Кредитори неплатоспроможних боржників

Кредиторами неплатоспроможних боржників є суб'єкти, які

мають підтверджені відповідно до законодавства вимоги до бор-

жника щодо грошових зобов'язань, включаючи кредиторів, ви-

моги яких повністю або частково забезпечені заставою. Правами

кредиторів щодо неплатоспроможних боржників користуються

також зазначені законом органи справляння податків, зборів (обо-

в'язкових платежів) (ст. 210 ГКУ).

Якщо до одного боржника мають грошові вимоги одночасно

два або більше кредиторів, вони утворюють збори (комітет) кре-

диторів відповідно до вимог закону.

Заходи запобігання банкрутству

Суб'єктів підприємництва

У ст. 211 ГКУ встановлюється, що засновники (учасники)

суб'єкта підприємництва, власник майна, органи державної вла-

ди та органи місцевого самоврядування, що наділені господарсь-

кою компетенцією, у межах своїх повноважень зобов'язані вжи-

вати своєчасних заходів запобігання його банкрутству.

Власники майна державного (комунального) або приватного

підприємства, засновники (учасники) суб'єкта підприємництва,

що виявився неплатоспроможним боржником, кредитори та інші

особи в межах заходів запобігання банкрутству вказаного су-

б'єкта можуть подати йому фінансову допомогу в розмірі, доста-

тньому для погашення його зобов'язань перед кредиторами, вклю-

чаючи зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових

платежів), і відновлення платоспроможності цього суб'єкта (до-

судова санація).

Подання фінансової допомоги боржнику передбачає його обо-

в'язок взяти на себе відповідні зобов'язання перед особами, які

подали допомогу, у порядку, встановленому законом.

Досудова санація державних підприємств здійснюється за ра-

хунок бюджетних коштів, обсяг яких встановлюється законом

про Державний бюджет України. Умови здійснення досудової

санації державних підприємств за рахунок інших джерел фінан-

сування погоджуються з органом, наділеним господарською ком-

петенцією щодо боржника, у порядку, встановленому Кабінетом

Міністрів України.

Санкції, що застосовуються

До неплатоспроможного боржника

У передбачених законом випадках до неплатоспроможного

боржника застосовуються такі процедури:

· розпорядження майном боржника;

· мирова угода;

· санація (відновлення платоспроможності) боржника;

· ліквідація банкрута.

Санація боржника або ліквідація банкрута здійснюється з

дотриманням вимог антимонопольно-конкурентного законодав-

ства.

З дня винесення ухвали про порушення провадження у справі

про банкрутство реорганізація юридичної особи -- боржника вла-

сником (уповноваженим ним органом), а також передання май-

на боржника до статутного фонду допускаються лише у випад-

ках та порядку, передбачених законом (ст. 212 ГКУ).

Майнові активи неплатоспроможного

Боржника

З метою врегулювання заборгованості неплатоспроможного

боржника у зазначених процедурах використовуються майнові

активи, які належать йому на підставі речових та зобов'язаль-

них прав, а також права інтелектуальної власності.

До складу ліквідаційної маси включаються також майнові

активи осіб, які відповідають за зобов'язаннями неплатоспромо-

жного боржника відповідно до закону або установчих докумен-

тів боржника (ст. 213 ГКУ).

Державна політика з питань банкрутства

Державну політику із запобігання банкрутству, забезпечен-

ня умов реалізації процедур відновлення платоспроможності су-

б'єкта підприємництва або визнання його банкрутом щодо дер-

жавних підприємств та підприємств, у статутному фонді яких

частка державної власності перевищує 25 %, а також суб'єктів

підприємництва інших форм власності у передбачених законом

випадках здійснює орган державної влади з питань банкрут-

ства.

Орган державної влади з питань банкрутства сприяє створен-

ню організаційних, економічних та інших умов, необхідних для

реалізації процедур відновлення платоспроможності суб'єктів під-

приємництва -- боржників або визнання їх банкрутами. Повно-

важення органу державної влади з питань банкрутства визнача-

ються законом.

