Розвиток форми господарства в Англії (середина ХУД - середина XIX ст.). А. Сміт про мануфактуру. К.Маркс про фабрику.

Під час буржуазно-демократичної революції (1640—1659) та «Славного перевороту» (1688) в Англії була встановлена консти­туційна монархія під парламентським контролем. Таким чином, нова система політичної влади забезпечила доступ (через парла­мент, пізніше — і через кабінет міністрів) представникам велико­го капіталу до державного управління. Це дозволило зорієнтува­ти економіку країни на створення умов, необхідних для подаль­шого розвитку складових ринкового господарства.

Перші теоретичні узагальнення відносно мануфактури та її прогресивної ролі в розвитку країн зробив А. Сміт у роботі «До­слідження про природу і причини багатства народів» (1776). В основі всієї системи його економічних поглядів лежить ідея, що багатство суспільства створюється працею в процесі вироб­ництва. Воно залежить, по-перше, від частки населення, яке зай­няте продуктивною працею, і, по-друге, від рівня продуктивно­сті праці. А. Сміт вважав поділ праці найважливішим фактором економічного прогресу і зробив його вихідним пунктом свого до­слідження. На прикладі мануфактури, яка виробляла голки, він по­казав що величезний зріст продуктивності праці внаслідок її поді­лу зумовлений:

1) зростанням майстерності та збільшенням вправ­ності робітника;

2) збереженням часу, який витрачається в процесі переходу від одного виду праці до іншого; 3) технічним удоскона­ленням виробництва, «винайденням усіх машин, які полегшують і скорочують працю». Саме мануфактури створили перед­умови для перемоги машинної техніки, адже чим простіша вироб­нича операція, тим легше замінити людину машиною.

Фабрика прийшла на зміну мануфактурі, як новий тип вироб­ництва, заснований на використанні системи робочих машин і парового двигуна. К. Маркс наводить, на його думку правильне, визначення фабрики, яке дав англійський економіст Е. Юр (1778—1857). «Фабрика, - - читаємо у першому томі «Капіта­лу», — це величезний автомат, складений із численних механіч­них і свідомих органів, що діють узгоджено і без перерви для ви­робництва одного і того ж предмету, так що усі ці органи підпорядковані одній рушійній силі, яка сама приводить себе в рух». Тут висвітлюється основна ідея К. Маркса: фаб­рика, цей «величезний автомат», включає і людей — робітників у новому технологічному, виробничому й соціальному статусі. Во­ни є об'єктом, а автомат — суб'єктом, і він панує над робітниками.

Фабрика підвищила продуктивність праці, прискорила темпи економічного зростання та істотно збільшила, порівняно з ману­фактурою, випуск товарної продукції. Вона позначила перемогу ринкового великотоварного виробництва, і не випадково основ­ним показником звершень промислового перевороту в тій чи ін­шій країні є переважання фабричних виробів у загальній кілько­сті продукції, що виробляється в країні

 

Агальна характеристика економічних теорій епохи вільної конкуренції та їх значення для розвитку ринкового господарства в країнах Європейської цивілізації (класична економічна теорія, історична школа, марксизм).

Класична. Розвиток капіталістичних відносин (17 – поч. 18ст.) спричинив занепад меркантилізму (насамперед у Англії). Інтереси буржуазії переміщуються зі сфери обігу у сферу виробництва. На 1-й план виходить промисловий капітал. Вчення меркантилістів вже не було в змозі вирішити проблеми буржуазії, яка потребувала обгрунтування головних засад капіталістичного виробництва, розробки таких категорій як зар/пл, прибуток, рента.

За загальноприйнятою оцінкою, класична політична еконо­мія була започаткована у кінці XVII — на початку XVIII cт. В. Петті в Англії та П. Буагільбером у Франції. Її представники зробили спробу наукового аналізу сучасних їм виробничих відносин, використовуючи метод наукової абстракції. Класична школа проголосила принцип економічної свободи, максимального обмеження впливу держави на економіне життя.

