Вступ, мета та завдання профільного навчання з української мови

Українська мова

Класи

Профільний рівень

 

Пояснювальна записка

Вступ, мета та завдання профільного навчання з української мови

Мова є одним із найважливіших засобів профілізації старшокласників, оскільки вона вербалізує картину світу і цим самим є основою світогляду кожної особистості. Усі ланки середньої загальноосвітньої школи мають своїм завданням навчати і виховувати учнів. Старша ланка характеризується тим, що підсумовує та узагальнює весь навчально-виховний процес загальноосвітньої школи, формує цілісний світогляд і перспективи на майбутнє. Випускаючи старшокласників у життя, вона відповідає на духовні, соціальні, культурні, господарські запити суспільства, нації, держави, підготовку вихованців їх до життя і вселяє надію на краще майбутнє, яке випускники повинні створювати власними силами.

Як засіб пізнання дійсності українська мова сприяє розвитку інтелектуальних і творчих здібностей старшокласників, їх абстрактного мислення, пам′яті і уяви, мовного чуття і мовного смаку, вихованню естетичного інтересу, усвідомленої позитивної мовної поведінки. Особливістю профільного навчання є встановлення взаємозв'язку між процесами вивчення мови і її використанням у процесі спілкування та діяльності.

Програма з української мови для профільного навчання учнів 10-11 класів (філологічний напрям, профіль – українська філологія) розроблена з урахуванням положень Закону України “Про загальну середню освіту”, Державного стандарту базової та повної загальної середньої освіти, Концепції профільного навчання в старшій школі, Типового навчального плану загальноосвітніх навчальних закладів (філологічний напрям), програми "Українська мова. 5 – 11 клас", Загальноєвропейських рекомендацій з мовної освіти.

Програма розрахована на вчителів української мови і літератури старших класів (філологічний напрям, профіль – українська філологія) загальноосвітніх навчальних закладів та учнів-старшокласників, оскільки містить також рекомендації для організації самонавчання та самооцінки і підготовки до зовнішнього незалежного оцінювання з української мови. Програма може використовуватися для близьких до філології інших профілів гуманітарної сфери.

Програма орієнтує не тільки на вивчення української мови, а й на обізнаність з філологічною галуззю в її зв'язках з іншими гуманітарними галузями (історико-літературними, історико-культурними, історико-правовими, мистецькими та ін.).

Мета профільного навчання української мови(філологічний напрям, профіль – українська філологія)полягає у формуванні інтелектуально розвиненої, морально досконалої, національно свідомої, духовно багатої мовної особистості, яка вільно володіє виражальними засобами сучасної української літературної мови, її стилями, різновидами, жанрами в усіх видах мовленнєвої діяльності (аудіювання, читання, говоріння, письмо), відзначається готовністю до подальшого професійно-орієнтованого навчання, спроможна самостійно визначати цілі самонавчання, самовиховання й саморозвитку та діяльнісно їх реалізовувати.

Викладання української мови у класах філологічного напряму, профіль – українська філологія спрямоване на вирішення комплексу завдань навчання, виховання і розвитку сучасної, конкурентноспроможної на ринку праці особистості.

Завдання профільного навчання української мови(гуманітарний напрям, профіль – філологія):

- виховання громадянинаіпатріота Української держави, формування усвідомленого ставлення до української мови як інтелектуальної, духовної, моральної і культурної цінності, потреби знати сучасну українську літературну мову й досконало володіти нею в усіх сферах суспільного життя, готовності до адекватного вибору й отримання професійної гуманітарної (філологічної) освіти;

- розвиток інтелектуально-креативних здібностей школярів, їх інтересу до вивчення української мови, прагнення до творчого осягнення вершин української культури й мистецтва слова;виховання потреби, занурюючись у світ українського слова, безперервно вдосконалювати власне мовлення;

- формування мовних і лінгвістичних компетенцій учнів, зокрема:

- поглиблення знань про мову як багатофункціональну знакову систему й суспільне явище, розуміння основних процесів, що відбуваються в мові, ознайомлення з мовознавством як наукою і працями провідних вітчизняних лінгвістів, інтелектуалізація мовлення учнів, актуалізація їх лексичної, семантичної, граматичної компетенцій, вироблення мовного смаку шляхом розширення філологічного кругозору, формування умінь використовувати набуті знання при роботі з мовним матеріалом, використовувати багатство мови у своєму мовленні;

- формування мовленнєвих комунікативних компетенцій, зокрема:

- шляхом поглиблення знань про функціонально-стилістичну систему української мови, засвоєння норм мовленнєвої поведінки в різних сферах і ситуаціях спілкування та вдосконалення умінь і навичок спілкування в науково-навчальній, соціально-культурній, офіційно-діловій сферах, оволодіння різноманітними стратегіями і тактиками ефективної комунікації, генерування вартісних зразків власної мовленнєвої творчості, виховання потреби самоосвіти і самооцінки для постійного вдосконалення особистісно-мовленнєвої діяльності;

