Інструкція з охорони праці в лабораторії хімії

ІНСТРУКЦІЯ З ОХОРОНИ ПРАЦІ В ЛАБОРАТОРІЇ ХІМІЇ

1. Заходити до лабораторії і лаборантської тільки з дозволу викладача.

2. Усі дії й пересування в лабораторії виконуйте спокійно, щоб ненароком не перевернути хімічний посуд з реактивами та прилади.

3. Займати в лабораторії завжди одне й те саме робоче місце й не переходити на інше місце без дозволу викладача.

4. Підтримувати чистоту і порядок на своєму робочому місці, мити за собою хімічний посуд.

5. Під час роботи не тримати на лабораторному столі нічого зайвого. На ньому можуть бути інструкція, робочий зошит (чорновик) і письмове приладдя. Підручники бажано тримати на письмовому столі, щоб уникнути попадання на них реактивів.

6. Не починати роботу, доки не перевірено, чи є все необхідне для дослідів, і не продумано послідовність виконання кожного з них.

7. Працювати швидко, але без зайвої квапливості, під час роботи дотримувати тиші.

8. Дбайливо ставитися до обладнання лабораторії.

9. Дотримуватися правил користування водогоном, газом, електричним струмом, не відкривати крани й не вмикати електричні прилади без потреби.

10. Дотримувати правил нагрівання, поводження з реактивами, хімічним посудом, лабораторним обладнанням. Знати запобіжні заходи під час роботи в хімічній лабораторії.

11. Знати місцезнаходження в лабораторії аптечки, протипожежних засобів і вміти ними користуватися в разі потреби.

12. Працювати в хімічній лабораторії обов’язково в халаті.

13. Бути максимально обережними під час виконання будь-яких практичних і лабораторних робіт. Треба пам’ятати, що неохайність, неуважність, недостатня обізнаність із властивостями речовин, з якими проводиться робота, можуть спричинити нещасний випадок.

14. Виконувати тільки ті хімічні досліди, які вказані в інструкції та узгоджено з викладачем, під його наглядом або наглядом лаборанта.

15. Уважно читати етикетку на посудині з речовиною, яку берете для досліду. Відкривши посудину, не кладіть пробку на лабораторний стіл боком, а ставте її на шляпку.

16. Реактиви для дослідів брати лише в тих кількостях, які зазначені в інструкції.

17. Якщо в інструкції не зазначено, яку масу чи об’єм реактиву треба взяти, брати у такій кількості, щоб вона вкрила лише дно пробірки, а розчину — не більше 1/6 її об'єму.

18. Наливаючи розчин, посудину з реактивом потрібно брати так, щоб етикетка була спрямована у бік долоні та знімати краплю з краю шийки посудини, бо рідина стікатиме по склу, псуватиме етикетку і може пошкодити шкіру рук.

19. Посудина, з якої взятий реактив, відразу ж закривається пробкою і ставиться на місце.

20. Під час нагрівання розчинів у пробірці потрібно користуватись спеціальним тримачем і уважно стежити за тим, щоб отвір пробірки був спрямований у бік від вас і інших працюючих, бо рідина внаслідок перегрівання може викинутися з пробірки.

21. Під час нагрівання рідин стежити, щоб не перегрівалися стінки посудини над рідиною (особливо, коли рідини мало), бо при потраплянні на перегріте скло крапель рідини посудина може тріснути.

22. Щоб уникнути перегрівання, ніколи не нагрівати пробірку лише знизу, а рівномірно прогрівати всю пробірку, весь її вміст.

23. Не заглядати у пробірку, в якій нагрівається рідина, і не нахилятися над посудиною, в яку наливається будь-яка рідина (особливо їдка), бо непомітні бризки можуть потрапити в очі.

24. Ніякі речовини не пробувати на смак.

25. Нюхати всі речовини обережно, не нахилятися над посудиною і не вдихати повними грудьми, а спрямовувати до себе пару чи газ рухами руки.

 

26. Бути особливо обережним під час роботи з лугами. Потрапляння навіть розбавлених розчинів лугів в очі може призвести до повної втрати зору. Якщо розчин лугу потрапив на руки, негайно змити його великою кількістю води до зникнення відчуття милкості.

27. Бути дуже обережним також під час роботи з кислотами. Особливо берегти очі. У разі потрапляння розчину кислоти на руки також негайно змити його великою кількістю води.

28. Бути особливо обережним під час роботи з нагрівними приладами

29. Гарячі предмети ставити на керамічну плитку або спеціальну підставку.

