Нозологічна структура інфекційної захворюваності

Нозологія	ДГ (n=200)	КГ (n=177)	р**
Абс.ч.	%	Абс.ч.	%
Гострі респіраторні захворювання		19,5		26,6	0,109
Негоспітальна пневмонія		3,5		3,4	>0,1
Гострий кон’юнктивіт		1,5	-	-	-
Інфікована потертість шкіри		4		2,8	>0,1
Гострий бронхіт		1		0,6	>0,1
Гострий отит		0,5		1,7	>0,1
Гострий тонзиліт		2,5		7,9	0,031
Гострий гайморит		0,5	-	-	-
Стрептодермія		1	-	-	-
Гідраденіт		0,5	-	-	-
Висівкоподібний лишай		0,5	-	-	-
Фурункул		0,5	-	-	-
Пароніхій				0,6	-
Заглотковий абсцес	-	-		0,6	-

Продовження табл. 5.2

Вітряна віспа	1***	0,5		5,6	0,007
Всього		36,0		50,3	0,035

Примітка: * – враховані первинні та повторні звернення; ** – статистична вірогідність різниці відсотків; *** – захворювання зареєстровано поза терміном динамічного спостереження.

 

Табл. 5.2 демонструє місце ВВ у структурі інфекційної захворюваності новосформованого військового колективу: в групі контролю (за відсутності профілактики аміксином ІС) хвороба зайняла третє місце (5,6%) після гострих респіраторних захворювань (26,6%) та гострого тонзиліту (7,9%), в той же час, статистично доведено, що в групі військовослужбовців, які приймали аміксин ІС, поява епізоду ВВ була відстрочена більше ніж на 1 місяць.

Статистично доведено, що застосування аміксину ІС з профілактичною метою вплинуло на захворюваність військовслужблвців гострим тонзилітом (р=0,031) та вітряною віспою (р=0,007).

При аналізі захворюваності на ВВ серед військовослужбовців строкової служби у новосформованому організованому військовому колективі (рис. 5.1) встановлено, що серед 10 (5,6%) випадків ВВ у групі контролю (КГ), у дев’яти осіб захворювання зареєстровано протягом другого місяцю та один випадок – на третьому місяці спостереження.

Вище вказане засвідчує: по-перше, при формуванні військового колективу вірогідніше за все осіб, які перебувають в інкубаційному періоді не було; по-друге, занос інфекції відбувся після моменту формування організованого колективу; по-третє, принаймні 9 з 10 захворілих на ВВ військовослужбовців КГ мали контакт з джерелом інфекції, яке залишилось невідомим.

Протилежна ситуація відмічалась серед військовослужбовців дослідної групи, де лише в одного чоловіка розвинулась ВВ (0,5%) на четвертому місяці (94 доба спостереження) від початку імунопрофілактики Аміксином ІС, що технічно знаходиться поза визначеними межами тривалості спостереження. Більш того, єдиний захворівший на ВВ серед військовослужбовців дослідної групи, протягом періоду спостереження мав три звернення з приводу різних нозологій: гострого респіраторного захворювання, гострого бронхіту та власне ВВ, що наштовхує на думку про наявність певного імунного дисбалансу в даного хворого.

 

Рис. 5.1. Абсолютна частота захворювання на вітряну віспу по місяцях (ліворуч) та днях спостереження (праворуч)

 

В процесі тривалого спостереження за військовослужбовцями, які застосували офіційно рекомендовані дози Аміксину ІС (250мг/тиждень), побічної дії препарату виявлено не було.

Узагальнення літературних даних, поєднання практичного досвіду, набутого при проведенні клінічної фази даної роботи, та теоретичних підходів, заснованих на превентивних засадах профілактичної медицини дозволило розробити діагностично-лікувальний алгоритм (рис. 5.2) динамічного нагляду та контролю за ВВ у військових частинах та з’єднаннях, покликаний посилити клініко-епідеміологічний контроль за захворюванням.

Провідну роль в запропонованому алгоритмі відіграє моніторинг стану здоров’я військовослужбовців, специфічна імунопрофілактика (офіційно зареєстрованими вакцинами; нормальним людським імуноглобуліном, оскільки вітчизняний VZV-специфічний імуноглобулін – зостевір, застосовують при

 

Рис. 5.2. Алгоритм динамічного нагляду та

контролю за вітряною віспою у військових частинах

ураженнях центральної нервової системи обумовлених VZV), клінічна діагностика та лабораторне підтвердження діагнозу «Вітряна віспа», а також імунопатогенетичний вплив при тривалому визначення ДНК VZV у слині реконвалесцентів після перенесеної ВВ.

 

Висновки до розділу 5.

Високий рівень інфекційної захворюваності у військовослужбовців на початкових етапах формування військового колективу свідчить про напруження механізмів адаптації до нових умов життя та праці, та непрямо підтверджує вихідний імунологічний дисбаланс у осіб призовного віку, що наштовхує на пошук нових шляхів для зміцнення здоров’я військовослужбовців. Виявлено статистично значущий (р<0,05) позитивний вплив застосування аміксину ІС з метою профілактики захворювання на вітряну віспу серед військовослужбовців новосформованого військового колективу. Застосування аміксину ІС у періоді формування військового колективу може бути рекомендовано в якості профілактичного засобу запобігання виникнення та розповсюдження вітряної віспи в колективі.

Підсумовуючи та узагальнюючи деякі дані з розділів 4 та 5, ми дійшли висновку, що аміксин ІС потенційно позитивно впливає на звільнення слинних залоз від VZV, що проявляється зниженням частоти екскреції ДНК VZV у слині реконвалесцентів. В зв’язку, з цим нами запропоновано ретельно обстежувати (ПЛР слини на ДНК VZV) реконвалесцентів, та у разі потреби проводити більш тривале застосування аміксину ІС у реконвалесцентів під динамічним наглядом медичних працівників у військових частинах та лікарів-інфекціоністів.

 

Основні положення розділу 3 висвітлені у наступних роботах::

1. Профілактика інфекційних захворювань Аміксином ІС в умовах реальної практики в організованому військовому колективі / В. В. Третьяков, В. І. Трихліб, С. В. Латишенко, А. К. Пивоварова // Сучасні аспекти військової медицини: [зб. наук. праць ГВМКЦ «ГВКГ»]. – Київ, 2011. – №18. – С. 58–66. (Особистий внесок – ідея, пошук літератури, розробка дизайну дослідження, написання розділів, аналіз отриманих даних, підготовка до друку, редакція).

2. Третьяков В. В. Лікувально-діагностична тактика при varicella zoster інфекції у військовослужбовців Збройних сил України / В. В. Третьяков // Сучасні аспекти військової медицини: [зб. наук. праць ГВМКЦ «ГВКГ»]. – Київ, 2010. – №15. – С. 161–166.