Виробниче середовище і його вплив на людину

Виробниче середовище і його вплив на людину

виробниче середовище — це середовище, де людина здійснює

свою трудову діяльність.

В свою чергу роботи відрізняються величиною і структурою навантажень,

умовами виробничого середовища, що викликає певне трудове напруження

організму працівника.

 

Відмінності в напруженості певних фізіологічних систем зумовлені різними

факторами та їх комбінаціями. При цьому виділяють чинники важкості

праці, фактори процесу і фактори умов праці.

 

Фактори важкості праці обумовлюються:

 

— особливостями трудового процесу;

 

— умовами виробничого середовища.

 

Чинники трудового процесу визначають навантаження на м’язову і нервову

системи; співвідношення між динамічними і статичними навантаженнями;

ритм і темп; кількість інформації, що надходить та перероблюється;

монотонність; робочу позу і змінність роботи.

 

Фактори умов праці включають певну сукупність санітарно-гігієнічних,

психологічних та естетичних елементів виробничого середовища, які діють

на працівника під час роботи.

 

Відповідно до рекомендацій МОП визначають такі основні чинники

виробничого середовища, що впливають на працездатність людини в процесі

виробництва:

 

фізичне зусилля (переміщення вантажів певної ваги в робочій зоні,

зусилля, пов’язані з утриманням вантажів, натисканням на предмет праці

або важіль управління механізмом протягом певного часу);

 

нервове напруження (складність розрахунків, особливості вимоги до якості

продукції, складність управління механізмом, апаратом, приладдям,

небезпека для життя і здоров’я людей під час виконання робіт, особлива

точність виконання);

 

робоча поза (положення тіла людини і його органів відповідно до засобів

виробництва);

 

монотонність роботи (багаторазове повторення одноманітних, короткочасних

варіацій, дій, циклів);

 

температура, вологість, теплове випромінювання в робочій зоні;

 

забруднення повітря;

 

виробничий шум;

 

вібрація, обертання, поштовхи;

 

освітленість у робочій зоні.

 

Всі ці чинники впливають на здоров’я і працездатність людини. Тому

необхідна комплексна оцінка факторів виробничого середовища та характеру

праці.

Основні законодавчі акти про охорону праці

Законодавча база з охорони праці регламентує все, що зв’язано із створенням і забезпеченням безпечних умов праці. Правовою основою законодавства України про охорону праці є:

Конституція України

Закон України „Про охорону праці”

Кодекс законів про працю України (КЗпП)

Закон України „Про охорону здоров’я”

Закон України „Про пожежну безпеку”

Закон України „Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччянаселення”

Закон України „Про використання ядерної енергії та радіаційний захист”.

Сучасний стан охорони праці в Україні

сучасний стан охорони праці в Україні можна охарактеризувати як такий, що викликає серйозне занепокоєння. Створення безпечних умов праці – це невід'ємна частина соціально-економічного розвитку держави, складова державної політики, одна з найважливіших функцій органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, підприємств.Впродовж останніх 10 років в Україні намітилася позитивна тенденція до зниження рівня виробничого травматизму. Загальний травматизм зменшився в 4 рази, смертельний - в 2 рази.

 

Проте в перші три роки нинішнього століття ситуації з охорони праці в Україні характерна тим, що стан з травматизмом та смертельними випадками значно не змінюється, а набуває деякої „стабілізації” у порівнянні з минулими роками. Але кількість травмованих і загиблих викликає стурбованість про майбутнє нашої країни та її дієздатної частини населення. В Україні, де немає війни, гинуть і травмуються люди. Підприємства тільки починають набирати оберти, і із зростанням виробництва відбудеться відповідне збільшення випадків виробничих аварій та травматизму. доставка продуктов Киев Суперечливою є зараз ситуація, у якій зараз опинилися підприємства - з одного боку, треба підвищувати рівень випуску виробів, а з другого, складність економічних умов не дає можливості суттєво поліпшити стан умов та безпеки праці.За останні роки на підприємствах України продовжує відслідковуватися тенденція до зниження рівня виробничого травматизму. За умов динамічного зростання обсягів виробництва в країні, зменшилася загальна кількість нещасних випадків. За 2003 рік смертельно травмовано близько 1200 працівників, що менше, ніж минулого року. Зокрема, скоротилася кількість смертельно травмованих серед шахтарів, в агропромисловому комплексі, в житлово-комунальному господарстві, в соціально-культурній сфері, в нафтогазовидобуванні.В той же час, не вдалося призупинити зростання смертельного травматизму: на транспорті, в будівництві, машинобудуванні, енергетиці, металургії.В Україні щомісяця травмується на виробництві 2200 чоловік, з них біля 100 – одержує смертельні травми. Зараз Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань опікується 301 тис. потерпілих на виробництві.