30. Відпрацьовані реактиви зливати у раковину (після їх нейтралізації), а цінні реактиви — у спеціальні посудини.

31. Після закінчення роботи прибрати своє робоче місце, відключити воду, вимкнути електронагрівні при­лади й обов'язково ретельно вимити руки.

32. Не класти свої сніданки на лабораторні столи й ніколи не вживати їжу в лабораторії хімії, не пити воду з хімічного посуду.

У разі нещасного випадку негайно звертайтеся до викладача!

З правилами охорони праці ознайомлений(а) та зобов’язуюсь їх виконувати

 

______________________ (підпис)

ІНСТРУКТИВНА КАРТКА ДО ПРАКТИЧНОЇ РОБОТИ

 

 

ТЕМА. ВСТУП

 

Практична робота

Основи проведення експерименту та оформлення лабораторної документації

 

Мета: досягти усвідомлення важливості знання порядку та етапності проведення експерименту; сформувати вміння з оформлення лабораторної документації (письмових звітів)

 

Завдання до практичної роботи

Завдання 1. Організація й проведення експерименту

Хід роботи

1. Ознайомитись з теоретичними основами цієї інструкції.

2. Скласти схему послідовності всіх етапів підготовки, організації та проведення експерименту.

Завдання 2. Оформлення письмового звіту виконаної лабораторної (практичної) роботи

Хід роботи

1. Ознайомитись з вище вказаним прикладом оформлення письмового звіту про виконану лабораторну (практичну) роботу.

2. Під керівництвом викладача оформити письмовий звіт на запропоновану ним тему.

3. Користуватись цим зразком при самостійному оформленні письмових звітів виконаних лабораторних (практичних) робіт.

 

 

Запитання для самоконтролю і захисту практичної роботи

 

1. У чому суть планування й організації експерименту?

2. Яка послідовність етапів і операцій проведення експерименту?

3. Як оформляються результати експерименту?

4. У чому суть оформлення і здачі звіту з проведеного експерименту?

Рекомендована література

 

Шапиро С.А. Аналитическая химия. – М.: Высшая школа, 1979. – 384 с.

 

 

ІНСТРУКТИВНА КАРТКА ДО ЛАБОРАТОРНОЇ РОБОТИ

 

ТЕМА 1. ВАГИ І ЗВАЖУВАННЯ

Лабораторна робота

Взяття наважки

Мета: сформувати вміння з підготовки технічних та аналітичних вагів до роботи та зважування на них; навчитися брати наважку сипучої речовини; продовжити розвиток системності мислення; досягти усвідомлення важливості точності зважування при гравіметричному аналізі

 

Прилади, обладнання та матеріали: ваги технічні (технохімічні), ваги аналітичні періодичного коливання, точні важки, аналітичні важки, бюкс, капсулаторка, сипучий матеріал для зважування

 

Хід роботи

1. Ознайомитись з теоретичним матеріалом «Ваги технічні», «Точний важок» та «Зважування» цієї інструкції.

2. Розглянути будову технічних (технохімічних) вагів і відмітити головні його вузли і деталі.

3. Підготувати технічні (технохімічні) ваги до роботи (установити «нуль»).

4. Зважити бюкс з точністю до 0,01г і записати його масу.

5. Зважити в бюксі сипучий матеріал масою близько 5,0г. Записати загальну масу бюкса і матеріалу.

6. Записати дані про результати зважування в такій формі:

m (бюкса) -

m (бюкса з наважкою) -

m (наважки) –

7. Зробити висновокпро масу взятої наважки матеріалу.

Хід роботи

1. Ознайомитись з теоретичним матеріалом «Ваги аналітичні», «Ваги аналітичні періодичного коливання», «Аналітичний важок» та «Зважування

на аналітичних вагах» цієї інструкції.

2. Розглянути будову аналітичних вагів періодичного коливання і відмітити головні його вузли і деталі.

3. Підготувати технічні (технохімічні) та аналітичні ваги до роботи (установити «нуль»).

4. Зважити бюкс з точністю до 0,01г на технічних (технохімічних) вагах (прикидка маси перед зважуванням на аналітичних вагах).

5. Зважити бюкс з точністю до 0,0002г на аналітичних вагах і записати його масу.

6. Зважити в бюксі сипучий матеріал з точною масою 0,5г з точністю до 0,01г на технічних (технохімічних) вагах (прикидка маси перед зважуванням на аналітичних вагах).

