Кредити під заставу векселів

Надання банком кредитів під заставу векселів є кредитною операцією і здійснюється на загальних принципах банківського кредитування. Особливістю цього виду кредитування є порядок надання, зберігання та реалізації застави, якою є векселі.

Під забезпечення кредиту приймаються векселі, видані лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконаю роботи, надані послуги.

Банк приймає векселі під заставу на підставі укладеного з векселедержателем-позичальником договору про заставу, у якому також встановлюється місце зберігання заставлених векселів.

Векселі подаються пред'явником у заставу з реєстром пред'явлених у заставу векселів, щонайменше у двох примірниках.

У разі отримання банком платежу за векселем до настання строку погашення заборгованості за кредитом банк може зарахувати суму платежу як виконання позичальником його зобов'язання, якщо це передбачено угодою сторін. Різниця між сумою платежу за векселем і заборгованістю, якщо така виявиться, підлягає поверненню позичальнику.

Звернення стягнення на заставлені векселі в разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитом банк здійснює в порядку, передбаченому договором про заставу та чинним законодавством.

Звернення банком стягнення на заставлені векселі може бути здійснене шляхом:

• пред'явлення векселя до платежу зобов'язаній особі, якщо вексель одержаний за заставним або передатним індосаментом;

• продажу, якщо вексель одержаний за передатним індосаментом.

Оформлення заборгованості векселями є розрахунковою операцією.

До операцій з оформлення векселями кредиторської заборгованості банку належить акцепт банком переказних векселів та видача простих векселів.

Акцепт переказного векселя оформляється як напис на векселі, зокрема "акцептований", "прийнятий до платежу" або інший рівнозначний напис. Достатнім для акцепту є один лише підпис трасата на лицьовій стороні векселя. Акцепт набуває сили після передавання векселя або після повідомлення про акцепт, зробленого трасатом у письмовій формі векселедержателю або одному з надписувачів векселя. В останньому випадку трасат відповідає згідно з умовами свого акцепту тільки перед тією особою, якій він відіслав або вручив таке повідомлення.

Якщо тратта підлягає оплаті у визначений строк після пред'явлення і акцептант не зазначає дати акцепту, то векселедержатель може здійснити протест у недатуванні акцепту. У такому разі дата протесту вважатиметься датою пред'явлення до акцепту. Якщо протесту немає, то недатований акцепт вважається відносно до акцептанта вчиненим в останній день строку, передбаченого для пред'явлення до акцепту.

У відносинах між боржником і його безпосереднім кредитором або правонаступником останнього умови векселя (текст і реквізити векселя) можуть бути змінені або доповнені будь-якою іншою письмовою угодою сторін, складеною як частина тієї самої угоди, за винятком того, що права законного векселедержателя не порушуються жодними обмеженнями, які випливають з окремої письмової угоди, якщо він не був інформований про це обмеження під час одержання векселя.

Розрахунки з використанням векселів — розрахункова операція. До операцій за розрахунками векселями щодо погашення кредиторської заборгованості банку належать вексельні платежі на користь кредитора. їх суть полягає в тому, що кредитор банку погоджується прийняти від банку-боржника виконання іншого (вексельного) зобов'язання від платника за векселем. Прийняття вексельного зобов'язання відбувається шляхом передавання векселя, придбаного банком-боржником, кредитору банку.

До операцій за розрахунками векселями з погашення дебіторської заборгованості перед банком належать вексельні платежі боржника на користь банку. їх суть полягає в тому, що банк-кредитор погоджується прийняти від клієнта-боржника виконання іншого (вексельного) зобов'язання від платника за векселем. Прийняття вексельного зобов'язання відбувається шляхом передавання векселя, придбаного клієнтом-боржником, банку-кредитору.

У разі погашення дебіторської заборгованості перед банком вимоги до векселів і порядку їх приймання встановлюються ті самі, що і для куплених векселів.

