Распространение Всемирной декларации по интеллектуальной собственности

(і) Настоящая Декларация должна быть распространена во всех странах мира, в том числе с помощью печатных и электронных средств, с тем чтобы все, без какого-либо исключения, могли получить информацию о ценности интеллектуальной собственности и прав интеллектуальной собственности для человечества.

 

За дополнительной информацией в обращайтесь в ВОИС:

Адрес: 34, chemіn des Colombettes 2, P.O.Box 18

CH-1211 Geneva 20 Swіtzerland

Телефон: [phone], Факс: [phone]

Электронная почта: [e-mail]

Посмотрите Web-страницу ВОИС: www.wipo.int

 

или в Координационный центр Нью-Йорке:

Адрес: Unіted Natіons Plaza, Suіte 2525

New York, N.Y. 10017, Unіted States of Amerіca

Телефон: [phone], Факс: [phone]

Электронная почта: [e-mail]

и электронный книжный магазин в: http://www.wіpo.іnt/ebookshop

 

Всесвітня конвенція про авторське право [2]

Прийнята в Женеві 6 вересня 1952 р.
(Про участь у Конвенції див. Постанову ВР № 3794-12 від 23.12.1993)

Договірні Держави, натхненні бажанням забезпечити у всіх державах охорону авторського права на літературні, наукові і художні твори, впевнені в тому, що режим охорони авторських прав, придатний для всіх націй і висловлений у Всесвітній конвенції, будучи доповненням вже діючих міжнародних систем охорони і не зачіпаючи їх, здатний забезпечити поважання прав людини та сприяти розвитку літератури, науки і мистецтва, переконані в тому, що такий універсальний режим охорони авторських прав полегшить розповсюдження творів духовної творчості та сприятиме кращому міжнародному взаєморозумінню, домовились про таке:

Стаття І

Кожна Договірна Держава зобов'язується вжити всіх заходів, необхідних для забезпечення достатньої і ефективної охорони прав авторів на літературні, наукові і художні твори, як-от: твори письмові, музикальні, драматичні та кінематографічні, твори живопису, графіки та скульптури.

Стаття ІІ

1. Випущені в світ твори громадян будь-якої Договірної Держави, рівно як і твори, вперше випущені в світ на території такої Держави, користуються в кожній іншій Договірній Державі охороною, яку така Держава надає творам своїх громадян, які вперше випущені в світ на її власній території.

2. Не випущені в світ твори громадян кожної Договірної Держави користуються в кожній іншій Договірній Державі охороною, яку ця Держава надає творам своїх громадян, що не випущені в світ.

3. Для цілей даної Конвенції будь-яка Договірна Держава може в порядку свого внутрішнього законодавства прирівняти до своїх громадян будь-яких осіб, що доміцільовані на території цієї Держави.

Стаття ІІІ

1. Будь-яка Договірна Держава, за внутрішнім законодавством якої неодмінною умовою охорони авторського права є дотримання формальностей, як-от: депонування примірників, реєстрація, застереження про збереження авторського права, нотаріальні посвідчення, сплата зборів, виготовлення або випуск у світ примірників твору на території цієї Держави, - має вважати ці вимоги виконаними щодо цих творів, які охороняються на підставі цієї Конвенції і які вперше випущені в світ поза територією цієї Держави і автори яких не є її громадянами, якщо, починаючи з першого випуску в світ цих творів, усі їхні примірники, випущені з дозволу автора або будь-якого іншого власника його прав, носитимуть знак "С" з зазначенням імені володаря авторського права і року першого випуску в світ, цей знак, ім`я і рік випуску мають бути розташовані таким чином і на такому місці, які б ясно показували, що авторське право зберігається.

2. Постанови пункту 1 цієї статті не заважають будь-якій Договірній Державі вимагати додержання формальностей або інших умов для одержання і здійснення авторських прав на твори, вперше випущених в світ на її території, або на твори її громадян, незалежно від місця випуску їх у світ.

