Видатні вчені Укр. 19 ст.:їх внесок у розв. Науки.

Ілля Мечников — викладач Новоросійського університету в Одесі. Заснував разом із мікробіологом Миколою Гамалією першу в країні й другу у світі бактеріологічну станцію. Творець учення про імунітет. Микола Бекетов — професор Харківського університету, який створив при фізико-математичному факультеті фізико-хімічне відділення та лабораторію фізичної хімії. Один із засновників нової науки — фізичної хімії. М. С. Грушевський один з організаторів Національно-демократичної партії Галичини, пізніше — «Товариства українських поступовців». Його багатотомна «Історія України-Руси» — фундаментальний узагальнюючий систематичний курс історії України, який базується на власній періодизації і концепції. Особливе місце і в українській історії, і в українській історіографії належить Михайлу Петровичу Драгоманову. Великий політичний діяч, просвітник, філософ, Драгоманов як історик головну увагу приділяв питанням новітньої історії.. Драгоманов багато зробив для залучення до історії України уваги західноєвропейських вчених. Він був членом Паризького етнографічного товариства, почесним членом Британського наукового і багатьох інших товариств.

Провідні драматурги Укр. 19ст. осн. Здобутки їх творчості та ваша особиста думка щодо розвитку укр. драматургії цього періоду.

Українська драматургія розвивалася в ході виникнення й становлення національного театру, була нерозривно зв’язана з ним загальними інтересами. Визначним літературним явищем стала драматургія М.Л.Кропивницького (1840-1910), творчі пошуки якого тісно пов’язані зі становленням професійного театру в Україні. Драматургічна спадщина М. Л. Кропивницького – це понад 40 п’єс. Багатогранним був талант письменника і драматурга М.П.Старицького (1840-1904), автора численних історичних романів (трилогія – «Перед бурею», «Буря», «Біля пристані»; «Руїна», «Молодість Мазепи», «Розбійник Кармелюк»). Дбаючи про розширення репертуару українського театру, Старицький вправно обробив ряд мало сценічних п’єс різних авторів та інсценізував багато прозових творів українських, руських та зарубіжних письменників – «За двома зайцями», «Різдвяна ніч», «Тарас Бульба», «Сорочинський ярмарок». Видатним майстром драматургії був І. Я. Франко. Він створив класичні зразки соціально-психологічної драми («Украдене щастя», «Учитель»), народної комедії («Рябина»). 1882 р. М.Кропивницький створив першу українську професійну трупу. До неї були запрошені актори-професіонали і аматори К.Стоян-Максимович, І.Бурлака, М.Садовський, Н.Жаркова, О.Маркова, М.Заньковецька, Л.Манько, О.Вірина, А.Максимович. Серед драматургів найвидатнішою постаттю був Микола Куліш. Три його п'єси — "Народний Малахій", "Мина Мазайло" і "Патетична соната" Загалом український театр другої половини XIX ст. досяг глибокої народності, національної своєрідності, змістовності, великої критично-викривальної сили і високої художньої довершеності.

Якою була доля укр. театрів у роки Укр. революції. Розкрийте сутність нових напрямів у теат. мист.,які започат. Л.курбас,А.Бучма,Г.Юра.

Український драматичний театр по суті був під забороною. Згідно з відомим Емським указом 1876 року зовсім не допускалися «різні сценічні вистави на малоруському наріччі». 1881 р. цар дозволив ставити п’єси українською мовою, якщо вони пропущені цензурою і схвалені генерал-губернатором. Однак і в цей час категорично заборонялося створювати «спеціально малоросійський театр». Цензура обмежувала тематику українських п’єс мотивами побуту або ж кохання. Не дозволялося відображати на сцені історичні події, які нагадували б про колишні «вольності» українського народу, його боротьбу за незалежність. Плідним ґрунтом, на якому визрівало українське професійне сценічне мистецтво, був аматорський театр. Загалом, аматорські театри підготували ґрунт для розвитку професійного українського театру.Лесь Курбас - фігура світового контексту, він - один з лідерів українського Розстріляного Відродження. Курбас з Юрою марили монументальним театром. Лесь Курбас выступил основателем сначала политического (1922—1926), а потом и философского (1926—1933) театра в Украине. Курбас и «березільці» нашли своего драматурга - Николая Гуровича Кулиша. есь Курбас виступив засновником спочатку політичного (1922-1926), а потім і філософського (1926-1933) театру в Україні. Курбас і «березільці» знайшли свого драматурга - Миколу Гуровича Куліша. Першою його п'єсою з поставлених на сцені «Березоля» стала «Комуна в степах» (Київ). Творча співпраця продовжувалося і в Харкові. Незважаючи на іноді несприятливу для творчості атмосферу нерозуміння і недоброзичливість,Лесь Курбас не здавався, він до останнього вів боротьбу з тенденціями спрощення мистецтва.З 1924 Бучма Амвросій знімається в кіно. Веде педагогічну роботу в Київському інституті театр. мистецтва ім. Карпенка-Карого (професор з 1940). Лауреат Державної премії СРСРЗ 1905 виступав як хорист і актор на сцені театру «Руська бесіда» (Львів). У 1920 брав участь в створенні Театру ім. І.Франка (Вінниця, з 1926 - в Києві).Український радянський актор, режисер - Гнат Юра.Професійну сценічну діяльність почав в 1907 році. Працював у театрах України. Один із засновників (1920) і керівників (до 1954 р., в 1954-1961 рр.. Спільно з М. М. Крушельницьким) Нового театру у Вінниці, що є невдовзі Театром ім. Франка (з 1923 року - в Харкові, з 1926 року - в Києві.

