Людина та її власне здоров'я

Людина та її власне здоров'я

Сьогодні ми переживаємо процеси звільнення людини і відродження її душі та тіла. Повернення до ідей гуманізму передбачає відродження культу здоров'я і фізичної краси людини, її гармонійного розвитку. Слабкість і немічність негативно впливають на свіжість мислення, на почуття, волю. Дбати, щоб у здоровому тілі була здорова душа (mens sana in corpore sano), — радив ще знаменитий римський сатирик Ювенал. А в епоху Просвітництва Ж. -Ж. Руссо знову повертається до цієї думки: чим слабше тіло, тим більше наказує, а чим воно сильніше, тим слухняніше є духові.

Сьогодні здоров'я перестає бути лише "справою держави" — сама людина повинна дбати про це, бодай тому, що лікування хвороб передбачає значні матеріальні витрати. Здоров'я більше не "даруватимуть" — його треба плекати самому ще змалку. Звідси і потреба виховання в дітей уміння доглядати за власним здоров'ям — вести здоровий спосіб життя, займатися спортом, дотримуватися правил гігієни, уникати шкідливих для здоров'я звичок і вчинків тощо.

Здоровий спосіб життя, як уважають, це поняття і соціальне, і моральне, і педагогічне. "Пізнай себе" і "сотвори себе" — такими були гасла древніх, що випливали не лише з їхньої мудрості, але й з самої природовідповідності життя людини. Неосвіченість і байдужість щодо свого здоров'я, повна "відчуженість" від нього, неувага до свого тіла, психіки, духу, розуму тощо, — все це надбання однобічної цивілізації й "хлібного" способу життя, що в кінцевому результаті ведуть людину до деградації.

Поширення здоровохоронної культури набуває сьогодні дуже актуального значення. Лише вона може допомогти людині відстежити "передхворобні" стани, що виявляють себе не стільки больовими відчуттями, скільки через настрій, незадоволення собою і навколишніми людьми. Ніхто, крім самої людини, не може краще зауважити такі стани. Сучасна світова медицина все більше утверджує думку про те, що здоров'я забезпечується не лікуванням, а вчасним попередженням хвороб. Добре відомі також міркування російського фізіолога І. Павлова з приводу того, що людина могла б жити до 100 років, якби вона своєю нестриманістю, своєю непорядністю, своїм злочинним ставленням до власного організму сама не вкорочувала свій вік. Чинить вона це через байдужість, безхарактерність, але часто також через відсутність у ній здоровохоронної культури.

ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ

Зміст завдання з охорони праці має відповідати темі дипломного проекту і бути його складовою частиною. Це завдання передбачає розробку декількох контрольних питань з гігієни праці і виробничої санітарії, техніки безпеки та протипожежної безпеки. Перелічені питання повинні розроблятися не в формі інструкцій чи правил з техніки безпеки, промсанітарії або пожежної профілактики, а у формі науково-технічного опису процесів, операцій чи установок з точки зору шкідливості та безпеки праці в процесі виробництва та експлуатації проектованого виробу. Інструктивні вказівки чи правила можна використовувати в кінці розділу, якщо вони важливі, складені вперше та органічно пов'язані з технічним вирішенням питань.

4.2 ЗМІСТ РОЗДІЛУ "ОХОРОНА ПРАЦІ"

Розділ "Охорона праці" складається з тексту і рисунків (схем). Текст є частиною загальної розрахунково-пояснювальної записки у дипломному проекті. Оформляється текст у вигляді самостійного розділу із власним головним аркушем.

Дотримуючись принципу забезпечення простоти і зручності управління підприємством, дипломник повинен врахувати дотримання всіх діючих норм і правил, що обмежують вплив виробничих шкідливостей та небезпек на працівників. Особливу увагу слід приділити видаленню з робочих місць та виробничих приміщень шкідливих домішок, пилу, газів, диму та пари. Неприпустимими також є високі температура, волога, шум, вібрація, шкідливі випромінювання тощо. Саме тому перш за все студент-дипломник має провести аналіз небезпек та шкідливостей, існуючих на робочих місцях.

