Загальна характеристика адміністративно-правового регулювання у сфері економіки

Вступ.

Другий том академічного курсу «Адміністративне право України» (далі — Академічний курс) присвячений тематиці «особливої частини» цієї навчальної дисципліни.

Авторський колектив першого тому підручника у своїй основі зберігся, хоча і зазнав певних змін. Перш за все вони пов'язані з необхідністю висвітлення особливостей конкретних сфер державного управління, а також з додатковим включенням до змісту другого тому питань, що присвячені управлінню на рівні місцевого самоврядування та завданням просування України на шляху до європейського адміністративного простору.

Структура другого тому академічного курсу значною мірою відрізняється від побудови звичайних підручників з адміністративного права. Умовно в ній можна виділити кілька блоків питань.

Перший блок є, так би мовити, «класичним» — це питання адміністративно-правового регулювання у різноманітних сферах державного управління. Вони традиційно поділяються на три основні групи: сфери економіки, господарювання та пов'язані з ними сфери так званого міжгалузевого управління; сфери соціального і гуманітарно-культурного спрямування; сфери адміністративно-політичного характеру, до яких зазвичай належить і діяльність з охорони громадського порядку.

Водночас певна новаційність висвітлення цього блоку питань полягає у виокремленні загальної характеристики державної політики у відповідних сферах та застосовуваних у цих сферах адміністративно-правових засобів державного впливу. Вперше окремо висвітлюється така сфера міжвідомчого характеру, як інформатизація українського суспільства.

У першому блоці також висвітлено питання адміністративно-правового регулювання та управління в основних сферах місцевого самоврядування. На жаль, дотепер у більшості сучасних підручників достатня увага цьому не приділяється. Проте ці питання мають бути органічною частиною адміністративно-правової науки.

Другий блок висвітлюваних у даному томі питань пов'язаний з поглибленим розглядом тем, які з різних причин не отримали належного висвітлення у загальній частині академічного курсу. Вони стосуються, зокрема, характеристики: організації виконавчої влади в Автономній Республіці Крим; докладнішої класифікації видів громадських організацій та їх діяльності; особливостей здійснення адміністративної юрисдикції, причому не лише органами виконавчої влади, а й адміністративними судами.

Змістовно новим є втілений в академічному курсі підхід до розгляду особливостей здійснення адміністративної юрисдикції. Зокрема, вперше у навчальній літературі запропоновано систематизований огляд законодавства, що встановлює адміністративну відповідальність юридичних осіб, і конкретних заходів такої відповідальності.

Достатньо новаційною і перспективною може вважатися також неординарна позиція авторського колективу щодо оцінки своєрідної «подвійної» природи адміністративних правопорушень, які виступають підставами застосування заходів відповідальності, передбачених, з одного боку, чинним адміністративно-деліктним законодавством, а з іншого — юрисдикційними повноваженнями адміністративних судів.

Нарешті, ще один блок цілком нових питань присвячено характеристиці вимог європейської інтеграції України, насамперед щодо необхідності врахування вітчизняною державно-управлінською практикою стандартів європейського адміністративного простору. При цьому надзвичайно важливим для розуміння зазначених вимог є наголос на практиці Європейського суду з прав людини у справах адміністративно-правового характеру, саме завдяки якій сформувались і збагачуються європейські принципи адміністративного права.

Згідно із запропонованою логікою доречним також є висвітлення у заключному розділі підручника основних рис організації та діяльності публічної адміністрації в розвинених зарубіжних країнах, особливо з наголосом на певних відмінностях сприйнятих у конкретних країнах континентальної або англосаксонської правових систем. Водночас зроблено наголос на доцільності запровадження у вітчизняному науковому обігу сучасного європейського тлумачення терміна «публічна адміністрація».

Редколегія академічного курсу висловлює щиру вдячність усім колегам, які своїми ґрунтовними матеріалами сприяли підготовці першого в Україні академічного курсу з адміністративного права, зробивши певний творчий внесок у розвиток вітчизняної адміністративно-правової науки та юридичної освіти.

