Заходи безпеки після землетрусу

ü перед тим як ввійти в будь-який будинок, переконаєтеся, чи не загрожує воно обвалом сходів, стін і перекриттів; не підходите до явно ушкоджених будинків;

ü у зруйнованому приміщенні через небезпеку вибуху газів, що зібралися, не можна користатися відкритим полум'ям (сірниками, свічами, запальничками і т.п.);

ü будьте обережні поруч з обірваними й оголеними електричними проводами, не допускайте до них дітей;

ü повернувшись в квартиру, не включайте електрику, газ і водопровід, поки їхню справність не перевірять комунально-технічні служби;

ü не пийте воду з ушкоджених (затоплених) колодязів до перевірки її придатності санітарно-епідеміологічною службою;

ü при великій кількості загиблих людей чи домашніх тварин і небезпеки виникнення епідемії під час роботи з ліквідації наслідків стихії надягайте гумові чоботи, рукавички і ватно-марлеву пов'язку.

На Україні зона сильних землетрусів з інтенсивністю коливань ґрунту на поверхні Землі більше ніж 7 балів охоплює територію майже 27 000 км², де чисельність населення перевищує 2 000 000 осіб, і поширюється на території Автономної Республіки Крим, Закарпатської, Одеської, Чернівецької областей. Зона землетрусів з інтенсивністю коливань ґрунту від 8 до 9 балів охоплює територію площею майже 14 000 км² з кількістю населення майже 800 000 осіб і поширюється по значній території автономної Республіки Крим і Одеської області. До розряду стихійного лиха належать землетруси силою до 5 балів: площа території, де можуть виникнути землетруси такої сили, складає більше ніж 120 000 км² з населенням більше ніж 10 000 000 осіб. У цій зоні знаходяться 11 областей – Одеська, Закарпатська, Івано-Франківська, Хмельницька, Вінницька, Чернівецька, а також Автономна Республіка Крим, Миколаївська. Всього в Україні площа сейсмонебезпечних зон складає 123 700 км², а кількість населення, яке проживає на їх території, 10 929 200 осіб.

Землетруси продовжують залишатися грізними ворогами людства. У сейсмоактивних районах світу в даний час проживає близько 2 млрд людин. Серед густонаселених районів найбільш небезпечними через можливість руйнівних підземних поштовхів варто назвати Китай, Японію, Індонезію, Центральну Америку, захід США і південь Середньої Азії.

Землетруси серед усіх стихійних лих складають 15%.

Величина санітарних втрат у разі землетрусів залежить від сили і площі району стихійного лиха, щільності населення в осередку землетрусу, ступеня руйнування будівель, раптовості виникнення та низки інших чинників.

Аналіз втрат у місті Ашгабаті і м. Скоплє (Югославія) свідчить, що орієнтовно структура травматичних ушкоджень під час землетрусів може бути такою:

· ушкодження нижніх та верхніх кінцівок – 26%;

· забій м’яких тканин з численними крововиливами – 21%;

· множинні ушкодження – 14%;

· інші травми – 39%.

Внаслідок землетрусу в значної кількості людей виникають різні нервово-психічні розлади, що ускладнюють надання першої медичної допомоги. Спостерігається стан значного емоційного напруження, збудження, роздратування тощо. За існуючими даними, до 10% населення в зоні землетрусу буде потребувати невідкладної психоневрологічної допомоги та стаціонарного лікування і майже все населення – вживання седативних та інших заспокійливих засобів. Це необхідно враховувати органам охорони здоров’я сейсмонебезпечних зон та прилеглих до них районів (міст) під час визначення кількості та профілю ліжок, які плануються та розгортаються додатково, а також у процесі підготовки медичних кадрів для медичного обслуговування населення в умовах землетрусу.

Надаючи медичну допомогу потерпілим під час землетрусів, необхідно передбачити:

1. Своєчасне надання усіх видів медичної допомоги у разі всіх можливих видів уражень. Відповідно до міжнародної статистики, якщо рятівники прибудуть в зону землетрусу в перші три години, вони можуть врятувати до 90% людей, які залишилися живими, через 6 годин – 50%. У подальшому шанси на порятунок зменшуються, і через 10 днів ведення рятівних робіт втрачає сенс.