3. Постанови пункту 1 не заважають тому, щоб Договірна Держава вимагала від особи, яка звертається до суду, додержання в цілях судочинства процесуальних правил, як-от: представництва позивача адвокатом, якого допущено до практики в цій Державі, або депонування позивачем примірника твору в суді або в адміністративному органі, або як в тому, так і в іншому. Проте факт невиконання вказаних вимог не спричиняється до недійсності авторського права. Жодна із згаданих вимог не може бути поставлена громадянину іншої Договірної Держави, якщо така вимога не ставиться громадянам Держави, у якій проситься охорона.

4. У кожній Договірній Державі мають бути встановлені без будь-яких формальностей правові засоби, що забезпечують охорону не випущених у світ творів громадян інших Договірних Держав.

5. Якщо будь-яка Договірна Держава надає охорону більше ніж на один період часу і якщо тривалість першого такого періоду перевищує один з мінімальних строків охорони, передбачених статтею ІV цієї Конвенції, то ця Держава може не застосовувати постанови пункту 1 цієї статті як до другого, так і до наступних періодів охорони.

Стаття ІV

1. Строк охорони твору визначається законом Договірної Держави, в якій ставиться вимога про охорону, відповідно до постанов статті ІІ та цієї статті.

2. Строк охорони творів, на які поширюється дія цієї Конвенції, не може бути коротшим періоду, що охоплює час життя автора і двадцять п'ять років після його смерті.

Проте Договірна Держава, яка на момент набрання чинності цією Конвенцією на її території обмежує цей строк для творів певних категорій періодом, що обчислюється від часу першого випуску в світ твору, має право зберегти такі відступи або поширити їх на твори інших категорій. Для творів всіх цих категорій строк охорони не може бути коротшим двадцяти п'яти років від часу першого випуску в світ.

У будь-якій з Договірних Держав, у якій на момент набрання чинності цією Конвенцією на її території строк охорони не обчислюється, виходячи з тривалості життя автора, цей строк може обчислюватись від часу першого випуску в світ твору, або, у відповідних випадках, від часу реєстрації цього твору, яка відбулася перед випуском у світ, строк охорони не може бути коротшим двадцяти п'яти років від часу першого випуску в світ, або, у відповідних випадках, від часу реєстрації твору, яка відбулася перед випуском у світ.

Якщо законодавство Договірної Держави передбачає два або кілька послідовних періодів охорони, то тривалість першого періоду не може бути менша тривалості одного з мінімальних періодів, вказаних вище.

3. Постанови пункту 2 цієї статті не застосовуються до фотографічних творів і творів прикладного мистецтва. Проте в Договірних Державах, які надають охорону фотографічним творам, а також творам прикладного мистецтва, оскільки вони є художніми, строк охорони таких творів не може бути коротшим десяти років.

4. Жодна Договірна Держава не зобов'язана забезпечувати охорону твору протягом строку, більш тривалого ніж строк, установлений для творів даної категорії законом Договірної Держави, громадянином якої є автор, якщо йдеться про твір, не випущений в світ, або, якщо йдеться про твір, випущений в світ, - законом Договірної Держави, в якій твір вперше випущено в світ.

Якщо законодавство будь-якої Договірної Держави передбачає два або більше послідовних періоди охорони, то, в цілях застосування попередньої постанови, строком охорони, що надається цією Державою, вважається сукупність цих періодів. Проте, якщо з якої-небудь причини даний твір не охороняється цією Державою протягом другого або одного з наступних періодів, то й інші Договірні Держави не зобов'язані охороняти цей твір протягом другого або наступного періодів.

5. Твір громадянина Договірної Держави, вперше випущений в світ у Державі, що не бере участі в цій Конвенції, буде вважатися, в цілях застосування пункту 4 цієї статті, вперше випущеним у світ у Договірній Державі, громадянином якої є автор.

6. У випадку одночасного виходу в світ у двох або кількох Договірних Державах твір вважатиметься, в цілях застосування пункту 4 цієї статті, вперше випущеним у світ у Державі, яка надає найменший строк охорони. Вважається випущеним, одночасно в кількох Державах де-який твір, що вийшов у двох або більше Державах протягом тридцяти днів після першого випуску в світ.

Стаття V

1. Авторське право включає виняткове право автора перекладати, випускати в світ переклади і дозволяти переклад і випуск у світ перекладів творів, що охороняються на підставі цієї Конвенції.

2. Проте кожна Договірна Держава може своїм внутрішнім законодавством обмежити право перекладу письмових творів, але з дотриманням таких постанов.