Розділ I Адміністративне право і державне управління у сферах економічної діяльності держави, господарювання та міжгалузевих сферах

 

Глава 1 Адміністративно-правове і державне управління у сфері економіки

Глава 2 Адміністративно-правове регулювання і державне управління у сфері фінансів

Загальна характеристика адміністративно-правового регулювання у сфері фінансів

Фінанси часто порівнюють з кровоносною системою організму, саме вони є основним засобом та показником життєдіяльності економіки, їх можна охарактеризувати як економічні відносини із створення, розподілення та використання фондів грошових коштів держави, її територіальних суб'єктів, а також підприємств, установ, організацій, необхідних для виконання поставлених перед ними завдань та забезпечення соціальних потреб, у процесі яких здійснюється розподіл та перерозподіл сукупного суспільного продукту та контроль за належним задоволенням суспільних потреб.

Основний обсяг адміністративно-правового регулювання у сфері фінансів здійснюється на рівні законів України. Хоча правовий статус та компетенційні преференції частини органів виконавчої влади закріплені не лише на рівні законів, а й підзаконними актами. Наприклад, повноваження податкових органів, державних контрольно-ревізійних органів закріплені відповідними законами: «Про державну податкову службу в Україні», «Про державну контрольно-ревізійну службу». Водночас діяльність Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку регулюється як спеціальним Законом України «Про державне регулювання ринку цінних паперів», так і Указом Президента України, яким затверджено відповідне Положення про цей орган. Правове регулювання діяльності Державної інспекції з контролю за цінами та ряду інших органів здійснюється відповідно до положень, затверджених постановами Кабінету Міністрів України.

Безпосередній порядок здійснення органами виконавчої влади своїх повноважень регулюється, як правило, відомчими актами, які встановлюють процедурні правила окремих видів діяльності. Наприклад, процедура проведення перевірок податковими органами, органами Державної інспекції з контролю за цінами встановлюється окремими відомчими актами, що приймаються відповідними центральними органами виконавчої влади. Водночас правове регулювання процедурних правил, зокрема у податковій сфері, здійснює також Президент України своїми указами, наприклад Указом Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» від 23 липня 1998 р.

Досвід розвитку незалежної України свідчить, що можливість удосконалення процесу державного управління у фінансовій сфері прямо залежить від рівня організації і діяльності відповідних органів виконавчої влади. Будь-який з них — чи то галузеве міністерство, чи районна державна адміністрація — є самостійною ланкою державного управління, де практично втілюються в життя правові акти, виконуються закони, вирішуються питання соціального розвитку, реально співвідносяться державні, колективні, приватні інтереси. Нижче наведена характеристика органів виконавчої влади, для яких діяльність у сфері фінансів є основним напрямом реалізації їхніх повноважень.

 

Система митних органів

Систему митних органів України становлять Державна митна служба та митниці.

Державна митна служба України (ДМС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через міністра фінансів. Відповідно до Положення про Державну митну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 p., основними завданнями ДМС є:

- участь у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики в галузі митної справи;

- забезпечення захисту економічних інтересів України;

- виконання вимог законодавства з питань митної справи, здійснення контролю за додержанням таких вимог митними органами, спеціалізованими митними установами та організаціями, юридичними і фізичними особами;

- організація і забезпечення здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, удосконалення митних процедур з метою створення сприятливих умов для прискорення товарообігу та пасажиропотоку через митний кордон України;

- забезпечення контролю за дотриманням правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України;

- забезпечення своєчасної та у повному обсязі сплати до державного бюджету податків і зборів (обов'язкових платежів), контроль за справлянням яких покладено відповідно до законодавства на митні органи, у разі ввезення (пересилання) товарів і транспортних засобів на митну територію України або їх вивезення (пересилання) з митної території України;

- застосування заходів митно-тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, забезпечення дотримання передбачених законодавством заборон та обмежень щодо переміщення окремих видів товарів через митний кордон України;

- організація та проведення у межах своїх повноважень боротьби з контрабандою і порушеннями митних правил;

- здійснення разом з іншими уповноваженими органами виконавчої влади заходів щодо сприяння захисту прав інтелектуальної власності;

- сприяння у межах своїх повноважень захисту прав споживачів товарів.

