Ануїтети та дисконтування грошових потоків підприємства.

В будь якій найпростішій фінансовій угоді завжди присутні три величини, дві з яких задані, а одна є невідомою Процес, в якому задані вихудна сума і відсоткова ставка, у фінансових розрахунках називається процесом нарощення. Процес, в якому задані очікувана в майбутньому до отримання сума і коефіцієнт дисконтування, називається процесом дисконтування. В першому випадку мова йде про рух грошового потоку від теперішнього до майбутнього, в іншому – про рух від майбутнього да теперішнього. Очікувана до надходження сума та коеф дисконтування => процес дисконтування => приведена сума. В якості коеф дисконтування може використовуватися або відсоткова ставка (математичне дсконтування), або облікова ставка (банківське дисконтування). Економічний зміст дисконтування полягає у визначенні величини тієї суми, якою буде чи бажає мати інвестор по закінченню цієї операції. FV = PV+PV*rt. Величина FV показує майбутню вартість теперішньої величини PV призаданому рівні доходності. Економічний зміст дисконтування заключається у тимчасовому упорядкуванні грошових потоків різних часових періодів. Коефіцієнт дисконтування показує, який щорічний відсоток повернення хоче мати інвестор на інвестований ним капітал. У цьому випадку шукана величина PV показує поточну, теперішню вартість майбутньої величини FV. Ануітет – частковий випадок грошового потоку, а саме – це потік, в якому грошові надходження в кожному періоді однакові за величиною, і часові інтервали однакові. Якщо число рівних часових інтервалів обмежене, ануітет носить назву строковий, а якщо безмежний – вічний ануітет (50 і більше років). Типи ануітетів: 1) постнумерандо – характеризує систематичне надходження грошових коштів на початку розрахункового періоду; 2) пренумерандо - характеризує систематичне надходження грошових коштів на кінець розрахункового періоду. Задачі ануітетів: 1) пряма – розрахунок вартості з позиції майбутнього; 2) обернена – з позиції теперішнього часу. Ануітет, що нарощується має вигляд: A, A(1+r), A(1+r)^2… A(1+r)^n. Вартість ануітету: FVpst = åA(1+r)^k. FVpst = A*((1+r)^n – 1)/r, де А – розмір грошових надходжень; r- % ставка. FVpre = A(1+re)табл3, де re -% за перший період нарахування відсотків. Поточна вартість грошей: PVpst = A*(табл4. (rc;n)), Pvpre = A*(табл4. (rc;n))*(1+re).

 

67. Показники оцінки ліквідності та платоспроможності, методика їх розрахунку, економічна інтерпретація. Фактори, що впливають на нормативний рівень коефіцієнту поточної ліквідності.

Аналіз фін стану: майно п-ва; оцінка ліквідності і платоспроможності; фінансова стійкість; ділова активність; прибуток і рентабельність. Фін стан п-ва із позиції короткострокової перспективи оцінюється показниками ліквідності і платоспроможності. Ліквідність – це здатність активу трансформуватися в грошові кошти; а ступінь ліквідності визначається тривалістю періода, протягом якого ця трансформація може бути здійснена. Чим коротший період, тим вище Л даного виду актива. Система показників ліквідності, які використовуються у ФА: 1) коеф поточної ліквідності; 2) коеф швидкої ліквідності; 3) коеф абсолютної Л. Коеф поточної ліквідності: = ОА/КП, де ОА – оборотні (поточні) активи; КП – короткострокові пасиви. Даний коефіцієнт дозволяє встановити в якій кратності ОА покривають КП. П-во погашає свої короткострокові забов¢язання в основному за рахунок ОА, отже, якщо ОА перевищують по величині КП, п-во може розглядатися як успішно функціонуюче. Нормативне значення Кпл = (1,5; 2). Фактори, що впливають на зниження нормативного рівня Кпл: 1) оборотність дебіторської та кредиторської заборгованості (якщо термін погашення ДЗ меньший ніж строки погашення КЗ, то нормативне значення Кпл знижується); 2) рентабельність в-ва (зі збільшенням рентабельності продукції, нормативне значення Кпл знижується); 3) ефективність д-ті п-ва по відношенню до управління запасами (чим меньше запасів, тим меньше значення Кпл); 4) висока оборотність грошових коштів може суттєво знизити Кпл. Основні фактори, що підвищують Кпл: 1) максимальне обмеження вкладень капіталу у важколіквідні поточні активи і недопущення вкладень у неліквідні поточні активи; 2) наявність чистих поточних активів у вигляді грошових коштів та їх еквіввалентів в розмірі, достатньому для покриття фінансових зобов¢язань, строкт сплати по яким натали, або настають в найближчий час; 3) залучення у господарській обіг позикових коштів на мах тривалий час. Коеф швидкої ліквідності: = (ОА-ВЗ)/КП, де ВЗ – виробничі запаси. Нормативне значення даного коефіцієнту = (0,5;1). Коеф абсолютної ліквідності: = ГА/КП, де ГА – грошові активи п-ва. Він є найбільш жорстким критерієм ліквідності і вказує, яка частка короткострокових зобов¢язань може бути при необхідності погашена негайно за рахунок наявних грошових коштів. Платоспроможність означає наявність у п-ва грошових коштів та їх еквівалентів, достатніх для розрахунків по поточних зобов¢язанням, які потребують негайного погашення. Основними ознаками П є: 1) наявність в достатньому обсязі коштів на р/р та в касі; 2) відсутність простроченої кредиторської заборгованості. Види П: 1) поточна; 2) перспективна. Перевищення платіжних засобів над строковими зобов¢язаннями свідчить про П п-ва. Для визначення поточної П на п-ві складається платіжний календар і визначається коеф оперативної П. Коп = åПЗ / åСЗ, де ПЗ – платіжні засоби; СЗ – строкові зобов¢язання. Платіжний календар складається на основі даних аналітичного обліку, виписок балансу, тобто такі дослідження можна провести тільки у внутрішньому ФА. Платіжні календарі можна складати щоденно, за тиждень, декаду, два тижні, місяць.