2. Надання медичної допомоги особовому складу формувань, які ведуть рятівні роботи. Психологи стверджують, що рятівники, в тому числі і медичні працівники, працювати тривалий час у зоні катастрофи не зможуть. Через дві доби у них порушується сон, уві сні вони бачать, як падають будинки, безліч трупів, чують жіночий плач. Тому дуже часто рятівники також потребують невідкладної медичної допомоги.

3. Проведення лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на зменшення кількості людей з нервово-психічними розладами, загостреннями соматичних захворювань, а також надання допомоги у разі передчасних та нормальних пологів.

4. Запобігання виникненню і ліквідація можливих спалахів інфекційних захворювань.

Виверження вулканів

У результаті вулканічної діяльності потерпають тисячі людей, наносяться величезні збитки господарству і майну населення. Тільки за останні 500 років від вивержень вулканів загинуло більше 200 тис. чоловік. Їхня смерть - результат як безпосереднього впливу вулканів (лави, попелу, отруйних розпечених газів, механічні пошкодження), так і непрямих наслідків (голод, матеріальні втрати). Тільки в XX сторіччі від вивержень загинули кілька десятків тисяч людей.

У 1902 р. на острові Мартиніка під час виверження вулкану було знищене ціле місто Сент-П’єр, розташований у 8 км від кратера діючого вулкана Мон-Пеле. Загинуло майже все населення (близько 28 тис.). Виверження Мон-Пеле спостерігалось і в 1851 р., але тоді обійшлося без жертв і руйнувань. У 1902 р., за 12 діб до виверження, експерти передбачили, що за своїм характером воно буде аналогічним попередньому, і тим самим заспокоїли жителів. Найбільше по кількості жертв і матеріальних збитках виверження вулкану відбулася в 1985 р. у Колумбії. "Прокинувся" вулкан Руїс, що не проявляв активності з 1595 р. Головні трагічні події відбулись в місті Амеро, розташованому в 40 км від кратера Руїса. Викинуті з жерла вулкана розпечені гази і лава, що виливалася, розтопили сніг і лід на його вершині. Утворився селевий потік, який повністю зруйнував Амеро, у якому проживала 21 тис. жителів. При цьому загинули близько 15 тис. чоловік. Було зруйновано і кілька інших населених пунктів. Великий збиток був нанесений 20 тис. га сільськогосподарських плантацій, автодорогам, лініям зв'язку. Загинули близько 25 тис. чоловік, а загальне число потерпілих перевищило 200 тис.

В XIX ст. найвідомішим було виверження вулкану Кракатау (27 серпня 1883 р., Індонезія) – стовп попелу, газів, уламків сягнув висоти 70-80 км, хвилі в морі (цунамі) досягали 30 м, міста, селища, ліси, залізниця на узбережжі о. Ява й Суматра були стерті з лиця землі, загинуло біля 40 тис. населення. Вибух від виверження чути було за 4700 км (о. Мадагаскар). Вибуховою хвилею на о. Ява (за 150 км) в багатьох будинках вибило вікна та двері. Повітряна хвиля, викликана цим веверженням, тричі обійшла нашу планету. В Берліні перша повітряна хвиля була зафіксована через 10 годин після катастрофи, її швидкість наближалася до 1000 км/год.

У наші дні вулканічна діяльність приносить людству не менше шкоди, чим у попередні сторіччя. І це дуже дивно, тому що шляхом спостережень вдалося досить точно встановити розміри зон небезпечного впливу вулканів. Лавовий потік при великих виверженнях поширюється на відстань до 30 км. Розпечені, а також кислотні гази становлять небезпеку в радіусі декількох кілометрів. На набагато більшу відстань, до 400-500 км, поширюються зони випадіння кислотних дощів, що викликають опіки в людей, отруєння рослинності, посівів, ґрунту. Грязьокам’яні потоки, що виникають на вершинах вулканів під час раптового танення снігів у період виверження, поширюються на відстань у кілька десятків кілометрів, нерідко до 80-100 км.