ДМС відповідно до покладених на неї завдань виконує такі функції:

- організовує та контролює діяльність митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій;

- організовує взаємодію митних органів з іншими органами виконавчої влади, які здійснюють передбачені законодавством види державного контролю товарів і транспортних засобів у пунктах пропуску через державний кордон та в зонах митного контролю на митній території України;

- вживає разом з іншими органами виконавчої влади заходів для недопущення незаконного вивезення за кордон культурних цінностей; недопущення переміщення через митний кордон України товарів, які не відповідають вимогам якості та безпеки, а також контрафактних товарів; запобігання контрабанді, порушенням митних правил та їх припинення;

- провадить дізнання у кримінальних справах про контрабанду, здійснює провадження в адміністративних справах про порушення митних правил та контролює проведення такої роботи регіональними митницями, митницями;

- веде митну статистику, визначає відповідно до міжнародних норм методологічні засади митної статистики зовнішньої торгівлі та спеціальної митної статистики;

- забезпечує функціонування єдиної автоматизованої інформаційної системи митної служби;

- здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), контроль за справлянням яких відповідно до законодавства покладено на митні органи; правильністю визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України; правильністю визначення країни походження товарів, що переміщуються через митний кордон України;

- проводить верифікацію (встановлення, достовірності) сертифікатів про походження товарів з України;

- забезпечує ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності;

- вживає заходів щодо погашення податкових зобов'язань чи податкового боргу;

- розробляє та впроваджує за рахунок бюджетних коштів, передбачених для утримання митної служби, сучасні технології здійснення митного контролю і митного оформлення, нові види митного забезпечення, засобів ідентифікації товарів і транспортних засобів, здійснює контроль за їх застосуванням митними органами;

- виконує інші функції відповідно до покладених на неї завдань.

Рішення ДМС, прийняті у межах її повноважень, обов'язкові для виконання центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та громадянами.

ДМС підпорядковані митниці, спеціалізовані митні установи та організації, а також інші організації і установи митної системи (консалтингові, оздоровчі, спортивні, будівельні, господарські тощо).

Митниця є митним органом, який безпосередньо забезпечує виконання законодавства з митної справи, справляння митних платежів та виконання інших завдань, покладених на митну службу України.

Основними завданнями митниці є: захист економічних інтересів України; забезпечення у зоні своєї діяльності виконання громадянами та суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності чинного законодавства України про митну справу; забезпечення виконання зобов'язань, які випливають із міжнародних договорів України в галузі митної справи; здійснення митного контролю та оформлення товарів та інших предметів, що переміщуються через митний кордон України; організація та проведення заходів щодо боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил; проведення силами підрозділів митної варти оперативних заходів щодо виявлення, попередження та припинення контрабанди і порушень митних правил, забезпечення охорони і супроводження підакцизних товарів та інших предметів, що переміщуються через територію України, та контроль за їх провадженням; дізнання у справах про контрабанду та провадження у справах про порушення митних правил; здійснення заходів щодо захисту інтересів національного споживача і заборона ввезення на територію України неякісних товарів або товарів, що не відповідають чинним в Україні вимогам і стандартам; створення сприятливих умов для розвитку зовнішньоекономічної діяльності підприємств, організацій та установ у зоні своєї діяльності, для прискорення пасажиропотоку та переміщення товарів через митний кордон України; ведення інформаційно-аналітичної роботи та митної статистики; ведення згідно з чинним законодавством бухгалтерського обліку та здійснення фінансово-господарської діяльності, забезпечення контролю за раціональним економним використанням матеріальних і фінансових ресурсів відповідно до нормативів і кошторисів, збереження державної власності, складання бухгалтерської звітності, забезпечення своєчасності та повноти перерахування митних платежів на рахунки ДМС; забезпечення правильного застосування заходів митно-тарифного регулювання товарного обігу між Україною та іншими державами з метою захисту економічних інтересів України.