Якщо після закінчення семи років від часу першого випуску в світ якого-небудь письмового твору, його переклад на національну мову або, у відповідних випадках, на одну з національних мов Договірної Держави не був випущений у світ володарем права перекладу або з його дозволу, то будь-який громадянин цієї Договірної Держави може одержати від компетентного органу цієї Держави невиняткову ліцензію на переклад і випуск у світ перекладеного таким чином твору національною мовою, якою він досі не був випущений в світ.

Така ліцензія може бути видана лише за умови, якщо той, хто клопоче про її видачу, докаже, відповідно до порядку, який діє у Державі, де порушене клопотання, що він звертався до володаря права перекладу з проханням про дозвіл на переклад і випуск перекладу в світ і що, незважаючи на вжиті ним належні заходи, його прохання не було вручене володарю авторського права, або він не міг одержати від володаря авторського права дозвіл на переклад.

За тих же умов ліцензія може бути видана також у випадках, коли видання перекладу, що вже вийшло національною мовою, повністю розпродано.

Якщо той, хто клопоче про видачу ліцензій, не міг вручити своє прохання володарю права перекладу, він повинен направити його копії видавцю, ім'я якого вказане у творі, та дипломатичному або консульському представнику Держави, громадянином якої є володар права перекладу, якщо відоме його громадянство або організація, яка може бути вказана урядом цієї Держави. Ліцензія не може бути видана до закінчення двомісячного строку від часу відправки вказаних вище копій.

Внутрішнім законодавством Держав будуть вжиті відповідні заходи для того, щоб забезпечити володарю права перекладу справедливу винагороду відповідно до міжнародної практики, а також виплату та переказ суми цієї винагороди за кордон, рівно як і заходи, що гарантують правильність перекладу твору.

Назва та ім'я автора оригінального твору мають бути надруковані на всіх примірниках перекладу, що вийшов у світ.

Ліцензія дійсна лише щодо випуску в світ перекладу на території Договірної Держави, в якій її просять. Вивезення примірників до іншої Договірної Держави і продаж їх допускаються, якщо в цій Державі національною мовою є та ж сама мова, на яку зроблено переклад, за умови, що законодавством цієї Держави допускається така ліцензія і що вивезення і продаж не суперечать яким-небудь діючим у цій Державі постановам вивезення і продажу на території Договірної Держави, в якій не існують вказані вище умови, підпорядковані законодавству цієї Держави і угодам, що нею укладені. Ліцензія не може бути кому-небудь передана її володарем.

Ліцензія не може бути видана, якщо автор вилучив з обігу всі примірники свого твору.

Стаття VІ

Під "випуском у світ" у розумінні цієї Конвенції слід розуміти відтворення в якій-небудь матеріальній формі і надання невизначеному колу осіб примірників твору для читання або ознайомлення шляхом здорового сприйняття.

Стаття VІІ

Ця Конвенція не поширюється на твори або права на ці твори, охорона яких на момент набрання чинності цією Конвенцією у Договірній Державі, де ставиться вимога про охорону, остаточно припинилась або ніколи не існувала.

Стаття VІІІ

1. Ця Конвенція, що датується 6 вересня 1952 року, підлягає депонуванню у Генерального Директора Організації Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури і буде відкрита для підписання всіма Державами протягом ста двадцяти днів від зазначеної вище дати. Конвенція підлягає ратифікації або прийняттю Державами, які її підписали.

2. Будь-яка Держава, що не підписала цю Конвенцію, може до неї приєднатися.

3. Ратифікація, прийняття або приєднання здійснюються шляхом депонування відповідних документів у Генерального Директора Організації Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури.

Стаття ІX

1. Ця Конвенція набуде чинності через три місяці після денонсування дванадцяти ратифікаційних грамот або документів про прийняття або приєднання, в тому числі актів, депонованих чотирма Державами, які не є членами Міжнародної спілки по охороні літературних і художніх творів.

2. Надалі Конвенція набиратиме чинності для кожної Держави через три місяці після депонування її документа про ратифікацію, прийняття або приєднання.

Стаття X

1. Кожна Держава, що бере участь в цій Конвенції, зобов'язується вжити відповідно до своєї конституції необхідних заходів для забезпечення застосування цієї Конвенції.