Передбачені ГКУ процедури щодо неплатоспроможних борж-

ників не застосовуються до казенних підприємств. До держав-

них підприємств, які відповідно до закону не підлягають прива-

тизації, вказані процедури застосовуються в частині санації чи

ліквідації лише після виключення їх у встановленому порядку з

переліку об'єктів, що не підлягають приватизації.

У передбачених законом випадках не застосовуються проце-

дури банкрутства щодо комунальних підприємств.

Щодо окремих категорій суб'єктів підприємництва законом

можуть бути визначені особливості регулювання відносин, по-

в'язаних з банкрутством.

Відносини, пов'язані з банкрутством, учасниками яких є іно-

земні кредитори, регулюються законодавством України з ураху-

ванням відповідних положень міжнародних договорів, згоду на

обов'язковість яких надано Верховною Радою України (ст. 214

ГКУ).

Відповідальність за порушення законодавства

Про банкрутство

У ст. 215 ГКУ встановлюється, що в передбачених законом

випадках суб'єкт підприємництва -- боржник, його засновники

(учасники), власник майна, а також інші особи юридично відпо-

відальні за порушення вимог законодавства про банкрутство,

зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або

умисне доведення до банкрутства.

Фіктивним банкрутством визнається завідомо неправдива заява

суб'єкта підприємництва до суду про нездатність виконати зобо-

в'язання перед кредиторами та державою. Встановивши факт

фіктивного банкрутства, тобто фактичну платоспроможність борж-

ника, суд відмовляє боржникові в задоволенні заяви про визнан-

ня банкрутом і застосовує санкції, передбачені законом.

Умисним банкрутством визнається стійка неплатоспромож-

ність суб'єкта підприємництва, спричинена цілеспрямованими

діями власника майна або посадової особи суб'єкта підприємни-

цтва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам

держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються

законом.

Приховування банкрутства, фіктивне банкрутство або умисне

доведення до банкрутства, а також неправомірні дії у процеду-

рах неплатоспроможності, пов'язані з розпорядженням майном

боржника, що завдали істотної шкоди інтересам кредиторів та

держави, зумовлюють кримінальну відповідальність винних осіб

відповідно до закону.

Контрольні питання

1. Наведіть визначення господарських зобов'язань, видів та підстав їх

виникнення.

2. Господарській договір: умови, форми і порядок укладення.

3. Порядок зміни та розірвання господарських договорів.

4. Порядок припинення господарських зобов'язань.

5. Загальні умови виконання господарських зобов'язань.

6. Забезпечення виконання господарських зобов'язань.

7. Порядок припинення та розірвання господарських зобов'язань.

8. Наведіть визначення поняття і ознаки неплатоспроможності суб'єк-

тів підприємництва.

9. Заходи запобігання банкрутству суб'єктів підприємництва.

10. Процедури, що застосовуються до неплатоспроможного боржника.

11. Основні заходи державної політики з питань банкрутства.

12. Які види юридичної відповідальності передбачені за порушення за-

конодавства про банкрутство

Розділ ІV

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

ЗА ПРАВОПОРУШЕННЯ У СФЕРІ

ГОСПОДАРЮВАННЯ

Глава 29. Загальні засади

Відповідальності учасників

Господарських відносин

Господарсько-правова відповідальність

І господарські санкції учасників

Господарських відносин

Учасники господарських відносин несуть господарсько-право-

ву відповідальність за правопорушення у сфері господарювання

шляхом застосування до правопорушників господарських санк-

цій на підставах і в порядку, передбачених ГКУ, законами Укра-

їни та договором.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати за-

хист прав і законних інтересів громадян, організацій та держа-

ви, у тому числі відшкодування збитків учасникам господар-

ських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забез-

печувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 216 ГКУ господарсько-правова відповідаль-

ність базується на принципах, згідно з якими:

· потерпіла сторона має право на відшкодування збитків неза-

лежно від того, чи є застереження про це в договорі;

· передбачена законом відповідальність виробника (продавця)

за недоброякісність продукції застосовується також незалеж-

но від того, чи є застереження про це в договорі;

· сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а та-

кож відшкодування збитків не звільняють правопорушника

без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'я-

зань у натурі;

· у господарському договорі неприпустимі застереження щодо

виключення або обмеження відповідальності виробника (про-

давця) продукції.