- оволодіння уміннями сприймати, впізнавати, аналізувати, зіставляти мовні явища і факти, коментувати, оцінювати їх під кутом зору нормативності, відповідності сфері й ситуації спілкування; розмежовувати варіанти норм і мовленнєві порушення; сприймати мову як мистецьке явище, що має етичну й естетичну цінність;

- формування умінь і навичок переконливо викладати свої думки, дискутувати, використовуючи різні способи аргументації та ілюстрування прикладами, вести діалог зі співрозмовниками, дотримуючись правил мовленнєвого етикету; працювати з різними типами текстів, у тому числі й з кібературою, з мовними формами різних жанрів, стилів і підстилів; оволодіння інтерактивними методами навчання;

- формування лінгвокультурознавчої компетенції через розвиток цілісного уявлення про мову як національно-культурний феномен, розуміння національної своєрідності української мовної картини світу, знання констант української національної культури, концептуальних лінгвокультурем, виховання поваги до інших етносів, їхніх мов, звичаїв, традицій, культури, історії;

- формування дослідницької компетенції, вдосконалення умінь і навичок самостійної філологічної роботи з науково-навчальним текстом, різними джерелами наукової, довідкової інформації з лінгвістики, зокрема електронними, розвиток умінь інформаційної переробки тексту.

З метою реалізації цих завдань шляхом застосування текстоцентричного підходу посилюється увага на інтегруванні теоретичних і прагматично-орієнтованих розділів курсу сучасної української літературної мови (фоностилістика, стилістична лексикологія, граматична стилістика, стилістика і культура мовлення, риторика), ширшому використанні нових освітніх технологій, у т.ч. інформаційно-комунікаційних, науково- і навчально-популярних посібників, довідниково-енциклопедичних, комп'ютерних засобів.

Визначені завдання реалізуються через мовленнєву (комунікативну), мовну, лінгвістичну, соціокультурну, діяльнісну (стратегічну) змістові лінії Державного стандарту з української мови.

Особливості організації профільного навчання

Рівні оцінювання учнів

“Загальноєвропейські рекомендації з мовної освіти: вивчення, викладання, оцінювання” пропонують здійснювати оцінювання учнів за такими рівнями: інтродуктивний (відкриття мови, введення), середній (або “виживання”), рубіжний, просунутий, автономний (або рівень ефективної операційної компетенції), рівень глобального володіння мовою.

Вважаємо, що в початковій і середній ланках загальноосвітньої школи нижчі рівні володіння мовою (інтродуктивний, середній, рубіжний) уже сформовані. Отже, шкалу оцінювання у профільних старших класах почнемо з рубіжного рівня (9 клас) до рівня незалежного користувача (10 клас). Умовна назва “ незалежний користувач” означає, що ученьуже володіє адекватною мовною реакцією в поточних ситуаціях, він не є скутим у виборі мовних норм,але йогоопераційна компетенція ще обмежена.

Завдання навчання української мови – досягти того, щоб учень ефективно володів мовою, тобто досягти ефективної компетенції (адекватної операційної компетенції), або автономного рівня (11 клас). Операційна компетенція такого користувача вже є адекватною, тобто учень адекватно добирає мовні засоби. Цей автономний рівень компетенції бажаний для більш складних видів роботи і навчальних завдань.

Опис змісту рівнів дає уявлення про те, які вимоги ставляться до учнів 10-11 класів (філологічний напрям, профіль – українська філологія) і яким має бути мовлення зразкового учня профільної школи. Самооцінка учнів виражається своєрідними виразами-формулами: я це можу зробити, виконую, знаю, розумію, усвідомлюю тощо. Задана планка компетенцій (своєрідна матриця компетенцій), зафіксовані вимоги до рівнів володіння мовою (тобто рівні вимірювання) є ідеальним варіантом, бо не кожний учень досягне таких компетенцій. Але ж зразок має бути, і кращі учні повинні досягти найвищого рівня або рівня компетентного користувача (11 клас). Враховуючи тенденцію зростання вимог комунікативного соціуму до культури мовлення, можна вважати, що рівень компетентного користувача (11 клас) стане не тільки актуальним, а й популярнимсеред учнівської молоді.