2. Разом з тим мається на увазі, що кожна Держава на час депонування її документа про ратифікацію, прийняття або приєднання буде спроможна згідно із своїм внутрішнім законодавством, застосовувати постанови цієї Конвенції.

Стаття XІ

1. Засновується Міжурядовий комітет, який має такі завдання:

а) вивчення питань щодо застосування і дії цієї Конвенції;

в) підготовка періодичних переглядів Конвенції;

с) вивчення будь-яких інших питань щодо міжнародної охорони авторського права у співробітництві з різними заінтересованими міжнародними організаціями, зокрема, з Організацією Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури, з Міжнародною спілкою по охороні літературних і художніх творів та з Організацією американських держав;

d) інформування Договірних Держав про діяльність Комітету.

2. Цей Комітет складається з представників дванадцяти Договірних Держав, які визначаються з врахуванням справедливого географічного представництва і відповідно до положень щодо цієї статті резолюції, яка додається до цієї Конвенції.

Генеральний Директор Організації Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури, Директор Бюро Міжнародної спілки по охороні літературних і художніх творів і Генеральний Секретар Організації американських держав або їхні представники можуть бути присутні на засіданнях Комітету з правом дорадчого голосу.

Стаття XІІ

Міжурядовий комітет скликатиме конференції для перегляду Конвенції, коли він визнає це за необхідне або на вимогу принаймні десяти Договірних Держав чи більшості Договірних Держав доти, доки їхня кількість не досягне двадцяти.

Стаття XІІІ

Будь-яка Договірна Держава може під час депонування її документа про ратифікацію, прийняття чи приєднання або згодом зробити заяву шляхом нотифікації Генеральному Директору Організації Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури про те, що ця Конвенція підлягає застосуванню до всіх або частини країн чи територій, за зовнішні зносини яких ця Держава несе відповідальність, в такому випадку Конвенція застосовуватиметься до вказаних у нотифікації країн чи територій після закінчення передбаченого у статті їх тримісячного строку. Якщо така нотифікація відсутня, ця Конвенція не буде поширюватись на ці країни і території.

Стаття XІV

1. Будь-яка Договірна Держава може денонсувати цю Конвенцію від свого імені чи від імені всіх або частини країн або територій, відносно до яких була зроблена передбачена у статті XІІІ нотифікація. Денонсація провадиться шляхом нотифікації Генеральному Директору Організації Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури.

2. Ця денонсація буде дійсною лише щодо держави, країни чи території, від імені яких вона зроблена, і лише через дванадцять місяців від дня одержання нотифікації.

Стаття XVІ

1. Ця Конвенція укладена французькою, англійською та іспанською мовами. Усі три тексти будуть підписані і матимуть рівну силу.

2. Офіційні тексти цієї Конвенції, укладаються німецькою, італійською і португальською мовами.

Будь-яка Договірна Держава або група Договірних Держав може через посередництво Генерального Директора Організації Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури і по домовленості з ним доручити укладення текстів Конвенції будь-якою мовою на їхній вибір.

Усі такі тексти додаються до підписаного примірника Конвенції.

Стаття XVІІ

1. Ця Конвенція ні в чому не зачіпає постанов Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів і належності до Спілки, утвореної цією Конвенцією.

2. Для застосування попереднього пункту до цієї статті додається Декларація. Ця Декларація є невід'ємною частиною цієї Конвенції для Держав, які на 1 січня 1951 року були учасницями Бернської конвенції або які приєдналися чи приєднаються до неї згодом. Підписання цієї Конвенції вищевказаними Державами означає також підписання ними Декларації. Будь-яка ратифікація або прийняття конвенції, будь-яке приєднання до неї з боку цих Держав спричиняється також до ратифікації, прийняття Декларації або приєднання до неї.

Стаття XVІІІ

Ця Конвенція не позбавляє сили конвенції та багатосторонні або двосторонні угоди по авторському праву, які діють або можуть бути введені в дію між двома або кількома американськими республіками, але виключно між ними. У випадку розходжень між постановами однієї з цих угод з одного боку і постановами цієї Конвенції з другого або між постановами цієї Конвенції і постановами будь-якої нової конвенції, або будь-якої нової угоди, які могли б бути укладені між двома чи кількома американськими республіками після введення в дію цієї Конвенції, для сторін буде мати перевагу остання за часом укладена конвенція або угода.