Митниця відповідно до покладених на неї завдань: контролює дотримання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та громадянами встановленого порядку переміщення товарів та інших предметів через митний кордон України; виконує рішення та доручення ДМС та регіональної митниці; видає у межах своєї компетенції накази; здійснює в зоні своєї діяльності митний контроль та оформлення товарів та інших предметів; здійснює перевірку відомостей, заявлених у вантажній митній декларації, при митному оформленні товарів та інших предметів, відповідно до наявного вантажу та документів, необхідних для здійснення оформлення і митного контролю; нараховує та справляє у зоні своєї діяльності митні платежі та збори, стягнення яких відповідно до законодавства покладено на митні органи; використовує в порядку, передбаченому чинними нормативними документами, митне забезпечення, системи та форми захисту результатів митного оформлення; забезпечує контроль за доставкою митних вантажів у інші митні органи, а в разі їх недоставки проводить розшук; забезпечує функції валютного контролю та контролю за термінами повернення в Україну імпортної частини бартерних угод (бартерний контроль); вживає спільно з іншими правоохоронними органами заходів, спрямованих на відвернення незаконного вивезення за кордон предметів, що становлять національне, історичне надбання держави; взаємодіє з іншими правоохоронними та контрольними службами в зоні своєї діяльності; забезпечує зберігання і використання вогнепальної зброї, боєприпасів, спеціальних засобів посадовими особами митниці; проводить розслідування у разі їх втрати або протиправного застосування; інформує суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та громадян про порядок митного оформлення, у разі відмови в митному оформленні товарів та інших предметів надає вичерпну інформацію щодо причин відмови та вимог чинного митного законодавства.

Служби у боротьбі з контрабандою та порушенням митних правил (далі — служби) мають особливий статус та умови підпорядкування. Служба входить до складу митниці як самостійний структурний підрозділ.

Служба підпорядковується голові ДМС, а з питань службової діяльності — відділенню відповідної регіональної митниці та безпосередньо начальникові Управління організації боротьби з контрабандою та ПМП ДМС.

Види митних режимів

Митний режим — це сукупність положень, які визначають статус товарів та транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України.

Декларант самостійно визначає митний режим товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до мети їх переміщення та на підставі документів, що подаються митному органу для здійснення митного контролю та митного оформлення.

Зміна митного режиму допускається за умови виконання всіх належних процедур щодо заявленого режиму, дотримання вимог чинного законодавства щодо тарифних і нетарифних заходів регулювання та подання митному органу для здійснення митного контролю та митного оформлення відповідних документів, що підтверджують заявлений режим.

Відповідно до мети переміщення товарів через митний кордон України запроваджено такі види митних режимів.

Імпорт — митний режим, відповідно до якого товари ввозяться на митну територію України для вільного обігу без обмеження терміну їх перебування на цій території та можуть використовуватися без будь-яких обмежень.

Ввезення на митну територію України в режимі імпорту передбачає: подання митному органу документів, що засвідчують підстави та умови ввезення товарів на митну територію України; сплату митних платежів, якими обкладаються товари під час ввезення на митну територію України відповідно до законодавства України.

Реімпорт — митний режим, відповідно до якого товари, що походять з України та вивезені за межі митної території України згідно з митним режимом експорту, не пізніше за визначений термін ввозяться на митну територію України для вільного просування по цій території.

Товари можуть переміщуватися через митний кордон України у митному режимі реімпорту, якщо вони: походять з митної території України; ввозяться на митну територію України не пізніше, ніж через один рік після їх вивезення (експорту) за межі митної території України; не використовувалися за межами України з метою одержання прибутку; ввозяться у тому ж стані, в якому вони перебували на момент вивезення (експорту), крім змін внаслідок природного зношення або витрат за нормальних умов транспортування та зберігання, а також інших випадків, що визначаються ДМС.

Експорт — митний режим, відповідно до якого товари вивозяться за межі митної території України для вільного обігу без зобов'язання про їх повернення на цю територію та без встановлення умов їх використання за межами митної території України.

Вивезення товарів за межі митної території України в режимі експорту передбачає: подання митному органу документів, що засвідчують підстави та умови вивезення товарів за межі митної території України; сплату митних платежів, встановлених на експорт товарів; дотримання експортером вимог чинного законодавства щодо заходів нетарифного регулювання та інших обмежень.

Реекспорт — митний режим, відповідно до якого товари, що походять з інших країн, не пізніше за визначений термін з моменту їх ввезення на митну територію України вивозяться з цієї території в режимі експорту.