 

Топологічні стихійні лиха

Повені. Це тимчасове затоплення значної частини суші водою в результаті дій сил природи. Відбуваються вони по трьох причинах. По-перше, в результаті рясних опадів чи інтенсивного танення снігу. Таке часто буває у гірській місцевості, у районах з великою сіткою річок, каналів та озер. За даним ЮНЕСКО, від повеней у ХХ столітті загинуло 9 млн осіб. Недарма в народі кажуть, що найстрашніші для людини – це вода і вогонь. Повені завдають і великих матеріальних збитків – в деяких країнах до 50% їх національного прибутку. Тільки за рік збитки у всьому світі становлять мільярди доларів. Збитки від повеней зростають. Суттєвим фактором, який сприяє зростанню збитків від повеней, є техногенний вплив на природне середовище. Йдеться, передусім, про вирубування лісів. Після рубок інфільтраційні властивості грунту знижуються в 3,5 рази, а інтенсивність його змивання збільшується в 15 разів. У тропічних лісах суцільні вирубування призводять до збільшення стоку в 2-2,5 рази. Кількість повеней зростає також зі збільшенням кількості міст.

þ Повінь – це значне затоплення місцевості внаслідок підйому рівня води в річці, озері, водосховищі, спричинене зливами, весняним таненням снігу, вітровим нагоном води, руйнуванням дамб, гребель тощо. Повені завдають великої матеріальної шкоди та призводять до людських жертв.

Значні, до катастрофічних, повені відбуваються на морських узбережжях, в тому числі і в помірних широтах. Зазвичай вони пов’язані з циклонами, штормовими вітрами, рідше з вулканічною діяльністю та землетрусами (цунамі). Найчастіше затоплення узбережжя спостерігається в країнах північно-західної Європи (Англія, Бельгія, Голландія, Німеччина). Руйнування спричинені не тільки морськими хвилями, які сягають 3-4 і більше метрів заввишки, але й значними повенями, пов’язаними з виходом рік з берегів. Території затоплення досягають декількох десятків кілометрів завширшки й сотень завдовжки. Під час повені 1962р. на узбережжі поблизу міста Гамбург (Німеччина) води проникли до 100 км вглибину країни. При цьому загинуло 540 осіб. Величезних збитків нанесла повінь країнам Центральної та Східної Європи влітку 2002 року – більше 2 млрд євро.

Повінь в Хуанхе, Китай (1931) призвела до загибелі 3700000 людей, а повінь в Бангладеш (1970) до гибелі більше 300000 населення.

Крім того, сильний нагонний вітер, що спостерігається на деяких морських узбережжях, наприклад, Чорного, Північного морів, Каспію, в устях рік, що впадають у море (заливи), а особливо на узбережжях океанів сприяє виникненню топологічних стихійних лих. Нагонний вітер затримує воду в устя річок, в результаті чого підвищується її рівень. Повені такого роду характерні для Санкт-Петербурга, населених пунктів низов'я рік Волги й Уралу. Так, двічі 3 і 11 травня 1990 р., у місці впадання ріки Урал у Каспійське море висока морська хвиля, піднята сильним вітром, як би наповнила ріку і погнала її назад, заливаючи все навколо на ширину до 20 км. Виявилася затоплена частина Гур’євської області.

Підводні землетруси або виверження вулкану викликають гігантські хвилі – цунамі. Швидкість їхнього поширення досягає 400 – 800 км/година. Вони з колосальною силою обрушуються на узбережжя, змиваючи усе на своєму шляху. Так в 1976 на Філіппінах внаслідок дії такої велетенської хвилі загинуло більше 5 тисяч населення.

Тією чи іншою мірою повені періодично спостерігаються на більшості великих річок України. Серед них Дніпро, Дністер, Прип’ять, Західний Буг, Тиса та інші. Повені бувають також на невеликих річках та в районах, де взагалі немає визначених русел. У цих районах повені формуються за рахунок зливових опадів.

Катастрофічний паводок наприкінці 1988 та впродовж 1999р. в Закарпатті за своїми наслідками, жертвами і залученнями сил став найбільшою після Чорнобиля надзвичайною ситуацією. Буквально за 12 год. У 269 населених пунктах було зруйновано 2695 житлових будинків, понад 12 тис. – серйозно пошкоджено. 10680 осіб опинилися просто під небом. Значних руйнувань зазнали водозахисні споруди, водопровідне і каналізаційне господарство, мости, автошляхи, енергетичні лінії і зв’язок, відчутних втрат зазнав агропромисловий комплекс.