Визначившись із переліком шкідливих та небезпечних факторів, що супроводжують виконання обслуговуючим персоналом службових обов'язків, дипломник розробляє інженерні рішення, спрямовані на усунення або зменшення їх впливу на працюючих, підтверджуючи їх розрахунками і схемами.

В цьому розділі необхідно:

 

• 
  Охарактеризувати законодавчі та нормативні акти України з питань охорони праці;
• 
  Вказати, до якої категорії відноситься об'єкт з точки зору безпеки від враження електричним струмом, за вибухо- та пожежебезпекою;
• 
  Вказати де і як має бути виконане заземлення, занулення, повторне занулення;

• Провести аналіз об'єкту та технологічного процесу з погляду на небезпечні та шкідливі виробничі фактори. Аналіз повинен містити конкретний матеріал відносно дипломного проекту. Одночасно
з аналізом висвітлюється напрямок вирішення найбільш важливих для даного проекту питань охорони праці, які необхідно розробляти стосовно проектованого об'єкту та техпроцесу.

Детально розробляються важливі питання охорони праці (1-2 питання) з розрахунками, наприклад:

 

• 
  Розрахунок рівня інтенсивності виробничого шуму, нормування та заходи із захисту працюючих від його шкідливого впливу;
• 
  Характеристика шкідливих виробничих факторів, що забруднюють повітряне середовище, їх нормування та розрахунок необхідного повітрообміну у даному виробничому підрозділі чи на робочому місці;
• 
  Організація робочого місця збиральника, налагоджувача, регулювальника, оператора та ін.;
• 
  Будова протипожежної установки та розрахунок кількості вогнегасної речовини тощо.

Всі розрахунки виконуються на основі діючих нормативних документів.

Необхідно навести схему вказаного засобу захисту працівників або обладнання для безпеки виробничого обладнання чи виробничого процесу, наприклад:

 

• 
  схему захисного заземлення, занулення;
• 
  схему освітлення;
• 
  схему аерації;
• 
  схему захисту від блискавок;
• 
  схему блокування;
• 
  схему місцевого відбору калориферного пристрою тощо.

Креслення та схеми фундаментальних та оригінальних конструктивних та принципових рішень з техніки безпеки, виробничій санітарії або пожежної профілактики рекомендується наводити на окремому аркуші.

Крім переліченого, у дипломному проекті можуть розглядатися спеціальні питання, пов'язані з охороною праці, зокрема:

 

• 
  розробка автоматичних пристроїв відключення обладнання при появі на корпусі напруги;
• 
  проектування обладнання для вирівнювання електричних потенціалів у підлозі тваринних приміщень;

• розробка схем сигналізації при підготовці до пуску агрегатів та технологічних ліній, при виникненні неприпустимих режимів роботи технологічного обладнання, які можуть привести до аварій і враження людей, тварин тощо.

Якщо, у відповідності з завданням на дипломний проект, в інших розділах проекту більш докладно розглядаються питання, що мають пряме чи побічне відношення до охорони праці, або в основних кресленнях і схемах зображуються відповідні елементи, то на них необхідно робити посилання без повторного опису.

Посилання на літературні джерела і нормативні матеріали приводяться в звичайному порядку за допомогою цифр, що взяті в квадратні дужки і позначають порядковий номер джерела в списку літератури.

Література з питань охорони праці подається в загальному списку літератури, використаної в дипломному проекті.