5. Зважити в бюксі сипучий матеріал з точною масою 0,5г на аналітичних вагах. Записати загальну масу бюкса і матеріалу.

6. Записати дані про результати зважування в такій формі:

m (бюкса) -

m (бюкса з наважкою) -

m (наважки) – 0,5 г.

7. Зробити висновокпро масу взятої наважки матеріалу.

 

Запитання для самоконтролю і захисту лабораторної роботи

1. Залежно від точності зважування, на які групи поділяють ваги?

2. Що собою являють технічні (технохімічні) ваги? Яка їх точність?

3. Які головні вузли та конструктивні елементи технічних (технохімічних) вагів?

3. Який порядок підготовки технічних (технохімічних) вагів до роботи?

4. Що собою являють «точні важки»?

5. Як установити «нуль» на технічних (технохімічних) вагах?

6. Що собою являють аналітичні ваги періодичного коливання? Яка їх точність?

7. Який порядок підготовки аналітичних вагів періодичного коливання до роботи?

8. Що собою являють «аналітичні важки»?

9. Як установити «нуль» на аналітичних вагах періодичного коливання?

10. Який порядок зважування на аналітичних вагах періодичного коливання?

11. Що собою являє рейтер?

 

Рекомендована література

1. Аксьонова О.Ф., Гарбуз О.Г., Маслій О.Г., М’ячиков О.В. Основи техніки лабораторних робіт з хімії: Навчальний посібник. – К.: Ліра-К, 2011. – 157 с.

2. Воскресенский П.Н. Техника лабораторных работ. – М.: Просвещение, 1969.

3. Шапиро С.А. Аналитическая химия. – М.: Высшая школа, 1979. – 384 с.

 

ІНСТРУКТИВНА КАРТКА ДО ЛАБОРАТОРНОЇ РОБОТИ

 

Лабораторна робота

Інструкція з охорони праці

1. Будьте обережні під час використання скляного посуду. Не можна користуватись надщербленим посудом, адже битим склом можна порізати руки.

2. Не кладіть на поверхню робочого стола чи стелажа той хімічний посуд, який може легко скотитися і розбитися (піпетки, бюретки, лійки, циліндри, пробірки та інш.). Користуйтеся для цього спеціальними підставками та штативами.

3. Не беріть розбите скло руками. Скористайтеся щіткою і совком;

4. При втягуванні рідини (тільки води!) в піпетку ротом дотримуйтесь елементарних правил гігієни. Протріть верхню частину піпетки ватою, що змочена спиртом.

Хід роботи

1. Ознайомитись з теоретичним матеріалом цієї інструкції.

2. Розглянути особливості будови, форми та градуювання шкали об’ємів на натуральному мірному посуді (мірні колби, мензурки, мірні циліндри, мірна пробірка, піпетки для рідин, бюретку).

3. Провести тренувальні прийоми і вправи з вимірювання об’єму рідини з кожним мірним посудом. Особливу увагу звернути на такі елементи роботи:

- правильне встановлення меніска на рівні позначки;

- правильне втягування рідини в піпетку за допомогою груші чи рота та утримування необхідного рівня вказівним пальцем;

- виливання рідини з піпетки;

- заправка бюретки рідиною через лійку;

- видалення бульбашки повітря з кінчика безкранової бюретки;

- відлік на бюретці.

4. Виміряти тим чи і іншим мірним посудом об’єм рідини вказаний викладачем.

5. Зробити висновок за такою схемою:

Мірна колба на … мл:

Максимальний об’єм, що можна виміряти – … мл;

Мінімальний об’єм, що можна виміряти – … мл;

Проміжний об’єм, що можна виміряти – … мл.

(Подібне записати і для іншого виду мірного посуду)

 

Мірна пробірка:

Мензурка на … мл:

Піпетка на … мл:

Бюретка:

Хід роботи

1. У добре вимиту мірну піпетку набирають точно до мітки дистильовану воду, ретельно виливають її в попередньо зважений на аналітичних вагах бюкс і зважують його.

2. Це визначення повторюють три рази.

3. Середню (із трьох визначень) масу вилитої води ділять на її густину (маса 1 мл) за даної температури (табл. 1).

3. Температуру дистильованої води визначають за допомогою термометра.

У такий спосіб визначають фактичний об’єм піпетки в мілілітрах.

