулювання всіх соціальних норм є поведінка людей (встановлення суспільних відносин у всіх випадках соціального регулювання - це лише засіб регламентації поведінки). На той же об'єкт спрямовані і технічні норми;

б) технічні норми, що мають соціальне значення, яке з розвитком технічної сфери, штучного середовища проживання людини все зростає. На даний момент немає більш актуальною «технічної» норми, ніж та, яка визначає взаємини людини і природи. Інша справа, що за рівнем соціальної значущості технічні норми можуть істотно розрізнятися, і саме ця ознака має найбільше значення в оцінці «соціальності» технічних норм. Наприклад, соціальна значущість поломки побутової техніки внаслідок порушення правил поводження з нею практично дорівнює нулю. Хоча знову-таки порушення технічних норм поводження з побутовими електроприладами може призвести до такого лиха, як пожежа.

Найбільш значущі технічні норми забезпечуються правовими санкціями і стають техніко-юридичними нормами. І тут можна знайти ще один аргумент на користь приналежності технічних норм до соціальних. Адже техніко-юридичні норми, як і будь-які правові норми, вважають соціальними. Однак з-за того, що технічну норму забезпечили правовою санкцією, вона свою природу не змінила: у ній збереглися всі ті риси, за якими технічні норми як раз до соціальних не відносять.

З метою вирішення даного протиріччя проф. Венгеров А.Б. пропонує розрізняти юридико-технічний і нормативно-технічний соціальні регулятори. Однак поняття «регулятор» тут використовується в значенні, не рівнозначному поняття «норма», і дослідження проблеми, таким чином, переноситься в дещо іншу площину, зокрема на рівень нормативних актів.

Проф. Венгеров А.Б. також вбачає існування в суспільстві ненормативних соціальних регуляторів - ціннісного, директивного, інформаційного та інших. Однак мова в даному випадку йде не про індивідуальне регулювання. Названі регулятори мають загальний характер, але не є чітко вираженими соціальними приписами та володіють специфічними механізмами впливу на поведінку людей.