Рекомендації щодо правил поведінки під час повені

· При загрозі повені проводять попереджувальні заходи, що дозволяють знизити збиток і створити умови для ефективних рятувальних робіт. В першу чергу треба інформувати населення про виникнення такої загрози, посилити спостереження за рівнем води, привести в готовність сили і засоби МНС. Перевіряється стан дамб, гребель, мостів, шлюзів, усуваються виявлені недоліки. Зводяться додаткові насипи, дамби, риються водовідвідні канави, готуються інші гідротехнічні спорудження. Треба пам'ятати – часу мало і його треба використовувати з максимальною користю. · Якщо загроза повені буде наростати, то в передбачуваній зоні затоплення робота підприємств, організацій, шкіл і дошкільних установ припиняється. Дітей відправляють по домівках чи переводять у безпечні місця. Продовольство, коштовні речі, одяг, взуття переносять на верхні поверхи будинків, на горища, а в міру підйому води і на дахи. Худобу переганяють на узвишшя. Може бути прийняте рішення про евакуацію населення з небезпечної зони, тоді в першу чергу вивозять дітей, дитячі установи і лікарні. · Повінь стала фактом. Як проводити рятувальні роботи. І яких запобіжних заходів слід дотримуватись? Евакуація – один зі способів збереження життя людей. Для цього використовуються всі наявні плавзасоби: боти, баржі, катери, човни, плоти, машини-амфібії. Входити в човен, катер слід по одному, ступаючи на середину настилу. Під час руху забороняється мінятися місцями, сідати на борти, штовхатися. Після причалювання один з дорослих виходить на берег і тримає човен за борт доти, поки усі не вийдуть на сушу. Коли плавзасоби відсутні, треба скористатися тим, що є поблизу під рукою – бочками, колодами, дерев'яними щитами, дверима, уламками заборів, автомобільними шинами й іншими предметами, здатними утримувати людину на воді. Відпускати в таке плавання дітей одних не можна. Обов'язково поруч повинні бути дорослі. · Якщо вода застала людей у полі чи в лісі, як бути, що робити? Терміново виходити на узвишшя, а в лісі забратися на міцні крислаті дерева. · До потопаючого підпливати краще зі спини. Наблизившись, слід взяти його за голову, плечі, руки, комір, повернути обличчям догори і плисти до берега, працюючи вільною рукою і ногами. При наявності човна наближатися до потопаючого слід проти течії, при вітряній погоді – проти вітру і потоку води. Витягати людину з води найкраще з боку корми. Доставивши його на берег, негайно приступити до надання першої медичної допомоги, - боротьба з асфіксією, переохолодженням, механічними пошкодженнями.

Наслідки повеней

q затоплення шаром води значної площі землі;

q ушкодження та руйнування будівель і споруд;

q ушкодження автомобільних шляхів і залізниць;

q руйнування обладнання та комунікацій, меліоративних систем;

q загибель свійських тварин та знищення врожаю сільськогосподарських культур;

q вимивання родючого шару грунту;

q псування та нищення сировини, палива, продуктів харчування, добрив тощо;

q загроза інфекційних захворювань (епідемії);

q погіршення якості питної води;

q загибель людей.

 

!

Повені відрізняються від інших стихійних лих тим, що деякою мірою прогнозуються. Але прогнозувати ймовірність повені набагато легше, ніж передбачити момент її початку. Точність прогнозу зростає при отриманні надійної інформації про кількість та інтенсивність опадів, рівні води в річці, запаси води в сніговому покрові, зміни температури повітря, довгострокові прогнози погоди тощо.

Від надійного та завчасного прогнозування повені залежить ефективність профілактичних заходів і зниження збитків. Завчасний прогноз повеней може коливатися від декількох хвилин до декількох діб та більше.

Зсуви. Зсуви можуть виникнути на всіх схилах з нахилом в 20° і більше в будь-яку пору року. За швидкістю зміщення порід зсуви поділяють на:

· повільні (швидкість становить декілька десятків сантиметрів на рік;

· середні (швидкість становить декілька метрів за годину або добу);

· швидкі (швидкість становить десятків кілометрів за годину).