ПОРЯДОК ОТРИМАННЯ ЗАВДАННЯ

Для отримання завдання з розділу "Охорона праці" студент-дипломник повинен повністю узгодити з керівником дипломного проекту основні завдання. Бажано, щоб з керівником дипломного проекту був узгоджений перелік специфічних питань, які необхідно опрацювати в розділі "Охорона праці". Після цього з консультантом з охорони праці погоджуються завдання і рекомендована література. Допускається видача студенту завдання з розділу "Охорона праці" керівником дипломного проекту, але після цього студент-дипломник повинен з'явитися до консультанта з охорони праці для реєстрації завдання та отримання консультації. Підписувати розділ в дипломному проекті повинен тільки консультант з охорони праці.

ВИКОНАННЯ ЗАВДАННЯ

Виконане завдання за розділом "Охорона праці" пред'являється консультанту з охорони праці для перегляду. Консультація і приймання виконаного завдання проводяться у вигляді особистої бесіди з дипломником. Якщо виявиться, що в конструкторській, технологічній чи інших частинах дипломного проекту питання охорони праці не знайшли достатньої розробки, консультант з охорони праці повинен вимагати від студента відповідного доопрацювання проекту. Консультант не має права підписувати пояснювальну записку, якщо питання з охорони праці в дипломному проекті висвітленні не повністю. Без підпису консультанта з охорони праці дипломний проект не може бути поданий до захисту.

Розділ "Охорона праці" в пояснювальній записці підписується відповідним консультантом не пізніше, як за тиждень до закінчення дипломного проектування. День останнього прийому виконаного завдання вказує консультант з охорони праці.

При виконанні дипломного проекту за спеціальною темою на підприємстві, розділ з охорони праці, як виняток, може підписувати керівник проекту з повідомленням про це кафедри службовою запискою.

ПРИБЛИЗНИЙ ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДЛЯ ВИДАЧІ СТУДЕНТАМ-ДИПЛОМНИКАМ

1. Розрахунок систем опалення.

2. Розрахунок систем кондиціонування повітря.

 

3.
Розрахунок систем механічної вентиляції різного призначення.

4.
Розрахунок систем штучного освітлення.

5.
Розрахунок параметрів акустичних екранів.

6.
Розрахунок звукоізоляції кабін щитових приміщень.

7.
Розрахунок величини звукопоглинання в приміщеннях після їх акустичної обробки.

8.
Розрахунок віброізоляторів (амортизаторів).

9.
Розрахунок захисних екранів від електромагнітних випромінювань.

10.
Розрахунок захисного заземлення.

11.
Розрахунок занулення.

12.
Аналіз пожежної безпеки.

13.
Розробка системи протипожежної сигналізації.

14.
Влаштування та розрахунок пристрою блискавкозахисту.

15.
Оцінка параметрів мікроклімату та гігієнічних умов праці.

16.
Засоби безпеки при роботі з рухомими (обмежено-рухомими) енергетичними засобами в рослинництві.

17.
Засоби безпеки при роботі з рухомими (обмежено-рухомими) енергетичними засобами в тваринництві.

18.
Засоби безпеки при експлуатації холодильних установок.

19. Засоби безпеки при роботі з комп'ютерною технікою.

20. Заходи безпеки при експлуатації трубопроводів.

21. Запобіжна автоматика парових котлів.

22. Запобіжна автоматика компресорних установок.

РОЗДІЛ V

ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ

Контрольні роботи складаються із двох-трьох питань і однієї-двох задач. Варіант завдання для контрольної роботи береться у відповідності з останньою цифрою навчального шифру студента або за вказівкою викладача.

3. Закону України Про охорону праці

 

Цей Закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров’я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

Коментар до ст. 1

Ця стаття дає загальне визначення поняття "охорона праці", яке містить в собі комплексний підхід до вирішення питань безпеки, збереження життя і здоров'я працюючих під час виконання певних робіт в умовах виробництва, правові, соціально-економічні, організаційні заходи, а також заходи протипожежної та радіаційної безпеки.

Документами, що визначають основні положення з питань охорони праці, є правові та нормативні акти, затверджені в установленому порядку органами державного нагляду за охороною праці відповідно до їх компетенції. Перелік міжгалузевих та галузевих нормативних актів зведено в Державний реєстр міжгалузевих, і галузевих нормативних актів про охорону праці (Реєстр ДНАОП).