Права, здобуті на будь-який твір на підставі конвенцій чи угоди, діючих в тій або іншій з Договірних Держав до набрання сили цією Конвенцією в цій Державі, не зачіпаються.

Стаття XІX

Ця Конвенція не позбавляє сили конвенції і багатосторонні та двосторонні угоди по авторському праву, які діють між двома чи кількома Договірними Державами. У випадку розходжень між постановами однієї Конвенції права, здобуті на який-небудь твір на підставі конвенцій чи угод, діючих в тій або іншій з Договірних Держав до набрання чинності цією Конвенцією в цій Державі, не зачіпаються. Ця стаття ні в чому не зачіпає постанов статей XVІІ і XVІІІ цієї Конвенції.

Стаття XX

Ніякі застереження до цієї Конвенції не допускаються.

Стаття XXІ

Генеральний Директор Організації Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури розсилає належно засвідчені копії цієї Конвенції заінтересованим Державам і Швейцарській Федеральній Раді, а також Генеральному Секретарю Організації Об'єднаних Націй для реєстрації.

Крім того, Генеральний Директор сповіщає усі заінтересовані Держави про депонування документів про ратифікацію, прийняття та приєднання, про момент набрання чинності цією Конвенцією, про передбачені статтею XІІІ цієї Конвенції нотифікації і про передбачені статтею XІV денонсації.

Додаток

Декларація, що стосується статті XVІІІ

Держави - члени Міжнародної спілки по охороні літературних і художніх творів, які є учасницями Всесвітньої конвенції з авторського права, бажаючи зміцнити свої взаємовідносини на базі указаної Спілки та уникнути всіляких конфліктів, які могли б виникнути в результаті одночасного існування Бернської конвенції (995_051) та Всесвітньої конвенції, ухвалили за загальною згодою таку Декларацію:

а) Твори, країною походження яких, згідно з положеннями Бернської конвенції, є держава, яка вийшла після 1 січня 1951 року із складу Міжнародної спілки, утвореної цією Конвенцією, не користуватимуться в країнах Бернської спілки охороною, яку надає Всесвітня конвенція по авторському праву.

в) Всесвітня конвенція по авторському праву не підлягає застосуванню у відношеннях між країнами, зв'язаними Бернською конвенцією, в тому, що стосується охорони творів, країною походження яких, згідно з положеннями Бернської конвенції, є одна з країн Міжнародної спілки, утвореної цією Конвенцією.

Вчинено в Женеві, 6 вересня 1952 року, в одному примірнику.

На посвідчення чого належним чином уповноважені представники підписали цю Конвенцію.

Довідка

Всесвітня конвенція про авторське право 1952 року

Всесвітня конвенція про авторське право була розроблена і прийнята на спеціальній конференції, що була складена під егідою ЮНЕСКО і відбулася в Женеві в 1952 році.

Головна мета Конвенції - створення універсального режиму для охорони і захисту авторських прав на літературні, наукові і художні твори на міжнародному рівні. Маються на увазі такі різновидності творів як письмові, музичні, драматичні і кінематографічні, твори живопису, графіки та скульптури.

В Конвенції досить чітко регламентується порядок публікації творів, оформлення авторства, конкретні гарантії матеріальних і нематеріальних прав авторів. У ній передбачається, зокрема, що період охорони авторського права не може бути коротше життя автора і 25 років після його смерті.

Приділяється увага правовим аспектам питань, пов'язаних з перекладом літературних творів. Встановлюється процедура видачі ліцензії-дозволу на переклад.

Для вивчення проблем, що стосується застосування і дії Конвенції, засновується Міжурядовий комітет. До його складу входять представники 12 держав-сторін Конвенції, визначені з урахуванням принципу справедливого географічного представництва.

Дія цієї Конвенції поширювалась і на Україні, оскільки колишній Союз РСР приєднався до неї в 1973 році. Рішення Верховної Ради з цього приводу буде правовою підставою для продовження охорони прав українських авторів, сприятиме розширенню співробітництва України із зарубіжними країнами у цій сфері.

 

 

Бернська конвенція про охорону літературних
і художніх творів

Паризький акт від 24 липня 1971 року, із змінами від 28 вересня 1979 р.
(Додатково див. Закон N 189/95-ВР від 31.05.95)

Страны Союза, воодушевленные одинаковым желанием охранять настолько эффективно и единообразно, насколько это возможно, права авторов на их литературные и художественные произведения,

Признавая значение работы Конференции по пересмотру Конвенции, состоявшейся в Стокгольме в 1967 году,

Решили пересмотреть Акт, принятый Конференцией в Стокгольме, оставляя без изменений статьи с 1 по 20 и с 22 по 26 этого Акта,

В соответствии с этим нижеподписавшиеся Уполномоченные по представлении своих полномочий, найденных в должной форме и полном порядке, согласились с нижеследующим:

Статья 1
(Образование Союза) [3]

Страны, к которым применяется настоящая Конвенция, образуют Союз для охраны прав авторов на их литературные и художественные произведения.

 

Статья 2
[Охраняемые произведения.
1. "Литературные и художественные произведения";
2. Возможное требование фиксации; 3. Производные произведения;
4. Официальные тексты; 5. Сборники;
6. Обязательство об охране; лица, пользующиес охраной;
7. Произведения прикладного искусства и промышленные образцы; 8. Новости]

(1) Термин "литературные и художественные произведения" охватывает все произведения в области литературы, науки и искусства, каким бы способом и в какой бы форме они ни были выражены, как-то: книги, брошюры и другие письменные произведения; лекции, обращения, проповеди и другие подобного рода произведения; драматические и музыкальнно-драматические произведения; хореографические произведения и пантомимы; музыкальные сочинения с текстом или без текста; кинематографические произведения, к которым приравниваются произведения, выраженные способом, аналогичным кинематографии; рисунки, произведения живописи, архитектуры, скульптуры, графики и литографии; фотографические произведения, к которым приравниваются произведения, выраженные способом, аналогичным фотографии; произведения прикладного искусства; иллюстрации, географические карты, планы, эскизы и пластические произведения, относящиеся к географии, топографии, архитектуре или наукам.

(2) Однако за законодательством стран Союза сохраняется право предписать, что литературные и художественные произведения или какие-либо определенные их категории не подлежат охране, если они не закреплены в той или иной материальной форме.

(3) Переводы, адаптации, музыкальные аранжировки и другие переделки литературного или художественного произведения охраняются наравне с оригинальными произведениями, без ущерба правам автора оригинального произведения.

(4) За законодательством стран Союза сохраняется право определять охрану, которая будет предоставляться официальным текстам законодательного, административного и судебного характера и официальным переводам таких текстов.

(5) Сборники литературных и художественных произведений, например, энциклопедии и антологии, представляющие собой по подбору и расположению материалов результат интеллектуального творчества, охраняются как таковые, без ущерба правам авторов каждого из произведений, составляющего часть таких сборников.

(6) Произведения, указанные в настоящей статье, пользуются охраной во всех странах Союза. Эта охърана осуществляется в пользу автора и его правопреемников.

(7) С учетом положений статьи 7 (4) настоящей Конвенции, за законодательством стран Союза сохраняется право определять степень применения их законов к произведениям прикладного искусства и промышленным рисункам и образцам, а также условия охраны таких произведений, рисунков и образцов. В отношении произведений, охраняемых в стране происхождения исключительно как рисунки и образцы, в других странах Союза может быть истребована лишь специальная охрана, предоставляемая в данной стране рисункам и образцам, однако, если в данной стране не поедоставляется такой специальной охраны, эти произведения охраняются как художественные произведения.

(8) Охрана, предоставляемая настоящей Конвенцией, не распространяется на сооююбщения о новостях дня или на сообщения о различных событиях, имеющих характер простой пресс-информации.

Статья 2 bis
[Возможное ограничение охраны определенных произведений: 1.
Определенные речи; 2. Определенное использование лекций и обращений;
3. Право на подготовку сборников таких произведений]

(1) За законодательством стран Союза сохраняется право полностиью или частично изъять из охраны, предусмтренной предыдущей статьей, политические речи и речи, произнесенные в ходе судебных процессов.