 

þ Зсуви – це ковзкі зміщення мас гірських порід вниз по схилу, які виникають через порушення рівноваги. Зсуви виникають через ослаблення міцності гірських порід внаслідок вивітрювання, вимивання опадами та підземними водами, систематичних поштовхів, нерозважливої господарської діяльності людини тощо.

Тільки швидкі зсуви можуть спричинити катастрофи з людськими жертвами. Об’єм порід, які зміщуються при зсувах, перебуває в межах від декількох сот до багатьох мільйонів кубічних метрів.

Найзначніші осередки зсувів на території України зафіксовані на правобережжі Дніпра, на чорноморському узбережжі, в Закарпатті та Чернівецькій області.

Зсуви руйнують будівлі, знищують сільськогосподарські угіддя, створюють небезпеку при добуванні корисних копалин, викликають ушкодження комунікацій, водогосподарських споруд, головним чином гребель.

Найбільш дійовим захистом від зсувів є запобігання – відведення поверхневих вод, штучне перетворення рельєфу (зменшення навантаження на схили), фіксація схилу за допомогою підпорів.

Снігові лавини. Снігові лавини також належать до зсувів і виникають так само, як і інші зсувні зміщення. Сили зчеплення снігу переходять певну межу, і гравітація викликає зміщення снігових мас уздовж схилу.

Великі лавини виникають на схилах 25-60° через перевантаження схилу після значного випадання снігу, частіше під час відлиги, внаслідок формування в нижніх частинах снігової товщі горизонту розрихлення.

В історії людства відомо багато лавинних катастроф. В Альпах відома страшна трагедія, яка сталася під час Першої світової війни. На австро-італійському фронті, який проходив засніженими гірськими перевалами, стихія забрала життя близько 10 тис. солдат. Найбільш лавинонебезпечною країною вважається Швейцарія, де протягом року сходить приблизно до 10 тис. лавин. На території України снігові лавини поширені в гірських районах Карпат та Криму.

 

 

перенапруження снігового покрову

різкий порив вітру

звукова хвиля

різка зміна метеорологічних умов

Що ж можуть зробити снігові лавини, які несуть з собою десятки і сотні тисяч тонн? Рухаючись зі швидкістю майже 200 км/год, лавина спустошує все на своєму шляху. Небезпека руйнівної сили лавини полягає ще в тому, що сніговий вал жене поперед себе повітряну хвилю, а повітряний таран більш небезпечний, ніж удар снігової маси – перевертає будинки, ламає дерева, контузить і душить людей. Така хвиля повітря мало чим відрізняється від викликаної вибухом великої бомби.

Існує пасивний та активний захист від лавин. При пасивному захисті уникають використання лавинонебезпечних схилів або ставлять на них загороджувальні щити. При активному захисті проводять обстріл лавинонебезпечних схилів, що викликає сходження невеликих, безпечних лавин, запобігаючи таким чином накопиченню критичних мас снігу.

Селі. Виникають селі в басейнах невеликих гірських річок внаслідок злив, інтенсивного танення снігів, проривів завальних озер, обвалів, зсувів, землетрусів.

þ Селі – це паводки з великою концентрацією грунту, мінеральних частин, каміння, уламків гірських порід (від 10-15 до 75% об’єму потоку).

“Сель” (сайль) – слово арабське і в перекладі означає бурхливий потік, тобто за зовнішнім виглядом селевий потік – це шалено вируюча хвиля висотою з п’ятиповерховий будинок, яка мчить ущелиною з великою швидкістю.

Селі трапляються в багатьох країнах – в деяких областях Індії та Китаю, Туреччини та Ірану, в гірських районах Північної та Південної Америки. Від селевих потоків страждає населення Кавказу, Середньої Азії та Казахстану. В Україні селеві потоки трапляються в Карпатах та Криму.

 

За складом твердого матеріалу, який переносить селевий потік, їх можна поділити на:

v грязьові (суміш води з грунтом при незначній концентрації каміння, об’ємна вага складає 1,5-2 т/м³);

v грязекам’яні (суміш води, гравію, невеликого каміння, об’ємна вага – 2,1-2,5 т/м³);

v водокам’яні (суміш води з переважно великим камінням, об’ємна вага – 1,1-1,5 т/м³)

У Карпатах найчастіше трапляються водокам’яні селеві потоки невеликої потужності, у Середній Азії – грязьові потоки.