Введено поняття "роботодавець" та "працівник".

Слід підкреслити, що особа, яка вступає в трудові правовідносини, повинна оформити трудовий договір з роботодавцем.

Стаття 2. Сфера дії Закону

Дія цього Закону поширюється на всіх юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та на всіх працюючих.

Коментар до ст. 2

Сферу дії Закону України "Про охорону праці" значно розширено. Закон поширюється на всіх юридичних і фізичних осіб, які використовують найману працю.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про підприємництво" "Для здійснення підприємницької діяльності підприємець має право укладати з громадянами договори про використання їх праці. При укладанні трудового договору, в тому числі у випадках, передбачених Законами України, — контракту, підприємець зобов'язаний забезпечити умови та охорону праці, її оплату не нижче встановленого в республіці мінімального рівня, а також: інші соціальні гарантії, включаючи соціальне й медичне страхування та соціальне забезпечення відповідно до чинного законодавства."

Форма трудового договору між працівником і фізичною особою та Порядок його реєстрації затверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики від 27 червня 2001 року № 260.

Трудові правовідносини встановлюються шляхом укладання трудового договору між роботодавцем і працівником, оформлюються наказом по підприємству про прийняття на роботу з обумовленої в договорі дати. Ця дата і є початком роботи працівника на даному підприємстві, в установі, організації.

Трудові правовідносини вважаються припиненими з дня припинення дії трудового договору. Таким днем є останній день роботи працівника.

Як зазначено в коментованій статті, дія Закону поширюється і на всіх працюючих на підприємстві, в установі, організації. До такої категорії осіб належать:

· працівники, що перебувають у відрядженні на підприємстві, в установі, організації і беруть безпосередню участь у виробничому процесі;

· водії транспортних засобів, що в'їжджають на територію підприємства, установи, організації;

· учні, вихованці і студенти, які перебувають на підприємстві, в установі, організації з метою проходження виробничої практики.

До прийняття нових нормативно-правових актів з охорони праці чинними є діючі. В першу чергу це стосується саме фізичних осіб.

Коментар до ст. 3

Законодавство про охорону праці являє собою нову його гілку, яка почала діяти на території України з 1992 року.

Законодавство про охорону праці являє собою систему взаємопов'язаних нормативно-правових актів, що регулюють відносини в галузі реалізації державної політики щодо правових, соціально-економічних, організаційно-технічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

Нормативно-правові акти з питань охорони праці містяться в Дер­жавному реєстрі міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці (Реєстр ДНАОП).

Починаючи з 1992 року, із введенням в дію Закону України "Про охорону праці" міністерства інші центральні органи виконавчої влади втратили право затвердження нормативних актів з питань охорони праці. Право затвердження надано Держнаглядохоронпраці України.

Нормативні акти з охорони праці, що діють в межах підприємства, затверджуються наказом підприємства. Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади надають методичну допомогу з даного питання.

Правове регулювання охорони праці в Кодексі законів про працю України міститься в розділі XI "Охорона праці", а також в розділах "Трудовий договір", "Робочий час", "Час відпочинку", "Праця жінок", "Праця молоді" та ін.

Складовою частиною законодавства про охорону праці є і Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасноговипадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності". Державний нагляд за проведенням профілактичних заходів з боку Фонду покладено на Держнаглядохоронпраці України.

Питання правового регулювання в галузі охорони праці регламенту­ється також в законах "Про підприємства в Україні" (статті 17, 25), "Про підприємництво "(стаття 9), "Про колективні договори і угоди" (статті 7, 8), "Про оподаткування прибутку підприємств" (статті 5, 8, 12).

Частина друга коментованої статті закріпляє перевагу норм міжнародних договорів і угод, згода на які надана Верховною Радою, над нормами національного законодавства. Ця норма застосовується до всіх міжнародних договорів, регульованих нормами міжнародного права, в яких Україна бере участь.