Товари, що походять з інших країн, можуть вивозитися за межі митної території України у режимі реекспорту, якщо:

- митному органу надано дозвіл уповноваженого Кабінетом Міністрів України на реекспорт товарів;

- товари, що реекспортуються, перебувають у тому ж стані, в якому вони перебували на момент ввезення на митну територію України, крім змін внаслідок природного зношення або втрат за нормальних умов транспортування та зберігання;

- товари, що реекспортуються, не використовувалися на території України з метою одержання прибутку;

- товари, що реекспортуються, вивозяться не пізніше, ніж через один рік з дня їх ввезення на митну територію України.

Транзит — митний режим, відповідно до якого товари і транспортні засоби переміщуються під митним контролем між двома митними органами або в межах зони діяльності одного митного органу без справляння податків, установлених на імпорт та експорт таких товарів, та без будь-якого використання таких товарів і транспортних засобів на митній території України.

Товари, що переміщуються транзитом, повинні:

- перебувати у незмінному стані, крім змін внаслідок природного зношення або втрат за нормальних умов транспортування та зберігання;

- не використовуватися на території України ні з якою іншою метою, крім транзиту;

- у випадках, визначених чинним законодавством України, переміщуватися за наявності дозволу на транзит через територію України, який видається відповідними уповноваженими органами;

- у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, переміщуватися встановленими маршрутами та шляхами;

- бути доставленими до митного органу призначення у строк, що визначається відповідно до чинних в Україні нормативів на перевезення вантажів, виходячи з виду транспорту, маршруту, відстані до кінцевого пункту та інших умов перевезення.

Тимчасове ввезення (вивезення) — митний режим, відповідно до якого товари можуть ввозитися на митну територію України чи вивозитися за межі митної території України з умовним повним звільненням від сплати податків на умовах, визначених МК, та обов'язковим наступним перевезенням цих товарів без будь-яких змін, крім природного зношення чи втрат за нормальних умов транспортування.

Переміщення товарів у режимі тимчасового ввезення (вивезення) передбачає: подання митному органу документів на такі товари з обґрунтуванням підстав їх тимчасового ввезення на митну територію України (вивезення за межі митної території України); надання митному органу, що здійснює митне оформлення товарів, які тимчасово ввозяться (вивозяться), зобов'язання про їх зворотне вивезення (ввезення) у строки, що зумовлені метою тимчасового ввезення (вивезення), але не перевищують строків, встановлених МК; виконання на вимогу митного органу заходів щодо гарантування сплати митних платежів у випадках, визначених ДМС; в окремих випадках, визначених чинним законодавством України, подання митному органу, що здійснює митне оформлення товарів, які тимчасово ввозяться (вивозяться), дозволу відповідного компетентного органу на тимчасове ввезення (вивезення) товарів.

Загальний строк тимчасового ввезення (вивезення) товарів становить один рік з дня ввезення на митну територію України (вивезення з митної території України).

З урахуванням мети ввезення (вивезення) товарів та інших обставин строк, зазначений вище, може бути продовжений відповідним митним органом.

Митний склад — митний режим, відповідно до якого ввезені з-за меж митної території України товари зберігаються під митним контролем без справляння митних платежів за винятком митного збору за митне оформлення і без застосування до них заходів нетарифного регулювання та інших обмежень у період зберігання, а товари, що вивозяться за межі митної території України, зберігаються під митним контролем після митного оформлення митними органами до фактичного їх вивезення за межі митної території України.

У режим митного складу можуть поміщатися будь-які товари, за винятком товарів, заборонених до ввезення в Україну, вивезення з України та транзиту через територію України, а також товарів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.

Зберігання товарів у режимі митного складу забезпечується шляхом використання спеціально призначеного та обладнаного приміщення, резервуару, майданчика тощо — митного ліцензованого складу.

Митні ліцензійні склади залежно від кола осіб, які їх використовують, можуть бути: відкритого типу, тобто призначені для зберігання товарів, що належать будь-яким особам; закритого типу, тобто призначені для зберігання товарів, що належать власникам таких складів.

Спеціальна митна зона — митний режим, відповідно до якого до товарів, які ввозяться на території відповідних типів спеціальних (вільних економічних зон) з-за меж митної території України, а також до товарів, які вивозяться з територій зазначених зон за межі митної території України, не застосовуються заходи тарифного і нетарифного регулювання.

Спеціальними митними зонами є частини території України, на яких запроваджено митний режим спеціальної митної зони. Для цілей оподаткування товари, ввезені на території спеціальних митних зон, розглядаються як такі, що знаходяться за межами митної території України.