 

Таблиця 1. Густина дистильованої води за різних значень температури

Температура води, ºС	Густина води (ρ), г/мл	Температура води, ºС	Густина води (ρ), г/мл
	0,9981 0,9979 0,9977 0,9976 0,9974 0,9972 0,9970 0,9967		0,9965 0,9963 0,9960 0,9958 0,9955 0,9952 0,9950 0,9947

 

Вихідні та дослідні дані

т (бюкса) –

Обчислення

Фактичну місткість V_факт піпетки визначають за формулою:

 

V факт = тсер_.(води) / ρ (води), мл

 

За різницею між фактичним і зазначеним об’ємом посуду визначають поправку А до вказаної на піпетці ємності:

А = Vфактичний – Vзазначений, мл

Висновок:

 

2.2. Перевірка ємності мірної колби на … мл

 

Хід роботи

1. Добре вимиту мірну колбу висушують струменем теплого повітря і після охолодження зважують на аналітичних або технічних вагах з точністю до 0,1 г.

2. Наповнивши колбу до мітки дистильованою водою певної температури, витирають згорнутою в трубку смужкою фільтрувального паперу внутрішні стінки колби вище мітки, після чого ретельно витирають зовні і потім зважують на тих же вагах з такою ж точністю.

3. Різниця результатів обох зважувань відповідає масі води в об’ємі мірної колби. Як і при перевірці піпетки, середню з трьох визначень масу води ділять на масу 1 мл води при даній температурі. У такий спосіб визначають об’єм колби в мілілітрах.

 

Вихідні та дослідні дані

т (колби) –

Обчислення

Фактичну місткість V_факт. мірної колби визначають за формулою:

 

V_факт. = т_сер.(води) / ρ (води), мл

 

За різницею між фактичним і зазначеним об’ємом посуду визначають поправку А до вказаної на колбі місткості:

 

А = Vфактичний – Vзазначений, мл

Висновок:

 

Калібровка бюретки

 

Хід роботи

1. Добре вимиту бюретку заповнюють точно до нульової поділки дистильованою водою відомої температури.

2. У попередньо зважений з точністю до 0,001 г бюкс виливають з бюретки 5 мл води і зважують його.

3. Отриману масу води ділять на її густину при даній температурі (див. табл.1) і визначають фактичну місткість даної частини бюретки.

4. Так само зважують воду, що поміщається в бюретці в межах від 0 до 10 мл, потім від 0 до 15 мл, від 0 до 20 мл і т.д.

5. Поділивши кожний з отриманих результатів зважування на масу 1 мл води (густину) за даної температури, одержують місткість відповідної частини бюретки, виражену в мілілітрах.

6. На основі отриманих результатів обчислюють поправки для окремих частин бюретки, після чого будують криву поправок для всієї бюретки, причому на вісі абсцис відкладають знайдені поправки, а на вісі ординат – відповідні відліки, за бюреткою в мілілітрах.

 

 

Рис. 11. Крива поправок для бюретки

 

Приклад. У результаті одного досліду калібровки бюретки за об’ємами 5, 10, 15, 20, 25, 30, 35, 40, 45 і 50 мл були отримані поправки. Після нанесення отриманих даних на вісі координат, отримаємо криву поправок (рис. 11) для даної бюретки. Побудованою кривою користуються в такий спосіб: для того чи іншого об’єму рідини, що витікає з бюретки, знаходять на кривій відповідну точку, наприклад для 22,5 мл це буде точка А; на вісі абсцис цій точці відповідає від’ємна величина 0,035, значить, об’єм рідини, що витікає в дійсності дорівнює 22,5 – 0,035 = 22,465 мл.

 

Вихідні та дослідні дані

Тº С (води) –

ρ (води) –

т (бюкса) –

т (бюкса з..... мл води) –

т (.... мл води) –

 

т (бюкса з..... мл води) –

т (..... мл води) –

 

т (бюкса з..... мл води) –

т (..... мл води) – та інші дані.

 

Обчислення

Фактичну місткість V_факт. певної частини бюретки визначають за формулою:

 

V_факт. = т (води) / ρ (води), мл

За різницею між фактичним і зазначеним об’ємом визначають поправку А до кожної частини бюретки:

 

А = V_{фактичний} – V_{зазначений}, мл

 

Результати визначень занести до таблиці 2.

Таблиця 2. Результати калібровки бюретки

Зазначений об’єм даної частини бюретки, мл	Фактичний об’єм даної частини бюретки, мл	Поправка, мл

За результатами калібровки на міліметровому папері будують криву поправок для бюретки.