Коментар до ст. 4

У цієї статті визначено ставлення держави (державних органів) до питань охорони праці працюючих. Пріоритет життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці залишається першочерговим.

Використаний новий принцип державної політики, а саме: підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення суцільного технічного контролю за станом виробництв, технологій та продукції, а також сприяння підприємствам у створенні безпечних та нешкідливих умов праці.

З'явився і новий напрям роботи в Міністерстві охорони здоров'я України — адаптація трудових процесів до можливостей працівника. Опрацьовуються підходи щодо розробки нових технологій.

Коментар до ст. 5

Ще раз наголошено на те, що працівник з роботодавцем укладає трудовий договір. Умови трудового договіру не можуть містити положень, які не відповідають законодачим та іншим нормативно-правовим актам з охорони праці.

Звертається увага на те, що до виконання робіт підвищеної небезпеки та тих, що потребують професійного добору, допускаються особи за наявності висновку психофізіологічної експертизи. Психофізіологічна експертиза — це тестування щодо можливості професійно виконувати певні види робіт. Але застосування цієї нової норми можливе тільки після прийняття відповідних нормативно-правових актів з даного питання ("Положення про єдину систему психофізіологічної експертизи", "Порядок проведення психофізіологічної експертизи", "Положення про міжвідомчу раду" та ін). Зазначені проекти нормативно-правових актів готуються до затвердження спільним наказом Держнаглядохоронпраці України та МОЗ України.

Підкреслюється важливість правильного оформлення правовідносин між працівником і роботодавцем. Трудовий договір є запорукою для страхування від нещасних випадків і професійних захворювань на виробництві (стаття 2 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" визначає: дія цього Закону поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від їх форм власності, статтею 10 цього Закону визначено, що для страхування від нещасного випадку на виробництві не потрібно згоди або заяви працівника. Страху­вання здійснюється в безособовій формі).

Коментар до ст. 6

В Законі збережено права працівників на охорону праці під час роботи, а саме:

відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я або для людей;

розірвати трудовий договір за власним бажанням (див. статтю 38 КЗпП), якщо роботодавець не виконує законодавства про охорону праці. В такому випадку працівнику виплачується вихідна допомога в розмірі не менше тримісячного заробітку.

Дана стаття в новій редакції визначає певне місце страхового експерта з охорони праці на підприємстві, іншими словами, страховий експерт, як і відповідні служби підприємства, на місцях забезпечує (не контролює, не наглядає), а саме забезпечує додержання законодавства про охорону праці.

Слід також звернути увагу на те, що дана стаття приведена у відпо­відність до статті 113 Кодексу законів про працю, тобто на час зупинення експлуатації підприємства, цеху, дільниці, окремого виробництва або устаткування органом державного нагляду за охороною праці чи службою охорони праці за працівником зберігається не тільки місце роботи, а також і середній заробіток.

Коментар до ст. 7

Дана стаття практично не відрізняється від попередньої редакції.. Єдине, на що необхідно звернути увагу, це останній абзац, яким доповнено дану статтю. В разі змін виробничих умов після письмового інформування працівника протягом двох місяців пільги і компенсації діють. Дана вимога повністю відповідає вимогам статті 32 КЗпП України.

Це стосується рівною мірою компенсацій і пільг, визначених законодавством, а також тих, які надаються додатково, визначаючи їх в колективному договорі. Пільгі, визначені законодавством, є обов'язковими для виконання і зменшен­ню не підлягають.

Коментар до ст. 8

Дана стаття доповнена (абзац перший, друге речення) вимогою щодо забезпечення працівників, які залучаються до разових робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварій, стихійного лиха тощо, що не передбачені їх трудовим договором, засобами індивідуального захисту. Видача таких засобів провадиться за рахунок роботодавця, який відповідно до законодавства відносить їх до валових витрат.