Використання векселів для розрахунків за заборгованістю за банківським кредитом не допускається.

Зобов'язання банку, який передав вексель для розрахунку, вчинив індосамент і не склав із себе відповідальність безоборотним застереженням, припиняється у разі сплати векселя банком у порядку регресу. Відповідальність такого банку-індосанта припиняється у разі:

• оплати векселя платником;

• оплати векселя особою, яка поставила свій підпис раніше банку;

• закінчення строку позовної давності.

Інкасування векселів — здійснення банком за дорученням векселедержателя операції з векселем з метою одержання платежу.

Банківська операція з інкасування векселів, що належить до комісійних операцій, разом із супровідними документами (рахунками, транспортними документами, товаророзпорядчи-ми документами або іншими подібними документами) полягає у здійсненні банком за дорученням комітента (векселедержателя) операцій з векселями і супровідними документами на підставі отриманих від комітента інструкцій з метою одержання платежу та/або акцепту за векселями, передавання векселів і супровідних документів проти платежу та/або акцепту, передавання векселів і супровідних документів на інших умовах.

Інкасування векселів разом із супровідними документами здійснюється за двома видами: чисте інкасо та документарне інкасо.

Інкасо документарне — інкасування векселів із супровідними документами. Інкасо чисте — інкасування векселів без супровідних документів

Сторонами в операції з інкасування є: комітент (принципал), банк-ремітент, інкасувальний банк, банк-пред'явник та платник, якому має бути зроблене пред'явлення векселів та супровідних документів згідно з дорученням на інкасування.

Чисте і документарне інкасо векселів банк здійснює на підставі укладеного з векселедержателем договору про інкасування.

Банк має право укладати договір щодо:

• прийняття простих і переказних векселів для пред'явлення платникам у разі настання за ними строку платежу для одержання платежу та вчинення за ними протесту — у разі неплатежу або часткового платежу;

• прийняття переказних векселів для пред'явлення до акцепту і простих векселів з визначеним строком платежу від пред'явлення для проставлення дати пред'явлення та здійснення за ними протесту — у разі неакцепту, часткового акцепту, умовного акцепту або недатованого акцепту;

• прийняття опротестованих векселів для їх пред'явлення до платежу зазначеним у дорученнях на інкасування особам (за винятком судового порядку);

• прийняття копії векселя для затребування оригіналу векселя, який е у зберігана;

• прийняття примірника переказного векселя для затребування іншого (акцептованого) його примірника, який є у зберігана;

• прийняття векселів для їх передавання зазначеним у дорученнях на інкасування особам на встановлених цими дорученнями умовах;

• вчинення інших дій з векселями та супровідними документами відповідно до викладених у дорученнях на інкасування інструкцій з метою передавання супровідних документів платнику (проти платежу за векселем, проти акцепту за векселем, проти платежу за векселем з попереднім акцептом векселя, на інших умовах, виконання всіх інших дій, пов'язаних з інкасуванням векселів, супровідних документів та захистом прав комітента).

Всі документи, що передаються банку для інкасування, мають супроводжуватися дорученням на інкасування, у якому містяться точні та повні інструкції принципала. Банк може діяти тільки відповідно до цих доручень. Доручення на інкасування векселів повинно мати реєстр або опис векселів.

Під час передавання векселя для інкасування комітент має здійснити на векселі передоручений індосамент на користь банку-ремітента. Передоручений індосамент може містити такі вказівки: "як довіреному (назва банку) для (перелік дій)" (застосовується для визначених комітента дій), "для пред'явлення до акцепту" (застосовується для пред'явлення переказного векселя до акцепту), "валюта на інкасо" або "валюта до отримання" (застосовується для пред'явлення векселя до платежу) тощо.

Банк-ремітент, який уклав договір про інкасування з комітентом, здійснює інкасування самостійно або користується послугами інших банків, якщо комітент згідно з договором або дорученням на інкасування, поданим до банку-ремітента, надав останньому таке право. Послуги інших банків надаються на підставі відповідних договорів між банком-ремітентом та інкасувальним банком (банком-пред'явником) між інкасувальним банком і банком-пред'явником.