 

Висновок:

Запитання для самоконтролю і захисту лабораторної роботи

 

1. Які види мірного посуду Вам відомі?

2. Яким мірним посудом можна вимірювати кілька різних об’ємів рідини?

3. Які особливості вимірювання об’єму піпеткою для рідин?

4. Які особливості вимірювання об’єму рідини бюреткою?

5. Як видалити повітряну бульбашку із кінчика безкранової бюретки?

6. На що вказує крива поправок для бюретки?

7. Що означає термін «калібровка мірного посуду»?

8. Як визначається поправковий коєфіцієнт до ємності мірного посуду?

 

 

Рекомендована література

1. Аксьонова О.Ф., Гарбуз О.Г., Маслій О.Г., М’ячиков О.В. Основи техніки лабораторних робіт з хімії: Навчальний посібник. – К.: Ліра-К, 2011. – 157 с.

2. Воскресенский П.Н. Техника лабораторных работ. – М.: Просвещение, 1969.

3. Шапиро С.А. Аналитическая химия. – М.: Высшая школа, 1979. – 384 с.

 

ІНСТРУКТИВНА КАРТКА ДО ЛАБОРАТОРНОЇ РОБОТИ

 

Лабораторна робота

Інструкція з охорони праці

1. Бути обережним при користуванні нагрівними приладами та у використанні розчинів лугів, хромової суміші, сульфатної та хлоридної кислоти.

2. Не брати пальцями рук кристалічний перманганат та дихромат калію, а користуватись лише фарфоровими ложечками.

3. Не користуватись битим посудом.

 

 

Хід роботи

1. У теплій воді приготувати мийний розчин з кількох кусочків господарчого мила або прального порошку.

2. Для приготування лужного розчину калій перманганату 5 г кристалічного КМnО₄ розчинити в 100 мл гарячого 10%-вого розчину їдкого лугу (NaOH або KOH). Будьте обережні у поводженні з гарячими розчинами лугів!

3. Для приготування хромової суміші 15 г подрібненого технічного калій дихромату К₂Сr₂О₇ розчинити в 100 мл гарячої води. Розчин охолодити і при безперервному помішуванні краплями додати до нього 100 мл концентрованої сульфатної кислоти Н₂SО₄ (можна технічної).Суміш зберігати у склянці, закритою скляною пробкою. Склянку з хромовою сумішшю рекомендується ставити на скляну чи порцелянову підставку. Будьте обережні у поводженні з концентрованим розчином сульфатної кислоти та хромовою сумішшю. Вони дуже сильно діють на шкіру і одяг!

4. Для приготування суміші Комаровського змішати рівні об'єми 6 н. розчину хлоридної кислоти НСl і 5-6%-вого розчину пероксиду гідрогену.

 

Хід роботи

1. У лаборанта отримати забруднений хімічний посуд для його очищення і миття.

2. У тих випадках, коли хімічний посуд не забруднений смолою, жировими і іншими речовинами, що не розчиняються у воді, посуд можна мити теплою водою.

При митті водою з милом або пральним порошком корисно помістити в колбу шматочки чистого фільтрувального або іншого м'якого паперу. При струшуванні колби папір механічно видаляє зі стінок забруднення, що пристали до них.

Абсолютно неприпустимо застосовувати для очищення посуду пісок, оскільки він дряпає скло.

Посуд, що має подряпини, при нагріванні зазвичай лопається.

Скляний посуд вважається чистим, якщо на стінках його не утворюється окремих крапель і вода залишає рівномірну якнайтоншу плівку.

Якщо на стінках посуду є наліт яких-небудь солей або осадів, посуд очищають (заздалегідь змочивши водою) щіткою або йоржем вже потім остаточно миють водою.

При роботі з йоржем потрібно стежити, щоб нижній кінець його не ударявся ні об дно, ні об стінки посуду, оскільки цим кінцем можна вибити дно або проломити стінку. Щоб попередити можливість розбивання посуду металічним кінцем йоржа, на кінчик його потрібно надіти кусочок гумової трубки необхідного розміру.

Добре вимитий посуд у теплій воді обов’язково два-три рази споліскують дистильованою водою для видалення солей, що містяться у водопровідній воді.

3. У раковину не можна виливати і викидати концентровані розчини кислот і лугів, хромову суміш, погано пахучі і отруйні речовини, металевий натрій і т. п. Концентровані кислоти і луги необхідно заздалегідь сильно розбавити або, ще краще, нейтралізувати щоб уникнути руйнування каналізаційної мережі.