(2) За законодательством стран Союза сохраняется также право установить условия, на которых лекции,. обращения и другие произнесенные публично произведения того же рода могут воспроизводиться в прессе, передаваться в эфир, сообщаться для всеобщего сведения по проводам и составлять предмет публичных сообщений, предусмотренных в статье II bis (1) настоящей Конвенции, когда такое использование оправдывается информационной целью.

(3) Однако автор пользуется исключительным правом подготавливать сборники своих произведений, упомянутых в предыдущих пунктах.

Статья 3
[Критерии для предоставления охраны:
1. Гражданство автора; место выпуска произведения в свет;
2. Местожительство автора; 3. Произведения, "выпущенные в свет"
4. Произведения, "одновременно выпущенные в свет"]

(1) Охрана, предусмотренная настоящей Конвенцией, применяется:

а) к авторам, которые являются гражданами одной из стран Союза, в отношении их произведений как выпущенных в свет, так и не выпущенных в свет;

b) к авторам, которые не являются гражданами одной из стран Союза, в отношении их произведений, выпущенных в свет впервые в одной из стран или одновременно в стране, не входящей в Союз, и в стране Союза.

(2) Авторы, не являющиеся гражданами одной из стран Союза, но имеющие свое обычное местожительство в одной из таких стран. приравниваются для целей настоящей Конвенции к гражданам этой страны.

(3) Под "выпущенными в свет произведениями" следует понимать произведения, выпущенные с согласия их авторов, каков бы ни был способ изготовления экземпляров, при условии, если эти экземпляры выпущены в обращение в количестве, способном удовлетворить разумные потребности публики, принимая во внимание характер произведения. Не является выпуском в свет представление драматического, музыкально-драматического или кинематографического произведения, исполнение музыкального произведения, публичное чтение литературного произведения, сообщение по проводам или передача в эфир литературных или художественных произведений, показ произведения искусства и сооружение произведения архитектуры.

(4) Произведение считается выпущенным в свет одновременно в нескольких странах, если оно было выпущено в двух или более странах в течение тридцати дней после первого его выпуска.

Статья 4
[Критерии для предоставления охраны кинематографическим
произведениям, произведениям архитектуры и определенным художественным произведениям]

(1) Охрана, предусмотренная настоящей Конвенцией, применяется, даже если условия, предусмотренные статьей 3, не будут выполнены:

а) к авторам кинематографических произведений, изготовитель которых имеет свою штаб-квартиру или обычное местожительство в одной из стран Союза;

b) к авторам произведений архитектуры, сооруженных в какой-либо стране Союза, или других художественных призведений, являющихся частью здания или другого сооружения, расположенного в какой-либо стране Союза.

Статья 5
[Гарантированные права: 1 и 2. Вне страны происхождения; 3. В
стране происхождения; 4."Страна происхождения"]

(1) В отношении произведений, по которым авторам предоставляется охрана в силу настоящей Конвенции, авторы пользуются в странах Союза, кроме страны происхождения произведения, правами, которые предоставляются в настоящее время или будут предоставлены в дальнейшем соответствующими законами этих стран своим гражаданам, а также правами, особо предоставляемыми настоящей Конституцией.

(2) Пользование этими правами и осуществление их не связаны с выполнением каких бы то ни было формальностей; такое пользование и осуществление не зависят от существования охраны в стране происхождения произведения.Следовательно, помимо установленных настоящей Конвенцией положений, объем охраны, равно как и средства защиты, обеспечиваемые автору для ограждения его прав, регулируются исключительно законодательством страны, в которой истребуется охрана.

(3) Охрана в стране происхождения регулируется внутренним законодательством. Ожднако, если автор не является граждланином страны происхождения произведения, в отношении которого ему предоставляется охрана в силу настоящей Конвенции, он пользуется в этой стране такими же правами, как и авторы - граждане этой страны.