Види мовленнєвої діяльності

 

Сприймання чужого мовлення   Аудіювання (слухання-розуміння) текстів дiалогічного і монологічного характеру різних стилів, типів і жанрів мовлення, записаних на різних носіях інформації з метою підготовки до виступу, дискусії, полеміки на професійну тему. Різновиди аудіювання (ознайомлювальне, вивчальне, критичне). Аудіювання зразків оратор- ського мистецтва. Види запису почутого: докладний запис, тези, конспект, докладний і короткий план.     Читання мовчки текстів діалогічного і монологічного характеру, в т.ч. електронного, різних стилів, типів і жанрів мовлення. Читання переглядове, ознайомлювальне, вивчальне, ознайомлювально-вивчальне, ознайомлювально-реферативне. Види запису прочитаного: докладний запис, конспект, тези, докладний і короткий план. Бібліографія. Визначення пізнавальної цінності прочитаного. Оцінка використаних автором мовних засобів, аналіз структури тексту. Аналіз мовних засобів щодо адекватності мети висловлювання, відповідності типу, стилю, жанру мовлення.	Учень (учениця): уважно слухає, розуміє зміст висловлювання (тривалість звучання художніх текстів 10—11 хв, інших стилів 9—10 хв), що звучить у природньому темпі, адекватно сприймаючи його основну думку, особливості побудови тексту і мовного оформлення; користується різними видами аудіювання залежно від ситуації спілкування; робить записи почутого; визначає власне ставлення до змісту, формулюючи висновки щодо сприйнятого; виділяє необхідну інформацію, критично оцінює й інтерпретує її; користується різними способами засвоєння почутого; помічає особливості мовного оформлення та його недоліки; Учень (учениця): читає тексти різних типів, стилів і жанрів мовлення зі швидкістю 150—360 слів за 1 хв; користується різними видами читання; робить записи (план, виписки, тези, конспект) у процесі читання; удосконалює навички різних способів читання; самостійно ставить запитання під час читання; оцінює прочитане, висловлюючи власну думку; виділяє ключові фрази і слова; визначає актуальну інформацію в прочитаному.
Відтворення готового тексту Перекази (навчальні й контрольні). Говоріння. Докладний переказ тексту художнього, публіцистичного стилю із творчим завданням (висловленням власного ставлення до подій, героїв, їхніх вчинків та ін.). Письмо. Докладний і стислий перекази текстів художнього і публіцистичного стилів із творчим завданням (висловленням власного ставлення до подій, героїв, їхніх вчинків та ін.). Замітка, репортаж, інтерв′ю, анотація. План розгорнутого усного виступу на суспільно-політичну тему. Тези, конспект публічного виступу. Добірка запитань до прес-конференції. Доповідь для участі в лінгвістичній конференції. Редагування тексту професійної тематики.   Ділові папери: автобіографія, заява, характеристика, довіреність, резюме, діловий лист, оголошення, розписка, індивідуальний звіт, офіційний лист, акт. Протокол (складний).   Переклад текстів різних стилів, типів і жанрів мовлення.	Учень (учениця): переказує докладно і стисло прослуханий або прочитаний текст художнього чи публіцистичного стилів мовлення обсягом (для докладного переказу 420 - 520 слів, стислого — в -1,5 -2 рази більше), за самостійно складеним складним планом (усно і письмово), підпорядковуючи висловлювання темі та основній думці, комунікативному завданню, дотримуючись композиції, мовних, стильових особливостей та авторського задуму; оцінює текст з погляду його змісту, форми, задуму і мовного оформлення; складає план, тези, конспект, замітку, репортаж, інтерв′ю, анотацію на прочитане;   редагує написане з урахуванням вимог до культури мовлення.     оформляє належним чином ділові папери; вдосконалює написане; зберігає авторську думку під час перекладу
Створення власних висловлювань Діалогічне мовлення Діалог, складений відповідно до запропонованої ситуації, діалог — обмін думками, враженнями (офіційна і неофіційна розмова); обговорення самостійно обраної теми. Діалог-полеміка, дiалог-дискусія, самостійне визначення теми і змісту діалогу. Бесіда на професійну тему. Телефонна ділова розмова. Дискусія з обстоюванням альтернативних точок зору. «Круглий стіл». Прес-конференція.	Учень (учениця): складає і розігрує діалог відповідно до запропонованої ситуації; діалог — обмін думками, враженнями; самостійно визначає тему діалогу і його зміст; висловлює свою думку, добираючи цікаві, переконливі аргументи на захист своєї позиції, у тому числі і з власного життєвого досвіду, змінюючи свою думку в разі незаперечних аргументів іншого; веде ділову телефонну розмову; дотримується норм української літературної мови та правил мовленнєвого етикету; оцінює текст з погляду його змісту, форми, задуму і мовного оформлення. складає запитання до прес-конференції
Монологічне мовлення (навчальні й контрольні види) Говоріння: Виступ на зборах, семінарах (підготовлений і заздалегідь не підготовлений). Письмо: Відгук про твір мистецтва у публіцистичному стилі. Стаття дискусійного характеру публіцистичного стилю. Портретний нарис у публіцистичному стилі. Реферат на професійну тему.	готує виступи та виголошує їх під час дискусії, привітальні, інформаційно-коментаторського характеру, добираючи мовні засоби залежно від мети спілкування і адресата мовлення; добирає мовні засоби залежно від задуму висловлювання, стилю і жанру мовлення; корегує усне мовлення у процесі говоріння, ураховуючи реакцію слухача; редагує текст виступу з погляду вимог до культури мовлення; додержується основних правил українського мовленнєвого етикету; оцінює текст з погляду його змісту, форми, задуму і мовного оформлення. самостійно створює чітко структуровані зв’язні тексти; аналізує, висловлює власну думку про певну подію, ситуацію, прочитаний твір, переглянутий кінофільм (телепередачу).