Швидкість селевого потоку становить 2,5-4,5 м/с, але під час прориву заторів вона може досягати 8-10 м/с і більше.

!

Небезпека селів не тільки в їх руйнівній силі, а й у раптовості їх появи. Засобів прогнозування селів на сьогодні не існує, оскільки наука точно не знає, що саме провокує початок сходження потоку. Однак відомо, що необхідні дві основні передумови – достатня кількість уламків гірських порід і вода. Разом з тим для деяких селевих районів встановлені певні критерії, які дозволяють оцінити вірогідність виникнення селів.

 

будівництво гребель

будівництво каскаду запруд для руйнації селевого потоку

будівництво стінок для закріплення відкосів

тощо

Рекомендації щодо правил поведінки при зсувах, снігових лавинах та селях

· у випадку попередження про селевий потік або зсув, які насуваються, слід якомога швидше залишити приміщення і вийти в безпечне місце; · надавати допомогу людям, які потрапили в селевий потік, використовуючи дошки, палиці, мотузки та інші засоби; виводити людей з потоку в напрямку його руху, поступово наближаючись до краю; · при захопленні сніговою лавиною необхідно зробити все, щоб опинитись на її поверхні (звільнитись від вантажу, намагатись рухатись вгору, рухи як при плаванні); якщо ні, то потрібно намагатися закрити обличчя курткою, щоб створити повітряну подушку (сніговий пил потрапляє в ніс і рот – людина задихається); · вирушаючи в гори, необхідно мати при собі лавинні мотузки яскравого кольору; мотузку намагатися викинути на поверхню, щоб завдяки мотузці людину, яка потрапила в снігову лавину, могли знайти.

Лісові пожежі. До 80% пожеж виникає через порушення населенням мір пожежної безпеки при поводженні з вогнем у місцях праці і відпочинку, а також в результаті використання в лісі несправної техніки. Буває, що ліс загоряється від блискавок під час грози.

По характеру пожежі поділяються на низові, підземні і верхівкові. Найчастіше відбуваються низові пожежі – до 90% від загальної кількості. У цьому випадку вогонь поширюється тільки по ґрунтовому покриві, охоплюючи нижні частини дерев, траву і виступаючі корені.

При верхівковій швидкій пожежі, яка починається тільки при сильному вітрі, вогонь просувається за звичай по кронах дерев «стрибками». Вітер розносить іскри, горять гілки і хвоя, тому створюють нові вогнища за кілька десятків, а то і сотні метрів. Полум'я рухається зі швидкістю 15 – 20 км/година. Так в Клюкветі, США в 1918 р. внаслідок лісної пожежі загинуло 800 осіб.

Так в сусідній Росії найбільше поширення цього нещастя відмічалось в Читинській, Іркутській,, Калінінградській, Архангельській областях, Красноярськом краї. В 2003 році лісові пожежі виникли в південних районах Франції, в Португалії, Іспанії. Досить часто відмічаються лісові пожежі в Бразилії, Канаді. Потрібні величезні зусилля пожежних підрозділів, населення, а іноді і армійських підрозділів, щоб зупинити і ліквідувати вогонь.

Райони у яких лютують лісові пожежі є «зоною стихійного лиха». Ці пожежі завдають величезних збитків довкіллю – гине місцева флора та фауна, погіршується екологія.