В разі видачі додатково, понад встановлені норми працівникам певних засобів індивідуального захисту, це тягне за собою сплату двадцятивідсотко­вого податку з боку працівника.

Ні в якому разі не слід плутати перевищення норми видачі з відсут­ністю в нормах певних засобів індивідуального захисту (наприклад, за­стосування на території України нових, раніше не відомих технологій. В таких випадках в колективному договорі в розділі "Охорона праці" необхідно дати конкретний перелік засобів із зазначенням професій).

Стосовно видачі мийних засобів на території України діє ДНАОП 0.05-3.06-22. Постанова НКТ РРФСР від 6 серпня 1922 року '"Про видачу мила". В найближчий час перегляду даного нормативного акта не передбачається.

Коментар до ст. 9

Питання відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі смерчі працівника, регулюється Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", який набрав чинності з 1 квітня 2001 року". Тобто, починаючи з 1 квітня 2001 року, підприємства не відшкодовують шкоду потерпівшим на виробництві в разі нещасного випадку або професійного захворювання. Всі виплати потерпілим здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві.

Роботодавцю необхідно організувати і вчасно провести розслідування. За результатами розслідування, якщо нещасний випадок або професійне захворювання пов'язані з виробництвом, скласти акт за формою, наведеною в Положенні про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, в установах і організаціях. Наявність затвердженого акта за формою дає право і є підставою для відшкодування шкоди потерпілому.

Роботодавець може додатково за рахунок прибутку визначати в колективному договорі виплати. Дані виплати сплачуються за рахунок прибутку підприємства і підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства.

Коментар до ст. 10

Перелік важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок, затверджено наказом Міністерства здоров'я України від 29 грудня 1993 року № 256.

Слід зазначити, що визначена в Переліку робота або професія для певної галузі застосовується і для інших галузей, де використовується дана робота або професія.

Не дозволяється використання праці жінок на підземних роботах в гірничорудній промисловості та на будівництві підземних споруд; за винятком:

· жінок, які займають керівні пости і не виконують фізичної роботи;

· жінок, які зайняті санітарним та побутовим обслуговуванням;

· жінок, які проходять курс навчання та допущені до стажування у підземних частинах підприємства;

· жінок, які повинні спускатися час від часу у підземні частини підприємств для виконання нефізичних робіт.

Граничні норми підіймання і переміщення важких речей жінками затверджено наказом Міністерства охорони здоров'я України від 10 грудня 1993 року № 241.

Вагітні жінки відповідно до статті 178 КЗпП України, в разі наяв­ності медичного висновку, повинні бути переведені на легку роботу, яка виключає вплив несприятливих виробничих факторів, із збереженням середнього заробітку за попереднім місцем роботи.

Вагітні жінки і жінки, що мають дітей віком до трьох років, не до­пускаються до роботи у вихідні дні.

Жінки, що мають дітей від трьох до чотирнадцяти років або дітей-інвалідів, не можуть залучатися до надурочних робіт або направлятися у відрядження без їх згоди (стаття 177 КЗпП України).

Праця вагітних жінок і жінок, що мають дітей до трьох років (до шести років, якщо дитина потребує домашнього догляду) тощо, регулюється також статтями 179, 180,181,183,184 КЗпП України.

Коментар до ст. 11

Неповнолітні приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду.

Порядок трудового і професійного навчання неповнолітніх професій, пов'я­заних з важкими роботами і роботами із шкідливими або небезпечними умова­ми праці, визначається положенням, яке затверджується спеціально уповнова­женим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці.

Вік, з якого допускається прийняття на роботу, тривалість робочого часу, відпусток та деякі інші умови праці неповнолітніх визначаються законом.

Неповнолітні, тобто особи, що не досягли 18 років, у трудових пра­вовідносинах прирівнюються у правах до повнолітніх, а в галузі охорони праці, робочого часу, відпусток та деяких інших умов праці користуються пільгами, встановленими статтями 187, 190 КЗпП України.