 

Список рекомендованої літератури

Словники

Бибик С.П. та ін. Словник епітетів української мови /За ред. Л.О.Пустовіт.-К.: Довіра, 1998.-431с.

Білоус М., Сербенська О. Екологія українського слова. Практичний словник - довідник. –Львів: Вид. центр ЛНУ імені Франка, 2005.- 88с.

Бобух Н.М. Словник антонімів поетичної мови: Навч. посібник для студ. вищих навч. закл. / Київський міжнародний ун-т.. К.: ВПЦ КиМУ, 2004.. 298с.

Бурячок А. А. Словник синонімів української мови: У 2 т. / НАН України; Інститут мовознавства ім. О.О.Потебні / А.А. Бурячок (ред.). К.: Наукова думка, 1999.

Бурячок А.А. Орфографічний словник української мови.. К.: Наукова думка, 2002.. 460с.

Великий зведений орфографічний словник сучасної української лексики: 253 000 слів / В.Т.Бусел (авт., кер. проекту та головн. ред.), В.Т. Бусел (уклад.). - К.; Ірпінь: Перун, 2004. - 887с.

Вусик О.С.Словник українських синонімів /А.М.Поповський (ред.). - Д.: Січ, 2000. - 424с.

Головащук С.І. Орфографічний словник: 5- 11 класи.- 9. вид. - К.: Освіта, 1996. - 208с

Головащук С.І. Українське літературне слововживання: Словник-довідник.-К.: Вища школа, 1995.-319с.

Данильцова У.Д. Українська мова на кожен день: Довідник: Для учнів та їх батьків. - К.: Видавництво А.С.К., 2004. - 224с.

Демська О. М., Кульчицький І. М Словник омонімів української мови / Міжнародний фонд "Відродження". - Львів: Фенікс, 1996. - 223с.

Етимологічний словник української мови: У 7-т. /АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О.О.Потебні; Ред. кол. О.С.Мельничук (гол.ред.), І.К.Білодід, В.Т.Коломієць, О.Б.Ткаченко.-Т.1-5.- К.: Наук. думка, 1982-2006.

Єрмоленко С.Я., Бибик С.П., Тодор О.Г. Українська мова: Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів / С.Я.Єрмоленко (ред.). — К.: Либідь, 2001. — 224с.

Жайворонок В.В.Велика чи мала літера?: Словник-довідник:Близько 10000 номінацій / НАН України; Інститут мовознавства ім. О.О.Потебні. — 2.вид., стер. — К.: Наукова думка, 2005. — 204с.

Жайворонок В.В.Знаки української етнокультури: словник-довідник / НАН України; Інститут мовознавства ім. О.О.Потебні. — К.: Довіра, 2006. — 703с.

Івченко А.О. Орфографічний словник української мови: Понад 40000 слів. - Х.: Фоліо, 2006. — 765с.

Калашник В.С., Колоїз Ж.В. Словник фразеологічних антонімів української мови. - 3. вид., доп., випр. - К.: Довіра, 2006. - 349с.

Карачун В.Я. Орфографічний словник наукових і технічних термінів: Правопис. Граматика: Понад 30 000 слів. - К.: Криниця, 1999. - 524с.

Кожуховська Л.П. Шкільний фразеологічний словник української мови.-К., 1996.-78с.

Кочерган М.П. Словник російсько- українських міжмовних омонімів. — К.: Академія, 1997. - 400с.

Матейко К. Український народний одяг: Етнографічний словник.-К.: Наук. думка, 1996.-196 с.

Загнітко А.П., Вінтонів М.О., Данилюк І.Г. Найновіший російсько-український українсько-російський словник: 100 000 / А. П. Загнітко, М. О. Вінтонів, І. Г. Данилюк. — Донецьк: БАО, 2010. — 1215 с.

Новий орфографічний словник української мови: Граматика в таблицях: 50000 слів / О.А. Аматуні (голова ред. - худож. ради). - К.: Аконіт, 2005. - 414с.