Погано пахучі і отруйні речовини повинні бути зруйновані або знешкоджувані тим або іншим способом залежно від їх властивостей. При виливанні в раковину таких речовин можливе їх випаровування і отруєння повітря лабораторії. Якщо немає можливості так чи інакше зруйнувати або знешкоджувати ці речовини, їх можна зливати тільки в раковину, що знаходиться у витяжній шафі.

4. Органічні розчинники застосовують для видалення з посуду смолянистих і інших органічних речовин, які не розчиняються у воді. До органічних розчинників відносяться: діетиловий етер, ацетон, спирти, бензин, скипидар, тетрахлорметан.

Більшість органічних розчинників вогненебезпечні, працювати з ними слід далеко від вогню.

5. При митті хромовою сумішшю посуд споліскують спочатку водою, а потім наливають злегка підігріту хромову суміш до 1/3 – 1/4 об'єму посудини і обережно поволі змочують внутрішні стінки його. Після цього хромову суміш виливають назад в ту ж посудину, в якій вона зберігається, причому прагнуть змочити нею стінки посуду і особливо найбільш забруднені її краї, що залишилися не змоченими. Зливши всю рідину, посуд залишають постояти декілька хвилин, потім її миють спочатку водопровідною водою (краще теплою), а потім дистильованою.

Сильно забруднений посуд миють хромовою сумішшю кілька разів.

Найважче відмиваються забруднення на шийках колб. Щоб відмити їх,

хромову суміш наливають в стакан, опускають в нього горло колби, злегка обігрітої (достатньо нагрівання рукою), після того, як колба охолодиться, рідина дещо піднімається всередину її. Через одну-дві хвилини колбу виймають, дають стекти хромовій суміші, а потім колбу миють водою, як описано вище.

Недосвідчені працівники при митті піпеток і трубок часто набирають хромову суміш в них ротом. При цьому іноді відбувається, що хромова суміш засмоктується в рот, викликаючи опіки порожнини рота і псування зубів. Хромову суміш слід набирати в піпетку за допомогою гумової груші.

До груші приєднують гумову трубку, кінець якої надягають на піпетку. Стиснувши рукою грушу, щоб видалити з неї повітря, і закривши великим пальцем отвір для надходження повітря, піпетку опускають в хромову суміш. Поступово розтискають руку (великий палець з отвору не знімати), усередині піпетки утворюється розрядження і хромова суміш піднімається в неї. Набравши повну піпетку і протримавши в ній хромову суміш 1-2 хв,приймають великий палець від отвору груші і дають рідини стекти.

Повторивши кілька разів цю операцію, піпетку миють, як завжди.

Піпетки, бюретки і подібні до них довгі трубки зручно також мити хромовою сумішшю в товстостінному циліндрі такої висоти, щоб трубки могли бути занурені в нього більш ніж на половину. У циліндр поміщають ті, що підлягають миттю трубки і заливають його майже доверху хромовою сумішшю. Через деякий час трубки виймають і поміщають їх в циліндр зворотними кінцями.

Хромову суміш не застосовують, якщо посуд забруднений парафіном, гасом, воском, мінеральними маслами і взагалі продуктами перегонки нафти. У цих випадках посуд миють парою або органічними розчинниками.

6. Розчин перманганату калію – сильний окисник, особливо коли він підігрітий і підкислений сульфатною кислотою; його наливають в посуд, який потрібно заздалегідь вимити гарячою водою і вичистити йоржем або щіткою. Потім тонким струменем додають трохи концентрованої сульфатної кислоти, що викликає розігрівання, цілком достатнє, щоб всі забруднення на стінках швидко окиснювалися. Сульфатну кислоту слід брати в такій кількості, щоб після додавання її температура розчину була близько 50-60°С. Звичайно на 100 мл розчину перманганату калію буває досить додати 3-5 мл концентрованої сульфатної кислоти.

Іноді після миття посуду розчином перманганатом калію на стінках його з'являється бурий наліт; його можна видалити, споліскуючи посуд 5%- розчинами натрій гідрогенсульфіту, ферум(ІІ) сульфату, сіллю Мора або органічних кислот, краще всього щавлевою. Після цього посуд миють водою.

При роботі з підкисленим розчином перманганату калію, слід дотримуватися тих же прийомів миття і заходів обережності, які описані вище для хромової суміші.

7. Якнайкращим прикладом поєднання різних способів очищення є миття бюреток. Процес миття бюретки дуже копіткий і трудомісткий.

