Складання карт розкрою плит-заготовок

Складання карт розкрою плит-заготовок

1.1. Кількість і розміри деталей виробу:

№1: 1350*200*20 – 2 шт

№2: 1150*200*20 – 2 шт;

№3: 1550*200*20 – 1 шт.

№4: 900*340*30 – 2 шт;

№5: 1150*140*30 – 1 шт;

№6: 1790*300*30 – 1 шт;

№7: 1850*40*30 – 1 шт;

№8: 1750*270*30 – 1 шт.

 

Загальна кількість деталей цілого виробу становить 16 шт.

 

1.2. За вписаними розмірами плит-заготовок 1500*1200 мм складаємо карту розкрою для деталей № 4,5,6,7,8,9 товщиною 30 мм.

Розташувати деталі №4,5,6,7,8,9 найбільш оптимально, використовуючи площину плити, визначаємо, що для виготовлення цих деталей достатньо дві плити-заготовки товщиною 30 мм.

 

1.3. За вписаними розмірами плит-заготовок 1400*1000 мм складаємо карту розкрою для деталей № 1,2,3 товщиною 20 мм.

Розташувати деталі № 3,4 найбільш оптимально, використовуючи площину плити, визначаємо, що для виготовлення цих деталей необхідно дві плити-заготовки товщиною 20 мм.

1.4. Визначаємо оптимальність складених карт розкрою, а саме коефіцієнт виходу деталей:

де - сумарна площа деталей відповідної товщини, м²;

площа плити-заготовки за вписаними розмірами, м²;

кількість плит-заготовок відповідної товщини.

 

1.5. Визначаємо сумарну площу різу при окантовуванні плит-заготовок:

, м²

де - сумарна площа різу плит відповідно товщиною 20 та 30 мм, м².

, м²

де сумарна довжина розкрою плит-заготовок, м;

h – товщина плити-заготовки, м.

1.6. Визначаємо сумарну площу полірування каменю. При шліфуванні-поліруванні плит-заготовок з Ємільянівського граніту площа полірованої поверхні визначається за формулою:

де площа плити-заготовки обчислена за вписаними

розмірами, м²;

витратний коефіцієнт, що враховує втрати каменю після

окантовування:

– для міцних порід

– для інших порід

Загальна площа полірування становитиме 6,73 м².

 

1.7. Так, як Ємільянівський граніт відноситься до високоміцних порід, то приймаємо таку технологічну схему обробки:

Шліфування-полірування плит-заготовок

Вибір шліфувально-полірувального обладнання

Критерій за яким обирають шліфувально-полірувальний верстат –розміри оброблюваних заготовок та продуктивність.

Вписані розміри найбільших плит становлять 1500*1000*30 мм, тому приймаємо шліфувально-полірувальний верстат (табл. 10, додатки) типу «PMS-100»(«Терцаго»), технічна характеристика якого приведена в таблиці 2.

За даними довідкових таблиць 1, 2, 3, 4, 5, 8 (додатки) вибираємо шліфувально-полірувальний інструмент та режими обробки.

В якості шліфувального інструменту приймаємо шліфувальні кола типу АПС-2 №2733–0005.

 

 

Таблиця 2Технічна характеристика шліфувально-полірувального

верстату «PMS-100»(«Терцаго»)

 

Параметри	Конвеєрний
«PMS-100» («Терцаго»)
Максимальні розміри заготовок, мм: - довжина - ширина - висота (товщина)
Діаметр інструменту, мм
Кількість шпиндельних вузлів
Частота обертання, об/хв	-
Швидкість подачі (поздовжня), м/хв	0,1-3
Потужність верстата, кВт
Продуктивність по граніту, м^2/год	3-5
Маса верстата, т	6,8
Розміри верстата, мм: - довжина - ширина - висота

 

 

Таблиця 3

Характеристика інструменту

Найменування операцій	Розміри зерна алмазів, мм	Тип зв’язки	Марка алмазу
Грубе шліфування	630/500	М6 – 02	А5
Середнє шліфування	125/100	М6 – 02	А5
Тонке шліфування	63/50	М6 – 02	АМ
Полірування	Алмазне жорстке полірувальне коло типу АГП 320 (зерно 40/28, зв’язка АСМ)

 

 

Таблиця 4

Показники режиму обробки

Найменування операцій	Швидкість обертання інструменту, м/с	Робоча подача, м/хв	Тиск інструменту на плиту, МПа
повздовжня	поперечна
Грубе шліфування	12 – 24	2 – 4	0,05 – 0,2	0,3
Середнє шліфування	20 – 24	2 – 4	0,05 – 0,2	0,2 – 0,3
Тонке шліфування	20 – 24	2 – 4	0,05 – 0,2	0,2 – 0,3
Лощіння	20 – 24	2 – 4	0,05 – 0,2	0,2
Полірування	8 – 12	2 – 3	0,05 – 0,2	0,2

2.2. Розрахунок продуктивності верстата

Так, як технологічна продуктивність задана і становить , то визначаємо циклову продуктивність:

де коефіцієнт циклової продуктивності ();

.