Магазин безмитної торгівлі — митний режим, відповідно до якого товари, а також супутні товарам роботи, не призначені для споживання на митній території України, знаходяться та реалізуються під митним контролем у пунктах пропуску на митному кордоні, відкритих для міжнародного сполучення, інших зонах митного контролю,

визначених митними органами України, без справляння мита, податків, установлених на експорт та імпорт таких товарів та без застосування заходів нетарифного регулювання.

Товари, а також супутні товарам роботи в режимі магазину безмитної торгівлі реалізуються лише у спеціальних торговельних закладах (магазинах безмитної торгівлі). Розташування магазинів безмитної торгівлі та умови реалізації в них товарів повинні виключати можливість безпосереднього ввезення цих товарів для споживання на митній території України.

Переробка на митній території України — митний режим, відповідно до якого ввезені на митну територію України товари, що походять з інших країн, піддаються у встановленому порядку переробці без застосування до них заходів нетарифного регулювання, за умови вивезення за межі митної території України продуктів переробки чи обробки відповідно до митного режиму експорту.

Ввезення та переробка на митній території України товарів, що походять з інших країн, здійснюється з дозволу митного органу на основі положень МК та інших законодавчих актів України.

Дозвіл на переробку товарів на митній території України може бути скасовано митним органом, якщо його видано на підставі неповних чи недостовірних даних, що мали істотне значення для прийняття рішення, або у разі, коли підприємство-резидент, якому видано такий дозвіл, не дотримується положень МК та інших актів законодавства України.

Переробка за межами митної території України — митний режим, відповідно до якого товари, що перебувають у вільному обігу на митній території України, вивозяться без застосування заходів тарифного та нетарифного регулювання з метою їх переробки, обробки чи ремонту за межами митної території України та наступного повернення в Україну.

Вивезення товарів для переробки за межами митної території України здійснюється з дозволу митного органу.

Дозвіл на вивезення товарів для переробки за межами митної території України може бути скасовано митним органом у разі, якщо його видано на підставі неповних чи недостовірних даних, що мали істотне значення для прийняття рішення, або якщо підприємство-резидент, якому видано такий дозвіл, не дотримується положень МК та інших законодавчих актів України.

Знищення або руйнування — митний режим, відповідно до якого товари, ввезені на митну територію України, знищуються під митним контролем чи приводяться у стан, який виключає їх використання, без справляння податків, установлених на імпорт, а також без застосування заходів нетарифного регулювання до товарів, що знищуються або руйнуються.

Знищення або руйнування товарів допускається з письмового дозволу митного органу, який надається за наявності дозволів інших державних органів, що здійснюють відповідно до їхньої компетенції контроль під час переміщення товарів через митний кордон України. Такий дозвіл митним органом не видається, якщо знищення товарів може завдати істотної шкоди навколишньому природному середовищу, а також в інших випадках, що визначаються ДМС спільно з іншими державними органами, які здійснюють контроль під час переміщення товарів через митний кордон України.

Знищення або руйнування товарів здійснюється за рахунок їх власника чи іншої заінтересованої особи.

Відмова на користь держави — митний режим, відповідно до якого власник відмовляється від товарів, що перебувають під митним контролем, без будь-яких умов на свою користь. У режимі відмови на користь держави на товари не нараховуються і не справляються митні платежі, а також не застосовуються заходи нетарифного регулювання.

Відмова від товарів на користь держави допускається з дозволу митного органу, який видається у порядку, що визначається ДМС.

Кабінет Міністрів України визначає перелік товарів, що не можуть отримати митний режим відмови на користь держави.

 

 

Глава 5 Адміністративно-правове регулювання і державне управління у сфері підприємництва

 

Контроль у сфері оборони

Серед заходів забезпечення захисту національних інтересів України, утвердження і зміцнення конституційних засад демократичної, правової держави у сфері військових відносин, забезпечення прав і свобод людини важливе місце посідає демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією та правоохоронними органами (далі — цивільний контроль). Це — комплекс здійснюваних відповідно до Конституції і законів України правових, організаційних, інформаційних заходів для забезпечення неухильного дотримання законності й відкритості в діяльності всіх складових частин Воєнної організації та правоохоронних органів держави, сприяння їхній ефективній діяльності і виконанню покладених на них функцій, зміцненню державної та військової дисципліни.