Органи держ нагляду за охороною праці

Державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснюють:

 

спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці;

 

спеціально уповноважений державний орган з питань радіаційної безпеки;

 

спеціально уповноважений державний орган з питань пожежної безпеки;

 

спеціально уповноважений державний орган з питань гігієни праці.

 

Органи державного нагляду за охороною праці не залежать від будь-яких господарських органів, суб'єктів підприємництва, об'єднань громадян, політичних формувань, місцевих державних адміністрацій і органів місцевого самоврядування, їм не підзвітні і не підконтрольні.

 

Діяльність органів державного нагляду за охороною праці регулюється цим Законом, законами України "Про використання ядерної енергії і радіаційну безпеку", "Про пожежну безпеку", "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", іншими нормативно-правовими актами та положеннями про ці органи, що затверджуються Президентом України або Кабінетом Міністрів України.

Основні поняття травматизму

Виробничий травматизм — це явище, що характеризується сукупністю виробничих травм і нещасних випадків на виробництві.

 

Виробнича травма — це травма, одержана працюючим на виробництві внаслідок недотримання вимог охорони праці.

 

^ Нещасний випадок на виробництві — це раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, внаслідок якого заподіяна шкода здоров'ю або смерть.

 

^ Нещасні випадки — це травми, гострі професійні захворювання та отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою, ушкодження внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха, контакту з тваринами, комахами та іншими представниками фауни і флори.

 

^ Небезпечний виробничий фактор — це фактор, дія якого на працюючого у відповідних умовах призводить до травмі або іншого раптового погіршення здоров'я.

 

Шкідливий виробничий фактор — це фактор, вплив якого на працюючого призводить до професійного захворювання.

 

Залежно від рівня і тривалості дії шкідливий виробничий фактор може стати небезпечним.

 

Патологічний стан людини, обумовлений роботою і пов'язаний з надмірним напруженням організму або несприятливою дією шкідливих виробничих факторів, називається професійним захворюванням. Професійне захворювання виникає як наслідок дії на працюючого специфічних для даної роботи шкідливих виробничих факторів, і якщо їх не буде, виникнути не може. Наприклад, виникнення вібраційної хвороби внаслідок роботи з недосконалою щодо вібрації бензопилою.

 

Професійні захворювання є наслідком багаторазової, тривалої дії на органи людини відповідних виробничих шкідливих чинників: пилу, пару, газів, шуму, вібрації, випромінювань тощо.

 

До професійних захворювань відносять також і професійні отруєння. Отруєння можуть бути гострими або хронічними, що виникають внаслідок тривалої дії на людину шкідливих речовин.

 

^ Нещасні випадки, пов'язані з працею на виробництві й у побуті.

 

Нещасний випадок на виробництві — це наслідок раптової дії на працівника якогось небезпечного виробничого фактора під час виконання трудових обов'язків або завдань керівника робіт.

 

За кількістю потерпілих нещасні випадки бувають одиночні та групові (одночасно з двома і більше працівниками).

 

Наслідком нещасного випадку може бути: переведення потерпілого на легшу роботу; одужання потерпілого; встановлення потерпілому інвалідності; смерть потерпілого.

 

Нещасні випадки, які виникають не на виробництві, узагальнено називають, на відміну від виробничого травматизму, невиробничими. Основну частину таких травм становлять ті, що їх люди зазнають удома, у повсякденному побуті. Звичайно, під "домом" слід розуміти не тільки квартиру або кімнату, в якій ви живете. Під словом "дім" у даному випадку маються на увазі саме житло, сад, подвір'я, гараж, вулиця, комунальні заклади тощо.

 

Всі ці травми називають побутовим травматизмом. В Україні щорічно в побуті травмується біля 2 млн. чол., 28 тис. з них стає інвалідами.