 

Як зазначалося, основоположником в Англії був В.Петі. Він є першим автором трудової теорії вартості.

-Розрізняв внутрішню вартість і ринкову

-Вважав, що утворення багатства відбувається у сфері матеріального виробництва завдяки праці

-Торгівлю не вважав джерелом створення національного багатства

-Приплив дорогоцінних металів вважав причиною підвищення цін, стверджував, що надлишок грошей призводить до підвищення цін, а нестача – до скорочення обсягів робіт і низького рівня податкових платежів.

-Створив економічну статистику і запропонував метод обчислення національного прибутку

-Дав пояснення понять «рента», «диференційна земельна рента», «позичковий процент»

 

Фундатором класичної економ думки у Франції став П.Буагільбер

-Обгрунтував трудову теорію вартості

-Величину істинної вартості визначав витратами праці

-Сфера виробництва – джерело багатств, сфера обміну – умова для розвитку економіки

-Необхідним є розвиток як промисловості, так і с/г, але перевага с/г

-До поняття багатства вкладав не дише гроші, а інші речі та блага

-Гроші заважають обміну товарів за істинною вартістю

 

Історична.

Попередником історичного напрямку був Ф.Ліст

Представниками старої історичної школи є Рошер і Кніс:

1) Виступали проти космополітичної політекономії Рікардо

2) Економіка окремих країн розвивається за власними законами, спираючись на почуття патріотизму, яке є більш щедрим, ніж егоїстичний індивідуалізм

3) Захищали приватну власність; поділ суспільства на робітників і керівництво; тільки еволюційний шлях розвитку вважали законним

4) Рошер підтримав теорію 3 факторів виробництва Сея

5) Вартість товару зводиться до його корисності

 

Нова історична школа (Шмоллер, Британо)

1) Виступили проти марксизму

2)З аперечували роль наукових абстракцій

3) Вважали, що господарське життя визначається природними, технічними та моральними факторами

4) Пропонували класовий мир, основою якого вважали профспілковий рух

5) Представники соціальної школи створили школу, в основі якої лежить етико-правових підхід до економічних явищ

6) Вихід з протиріч капіталізму вбачали в державному монополістичному регулюванні

7) Підтримували теорію цінності, причиною якої є корисність

8) На цінність впливає праця та інші фактори виробництва

 

Марксизм. Виник у 40-х рр. XIX ст. Засновники марксизму Карл Маркс та Фрідріх Енгельс були сучас­никами і свідками утвердження капіталістичних відносин.

1) Виходячи з абстракцій, показує роль додаткової вартості як визначального чинника розвитку капіталізму, основи його відтворення, його рушійної сили, стимулу впровадження досягнень науково-технічного прогресу.

2) Досліджує механізм відновлення економічної рівноваги

3) Теорії формування цін та прибутку за умов вільної конкуренції, земельної ренти, позичкового процента викладені в третьому томі “Капіталу”

4) Визнаним вкладом в економічну науку є теорія реалізації Маркса, яку було також сформульовано з позицій трудової теорії вартості

5) Схеми реалізації суспільного продукту, в яких відображено рух усіх частин вартості створеного продукту, є значним внеском у дослідження проблеми пропорційності, тобто рівноваги суспільного виробництва.

6)»Соціалістична економіка»-кінцева мета побудови справедливого суспільства, у центрі якого – держава

7)Є диним джерелом вартості, отже й доходу, є праця

8) "Соціальна справедливість" розподілу доходів – доходи поставлені в залежність від "суспільно-необхідних витрат праці" на виробництво товарів.

9) Учасники виробництва в новому суспільстві не можуть претендувати на отримання "повного неурізаного продукту праці".

 

33. Розвиток ринкового господарства в Англії (середина ХУП - середина ХЇХ ст.). Висвітлення цих процесів у теоріях А.Сміта та Д.Рікардо.

В економіці Англії спостерігалося значне нагромадження капіталу, внаслідок Англійської буржуазної революції утвердився прошарок буржуа, які мали політичні права, сталому розвитку економіки перешкоджала іноземна конкуренція, за рахунок колонізації розширялися ринку збуту, з’являлася робоча сила, в Європі спостерігався постійний попит на продукції Англії, в країні впроваджувалася політика протекціонізму!