Орфографічний словник для учнів середньої школи: Близько 15000 слів / Л.А.Лисиченко (уклад.), М.Ф.Гетьманец (уклад.). - Х.: Каравела, 1997. - 224с.

Орфографічний словник української мови для школяра. А-Я: Близько 50 000 слів / Н.О.Кошманенко (уклад.). - К.: А.С.К., 2003. - 560с.

Орфоепічний словник української мови: В 2 т. / М.М. Пещак (уклад.) - К.: Довіра, 2001.

Плачинда С. Словник давньоукраїнської міфології.-К., 1993.-214 с.

Полюга Левко Михайлович. Словник синонімів української мови. - 2.вид. - К.: Довіра, 2006. - 477с.

Полякова Л.О. Український орфографічний словник з граматичними таблицями+ короткий правописний коментар: 80000 слів. — Х.: ТОРСІНГ ПЛЮС, 2006. — 496с.

Пономарів О.Д. Фонеми г і ґ: Словник і коментар.-К.: Вид центр "Просвіта", 1997.-40с.

Потапенко О.I., Кузьменко В.I. Шкiльний словник з укpаїнознавства.- К.: Укp. письменник, 1995.- 291 с.

Різниченко О. Одноримки: Словник омонімів та схожословів. - О.: Друк, 2001. - 408с.

Селіванова О. О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. — Полтава: Довкілля-К, 2006. — 716с.

Словарь української мови /За ред. Б.Грінченка. – Т.1-4.-К.: Довіра-Рідна мова, 1997.

Словник іншомовних слів /Уклад. Л.О.Пустовіт та ін.-К.: Довіра, 2000.-1018с.

Словник символів культури України /За заг. ред. В.П.Коцура, О.І.Потапенка, М.К.Дмитренка.-К.:Міленіум, 2002.-260с.

Словник синонімів української мови: В 2 т. /А.А.Бурячок, Г.М.Гнатюк, С.І.Головащук та ін.-К.:Наук.думка, 2001.

Словник української мови. В 11 томах. – К.: Наукова думка, 1971- 1978.

Струганець Л. Культура мови. Словник термінів.-Тернопіль: Навчальна книга – Богдан.-2000.-87 с.

Україна в словах. Мовокраїнознавчий словник-довідник /Упор. і кер. Н.Данилевська. - К.: Вид-во "Просвіта", 2004.- 704 с.

Фразеологічний словник української мови. У 2 книгах. Друге видання.– К.: Наукова думка. – 1999. – Кн. 1, 2.

Шевчук С.В. Разом, окремо, через дефіс. А-Я: Орфографічний словник: 32000 слів: Найуживаніші слова і словосполучення. Найновіші запозичення. Спеціальна різногалузева термінологічна лексика. - К.: А.С.К., 2006. - 416с.

Широков В. А., Шевченко І. В., Рабулець О. Г., Костишин М., Пещак М. М. Словники України - інтегрована лексикографічна система. Електронний ресурс / НАН України; Український мовно-інформаційний фонд. - К., 2001. - 1 електрон. опт. диск (CDR)

Юрченко О.С., Iвченко А.О. Словник стiйких народних порiвнянь.-Харкiв: Основа, 1993. - 176 с.

Янко М. Топонімічний словник України.- К., 1998.- 257с.

 

Статті

Бабенко О. Плекаймо мовну особистість // Дивослово. – 2004. - №4. – С.56-60.

Богдан С. Мовлення українських дітей і всесвіт рідного слова //Дивослово.-1996.-№4.-С.18-24.

Бондаренко Н. Курс української мови як державної крiзь призму українознавства //Дивослово.-1998.-N2.-С.24-26.

Вільчинський Ю. Філософія мови і мова культури //Український освітній журнал.- 1995.-№1.- С.66-70.

Глуховцева К.Д. Етнографічні дослідження Східної Слобожанщини як джерело для вивчення місцевих говірок //Проблеми філології: 3б. наук. праць, присв. 70-річчю інституту. - Луганськ, 1993. - С. 96-106.

Девдера Г. Орфоепічні норми //Урок української. — 2000. - №5-6.-С. 40-41.

Дорошенко О.А. Робота вчителя-словесника в умовах мiсцевої говірки //Укр. мова і літ. в шк.-1991.-№2.-С.19-23.

Дяченко Л.М. Фольклорна символіка як засіб відображення національного світобачення //Мовознавство.-1997.-№2-3.-С.67-72.

Єрмоленко С. Національна свідомість і виховання української мовної особистості //У зб.: Мовознавство: Тези та повідомлення ІІІ Міжнародного конгресу україністів.-Х.:Око, 1996.-С.224-229.