Спочатку бюретку, якщо це необхідно, ретельно протирають йоржем, на ручку якого надіта гумова трубка, щоб не дряпати скло бюретки. Потім виймають кран, стирають з нього і з муфти крана вазелін або інше мастило, якими завжди змащують кран. Добре очищений кран вставляють в муфту і прикріплюють гумовим кільцем, щоб під час миття він не випав і не розбився. Після цього бюретку, залежно від забруднення, миють кислотою, розчинами лугів, насиченим розчином марганцевокислого калію, що підкислений сульфатною кислотою або хромовою сумішшю. Цю операцію повторюють по декілька разів, зливаючи і знов наливаючи в бюретку миючий розчин. В окремих випадках можна влити розчин в бюретку, закріплену в штативі, поставити на ніч, підставивши під бюретку стакан на той випадок, якщо кран почне протікати. Потім бюретку промивають водопровідною водою і кілька разів споліскують дистильованою водою, прочищають кран і муфту фільтрувальним папером, змащують їх тонким шаром вазеліну або іншим мастилом і вставляють кран в муфту.

У добре вимитій бюретці меніск завжди має правильну увігнуту поверхню і на стінках не утворюються краплі.

8. Для сушки посуду скористатися холодними методами (без нагрівання):

- сушка на кілочках;

- сушка на сушильному столі;

- сушка повітрям за допомогою гумової груші (піпетки, бюретки);

- сушка в ексикаторах.

9. Алюмінієві бюкси з кришками вимивають лише водою і висушують у сушильній шафі при температурі 105–110⁰ С.

Фарфорові тиглі вимивають водою і прожарюють у муфельній печі при температурі 1000⁰ С на протязі 20–30 хв.

10. У звіті описати лише ті методи миття і сушки посуду, які були застосовані при виконанні роботи.

11. У висновку записати ознаки, за якими посуд вважається чистим і придатним для застосування.

 

 

 

Запитання для самоконтролю і захисту лабораторної роботи

 

1. Чи можна вважати чистим скляний посуд, якщо на ньому після миття залишаються краплини?

2. Для чого вимитий у теплій водопровідній воді скляний посуд потім ополіскують дистилятом?

3. Чи можна видаляти забруднення із поверхні скляного посуду наждачним папером, піском, сталевим дротом?

4. Чим відмивають з поверхні посуду нерозчинні у воді забруднення органічного походження?

5. Які дії обов’язково треба виконати із посудом після його миття лужними мийними розчинами?

6. Назвіть складові хромової суміші?

7. Які органічні розчинники можуть бути використані для того, щоб відмити з поверхні посуду нерозчинні у воді забруднення органічного походження?

8. Як можна візуально визначити, що хромова суміш втратила свої окисні властивості?

9. В яких випадках не можна використовувати для миття посуду хромову суміш?

10. Назвіть два основні способи сушки хімічного посуду?

Рекомендована література

1. Аксьонова О.Ф., Гарбуз О.Г., Маслій О.Г., М’ячиков О.В. Основи техніки лабораторних робіт з хімії: Навчальний посібник. – К.: Ліра-К, 2011. – 157 с.

2. Воскресенский П.Н. Техника лабораторных работ. – М.: Просвещение, 1969.

3. Шапиро С.А. Аналитическая химия. – М.: Высшая школа, 1979. – 384 с.

 

 

ІНСТРУКТИВНА КАРТКА ДО ЛАБОРАТОРНОЇ РОБОТИ

 

ТЕМА 4. ФІЛЬТРУВАННЯ

Лабораторна робота

Фільтрування осаду

 

Мета: сформувати вміння з приготування простих і складчастих фільтрів та набути навички з основ фільтрування осаду; досягти усвідомлення важливості прийомів фільтрування осаду в хімічному аналізі

 

Прилади, обладнання та матеріали: штатив хімічний з кільцем, лійка скляна для фільтрування, фільтрувальний папір, ножиці, стакани хімічні, паличка скляна, промивалка, розчин для фільтрування, вода дистильована

 

Інструкція з охорони праці

Не користуватись битим посудом.

Хід роботи

1. Для виготовлення простого фільтра квадратний шматок фільтрувального паперу певного розміру (залежно від величини осаду і розміру лійки) складають в чотири рази, потім ножицями обрізають так, як вказано на рис. 4.