Перелік важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх, затверджено наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31 березня 1994 року № 46.

Застосування праці осіб, що не досягли 18 років, у виробництвах, професіях і на роботах з небезпечними і шкідливими умовами праці, зазначених у названому Переліку, заборонено на всіх підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та видів діяльності.

Ця стаття містить заборону залучати неповнолітніх до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми. Граничні норми підіймання і переміщення важких речей неповнолітніми затверджено наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22 березня 1996 року № 59.

Усі особи до 18 років приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду і в подальшому, до досягнення 21 року, щороку підлягають обов'язковому медичному огляду.

Законодавство України забороняє залучати неповнолітніх до нічних, надурочних робіт та робіт у вихідні дні (статті 192, 54. 51 КЗпП України).

Коментар до ст. 12

Статтю практично не змінено, за винятком останнього абзацу. Саме з ініціативи депутатів було внесено вимогу щодо заборони залучення інвалідів до надурочних робіт і робіт у нічний час. Враховуючи факт дії нормативно-правових актів у часі, норма закону, яка прийнята останньою, виключає норму, яка прийнята раніше.

Слід нагадати, що інвалідами вважаються особи із стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, наслідком травм або з уродженими дефектами, що призводить до обмеження життедіяльності, до необхідності у соціальній допомозі і захисті.

Інваліди в Україні володіють усією повнотою соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод. Дискримінація інвалідів забороняється і переслідується законом (див. статтю 1 Закону України "Про основи соціаль'ної захищеності інвалідів в Україні).

Коментар до ст. 13

Тема "система управління охороною праці" є централь­ною для багатьох підприємств. У спеціальних журналах, на семінарах для підприємців вирішальне значення надається питанню забезпечен­ня майбутнього і оновлення підприємства за допомогою внутрішніх систем управління.

Об'єктом управління охороною праці є діяльність функціональних служб та структурних підрозділів підприємства щодо забезпечення без­печних та здорових умов праці на робочих місцях, виробничих ділян­ках, у цехах та на підприємстві в цілому.

Міжнародні стандарти ISO 9000 з управління якістю продукції обу­мовили необхідність інтеграції охорони праці в єдину систему управ­ління виробництвом, розглядаючи при цьому і можливість отримання додаткової кваліфікації, підтвердженої відповідним сертифікатом.

Ці ідеї привели до того, що питання про систему управління у сфері охорони праці відіграє все більш важливу роль,.

Основні виробничі процеси, починаючи від отримання замовлення та організації виробництва, вимагають виваженої, цілеспрямованої і систематичної розробки технологічних процесів на виробництві.

Зрозуміло, що для ефективної діяльності підприємства необхідні цілеспрямоване визначення повноважень і системна організація охо­рони праці. При цьому досить часто недооцінюється включення вимог охорони праці в технологічний цикл підприємства. Аналіз європей­ського досвіду останніх років довів, що саме інтеграція цих питань в організацію управління підприємством має вирішальне значення для підвищення рівня продуктивності праці.

Особливості організації охорони праці на підприємстві відіграють важливу роль. Простої та зниження ефективності праці, викликані ава­ріями, нещасними випадками на виробництві, професійними захворю­ваннями, не тільки уповільнюють виробничі процеси, а й стають при­чиною високих додаткових витрат для підприємства. Крім того, ці яви­ща значною мірою негативно впливають на безпеку виробництва, якість продукції та ставлення до роботи працюючих.

Вдосконалення охорони праці на підприємстві має не тільки соціальне, а й безпосередньо економічне значення. Тому клю­човим завданням повинна стати організація охорони праці — як внут­рішня, так і між підприємствами, сформована таким чином, щоб охо­рона праці була інтегрована у виробничі процеси кожного підприємс­тва і сприяла вдосконаленню загальної продуктивності.