Визначаємо фактичну продуктивність:

;

де коефіцієнт використання номінального річного фонду

робочого часу:

– при роботі в дві зміни ;

– при роботі в три зміни .

При двозмінній роботі фактична продуктивність становитиме:

Витрати алмазів і води

Витрати алмазів на операцію шліфування-полірування визначаються за формулою:

де питомі витрати алмазів на шліфування-полірування.

 

 

Питомі витрати алмазів для Капустинського граніту при шліфуванні-поліруванні становлять 1,2 карат/м² (табл. 4, додатки), тоді:

Тобто для виконання операції шліфування-полірування витрати алмазного інструменту становлять 4,536 карат.

Питомі витрати води на операцію шліфування-полірування становлять:

де n_r – кількість полірувальних головок на шліфувально-

полірувальному верстаті, шт.;

витрати води на одну полірувальну головку.

Сумарні витрати води для виконання шліфувально-полірувальних робіт в заданих обсягах становлять:

 

Витрати алмазів і води

Витрати алмазів на операцію окантовування визначаються із залежності:

, карат.

За таблицею 4 вибираємо норми питомих витрат алмазів на операцію окантовування що становлять 1,2 карат/м².

Витрати води на операцію окантовування плит-заготовок становитимуть:

де витрати води на охолодження каменеобробного інструменту (витрати води на охолодження становитимуть 0,18 м³/год).

 

Кількість сухого шламу, що утворюється після операції окантовування плит-заготовок становить:

де ширина відповідно робочого інструменту і зазору, м.

Складання карт розкрою плит-заготовок

1.1. Кількість і розміри деталей виробу:

№1: 1350*200*20 – 2 шт

№2: 1150*200*20 – 2 шт;

№3: 1550*200*20 – 1 шт.

№4: 900*340*30 – 2 шт;

№5: 1150*140*30 – 1 шт;

№6: 1790*300*30 – 1 шт;

№7: 1850*40*30 – 1 шт;

№8: 1750*270*30 – 1 шт.

 

Загальна кількість деталей цілого виробу становить 16 шт.

 

1.2. За вписаними розмірами плит-заготовок 1500*1200 мм складаємо карту розкрою для деталей № 4,5,6,7,8,9 товщиною 30 мм.

Розташувати деталі №4,5,6,7,8,9 найбільш оптимально, використовуючи площину плити, визначаємо, що для виготовлення цих деталей достатньо дві плити-заготовки товщиною 30 мм.

 

1.3. За вписаними розмірами плит-заготовок 1400*1000 мм складаємо карту розкрою для деталей № 1,2,3 товщиною 20 мм.

Розташувати деталі № 3,4 найбільш оптимально, використовуючи площину плити, визначаємо, що для виготовлення цих деталей необхідно дві плити-заготовки товщиною 20 мм.

1.4. Визначаємо оптимальність складених карт розкрою, а саме коефіцієнт виходу деталей:

де - сумарна площа деталей відповідної товщини, м²;

площа плити-заготовки за вписаними розмірами, м²;

кількість плит-заготовок відповідної товщини.

 

1.5. Визначаємо сумарну площу різу при окантовуванні плит-заготовок:

, м²

де - сумарна площа різу плит відповідно товщиною 20 та 30 мм, м².

, м²

де сумарна довжина розкрою плит-заготовок, м;

h – товщина плити-заготовки, м.

1.6. Визначаємо сумарну площу полірування каменю. При шліфуванні-поліруванні плит-заготовок з Ємільянівського граніту площа полірованої поверхні визначається за формулою:

де площа плити-заготовки обчислена за вписаними

розмірами, м²;

витратний коефіцієнт, що враховує втрати каменю після

окантовування:

– для міцних порід

– для інших порід

Загальна площа полірування становитиме 6,73 м².

 

1.7. Так, як Ємільянівський граніт відноситься до високоміцних порід, то приймаємо таку технологічну схему обробки: