Асептика, антисептика. Антисептичні засоби та матеріали.

Асептика- Система заходів, що запобігають внесенню мікроорганізмів в тканини або порожнини людського організму при лікувальних та діагностичних маніпуляціях, а також у матеріал для дослідження, в поживні середовища та культури мікроорганізмів при лабораторних дослідженнях. включає: стерилізацію інструментів, матеріалів, операційної білизни, приладів; обробку рук хірурга; дотримання особливих правил і прийомів роботи при виробництві операцій, досліджень;здійснення спеціальних санітарно-гігієнічних та організаційних заходів в лікувальному закладі.

Антисептика-з нешкодження патогенних мікроорганізмів на поверхні тіла людини та у рані з використанням хімічних речовин – антисептиків.

Розрізняють фізичні, механічні, хімічні та біологічні методи антисептики.

Механічна включає ряд механічних прийомів, які спрямовані на якнайшвидше видалення з рани некротичних тканин, згустків крові, сторонніх тіл.

Хімічна забезпечує знищення мікробів за допомогою різних антисептичних засобів (мають бути бактерицидними або бактеріостатичними і не завдавати шкоди тканинам організму).

Біологічні спрямовані на підвищення захисних сил організму і створення несприятливих умов для розвитку мікроорганізмів(антибіотики,ферменти,імунні сироватки).

Механізми біологічної дії антибіотиків на мікробну клітину. Природна та набута стійкість до антибіотиків. Принципи раціональної антибіотикотерапії.

Дія антибіотиків на м/о пов»язана з їх здатністю пригнічувати біохімічні реакції,які проходять в мкробній клітині. В залежності від механнізма дії виділяють 5 груп антибіот.:

1.а-ки, які порушують синтез клітинної стінки. Наприклад, бета-лактами. Препарати цієї групи характеризуються найвищою вибірковою дією:вони вбивають бактерії і не впливають на клітини мікроорганізма, тому вони являються найменш токсичними для макроорганізму;

2.а-ки,які порушують молекулярну організацію і синтез клітинної м-ни.(поліміксини, полієни)

3.а-ки,які порушують синтез білка(аміноглікозиди, левоміцитин, тетрациклін)

4.а-ки – інгібітори синтезу нуклеїнових к-т(хиноліни порушують синтез ДНК, рифампіцин – РНК)

5.а-ки, пригнічують синтез пуринів і амінок-т(сульфаніламіди)

Механізми набутої стійкості:

Змінюється проникність клітинної м-ни до а-ка; відбувається зміна мішені; поява ферментів,які перевтілюють активну форму а-ків в неактивну(фосфорилювання стрептоміцина),а також ферментів,що викликають гідроліз а-ків.

Принципи раціональної антибіотикотерапії:

Мікробіологічний принцип:А-ки слід приймати тільки за показаннями.Для їхнього підбору слід взяти в хворого матеріал для дослідження,виділити чисту культуру збудника і визнвчити чутливість до а-ка,за допомогою метода дифузії і розведення.

Фармакологічний принцип: Необхідно визначити правильну дозу а-ка,необхідні інтервали між введенням препарату,тривалість антибіотикотерапії, методи введення.

Клінічний принцип:враховують загальний стан хворого, вік, стать, стан імунної с-ми, супутні захворювання, вагітність.

Епідеміологічний: при підборі а-ка необхідно знати до яких а-ків стійкі м/о в середовищі,оточуючому хворого.

Фармацевтичний: вроховувати термін придатності і умови зберігання препарата.

Антибіотики, їх класифікації (за походженням та хімічної структурою). Одиниці виміру антимікробної активності.

А-ки – хіміотерапевтичні речовини,що виробляють м/о,тваринні клітини,рослини,а також похідні і синтетичні продукти,які мають вибіркову здатність пригнічувати і затримувати ріст м/о.

В основу головної класифікації а-ків покладено їх хімічна структура.

В залежності від джерела отримання:

1.а-ки отримані з грибів(пеніциліни)

2.із актиноміцетів,80 % всіх а-ків(стрептоміцин,еритроміцин)

3.із бактерій(поліміксини)

4.бацитрацин

5. тваринного пох,із риб.жира-ектерицид

6.рослинного пох

7.синтетичнi

Методи визначення чутливості мікробів до антибіотиків. Поняття про бактерицидну та бактеріостатичну дію, їх визначення.

Оцінка чутливості мікробів до антибіотиків та вивчення їх фармакокінетики в організмі хворого є основними лабораторними показниками, які при їх співставленні дозволяють прогнозувати ефективність антибактеріальної терапії. Крім того, результати визначення антибіотикочутливості використовують як маркер, що дозволяє виявляти та контролювати зміни антибіотикограми збудників у динаміці, використовувати детермінанти резистентності, які найчастіше зустрічаються, або їх сполучення як додаткові маркери при діагностиці внутрішньолікарняних інфекцій, для виявлення джерел інфікування та шляхів розповсюдження полірезистентних штамів. Такі дані, одержані та узагальнені у різних регіонах країни протягом фіксованих проміжків часу, використовуються при формуванні політики антибактеріальної терапії та визначенні номенклатури антибіотиків, які випускаються в країні.

Найрозповсюдженішими методами визначення антибіотикочутливості збудників інфекцій є диско-дифузійний (метод дисків) та серійних розведень.

Бактеріостатична дія препарату– препарат затримує ріст і розмноження бактерій.

Бактерицидна дія препарату – препарат зумовлює загибель мікроорганізмів.