 

Внаслідок ряду своїх особливостей побутовий травматизм значно меншою мірою, ніж травматизм на виробництві, піддається організованим заходам профілактики. Специфіка побуту, проведення більшої частини вільного часу вдома, у дворі, в квартирі, на присадибній ділянці, на вулиці біля будинку висувають у профілактиці побутового травматизму на перше місце особисті фактори: розуміння можливості нещасного випадку в домашній обстановці, додержання певних правил поведінки в побуті, психологічну настороженість при експлуатації побутових електричних і механічних приладів, опалювальних пристроїв тощо.

Охорона праці жінок

Забороняється застосування праці жінок на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних робіт або робіт, пов'язаних з санітарним та побутовим обслуговуванням), а також залучення жінок до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми, відповідно до переліку важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, граничних норм підіймання і переміщення важких речей, що затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі охорони здоров'я.

 

Праця вагітних жінок і жінок, які мають неповнолітню дитину, регулюється законодавством.

Охорона праці неповнолітніх

Не допускається залучення неповнолітніх до праці на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах, до нічних, надурочних робіт та робіт у вихідні дні, а також до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми, відповідно до переліку важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, граничних норм підіймання і переміщення важких речей, що затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі охорони здоров'я.

 

Неповнолітні приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду.

 

Порядок трудового і професійного навчання неповнолітніх професій, пов'язаних з важкими роботами і роботами із шкідливими або небезпечними умовами праці, визначається положенням, яке затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці.

 

Вік, з якого допускається прийняття на роботу, тривалість робочого часу, відпусток та деякі інші умови праці неповнолітніх визначаються законом.

Стимулювання охорони праці

До працівників можуть застосовуватися будь-які заохочення за активну участь та ініціативу у здійсненні заходів щодо підвищення рівня безпеки та поліпшення умов праці. Види заохочень визначаються колективним договором, угодою.

 

При розрахунку розміру страхового внеску для кожного підприємства Фондом соціального страхування від нещасних випадків, за умови досягнення належного стану охорони праці і зниження рівня або відсутності травматизму і професійної захворюваності внаслідок здійснення роботодавцем відповідних профілактичних заходів, може бути встановлено знижку до нього або надбавку до розміру страхового внеску за високий рівень травматизму і професійної захворюваності та неналежний стан охорони праці.

 

Розрахунок розміру страхового внеску із застосуванням знижок та надбавок для кожного підприємства, передбачених частиною другою цієї статті, провадиться відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Інфразвук

Інфразвук) — пружні хвилі, аналогічні звуковим, але з частотами нижче рівня сприйняття людського вуха (від 0,001 Гц до 16 Гц). Цей частотний діапазон використовується в сейсмографах для визначення землетрусів. Інфразвукові хвилі характеризуються можливістю долати великі відстані та оминати об'єкти з малим поглинанням.

 

Виявлено що інфразвук пагубно впливає на організм людини і оточуюче середовище. Це зумовлене тим, що частота інфразвуку збігається з власною частотою предмета, а це, як відомо — явище резонансу. Хвилі різної частоти негативно впливають на людські органи

 

Ультра звук

Ультразву́к — акустичні коливання, частота яких більша, ніж високочастотна межа чутного звуку (близько 16 кГц)[1] Верхня межа частот ультразвуку умовна.

 

Іонізуюче випромінювання

Іонізуюча радіація - потоки електромагнітних хвиль або частинок речовини, що здатні при взаємодії з речовиною утворювати в ній іони. До іонізуючого випромінення відносять альфа-, бета-, гамма-проміння, рентгенівське (пулюєве) проміння.

 

Система опалення

Як відомо, вода має найбільшу теплоємність серед рідин (властивість акумулювати і віддавати тепло), і це дає можливість передавати велику кількість тепла при малій витраті. Саме по цій причині в якості теплоносія в системах водяного опалення використовується гаряча вода, яка циркулює по трубах, передає тепло нагрівальним приладам, котрі в свою чергу передають її приміщенню. Завдяки властивостям води водяне опалення має ряд переваг над іншими системами опалення і найбільш широке поширення. Досвід експлуатації водяних систем показав їх найкращі гігієнічні і експлуатаційні показники. Системи водяного опалення є високонадійними, безшумними, зручними і простими в експлуатації, мають значний радіус дії як по горизонталі так і по вертикалі. Висока теплоємність води забезпечує малі діаметри трубопроводів при великій потужності системи.

Будова і класифікація cистеми опалення.

 

Система опалення складається з опалювального котла, нагрівальних приладів (радіаторів), розширювального бачка, подаючих і зворотніх трубопроводів, групи безпеки (манометр, запобіжний клапан), терморегуяторів.

Системи опалення бувають з природною (гравітаційною) та примусовою (насосною) циркуляцією води в системі.

В системі опалення з примусовою циркуляцією, теплоносій рухається за рахунок циркуляційного насосу.

Перевагами системи з примусовою циркуляцією є:

- комфорт і економічність системи (можна підтримувати задану температуру в кожній кімнаті, заощаджуючи паливо);

- невеликий діаметр труб;

- менша різниця температур гарячої води, що виходить з котла, і охолодженої, підходящої до нього (це продовжує термін служби котла);.

- при монтажі не потрібно зберігати уклон труб

 

До недоліків можна віднести той факт, що насос працює від електроенергії. З огляду на складності з електропостачанням у сільській місцевості, варто подумати про систему аварійного електроживлення для циркуляційного насосу. Це може бути дизельний генератор або акумулятор (джерело безперебійного живлення).

 

У системі з природною циркуляцією насос відсутній. Принцип руху води заснований на простих фізичних процесах, а саме гаряча вода є більш легкою (через більш низьку густину), тому піднімається нагору, а холодна у свою чергу опускається вниз. Для такої системи використовуються труби великого діаметра. При цьому регулювання температури в окремих приміщеннях є неможливим — доводиться обігрівати весь будинок, тому витрата палива є значною.

Перевагою такої системи є її енергонезалежність.

Недоліки такої системи це:

- дотримання певних уклонів трубопроводів при монтажі, необхідних для продуктивної циркуляції і заповнення системи теплоносієм;

- для монтажу системи необхідні труби більшого діаметру;

- велика різниця температур теплоносія на вході і виході з котла

 

Існує ще і комбінована система – природна плюс примусова. Для цього в гравітаційну систему встановлюється байпас з циркуляційним насосом. Ця система має всі переваги природної та примусової системи опалення.

Системи опалення також поділяються на «відкриті» та «закриті»

 

«Відкриті» застосовуються в гравітаційній та комбінованій системі, при якій розширювальний бак повинен знаходитися в верхній точці системи. В даному випадку бак служить для компенсації розширення води і виведення повітря із системи.

«Закрита» застосовуються в системі з примусовою циркуляцією. Для компенсації температурного розширення води використовується мембранний розширювальний бак, а вивід із системи повітря в верхній частині системи здійснюється через автоматичний розповітрювач.

Перевага «закритої» системи над «відкритою» в слідуючому:

 

- нема контакту теплоносія з киснем, що продовжує термін служби радіаторів і котла;

- нема потреби слідкувати за рівнем теплоносія в системі, тому що нема випаровування;

- можливість створення однакового тиску в системі, що зменшує ймовірність виникнення в системі повітряних пробок.

 

Вібрація

Вібра́ція (рос. вибрация, англ. vibration, нім. Vibration f) — рух матеріальної точки або механічної системи, при якому почергово зростають і спадають за часом значення величини, що характеризує цей рух[1]. Проявляється у вигляді механічних коливань пружних тіл.

 

Шум

Шум — коливання частинок навколишнього середовища, що сприймається органами слуху людини як небажані сигнали[1]. З точки зору акустики: шум — нестійкі або випадкові акустичні коливання, що характеризуються випадковою зміною амплітуди і частоти

За походженням шуми бувають[1]:

аеродинамічного походження — шум, що виникає у газах;

гідродинамічного походження — шум, що виникає у рідинах;

електромагнітного походження — шум, що виникає внаслідок коливань елементів електромеханічних пристроїв під впливом магнітних змінних сил;

механічного походження — шум, що виникає внаслідок вібрацій поверхонь машин та обладнання, а також ударів у з'єднаннях деталей, збірних одиниць або конструкцій у цілому.

 

Засоби колективного захисту

Рухомими об`єктами колективного захисту є танки, бойові машини піхоти, автомобілі, які обладнані фільтровентиляційними установками та деякі інші види бронетанкової та інженерної техніки.

 

До стаціонарних КЗЗ відносяться обладнані засобами герметизації та фільтровентиляції довготермінові фортифікаційні споруди, польові інженерні споруди різних класів, захищені командні, командно-спостережні та спостережні пункти, сховища різних класів, в тому числі для розміщення медичних пунктів, госпіталів та інше.

 

Укриття відкритого типу (окопи, щілини) знижують у 4-8 разів уражаючу дію ударної хвилі, надійно захищають від світлового випромінювання, у десятки разів зменшують ступінь дії іонізуючих випромінювань. Особовий склад, що знаходиться у таких укриттях при застосуванні ЗМУ додатково повинен використовувати ЗІЗ.

 

Укриття закритого типу (бліндаж, перекрита щілина) додатково захищають від запалювальних сумішей, значно знижують вірогідність ураження ОР, РР, БЗ. Захисні властивості польового укриття залежать від ступеня герметизації, наявності пристосувань по боротьбі з занесенням у споруду забрудненого повітря, засобами постачання очищеного повітря. Герметизовані не вентильовані укриття закритого типу захищають від аерогенного ураження ОР, РР, БЗ і недостатньо ефективні у відношенні захисту від парів аерозолів ОР і БЗ. Час перебування в них людей обмежується 1-2 годинами.

 

Сховища (польові і довготермінові) за способом будівництва діляться на котлованні і підземні. У залежності від стійкості діляться на 5 класів. За способом кондиціонування повітря сховища поділяються на ті, що вентилюються, і на ті, що не вентилюються. Будову сховищ складають: вхід - вихід обладнаний двома тамбурами, які призначені для пересування шляхом шлюзування, а також проведення санітарної обробки, основного приміщення. Довжина кожного тамбура 1 м.

 

У польових герметизованих сховищах, які обладнані фільтровентиляційними комплектами, особовий склад може тривало перебувати без засобів індивідуального захисту в умовах радіоактивного, хімічного чи бактеріологічного забруднення місцевості. Фільтровентиляційний комплект складається з двох або трьох фільтрів-поглиначів, ручного і електричного центробіжного повітряного насоса, набору повітряпроводів, вимірювача об’єму повітря, яке подається і створює підпір повітря.

 

В комплект також входять вентиляційний захисний пристрій і двоє розсувних гумових дверей. Фільтри-поглиначі за своїм призначенням і принципом дії є свого роду збільшеними протигазними коробками. В необхідних випадках укриття можуть комплектуватись регенеративними пристроями, які за принципом дії нагадують ізолюючі протигази.

 

Головне приміщення загальновійськових сховищ обладнують нарами для особового складу, як правило у 2 яруси

 

Виробниче середовище і його вплив на людину

виробниче середовище — це середовище, де людина здійснює

свою трудову діяльність.

В свою чергу роботи відрізняються величиною і структурою навантажень,

умовами виробничого середовища, що викликає певне трудове напруження

організму працівника.

 

Відмінності в напруженості певних фізіологічних систем зумовлені різними

факторами та їх комбінаціями. При цьому виділяють чинники важкості

праці, фактори процесу і фактори умов праці.

 

Фактори важкості праці обумовлюються:

 

— особливостями трудового процесу;

 

— умовами виробничого середовища.

 

Чинники трудового процесу визначають навантаження на м’язову і нервову

системи; співвідношення між динамічними і статичними навантаженнями;

ритм і темп; кількість інформації, що надходить та перероблюється;

монотонність; робочу позу і змінність роботи.

 

Фактори умов праці включають певну сукупність санітарно-гігієнічних,

психологічних та естетичних елементів виробничого середовища, які діють

на працівника під час роботи.

 

Відповідно до рекомендацій МОП визначають такі основні чинники

виробничого середовища, що впливають на працездатність людини в процесі

виробництва:

 

фізичне зусилля (переміщення вантажів певної ваги в робочій зоні,

зусилля, пов’язані з утриманням вантажів, натисканням на предмет праці

або важіль управління механізмом протягом певного часу);

 

нервове напруження (складність розрахунків, особливості вимоги до якості

продукції, складність управління механізмом, апаратом, приладдям,

небезпека для життя і здоров’я людей під час виконання робіт, особлива

точність виконання);

 

робоча поза (положення тіла людини і його органів відповідно до засобів

виробництва);

 

монотонність роботи (багаторазове повторення одноманітних, короткочасних

варіацій, дій, циклів);

 

температура, вологість, теплове випромінювання в робочій зоні;

 

забруднення повітря;

 

виробничий шум;

 

вібрація, обертання, поштовхи;

 

освітленість у робочій зоні.

 

Всі ці чинники впливають на здоров’я і працездатність людини. Тому

необхідна комплексна оцінка факторів виробничого середовища та характеру

праці.