Розкрийте сутність процесу українізації,її початок,рушійні сили,спрямованість в кінці 19-поч.20 ст. Коли вона виникла і коли досягла найв. рівня та наслідки.

Українізація — політичне просування і впровадження елементів української мови та української культури, в різних сферах суспільного життя(1920—1930р.) Українізація»спричинила сильний опір із боці російських й російськомовних партійних та державних бюрократів, військових керівників,технічноїі нтелігенції,священиків Ро-сійської православної церкви. Вони сприймали її як тимчасове явище. Політика коренізації ("українізації") була зумовлена багатьма зовнішніми і внутрішніми причинами: Потребою досягнення своєрідного компромісу з селянством, Намаганням більшовицької партії розширити соціальну базу своєї системи, залучивши до партій і до управління республікою представників неросійських народів, амаганням радянського керівництва очолити і поставити під контроль процес національного відродження окраїн, щоб він не вилився в антицентробіжні спрямування. Виділити такі наслідки: Розширення сфери вживання української мови в державному житті. З 1925 р. було введене обов'язкове вживання української мови в державному діловодстві. Зростає кількість українців у партійному і державному апараті. Найбільший вплив "українізація" справила на розвиток національної освіти. Вона збіглася в часі з розгортанням більшовиками так званої культурної революції, одним з головних напрямків якої була ліквідація неписьменності. У 1930 р. в Україні почали впроваджувати загальнообов’язкове початкове навчання. 1927 р. – 97% українських дітей навчалося українською мовою. Отже, проголошений партією курс на "українізацію" та його наслідки мали величезне значення. Однак було б великою помилкою вважати його тільки результатом цілеспрямованих зусиль більшовицької партії. Вона була насамперед далеким відгомоном української національної революції 1917–1920 рр.

На який позиціях була більшість укр. митців образ.мистец. за часів укр. револ.?Визнач. погляди М.Бойчука та школи бойчукістів,причини їх успіхів у період револ. та після неї,аособл.творч.Г.Найбута та О.Мурашка.

Різноманітність стилів і напрямів була властива і образотворчому мистецтву. Так, серед професури Академії мистецтв, утвореної в грудні 1917р. в Києві, були Микола Бурачек, Михайло Жук, Василь Кричевський, Абрам Ма-невич, Олександр Мурашко, Георгій Найбут — митці різних шкіл. Новий напрям монументального мистецтва XX ст. започаткував М. Бойчук. Цей напрям — так званий неовізантизм, в основі якого лежали конструктивні особливості візантійського та давньоруського живопису (домонгольського періоду). В його творах присутня іконописна традиція. Гео́ргій (Ю́рій) Іва́нович На́рбут (1986-1920) - український художник-графік, ілюстратор, автор перших українських державних знаків (банкнот і поштових марок). Один з засновників і ректор Української Академії Мистецтв. Творчість Георгія Нарбута — це яскрава сторінка в українському мистецтві. Його цілком справедливо називали одним з найвизначніших графіків сучасності. Рання творчість Нарбута зазнала значного впливу широковідомого об’єднання художників «Світ мистецтва». Разом зі своїми сучасниками: Василем Кричевським, Тимофієм і Михайлом Бойчуками, Іваном Падалкою, Василем Седлярем, Оленою Кульчицькою, Антоном Середою, Олексою Новаківським, Петром Холодним та іншими майстрами Нарбут започаткував стильові ознаки українського мистецтва 20 — 30-х років в графіці. Визначним досягненням Нарбута і всієї української графіки є його «Українська абетка» (1917), в якій художник досяг граничної простоти й водночас вишуканості композиції, малюнка й кольору. У вирішенні літер абетки Нарбут об’єднав досягнення як української рукописної та друкованої книги, так і досягнення західноєвропейських майстрів шрифту. Нарбутівська «Українська абетка» й донині залишається неперевершеною завдяки високій майстерності художника й глибокому розумінню ним шрифтового мистецтва. В Україні митець Мурашко став першим, хто пішов шляхом пошуків та експериментів. Від імпресіоністів йде його ескізність, від арт нуво манера писати широким пензлем, а реалізм оберігав від порожньої формотворчості. Його художня манера схожа з віртуозною художньою манерою шведського художника Андерса Цорна