Заболотний О.В. Основи науки про мову. Програма спеціального курсу для 10-12 класів філологічного профілю загальноосвітніх навчальних закладів //Диво слово.-2007.-№2.-С.27-34.

Качуровський І. Мова і фоніка //Урок української.-2001.-№6.- С. 24-28.

Ковалів П. Михайло Грушевський про українську мову як важливий чинник етнонаціонального розвитку народу //Народна творчість та етнографія.-2000.-№2-3.-С.43-52.

Коломієць В.Г. Типологічні риси української літературної мови на фоні інших слов'янських мов //Мовознавство.-1992.-С.4-8.

Кононенко В.І. Національно-мовна картина світу. Зіставний аспект (на матеріалі української та російської мов) // Мовознавство.-1996.-№6.-С.39-46.

Кремень В.Г. Людиноцентризм як філософія творення українського суспільства// Профільне навчання: Теорія і практика. Зб. наук. праць за матеріалами методологічного семінару АПН України.- К.: Педпреса, 2006.-С.7-14.

Лобур Н.В. Культ землі в українській мові // Дивослово.-1996.-№3.-С.22-23.

Марушак Л. Засоби милозвучності української мови, чергування у-в, і-й //Українська мова та література. - 1999. - № 13. - С. 10-11.

Матвіяс І.Г. Проблема визначення українських наріч // Мовознавство.-2001.-№2.-С.13-17.

Мацейків М. О. Потебня: мова як засіб духовного розвитку та національного самоусвідомлення // Українська мова і література в школі.-1993.-№ 11-С.57-59.

Мацько Л.І. Аспекти мовної особистості у проспекції педагогічного дискурсу // Дивослово.- 2006.-№7.-С.2-5.

Мацько Л.І. З якою лексикою вступаємо в ХХІ століття // Урок української.- 2001.-№8.-С.14-18.

Мацько Л.І. Текст як об'єкт лінгводидактики в аспекті проблем мовної освіти // Вісник Черкаського ун-ту.-Черкаси.-2004.-Вип. 54.-С.10-14.

Мацько Л.І. Українська мова в системі профільного навчання //Профільне навчання: Теорія і практика. Зб. наук. праць за матеріалами методологічного семінару АПН України.- К.: Педпреса, 2006.-С.105-109.

Мацько Л.І. Українська мова: формування національної свідомості // Педагогіка і психологія. -1996. -№1.-С.67-69.

Мацько Л.І. Формування мовної культури //Педагогічна газета.-2002.-№8-9.

Мельничайко В. Аспекти лінгвістичного аналізу художнього тексту // Дивослово.-1999.-№9.-С.11-13.

Мовчун Л. Чому ж наша мова солов'їна? (Фонетика. Милозвучність мови) //Українська мовата література. - 2002. - № 42.-С. 10-12.

Мусієнко В.П. Українська етнографічна лексика: ідентифікація та типологія // Мовознавство.- 2006.-№ 2-3.-С.130-136.

Семеног О.М. Виховання мовної особистості на засадах української етнопедагогіки // У зб.: Актуальні проблеми української етнопедагогіки / За ред. чл.-кор.АПН України, проф.Скульського Р.П.-Івано-Франківськ, 2001.-С.93-98.

Семеног О.М. Етнолінгвістичний підхід у вивченні назв спорідненості і свояцтва // Українська мова і література в школі.-2002.-№5.- С60-64; №6.- С.44-47.

Семеног О.М. Сучасні інформаційні технології у професійній філологічній освіті: проблеми, пошуки, перспективи // Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання у підготовці фахівців: методологія, досвід, проблеми: Зб. наук. праць / Редкол: І.А.Зязюн (голова) та ін. – К., Вінниця: ДОВ Вінниця, 2004. - Вип. 5.- С. 631 - 638.

Сербенська О. Наше усне мовлення: 300 запитань і відповідей //Дзвін.-2000.-№ 10.-С. 132-139.

Сивачук Н. Збагачення мовленнєвого етикету школярiв засобами паремiографiї // Поч. шк., 1997.- N4.- С.50-51.

Скуратівський Л. Світоглядні засади вивчення словесності // Укр. мова і літ. в шк.- 1998.-№1.-С.6.

Содомора А. Дай, Боже, здоров’я! Мовленнєвий етикет // Урок української. – 2005. - №3-4. – С.28-29.

Стельмахович М.Г. Елементи історизму на уроках української мови// Дивослово. – 1996. - № 7. – С.20-23.

Сухомлинський В.О. Слово рідної мови // Укр. мова і літ.-1989.-№.1-С.3-8.

Томильна Г. Назви одягу в побуті і символіці // Урок української.-2000.-№9.-С.19-21.

Ткаченко В.А. Добрий вечiр тобi, пане Господарю" (звертання пан, панi в українськiй мовi) // Вiдродження.- 1995.-N4.-С.72-73.