Відповідно до Закону України «Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави» (2003 р.)[73] суб'єктами цивільного контролю є:

• Верховна Рада України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Президент України, Рада національної безпеки та оборони України, Кабінет Міністрів України, центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством;

• прокуратура України;

• судові органи;

• громадяни та громадські об'єднання;

• засоби масової інформації.

Контрольна діяльність Президента України, органів законодавчої та судової влади, Уповноваженого Верховної Ради з прав людини здійснюється на загальних засадах, висвітлених у Загальній частині курсу адміністративного права (див. 1 том цього підручника).

Щодо контрольної діяльності органів місцевого самоврядування та місцевих державних адміністрацій, варто зазначити, що ці органи контролюють хід допризовної підготовки, відбір військовими комісіями громадян призовного віку на військову службу; здійснюють контроль за дотриманням на розташованих на території регіону військових частинах, органах та закладах Збройних Сил України, інших військових формувань, земельного, податкового, господарського, трудового, житлового законодавства та законодавства з питань охорони довкілля; мають право заслуховувати доповіді посадових осіб органів управління Збройних Сил України, інших військових формувань, дислокованих на території регіону, про виконання вимог законодавства стосовно правового та соціального захисту громадян, які мають бути призвані на військову службу, перебувають на військовій службі, звільнених у запас або і відставку, пенсіонерів та членів їх сімей; узгоджують — з точки зору забезпечення безпеки громадян — плани проведення на території регіону військових навчань та інших заходів, пов'язаних з участю і присутністю великої кількості людей, виконують інші контрольні функції.

Громадяни України беруть участь у здійсненні цивільного контролю як через громадські організації, членами яких вони є, через депутатів представницьких органів влади, так і особисто шляхом звернення до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та його представника у справах захисту прав військовослужбовців або до іншого державного органу в порядку, визначеному Конституцією України та Законом України «Про звернення громадян».

Особливе місце серед суб'єктів цивільного контролю посідають засоби масової інформації, які, висвітлюючи проблеми у сфері національної безпеки і оборони, на основі об'єктивної інформації про службу, життя і побут військовослужбовців, що відбувається в армійському середовищі, формують громадську думку, сприяють підвищенню престижу служби захисників Вітчизни, зміцненню довіри суспільства до Збройних Сил України, інших складових частин Воєнної організації держави.

Засоби масової інформації можуть запитувати та безоплатно отримувати від органів військового управління відкриту інформацію, документи і матеріали з питань, віднесених до їхньої компетенції; поширюють отриману інформацію через пресу, радіо, телебачення, засоби глобальної інформації мережі Інтернет та в інший спосіб; публікують офіційні відповіді органів державної влади та військового управління на матеріали, що були оприлюднені раніше.

Щодо здійснення державного контролю у сфері оборони з боку окремих органів держави, то особливе місце тут належить Раді національної безпеки та оборони України.

РНБО здійснює контроль за діяльністю органів виконавчої влади у мирний час, в умовах воєнного або надзвичайного стану, при виникненні кризових ситуацій, що загрожують національній безпеці України, зокрема:

залучає контрольні, інспекційні та наглядові органи, що функціонують у системі виконавчої влади, до здійснення контролю за своєчасним та якісним виконанням прийнятих Радою безпеки рішень, що введені в дію указами Президента України; здійснює поточний контроль за діяльністю органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони, подає Президентові України відповідні висновки та пропозиції; контролює переведення центральних і місцевих органів виконавчої влади, а також економіки країни на роботу в умовах воєнного чи надзвичайного стану; контролює діяльність органів місцевого самоврядування в межах наданих повноважень під час введення воєнного чи надзвичайного стану; координує та контролює діяльність органів виконавчої влади щодо відбиття збройної агресії, організації захисту населення та забезпечення його життєдіяльності, охороні життя, здоров'я, конституційних прав, свобод і охоронюваних законом інтересів громадян, підтримання громадського порядку в умовах воєнного та надзвичайного стану та при виникненні кризових ситуацій, що загрожують національній безпеці України.