Рекомендації щодо правил поведінки при пожежах

· 3ахльостувати кромки пожежі – найпростіший і разом з тим досить ефективний спосіб гасіння слабких і середніх пожеж. Для цього використовують пучки гілок довжиною 1-2 м чи невеликі дерева, переважно листяних порід. Так група з 3-5 чоловік за 40 – 50 хв може погасити шляхом захльостування кромки, пожежу довжиною до 1000 м. · В тих випадках, коли захльостування вогню не дає належного ефекту, можна закидати кромку пожежі пухким ґрунтом. Безумовно, краще, коли це робиться за допомогою техніки. · Для того щоб вогонь не поширювався далі, на шляху його руху влаштовують земляні смуги і широкі канави. Коли вогонь доходить до такої перешкоди, він зупиняється: йому нікуди більше поширюватися. · Не виключено, що вогонь може наближатися до села чи іншого населеного пункту, розташованого в лісі чи поблизу його. З чого почати? Головне – евакуювати основну частину населення, в першу чергу дітей, жінок і стариків. Вивіз людей слід робити в напрямку, перпендикулярному поширенню вогню. Рухатися слід не тільки по дорогах, а також вздовж річок і струмків, а часом і по самій воді. Рот і ніс бажано прикривати мокрою ватно-марлевою пов'язкою, хусткою, рушником. Не забудьте взяти з собою документи, гроші і вкрай необхідні речі.

Пам’ятайте, вогонь дуже безжалісний. Тут слід мати навички медичної допомоги при термічних опіках.

Головне – попередити виникнення пожежі.

 

Метеорологічні стихійні лиха

Ми живемо на дні великого повітряного океану, глибина якого досягає 1000км, і він має назву атмосфера. Вітри – це природні змішувачі повітря, які забезпечують обмін між забрудненим та чистим, холодним та теплим повітрям, вони розганяють хмари, приносять дощ, тобто вітри є важливою частиною життя на планеті. Але й вони можуть бути небезпечними, руйнівними, джерелом метеорологічних стихійних лих.

þ Ураган – це вітер величезної руйнівної сили (із швидкістю більше ніж 30 м/с) і значної тривалості. Ураганний вітер руйнує міцні і зносить легкі споруди, звалює стовпи ліній електропередач та зв’язку, дерева, пошкоджує транспортні магістралі, мости, комунально-енергетичні системи, що призводить до людських жертв.

В 1806 році англійський адмірал Ф.Бофорт запропонував шкалу для вимірювання вітрів (див. табл.).

Шкала вітрів (за Бофортом)

Бали	Вітер	Швидкість вітру	Ознаки дії вітру
	Штиль	0 – 0,5	Листя на деревах не ворухнеться, дим із димарів піднімається вертикально
	Тихий	0,5 – 1,7	Листя на деревах не ворухнеться, дим із димарів піднімається вертикально
	Легкий	1,7 – 3,3	Дим трохи відхиляється, вітер майже не відчувається обличчям
	Слабкий	3,3 – 5,2	Вітер гойдає тонкі гілки дерев
	Помірний	5,2 – 7,4	Вітер здіймає куряву, гойдаються гілки середньої товщини
	Чималий	7,5 – 9,8	Хитаються тонкі стовбури дерев, на воді з’являються хвилі з гребнями
	Сильний	9,8 – 12,4	Хитаються товсті стовбури дерев, гудять телеграфні дроти
	Дуже сильний	12,4 – 15,2	Хитаються великі дерева, важко йти проти вітру
	Надзвичайно сильний	15,2 – 18,2	Вітер ламає товсті стовбури
	Шторм	18,2 – 21,5	Вітер зносить легкі будівлі, валить паркани
	Сильний шторм	21,5 – 25,1	Вітер валить і вириває з корінням дерева, руйнує міцні будівлі
	Жорстокий шторм	25,1 – 29,0	Вітер чинить великі руйнування, валить телеграфні стовпи, перекидає вагони

Ураганами називають також тропічні циклони, які виникають в Тихому океані поблизу узбережжя Центральної Америки. На Далекому Сході і в районах Індійського океану урагани (циклони) мають назву тайфунів. Суть усіх цих явищ одна. Ураган, тайфун, тропічний циклон – це велетенські віхоли нашої планети.

Тропічні урагани найчастіше виникають влітку над Атлантикою або Тихим океаном, коли нагріта сонцем вода віддає тепло повітрю. Діаметр такого урагану може досягати 900 км, а швидкість обертання повітряних мас доходить до 500 км/год., в цьому і полягає його руйнівна сила.

У центрі кожного тропічного циклону утворюється область дуже низького тиску з високою температурою. Це і є “око тайфуна”, його діаметр – 10-30 км.

Коли ураган наближається до узбережжя, він жене попереду себе величезні маси води. Штормовий вал, який супроводжується зазвичай і смерчами, шалено налітає на узбережжя і нищить усе живе.