Чумак В. Культурно-мовні проблеми сучасногомовознавства вУкраїні //Дивослово.-2001.-№1.-С.63-64.

Форманова С.В. Поняття “мовної картини світу” в сучасній українській літературній мові // У збірн. “Мова і культура. -К.: Вид Дім Д.Бурого, 2001.- Випуск 3, т.2.-С.182-186.

Мовні ресурси в Інтернет-мережі:

 

yak-my-hovorymo.wikidot.com/ -

http://velyka-chy-mala-litera.wikidot.com/

http://kultura-movy.wikidot.com/

http://ponomariv-kultura-slova.wikidot.com/

http://nepravylno-pravylno.wikidot.com/

http://ros-ukr-idioms.wikidot.com/

http://chak-chy-pravylno-my-hovorymo.wikidot.com/

 

Діалогічне мовлення

1. Перевіряється здатність учнів:

а) виявляти певний рівень обізнаності з теми, що обговорюється;

б) демонструвати уміння складати діалог відповідно до запропонованої ситуації та мети спілкування; самостійно досягати комунікативної мети; використовувати репліки для підтримання діалогу, формули мовленнєвого етикету; дотримуватися теми спілкування, правил спілкування, норм літературної мови; демонструвати певний рівень вправності у процесі діалогу (стислість, логічність, виразність, доречність, винахідливість тощо);

в) висловлювати власну позицію щодо теми, яка обговорюється;

г) аргументувати висловлені тези, ввічливо спростовувати помилкові висловлювання співрозмовника.

Зазначені характеристики діалогу є основними критеріями при його оцінюванні.

2. Матеріал для контрольних завдань добирається з урахуванням тематики соціокультурної змістової лінії чинної програми, рівня підготовки, вікових особливостей та пізнавальних інтересів учнів.

3. Одиниця контролю: діалог, складений двома учнями.

Обсяг діалогу визначається так:

 

Клас	Орієнтовна кількість реплік для двох учнів
10-й	16 - 18 реплік
11-й	18 - 22 реплік

 

4. Оцінювання

 

Оцінювання

Рівень	Бали	Характеристика складених учнями діалогів
Початковий (Бали цього рівня одержують учні, успіхи яких у самостійному складанні діалогу поки що незначні)		В учня виникають значні труднощі у підтриманні діалогу. Здебільшого він відповідає на запитання лише «так» чи «ні» або аналогічними уривчастими реченнями ствердного чи заперечного характеру.
	Учень відповідає на елементарні запитання короткими репліками, що містять недоліки різного характеру, але сам досягти комунікативної мети не може.
	Учень бере участь у діалозі за найпростішою за змістом мовленнєвою ситуацією, може не лише відповідати на запитання співрозмовника, а й формулювати деякі запитання, припускаючись помилок різного характеру. Проте комунікативна мета досягається ним лише частково.
Середній (Учень досяг певних		Учень бере участь у діалозі з нескладної за змістом теми, в основному досягає мети спілкування, проте репліки його недостатньо вдалі, оскільки не враховують належним чином ситуацію спілкування, не відзначаються послідовністю, доказовістю; наявні помилки в доборі слів, побудові речень, їх інтонуванні.
результатів у складанні діалогу за двома - чотирма критеріями в цілому)		Учень бере участь у діалозі за нескладною за змістом мовленнєвою ситуацією, додержується елементарних правил поведінки в розмові, загалом досягає комунікативної мети, проте допускає відхилення від теми; мовлення його характеризується стереотипністю, недостатньою різноманітністю і потребує істотної корекції; наявні мовленнєві огріхи.
	Учень успішно досягає комунікативної мети в діалозі з нескладної теми, його репліки загалом є змістовними, відповідають основним правилам поведінки у розмові, нормам етикету, проте їм не вистачає самостійності суджень, їх аргументації, новизни, лаконізму в досягненні комунікативної мети, наявна певна кількість помилок у мовному, інтонаційному оформленні реплік.
Достатній (Учень самостійно, в цілому вправно за більшістю критеріїв складає дiалог з теми, яка містить певну проблему, демонструє належну культуру спілкування, проте за деякими з критеріїв (від 2-х до 4-х) його мовлення ще містить певні недоліки.)		Діалогічне мовлення учня за своїм змістом спрямовується на розв’язання певної проблеми, загалом є змістовним, набирає деяких рис невимушеності; з’являються елементи власної позиції щодо предмета обговорення; правила спілкування в цілому витримуються, але ще наявні істотні недоліки (за 4-ма критеріями); невисокий рівень самостійності й аргументованості суджень; трапляються відхилення від теми, помилки в мовному, орфоепічному оформленні реплік.
	Учень загалом вправно бере участь у діалозі за ситуацією, що містить певну проблему, досягаючи комунікативної мети, висловлює судження і певною мірою аргументує їх за допомогою загальновідомих фактів; у діалозі з’являються елементи оцінних характеристик, узагальнень, що базуються на використанні прислів’їв і приказок, проте допускаються певні недоліки за кількома критеріями (3-ма).
	Учень самостійно складає діалог з проблемної теми, демонструючи загалом достатній рівень вправності й культури мовлення (чітко висловлює думки, виявляє уміння сформулювати цікаве запитання, дати влучну, дотепну відповідь, здебільшого виявляє толерантність, стриманість, коректність у разі незгоди з думкою співрозмовника), але в діалозі є окремі недоліки за 2-ма критеріями, наприклад: нечітко виражається особиста позиція, аргументація не відзначається оригінальністю тощо.
Високий (Учень демонструє високу культуру спілкування, переконливо аргументує свої думки стосовно проблемної теми, дає можливість висловитися співрозмовни-кові; може зiставити різні погляди на той самий предмет, наводити аргументи “за” і “проти”)		Учень складає діалог за проблемною ситуацією, демонструючи належний рівень мовленнєвої культури, уміння формулювати думки, обґрунтовуючи власну позицію, виявляє готовність уважно і доброзичливо вислухати співрозмовника, даючи можливість висловитися партнеру по діалогу; додержується правил мовленнєвого етикету; структура діалогу, мовне оформлення реплік діалогу відповідає нормам, проте за одним із критеріїв можливі певні недоліки.
	Учень складає діалог, самостійно обравши аспект запропонованої теми (або ж сам визначає проблему для обговорення), переконливо й оригінально аргументує свою позицію, зіставляє різні погляди на той самий предмет, розуміючи при цьому можливість інших підходів до обговорюваної проблеми, виявляє повагу до думки іншого; структура діалогу, мовне оформлення реплік діалогу відповідає мовним нормам.
	Учень складає глибокий за змістом і досконалий за формою діалог, самостійно обравши аспект запропонованої теми (або ж сам визначає проблему для обговорення), демонструючи уміння уважно і доброзичливо вислухати співрозмовника, коротко, виразно й оригінально формулює свою думку, добирає цікаві, влучні, дотепні, переконливі аргументи на захист своєї позиції, в тому числі й з власного життєвого досвіду, зіставляє різні погляди на той самий предмет; здатний змінити свою думку в разі незаперечних аргументів іншого; дотримується правил поведінки і мовленнєвого етикету під час діалогу.