Із введенням Системи управління охороною праці (СУОП) кількість недоліків охорони праці знижують ризик нещасних випадків і можли­востей заподіяння шкоди здоров'ю, забезпечують усунення зупинень у виробничому процесі і пов'язаних із цим виробничих витрат.

Управління охороною праці може бути викладено у Положенні про управління охороною праці, яке повинне описувати загальні структу­ри системи, основні цілі і завдання, докладно пояснювати процеси і заходи, необхідні для досягнення поставлених завдань у сфері охорони праці, спираючись при цьому на міжгалузеві та галузеві нормативно-правові акти з питань охорони праці, а також на нормативні акти з охорони праці, що діють в межах підприємства.

Нормативні акти з охорони праці підприємства визначають по­рядок безпечного виконання робіт на території підприємства, у вироб­ничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях від­повідно до вимог міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці. Нормативні акти з охорони праці, що діють в межах підприємства, розробляються на підприємстві з урахуванням вимог Порядку опрацювання та затвердження власником нормативних актів про охорону праці, що діють на підприємстві, який затверджено наказом Держнаглядохоронпраці України від 21 грудня 1993 року № 132.

Положення про систему управління охороною праці може мати таку структуру:

Розділ 1. Загальна структура

Визначаються відповідальність і пов'язані з нею обов'язки посадо­вих осіб, керівників підрозділів та працівників, політика охорони пра­ці, функції та структура системи управління охороною праці.

Розділ 2. Документація СУОП

В цьому розділі визначається перелік нормативних актів, що діють на підприємстві, визначаються перелік документації, яку необхідно вес­ти на підприємстві, та порядок ведення обліку та стану виконання при­писів наглядових органів.

Розділ 3. Завдання СУОП та їх вирішення

В цьому розділі наводяться можливі шляхи вирішення завдань у сфері охорони праці, питання професійного відбору і навчання, орга­нізації та управління персоналом, заходи з охорони праці при плану­ванні та постачанні, введенні в експлуатацію, поточній експлуатації, виведенні з експлуатації, проведення контролю та порядок стимулю­вання.

Як правило, кожний структурний підрозділ Положення будується за такою стандартною схемою:

· мета і завдання;

· сфера діяльності;

· повноваження персоналу.

З огляду на існування різних виробничих структур та специфічні виробничі умови кожного з них, неможливо розробити універсальне положення, прийнятне для всіх підприємств. Тому зразкові положення мають модульну структуру і можуть бути легко приведені у відповідність до фактичних вимог і потреб кожною окремого підприємства.

Система управління охороною праці має дві суттєві задачи залежно від існуючої ситуації на підприємстві:

¨ створення власної системи управління охороною праці або вдо­сконалення вже існуючої системи управління;

¨ інтеграція системи управління охороною праці в загальну систе­му управління виробництвом.

Етап 1

· визначення посадових осіб, на яких буде покладено обов'язок створення СУОП;

· визначення функцій системи управління. До кола питань з управ­ління охороною праці повинно включатися вирішення таких основних завдань: навчання працюючих безпеці праці і пропаганди питань охорони праці; забезпечення безпеки виробничого устаткування; забезпечення безпеки виробничих процесів; забезпечення безпеки будівель і споруд; нормалізація санітарно-гігієнічних умов праці; забезпечення працюючих засобами індивідуального захисту; забезпечення оптимальних режимів праці та відпочинку працюючих; організація лікувально-профілактичного обслуговування працюючих; професійний відбір пра­цюючих за окремими спеціальностями;

· визначення організації системи з розкриттям її структури, поси­ланням на нормативно-правові акти.

Етап 2

Встановлення завдань, пов'язаних з охороною праці, що виплива­ють зі специфіки підприємства.

Розробка нормативу з організації системи за участі всіх структур­них підрозділів підприємства (розподіл повноважень, опис виробни­чих функцій, формування списку осіб, відповідальних за виконання цих функцій).

Етап З