Ці факторами були вирішальними на шляху Англії до промислового перевороту, який розпочався в бавовняній промисло­вості. Це було обумовлено рядом чинників. Сукнарство піддава­лося різноманітній регламентації, спиралось на протекціоністсь­ку політику уряду, на різні привілеї та пільги. Усе це було необхідне в період становлення національної економіки, але у XVIII ст. почало стримувати розвиток галузі, суперечило прин­ципам ринку, вільній конкуренції. Тому промисловий переворот розпочався в порівняно молодій галузі — бавовняній, продукція якої була дешевою, практичною й тому користувалась великим попитом у населення Англії та її колоній.

У цей період:

1) 1733-Кей винайшов «летючий човник» для ткацького верстата

2)1765 – ткач Гаргрівс винайшов «прядку Джені»

3) 1767-винайдено Хайсом «ватерний прядильний верстат»

4) 1779-винайдено мюль машину, яка замінила 40 веретен

5) 1785-Картайт винайшов механічний ткацький верстат

6) 1782-84 – Ватт винайшов парову машину

Застосування парових машин призвело до зростання попиту на метал, тому в 1780-ті рр. англійські промисловці почали застосовувати у виробництві металів камяне вугілля та кокс. Для транспортування вугілля був необхідний розвиток каналів і залізниць.

З метою захисту від іноземної конкуренції 1815 року були ухвалені «хлібні закони», які обмежували імпорт хліба в Англію.

Так Англія з аграрної перетворилася в індустріальну країну, у промисловості домінуючим стало фабричне виробництво, частка Англії у випуску світової продукції значно зросла, відбувалася урбанізація, країна стає світовим перевізником. Але, в цей же час, зросло використання жіночої і дитячої праці, було продовжено робочий день, спостерігалося безробіття, населення імігрувало в США, Канаду, виникають масові рухи робітників.

 

Вчення Сміта ґрунтується на концепції економічного лібералізму («Дослідження про природу і причини багатства»)

–Інтереси окремих осіб співпадають з інтересами суспільства

–Використав поняття економічна людина

–Вільна конкуренція – умова дії економічних законів

–На ринку діє невидима рука, за допомогою якої вільна конкуренція управляє діями людей через їхні інтереси і веде до виряшення суспільних проблем

–Продукти матеріального виробництва є багатством нації

–Рівень продуктивності праці залежить від поділу праці або спеціалізації

–Економія робочого часу є результатом поділу праці

–Гроші – особливий товар, який виступає загальним засобом обміну

–Віддав перевагу паперовим грошам

–У трактуванні поняття вартості використав 3 підходи:

*визначається витратами праці

*визначається працею, яка купується

*визначається джерелами прибутку

–Зарплата – продукт праці та винагорода за неї

–Прибуток – вирахування з продукту праці (різниця між вартістю продукції і зарплатою)

–Земельну ренту вважав вирахуванням з продукту праці, який створюється неоплаченою працею робітників

–Капітал - частина запасів, на яку капіталіст розраховує отримати прибуток

–Ощадливість – основний чинник нагромадження капіталу

–Повне невтручання держави в економіку – умова багатства

–принципи оподаткування: пропорційність, мінімальність, визначеність, зручність для платника

 

Економіст промислової революції Рікардо заклав базові принципи методу модельного дослідження економ теорії

–Головним завданням політекономії вважав визначення законів, які керують розподілом продукту між класами

–Розрізняв споживчу і мінову вартість

–В короткостроковому періоді ціна товару визначається попитом і пропозицією, а в довгостроковому – витратами виробництва

–Зміна зарплати працівників веде до зміни прибутку підприємця, а не ціни.

–Зарплата залежить від демографічних процесів, вона утримується в межах прожиткового мінімуму

–Зниження вартості грошей як товару приводить до збільшення зарплати і збільшення цін на товари.