 

 

Монологічне мовлення

Говоріння (усні переказ і твір), письмо (письмові переказ і твір)

1. Перевіряється здатність учня:

а) виявляти певний рівень обізнаності з теми, що розкривається (усно чи письмово);

б) демонструвати уміння: будувати висловлювання певного обсягу, добираючи й упорядковуючи необхідний для реалізації задуму матеріал (епізод із власного життєвого досвіду, прочитаний або прослуханий текст, епізод із кінофільму, сприйнятий (побачений чи почутий) твір мистецтва, розповідь іншої людини тощо); враховувати мету спілкування, адресата мовлення; розкривати тему висловлювання; виразно відображати основну думку висловлювання, диференціюючи матеріал на головний і другорядний; викладати матеріал логічно і послідовно; використовувати мовні засоби відповідно до комунікативного завдання, дотримуючись норм літературної мови; додержуватися єдності стилю;

в) виявляти власне ставлення до предмета висловлювання, розуміти можливість різних тлумачень тієї самої проблеми;

г) виявляти певний рівень творчої діяльності, зокрема трансформувати одержану інформацію, відтворюючи її докладно, стисло, вибірково, своїми словами, змінюючи форму викладу, стиль тощо відповідно до задуму висловлювання; створювати оригінальний текст певного стилю; аргументувати висловлені думки, переконливо спростовувати помилкові докази; викладати матеріал виразно, доречно, виявляючи при цьому багатство лексичних і граматичних засобів.

Перевірка здатності говорити (усно переказувати чи створювати текст) здійснюється індивідуально: учитель пропонує певне завдання (переказати зміст матеріалу докладно, стисло, вибірково; самостійно створити висловлювання на відповідну тему) й дає учневі час на підготовку.

Перевірка здатності письмово переказувати і створювати текст здійснюється фронтально: учням пропонується переказати прочитаний учителем (за традиційною методикою або самостійно прочитаний) текст чи інший матеріал для переказу або самостійно написати твір.

2. Матеріал для контрольного завдання.

а) Переказ. Переказ із творчим завданням

Матеріалом для переказу (усного / письмового) можуть бути: текст, що читається вчителем, або попередньо опрацьований текст; самостійно прочитаний матеріал із газети, журналу, е