Доміциляція векселів

Доміциляція векселів належить до комісійних операцій. Це призначення за векселем особливого місця платежу, що відрізняється від місцезнаходження особи, яка зазначена як платник за векселем, шляхом проставлення доміциляційної формули. Під час складання векселя векселедавець може зазначити не лише особливе місце платежу, а й особу, яка оплатить вексель у місці доміциляції. Якщо така особа не зазначена, то її може зазначити трасат під час акцепту. Якщо він цього не зробить, то вважається, що акцептант сам виконає платіж у місці доміциляції.

Доміциліант — платник за векселем, який уповноважує до-міциліата здійснити платіж за векселем у місці доміциляції — місцезнаходженні доміциліата. Місцезнаходження платника і доміциліата різні. Право доміцилювати вексель, тобто визначати особливе місце платежу (населений пункт, відмінний від місцезнаходження особи, яка зазначена як платник за векселем), належить виключно векселедавцю як у простих, так і в переказних векселях.

Доміциліат — особа, яка є особливим платником за векселем за дорученням і за рахунок доміциліанта.

Доміциляційна формула — напис на векселі, що обумовлює особливе місце платежу, яке відрізняється від місцезнаходження особи, яка зазначена як платник за векселем. Учиняється векселедавцем.

Векселедавець під час видачі векселя може зазначити особливого платника (зокрема банк), який здійснить оплату векселя відповідно до строку платежу за ним:

• за місцезнаходженням платників за векселями — векселедавця простого або трасата переказного векселя. Такі векселі є недоміцильованими, а зазначена для здійснення платежу третя особа — особливим платником у місці платежу;

• не за місцезнаходженням платників за векселями — векселедавця простого або трасата переказного векселя — доміциліантів.

Якщо особливий платник або доміциліат не зазначений трасантом, то він може бути названий трасатом у разі акцепту. Однак місце платежу (населений пункт) трасат-акцептант змінити не може. Якщо він у разі акцепту змінить місце платежу, це означає, що в акцепті було відмовлено.

Ознакою доміцильованого векселя є наявність на лицьовій стороні векселя вказівки векселедавця простого або переказного векселя "Доміцильований у" (найменування особливого місця платежу і назва банку) або "Платник" (назва банку і найменування особливого місця платежу), або "Підлягає оплаті в" (назва банку і найменування особливого місця платежу). Банк-доміциліат виконує платіж від імені та за дорученням платника за векселем (векселедавця простого або акцептанта переказного векселя).

Ознакою недоміцильованого векселя з особливим платником є наявність на лицьовому боці векселя вказівки векселедавця простого або переказного векселя чи акцептанта переказного векселя "Підлягає оплаті в" (найменування місця платежу і назва банку) або "Платник" (назва банку і найменування місця платежу). У цьому разі банк як особливий платник також виконує платіж від імені та за дорученням платника за векселем (векселедавця простого або акцептанта переказного векселя).

Згідно з умовами договору з банком платник за векселем зобов'язаний перерахувати в банк на відповідний рахунок достатню суму коштів для оплати векселя. За рахунок цих коштів банк як особливий платник або доміциліат здійснює платіж за векселем законному векселедержателю.

Кошти, зараховані на відповідний рахунок, можуть використовуватися для оплати векселів або повернутися на вимогу платника на його поточний рахунок.

Торгівлю векселями, купівля, продаж і обмін векселів за дорученням банк здійснює відповідно до законодавства.

Зберігання векселів (оригіналів, копій та їх примірників) Зберігання векселів — це здійснення банком за дорученням, від імені та за рахунок векселедержателя операцій з векселями відповідно до одержаних від нього інструкцій, а саме: схов, передавання оригіналу векселя законному векселедержателю копії векселя, передавання примірника переказного векселя, що призначався для акцепту, законному векселедержателю іншого примірника векселя та передавання оригіналів, примірни-ків і копій векселів іншій особі за умов, зазначених векселедержателем.

Зберігання векселів може бути відкрите та закрите.

Відкрите зберігання здійснюється шляхом подання в банк супровідного доручення на зберігання з точними і повними інструкціями щодо дій банку з векселями. Відкрите зберігання векселів банк здійснює згідно з укладеним з векселедержателем договором про відкрите зберігання (схов) векселів.

Закрите зберігання здійснюється шляхом надання векселедержателю депозитного вічка у сховищі (сейфі) банку без будь-яких інструкцій щодо дій банку з векселями. Закрите зберігання здійснюється на підставі договору про зберігання (схов) векселів. Договір може укладатися на певний строк, без зазначення строку, до запитання та/або про зберігання визначених векселів. Він може містити умови про майнову відповідальність банку.

За здійснення операцій зі зберігання (схову) векселів банк може отримувати винагороду, що зазначається в договорі про зберігання (схов) векселів.

Розмір винагороди за зберігання (схов) векселів банк встановлює самостійно.

Особлива форма векселів

КМУ постановою від 1 жовтня 1997 р. № 1104, що діє з урахуванням відповідних змін, внесених до нього, остання з яких — ЗО серпня 2007 р., на виконання п. 11.5 Закону України "Про ПДВ" затвердив Порядок, яким встановлюються єдині правила випуску, обігу та погашення векселів, що видаються на суму ПДВ при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України.

У Порядку подаються такі визначення:

• податковий вексель — це письмове безумовне грошове зобов'язання платника податку сплатити до бюджету відповідну суму коштів у порядку та строки, визначені законодавством, яке підтверджене комерційним банком шляхом авалю та видається платником на відстрочення сплати податку на додану вартість, що справляється у разі імпорту товарів на митну територію України;

• аваль — вексельне поручительство, згідно з яким комерційний банк бере на себе відповідальність за оплату податкового векселя перед векселедержателем і яке оформляється гарантійним написом банку на векселі чи на спеціальному додатковому аркуші (алонж) окремо для кожного примірника кожного векселя. Забороняється оформлення авалю одним документом більше ніж на один вексель.

Зобов'язання щодо сплати податку на додану вартість за імпорту товарів на митну територію України виникають у день оформлення вантажної митної декларації (за винятком тимчасової чи неповної, періодичної або попередньої декларації), але сплату можна відстрочити шляхом видачі податкового векселя.

Податковий вексель може бути видано лише особою, яка відповідає таким вимогам:

• є платником ПДВ;

• зареєстрована як ПДВ;

• має індивідуальний податковий номер;

• не має на момент митного оформлення товарів податкових векселів, не погашених у строк.

Ця постанова КМУ встановлює і особливості цієї форми векселів:

1) виданий податковий вексель не підлягає передачі шляхом індосаменту;

2) обов'язки з погашення податкового векселя не можуть передаватися іншим особам, незалежно від їх взаємовідносин з векселедавцем;

3) за користування податковим векселем не нараховуються відсотки або інші види плати, передбачені законодавством для інших видів векселів;

4) протест податкового векселя не здійснюється, сума, зазначена у непогашеному векселі, розглядається як податкова заборгованість, що погашається у порядку, передбаченому законодавством для погашення податкового боргу.

Податкові векселі в обов'язковому порядку підлягають забезпеченню (підтвердженню) комерційними банками шляхом авалю.

Постановою встановлено й особливу процедуру погашення векселя податкового. Якщо строк погашення податкового векселя настає до закінчення строку подання податкової декларації до органу Державної податкової служби за звітний (податковий) період, у якому він був поданий органу митного контролю, платник податку не включає суму зобов'язань за векселем до складу податкових зобов'язань та погашає вексель шляхом перерахування коштів до бюджету. Платник податку має право на включення перерахованої суми зобов'язань за векселем до складу податкового кредиту у звітному (податковому) періоді, в якому проведене таке перерахування.

Якщо строк погашення податкового векселя настає після закінчення строку подання податкової декларації до органу Державної податкової служби за звітний (податковий) період, у якому він був поданий органу митного контролю, платник податку включає суму зобов'язань за векселем до складу податкових зобов'язань у звітному (податковому) періоді, в якому він був поданий органу митного контролю. Платник податку має право на включення суми зобов'язань за векселем до складу податкового кредиту у наступному звітному (податковому) періоді за умови погашення суми податкових зобов'язань шляхом перерахування коштів до бюджету.

Якщо платнику податку на дату подання податкового векселя органу митного контролю органом Державної податкової служби підтверджено суму бюджетного відшкодування, яка дорівнює або більша від суми зобов'язання за векселем, платник податку має право включити суму зобов'язань за векселем до складу податкових зобов'язань за звітний (податковий) період, у якому він був поданий органу митного контролю. Податковий вексель вважається погашеним, а платник податку має право на включення суми зобов'язань за векселем до складу податкового кредиту у наступному звітному (податковому) періоді.

Сума податку на додану вартість, зазначена в податковому векселі, відображається в податковій декларації окремим рядком.

Платник податку може за самостійним рішенням достроково погасити податковий вексель шляхом перерахування коштів до бюджету або заліку суми бюджетного відшкодування, підтвердженого органом Державної податкової служби, згідно з поданою ним письмовою заявою.

Комерційні банки зобов'язані оплатити податковий вексель уразі його непогашення платником у строк.

До податкової декларації платник податку додає перелік та копії погашених у звітному (податковому) періоді, за який подається декларація, податкових векселів, суму зобов'язань за якими відповідно сплачено чи включено до податкових зобов'язань за цей звітний період.

Сума ПДВ, зазначена у податковому векселі, включається у встановлених Законом випадках до суми податкового кредиту платника податку, який видав цей вексель, і відображається в податковій декларації окремим рядком.

У разі наявності податкового боргу за податковими деклараціями, до яких включено податкові зобов'язання, визначені у податкових векселях, стягнення такого податкового боргу проводиться відповідно до Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Облік податкових векселів здійснюється органами митного контролю та державними податковими адміністраціями (інспекціями).

Отже, з аналізу і порівняння податкового законодавства щодо векселів і суто вексельного (цивільного) законодавства можна дійти висновку, що податковий вексель не має класичної внутрішньої природи векселя, як простого, так і тратти. Про це свідчить і лист Комітету Верховної Ради з питань фінансів і банківської діяльності від 2 липня 2001 р. № 06-10/393 щодо видачі податкових векселів на суму ПДВ при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України.

"Пунктом 5 ст. 11 Закону України про ПДВ передбачено, що платники податку при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України можуть за власним бажанням надавати органам митного контролю простий вексель на суму податкового зобов'язання".

У Порядку КМУ від 1 жовтня 1997 р. дається визначення податкового векселя як простого векселя, виданого платником

ПДВ на суму податкового зобов'язання при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України.

Стосовно предмета регулювання Закону України "Про обіг векселів в Україні" від 5 квітня 2001 р. № 2374-ІІІ встановлено визначення особливостей обігу векселів в Україні, що заключається у видачі переказних і простих векселів, здійсненні операцій з векселями і виконанні вексельних зобов'язань у господарській діяльності відповідно до Женевської конвенції 1930 р., який введений Уніфікований закон про перекладні і прості векселі.

Однак у п. 4 ст. 11 "Заключні положення" Закону України про ПДВ передбачено: "Зміни порядку оподаткування на додану вартість можуть здійснюватися тільки внесенням змін у дійсний Закон".

З урахуванням цього Закон України "Про обіг векселів в Україні" не змінює чинного порядку обкладання ПДВ при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України, тому в цьому випадку необхідно керуватися Законом України "Про податок на додану вартість" і постановою КМУ від 1 жовтня 1997 р. № 1104.

З цього стає зрозуміло, що ні Уніфікований закон, ні Положення № 508 на операції з податковими векселями не поширюються.

ДПАУ звертається до НБУ з приводу неоплати комерційними банками авальованих ними податкових векселів при наявності податкового боргу. Прикладом цього може бути лист Департаменту платіжних систем Національного банку України від 26 липня 2007 р. № 25-117/1432-7555 "Про невиконання банками зобов'язань за авальованими податковими векселями".

Національний банк України висловлює стурбованість у зв'язку з неодноразовими зверненнями Державної податкової адміністрації України та органів Державної податкової служби про невиконання банками зобов'язань за авальованими ними податковими векселями.

На сьогодні здійснення банками операцій з авалювання векселів регулюється вимогами Закону України "Про обіг векселів в Україні", Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі та розробленого на їх основі Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 16 грудня 2002 р. № 508, у якому зазначається, що банки таку операцію здійснюють на підставі укладеного з позичальником договору про авалювання.

Відповідно до п. 4.9 Положення банк зобов'язаний платити за авальованим ним простим векселем у разі, якщо платник відмовився від платежу або акцепту — проти пред'явлення опротестованого в неплатежі або неакцепті векселя.

Зобов'язання банку як аваліста припиняються в разі оплати векселя або закінчення строку позовної давності проти банку-аваліста (п. 4.10 Положення).

Згідно з вимогами пункту 3.1 Положення підчас проведення гарантійних та інших операцій банк має ретельно вивчати фінансовий стан, кредите- та платоспроможність платників за векселем і зобов'язаних за векселями осіб, з якими він укладає угоди про проведення операцій.

Разом з тим, згідно з інформацією, наданою ДПАУ за станом на 1 червня 2007 р. банки України не оплатили податкові векселі, які були ними авальовані, на суму більше ніж 275 млн грн.

Враховуючи це, Національний банк України звертає увагу на необхідність дотримання вимог чинного законодавства та виконання умов укладених договорів, а при прийнятті рішення про здійснення операцій авалювання векселів ретельно аналізувати можливості щодо виконання зобов'язання з авалювання.

НБУ хоч і звертає увагу комбанків на обов'язок оплати авальованих векселів, але також розуміє хиткість своєї позиції, про що свідчить посилання на законодавчу базу обігу векселів,, де немає постанови КМУ № 1104 від 1 жовтня 2007 р.

На нашу думку, розв'язати таку законодавчу колізію можливо лише на підставі внесення змін до податкового законодавства (Закону України про ПДВ) на користь оплати банками за авалем або скасуванні його. На користь такої позиції авторів свідчить і невироблення спеціальної процедури щодо погашення податкового векселя за наявності податкового боргу в Законі України № 2181, як встановлює п. 20-1 постанови КМУ № 1104 від 1 жовтня 2007 р.

Запитання і завдання для самоконтролю

1. Обґрунтуйте необхідність вексельних розрахунків.

2. Які особливості вітчизняного вексельного законодавства?

3. Яке основне питання вексельного законодавства? Розкрийте суть поняття вексельного права.

4. Назвіть особливі характеристики векселя.

5. Що таке переказний вексель за Уніфікованим законом? Дайте його визначення і назвіть основні ознаки.

6. Що таке простий вексель за Уніфікованим законом? Дайте визначення і перелічіть основні ознаки.

7. Які правові основи обігу векселів в Україні?

8. Охарактеризуйте основні операції банків з векселями — аваль та кредитні операції, врахування векселя.

9. Дайте характеристику основних операцій банків з векселями — розрахунків з використанням векселів, інкасування та доміціляцію.

10. Охарактеризуйте основні операції банків з векселями — торгівлю та зберігання векселів.

11. Розкрийте суть поняття податкових векселів. Які їхні особливості?