Тропічні циклони – сезонні явища, частота яких у різних районах планети міняється в середньому від одного до 20 ураганів у рік. За рік із супутників просліджується до 110 ураганів, що зароджуються над Атлантикою. Але тільки 10-11 з них виростають до таких розмірів, коли їх можна іменувати ураганами, чи тропічними штормами. Важливою мірою захисту людей від ураганів служить їхнє прогнозування. Тропічні циклони на початку звичайно пізнають, а потім просліджують по знімках із супутників. Якщо виявляють, що ураган підсилюється, проводиться прогнозування його шляху і швидкості, що потім уточнюється при одержанні нової інформації. Коли ураган наближається до берега на відстань 300 км, його швидкість і напрямок руху можна визначити по радіолокаторі. У прогнозах звичайно прагнуть визначити ділянка узбережжя, якому загрожує ураган, місце очікуваного максимального штормового нагону, райони зливових дощів і повеней, а також ознаки торнадо щонайменше за 36 ч. до виходу тропічного циклону на берег. Служба погоди США випускає для населення прогнози за 24, 12 і 6 ч., що містять зведення про місцезнаходження і характеристики циклона, а при необхідності випускаються щогодинні бюлетені. В Австралії попередження випускаються кожні 6 ч., коли ураган знаходиться більш ніж у 100 милях від берега, і кожні 3 ч., коли він наближається до суші.

З метою захисту життя людей і їхнього майна адміністрація і саме населення в районах, підданих дії ураганів, уживають різних заходів. Здійснюються спроби впливати на сам ураган. Для цього, наприклад, хмари в зоні урагану засівають йодистим сріблом. Споруджуються запобіжні берегові дамби, насипаються захисні вали, дюни закріплюються рослинністю, проводяться лісопосадки. Будуються сховища. Важливе значення надається суворому дотриманню правил зонування території, дотриманню будівельних норм, при потребі будівлі зміцнюються, проводиться їх вітро- і гідрозахист. На випадок стихії накопичуються запаси води, продовольства і будівельних матеріалів. Найважливіша роль належить системі оповіщення про наближення урагану. Настільки ж важлива і добре організована евакуація людей з небезпечної зони. Американські дослідники дуже лаконічно формулюють міри захисту безпосередньо під час урагану: "Евакуація. Пошуки сховища. Молитва".

Різновидами урагану є буря, смерч (торнадо). Останні утворюються тоді, коли стикаються дві великі повітряні маси різної температури і вологості, до того ж в нижніх шарах повітря тепле, а у верхніх – холодне. Швидкість переміщення хмари зі смерчем становить близько 50-60 км/год. Смерч, торкаючись поверхні землі, спричиняє великі руйнування. Це зумовлено двома чинниками: таранним ударом повітря, що швидко обертається, та великою різницею тиску між периферією та внутрішньою частиною лійки, з виникненням значної відцентрової сили.

На сьогодні існують сучасні методи прогнозування ураганів, смерчів. Так, підозрілі скупчення хмар, де б вони не виникали, фотографуються метеорологічними супутниками з космосу, з літаків. Ця інформація одразу ж аналізується, щоб розрахувати розвиток та рух ураганів та заздалегідь сповістити населення про небезпеку.

Рекомендації щодо правил поведінки при ураганах

· отримавши повідомлення про ураган, необхідно щільно зачинити двері, вікна; · з дахів та балконів забрати предмети, які при падінні можуть травмувати людину; · вимкнути газ, загасити вогонь в печі, підготувати аварійне освітлення (ліхтарі, свічки); · створити запас води і продуктів на 2-3 доби, покласти на видне місце аптечку, перев’язочний матеріал; · в будівлях необхідно триматися подалі від вікон, щоб не отримати травми від осколків розбитого скла; · найбезпечнішими місцями під час урагану є підвали, сховища, метро та внутрішні приміщення перших поверхів цегляних приміщень; · коли ураган застав людину на відкритій місцевості, найкраще знайти укриття в западині (ямі, яру, канаві); · ураган може супроводжуватись грозою, необхідно уникати ситуацій, при яких збільшується ймовірність ураження блискавкою: не стояти під окремими деревами, не підходити до ліній електропередач тощо.

Таблиця 3