(4) Страной происхождения считается:

а) для произведений, впервые выпущенных в свет в какой-либо стране Союза, - эта страна; для произведений, выпущенных в свет одновременно в нескольких странах Союза, предоставляющих различные сроки охраны, - та страна, законодательство которой устанавливает самый короткий срок охраны;

b) для произведений, выпущенных в свет одновременно в какой-либо стране, не входящей в Союз, и в одной из стран Союза, эта последняя страна;

с) для произведений, не выпущенных в свет, или для произведений, выпущенных в свет впервые в стране, не входящей в Союз, без одновременного выпуска в свет в какой-либо стране Союза, та страна Союза, гражданином которой является автор, при условии, что

(i) в отношении кинематографических произведений, изготовитель которых имеет свою штаб-квартиру или обычное местожительство в какой-либо стране Союза, страной происхождения является эта страна и

(ii) в отношении произведений архитектуры, сооруженных в какой-либо стране Союза, или других художественных произведений, являющихся частью здания или другого сооружения, расположенного в какой-либо стране Союза, страной происхождения является эта страна.

Статья 6
[Возможное ограничение охраны в отношении определенных
произведений граждан определенных стран, не входящих в Союз:
1. В стране первого выпуска в свет и в других странах;
2. Отсутствие обратной силы; 3. Уведомление]

Если любая не входящая в Союз страна не обеспечивает достаточной охраны произведениям авторов, которые являются гражданами одной из стран Союза, эта последняя страна может ограничить охрану, предоставляемую произведениям авторов, которые на дату первого выпуска в свет этих произведений являются гражданами другой страны и которые не имеют своего обычного местожительства в одной из стран Союза. Если страна, в которой произведение было впервые выпущено в свет, воспользуется этим правом, другие страны Союза не обязаны предоставлять произведениям, подчиненным такому особому режиму, более широкую охрану, чем та, которая предоставлена им в стране первого выпуска в свет.

(2) Никакие ограничения, установленные на основании предшествующего пункта, не затрагивают права, которые приобретены автором на произведение, выпущенное в свет в какой-либо стране Союза до введения в действие такого ограничения.

(3) Страны Союза, ограничивающие в соответствии с настоящей статьей предоставление авторского права, уведомляет об этом Генерального директора Всемирной организации интеллектуальной собственности (далее именуемого "Генеральный директор") путем письменного заявления, определяющего страны, в отношении которых охрана ограничивается, а также ограничения, которым подвергаются права авторов - граждан этих стран. Генеральный директор немедленно сообщает это заявление всем странам Союза.

Статья 6bis
[Неимущественные права: 1. Требовать признания авторства;
возражать против определенных изменений и других нарушающих права действий; 2. После смерти автора; 3. Средства защиты]

(1) Независимо от имущественных прав автора и даже после уступки этих прав он имеет право требовать признания своего авторства на произведение и противодействовать всякому извращению, искажению или иному изменению этого произведения, а также любому другому посягательству на произведение, способному нанести ущерб чести или репутации автора.

(2) Права, признанные за автором на основании предшествующего пункта, сохраняют силу после его смерти по крайней мере до прекращения имущественных прав и осуществляются лицами или учреждениями, управомоченными на это законодательством страны, в которой истребуется охрана. Однако те страны, законодательство которых в момент ратификации настоящего Акта или присоединения к нему не содержит положений, обеспечивающих охрану после смерти автора всех прав, перечисленных в предшествующем пункте, могут предусмотреть, что некоторые из этих прав не сохраняют силы после смерти автора.

(3) Средства защиты для обеспечения прав, предоставляемых настоящей статьей, регулируются законодательством страны, в которой истребуется охрана.

Статья 7
[Срок охраны: 1. Общее положение; 2. Для кинематографических произведений;
3. Для произведений, выпущенных анонимно или под псевдонимом;
4. Для фотографических произведений и произведений прикладного искусства;
5. Дата начала отсчета; 6. Более длительные сроки;
7. Более короткие сроки; 8. Применимое законодательство;
"сравнение" сроков]

(1) Срок охраны, предоставляемой настоящей Конвенцией, составляет все время жизни автора и пятьдесят лет после его смерти.

(2) Однако для кинематографических произведений страны Союза вправе предусмотреть, что срок охраны истекает спустя пятьдесят лет после того, как произведение с согласия автора было сделано доступлным для всеобщего сведения, либо - если в течение пятидесяти лет со времени создания такого произведения это событие не наступит - что срок охраны истекает спустя пятьдесят лет после создания произведения.