Сучасна бібліотека як система управління знаннями.

В останні десятиліття ХХ ст. ряд дослідників(В. О. Ільганаєва, В. П. Леонов, Р. С. Мотульський, М. С. Слободяник, А. В. Соколов, Ю. М. Столяров, В. Р. Фірсов, Я.Л. Шрайберг, Ю. А. Шрейдер та ін.) стали розглядати бібліотеку як соціальний інститут, опрацьовувати узагальнену модель бібліотеки, інтегровану в соціальні комунікації.

Питання формування теоретичних підвалин структурно-функціональної транс-формації наукової бібліотеки в період освоєння інформаційних технологій, визначення її ролі в інформаційному середовищі України вперше системно було розглянуто в монографії М. С. Слободяника (Слободяник М. С. Наукова бібліотека: еволюція структури і функцій, К., 1995). Його модель когнітивно-комунікаційної системи дала можливість показати еволюційний механізм участі наукових бібліотек у системі соціальних комунікацій та обґрунтувати зміну пріоритетів у функціях бібліотек– від традиційних(на-копичення, збереження й доступу до фондів первинних документів, як продукції друку, та бібліографічної інформації) до інформаційних технологій, де пріоритетни-ми стають функції аналізу, синтезу і забезпечення доступу користувачів до знання.

Теоретик бібліографознавства В. О. Фокєєв у своїй найбільш відомій праці(Фо-кеев В.А. Природа библиографического знания: монография, 1995) розвиває поняття бібліографічного знання як засобу комунікації та ціннісної орієнтації, регулювання, управління. Для цивілізованого суспільства найважливішою складовою соціальної пам’яті стали документальні фонди, а головними інституціями документальної комунікації– архіви, видавництва, бібліотеки, бібліографічні та реферативні служби.

Удосконалення засобів поширення та відтворення інформації підвищило соціальну

значущість бібліотек, привело до впровадження нових інформаційно-бібліотечних технологій та усталення соціальних функцій бібліотеки.

Глобальна інформатизація суспільства, пов’язана з поширенням та доступністю інформаційно-комунікаційнихтехнологій, зумовила необхідність якісної реконструкції бібліотечної технології, відбувається її зростання та переплетення з інформаційною, бібліотеки як суттєва складова частина вливаються в нову інформаційну інфраструктуру.

Прихильником більш сучасного інформаційного підходу до ролі бібліотеки в соціальних комунікаціях є Ю. М. Столяров. Він, розмірковуючи над виникненням і розвитком штучних інформаційних систем, формування яких було зумовлено появою нових видів діяльності та потребою в зростаючих обсягах інформації, доходить вис-новку, що всі ці інформаційні інституції генетично сягають бібліотек. Ю. М. Столяров вводить поняття документального ресурсу (як альтернативу інформаційному ресурсу) – «єдність потоку і масиву документів, що відображають процеси і результати всіх сфер цілеспрямованої діяльності людини», а саме, документи розглядаються одночасно в статиці та динаміці. Важливим є поширення Ю. М. Столяровим поняття документ на електронне середовище, оскільки, як він справедливо зазначає, документ незалежно від того, який він– рукописний, друкований або електронний– є повідомленням(нооінформацією), призначеним для передавання змісту в соціальному просторі й часі(у соціальній комунікації).

Білоруський учений Р. С. Мотульський окреслює головні соціальні атрибути бібліотеки, які формуються завдяки тому, що вона зберігає у своїх фондах еталонні цінності суспільства: створення можливостей членам суспільства задовольняти свої потреби та інтереси; регулювання дій членів суспільства в рамках соціальних відносин; забезпечення стійкості суспільного життя; сприяння інтеграції прагнень, дій та інтересів індивідів; здійснення соціального контролю. Бібліотека є одним з елементів суспільства й органічно інтегрована в його соціально-політичну, ідеологічну, ціннісну структури.

Вагомий внесок у розуміння ролі бібліотек у сучасному інформаційному суспільстві належить Я. Л. Шрайбергу. У своїх роботах він завжди наголошує на тому, що незалежно від змін технологічної парадигми(гібридна бібліотека, електронна бібліотека, цифрова бібліотека, бібліотека2.0, семантична бібліотека) бібліотечні принципи зберігають свою цінність для упорядкування та представлення знань користувачам.

В. О. Ільганаєва формує уявлення про бібліотеку як про базову соціально- комунікаційну структуру, яка концентрує комунікаційну культуру суспільства та забезпечує комунікаційні процеси з використанням документів, інформації та знання.

О. С. Онищенко, підсумовуючи здобутки й перспективи Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, також акцентує увагу на переході бібліотек до когнітивного етапу діяльності, де зростає роль синтетичних, аналітичних, прогностичних баз знань. Майбутнє бібліотек він вбачає у полівидових автоматизованих масивах інформації, які являтимуть собою комплекс рукописних, друкованих, електронних видань.

Щодо основних висновків із приводу сучасного етапу еволюції інформаційно-комунікаційної та бібліотечної діяльності слід зауважити впевнене зростання уваги з боку бібліотек до аналітичних, семантичних і когнітивних технологій.

Новий етап інноваційних досліджень у галузі бібліотекознавства пов’язаний з підходами, висловленими в доповіді ЮНЕСКО«До суспільств знання». У ме-жах концепції суспільства, заснованого на знаннях, суттєвим для бібліотек на сучасному етапі є надання доступу до знань широким верствам населення. Основним принципом діяльності бібліотек ЮНЕСКО визначає відповідність діяльності бібліотек загальнолюдським цінностям, що означає формування їх інформаційних ресурсів і створюваних баз даних на основі документів, що відображають людину, суспільство і природу з загальноприйнятих позицій. Орієнтація на загальнолюдські цінності, які сформувалися в процесі тривалої еволюції цивілізації, дасть можливість бібліотеці забезпечити динамічний розвиток суспільства на його конкретно-історичному етапі.

Використовуючи традиційний бібліотечний інструментарій організації знань, модернізований за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій, сучасна бібліотека активно включається в процес управління знаннями.

Л. Марцева, І. Фалалєєва в проведеному дослідженні дійшли висновку, що включення бібліотеки інноваційної моделі в основні соціокультурні процеси суспільства знань визначає її поліфункціональний характер. Їй притаманні кумулятивна й меморіальна, комунікаційна та інформаційна, освітня та соціалізуюча, культурна й когнітивна функції.

У рамках меморіальної функції бібліотека відповідає за збереження тих документів, які відображають історичний і культурний розвиток, вирішуючи акту-альне завдання побудови суспільства знань щодо забезпечення культурного розмаїття.

Реалізуючи комунікаційну функцію, вона забезпечує доступ користувачів до до-кументованого знання, незалежно від їх соціально-економічного статусу й місцезнаходження. За цього забезпечення доступності розглядається в контексті гарантії інтелектуальної свободи людини і як неодмінна умова успішної освіти й самоосвіти.

Когнітивна функція бібліотеки відображає участь у процесах управління знан-нями та виробництва нового знання. Вона передбачає діяльність бібліотеки щодо структурування та систематизації інтегрованого знання, а також його обробку й син-тез.

Культурна функція бібліотеки інноваційної моделі передбачає поширення куль-турних зразків, які забезпечують процес інкультурації людини, введення її в систему основних ціннісно-смислових і нормативно-регулятивних установок культури, у то-му числі інформаційної, критеріїв оцінок і принципів відбору соціально прийнятних ьформ і способів здійснення діяльності в суспільстві.