Рис. 4. Порядок складання простого фільтра

 

2. Для виготовлення складчастого фільтра (рис. 5) квадратний листок фільтрувального паперу потрібного розміру складають спочатку навпіл, а потім вчетверо і обрізають ножицями, як при приготуванні простого фільтра (1, 2 і 3).

Рис. 5. Порядок складання складчастого фільтра

 

Розгортають фільтр (4) і праву чверть його згинають навпіл всередину (5); відгортають верхню восьму частину (6) і знову складають її навпіл всередину (7), вкінці, отриману шістнадцяту частину фільтра знову складають навпіл назовні. Після цього по розмірах отриманої часточки (1/32 фільтра) складають гармошкою увесь фільтр, розгортають його і вкладають у лійку (рис. 6).

 

Рис. 6. Конічна лійка зі складчастим фільтром

 

Потрібно прагнути, щоб складки фільтра не підходили впритул до його центра, інакше фільтрувальний папір у цьому місці зазвичай проривається.

3. З метою зменшення витрати фільтрувального паперу можна рекомендувати наступний спосіб приготування економних фільтрів (рис. 7).

Рис. 7. Порядок складання економного фільтра

 

Беруть половину того шматка паперу, який потрібний для звичайного фільтра. Цей шматок складають удвічі і одну сторону двічі загинають. Потім фільтр обрізають, як завжди, і вживають для фільтрування.

4. Зробити рисунки і дати короткий опис порядку складання простого, складчастого та економного фільтра.

5. Приготовлені фільтри використати у наступному завданні.

 

Хід роботи

1. Ознайомитись з теоретичним матеріалом цієї інструкції: «Фільтрування при звичайному (атмосферному) тискові», «Промивання осадів», «Промивання на фільтрі».

2. Отримати у лаборанта холодний розчин для фільтрування.

3. Провести фільтрування розчину через скляну лійку із простим або складчастим фільтром із дотриманням усіх умов фільтрування, які оговорені в теоретичній частині інструкції.

4. Промити осад водою способом декантації.

5. Промити осад водою на фільтрі (2-3 рази).

6. Коротко описати порядок проведення фільтрування осаду через паперовий фільтр при звичайному (атмосферному) тискові і зробити рисунок способу декантації.

 

Запитання для самоконтролю і захисту лабораторної роботи

1. Що називається фільтруванням?

2. Які фільтрувальні матеріали використовують для фільтрування розчинів?

3. З чого складається установка для фільтрування?

4. Які типи фільтрів використовують для фільтруванні?

5. Що таке декантація?

6. Як приготувати простий фільтр?

7. Як приготувати складчастий фільтр?

8. Як приготувати економний фільтр?

9. Які особливості промивання осаду на фільтрі?

10. Як перевіряється повнота промивання осаду?

 

Рекомендована література

1. Аксьонова О.Ф., Гарбуз О.Г., Маслій О.Г., М’ячиков О.В. Основи техніки лабораторних робіт з хімії: Навчальний посібник. – К.: Ліра-К, 2011. – 157 с.

2. Воскресенский П.Н. Техника лабораторных работ. – М.: Просвещение, 1969.

3. Шапиро С.А. Аналитическая химия. – М.: Высшая школа, 1979. – 384 с.

 

ІНСТРУКТИВНА КАРТКА ДО ЛАБОРАТОРНОЇ РОБОТИ

 

Лабораторна робота

Інструкція з охорони праці

1. Газові пальники підпалювати лише сірниками.

2. Запалений сірник підносять спочатку до отвору пальника і лише потім поволі та обережно відкривають кран для подачі газу.

3. Запалювання пальника проводити на достатній відстані, щоб випадково не обпалити лице факелом вогню.

4. При роботі з електронагрівними приладами впевнитися, що вони працюють, відсутні оголені дроти і присутній під ногами гумовий килимок.

5. Гарячі речі з муфельної (тигельної) печі чи сушильної шафи дістають лише тигельними щипцями.

 

Хід роботи

1. Ознайомитись з теоретичним матеріалом цієї інструкції.

2. Оглянути будову та конструктивні особливості нагрівальних приладів (газові пальники Бунзена і Теклю, таганок, водяні та піщані бані, муфельна та тигельна піч, сушильна шафа) на натуральних об’єктах.

3. Зробити схематичні рисунки нагрівальних приладів, якими користувались, підписати основні вузли та деталі.

4. Зробити висновок про призначення кожного із нагрівних приладів.

 

Хід роботи

1. Ознайомитись з теоретичним матеріалом «Газові пальники» цієї інструкції.