 

68. Аналіз поточної платеспроможності компанії.

Фінансовий стан підприємства з позиції короткострокової перспективи оцінюється показниками ліквідності та платоспроможності, які в загальному виді характеризують його здатність своєчасно і в повному обсязі здійснити розрахунки по короткостроковим зобов’язанням перед контрагентами

Платоспроможність підприємства характеризується його можливістю і здатністю своєчасно й повністю виконувати свої фінансові зобов’язання перед внутрішніми та зовнішніми партнерами, а також державою.

Основними ознаками платоспроможності є:

а) наявність у достатньому обсязі коштів на поточному рахунку;б) відсутність простроченої кредиторської заборгованості.

Поточна платоспроможність характеризує поточний стан розрахунків на підприємстві та аналізується на основі даних про його фінансові потоки: приток грошових коштів має забезпечити покриття поточних зобов’язань господа-рюючого суб’єкта.

 

 

69. Оцінка платоспроможності підприємства.

. Економічна сутність платоспроможності та ліквідності підприємства

Фінансовий стан підприємства з позиції короткострокової перспективи оцінюється показниками ліквідності та платоспроможності, які в загальному виді характеризують його здатність своєчасно і в повному обсязі здійснити розрахунки по короткостроковим зобов’язанням перед контрагентами

Платоспроможність підприємства характеризується його можливістю і здатністю своєчасно й повністю виконувати свої фінансові зобов’язання перед внутрішніми та зовнішніми партнерами, а також державою.

Основними ознаками платоспроможності є:

а) наявність у достатньому обсязі коштів на поточному рахунку;б) відсутність простроченої кредиторської заборгованості.

Поточна платоспроможність характеризує поточний стан розрахунків на підприємстві та аналізується на основі даних про його фінансові потоки: приток грошових коштів має забезпечити покриття поточних зобов’язань господа-рюючого суб’єкта.

Перспективний вид платоспроможності визначає можливість підприємства у майбутньому розрахуватися своїми короткостроковими боргами і досліджується переважно за допомогою показників ліквідності. Саме від рівня ліквідності залежить як перспективна, так і поточна платоспроможність.

Ліквідність балансу виражається в ступені покриття боргових зобов’язань підприємства його активами, строк перетворення яких у грошову готівку відповідає строку погашення платіжних зобов’язань. Ліквідність балансу досягається установленням рівності між зобов’язаннями підприємства та його активами

Ліквідність підприємства характеризує наявність у нього оборотних коштів у розмірі, теоретично достатньому для погашення короткострокових зобов’язань навіть з порушенням строків погашення, які передбачені контрактом.

 

70. Система відносних показників, що характеризують стійкість фінансового стану, алгоритм їх розрахунку, економічна інтерпретація.

Одна з найважливіших характеристик фін стану п-ва – це стабільність його д-ті в довгостроковій переспективі. Вона пов¢язана із загальною структурою п-ва, ступенем його залежності від кредиторів та інвесторів. Фінансова стійкість в довгостроковому періоді характеризується відношенням власних і залучених коштів. Однак цей показник дає лише загальну оцінку фінансової стійкості. Тому у світовій і міжнародній практиці розроблена система наступних показників. 1) Коеф концентрації власного капіталу (коеф автономії). Кквк=(Власний капітал / підсумок пасиву балансу). Мінімальне порогове значення = 0,5. Таке значення показника дає підставу стверджувати, що всі зобов¢язання п-ва можуть бути погашені його власними коштами.Характеризує долю володарів п-ва в загальній сумі коштів, які авансовані в його д-ть. Чим більше значення цього коефіцієнта, тим більш фінансово стійке, стабільне і незалежне п-во від зовнішніх кредиторів. Додатковим до цього показника є коеф концентрації залученого капіталу – їх сума =1, або 100%. 2) Коеф фінансової залежності. Є обратним до коеф концентрації ласного капіталу. Рост цього показника в динаміці свідчить про збільшення долі залучених коштів у фінансуванні п-ва. Якщо його значення знижується до 1 (100%), то це свідтить проте, що володарі повністю фінансують своє п-во. 3) Коеф маневрування власного капіталу. Кмвк = (Власні оборотні кошти / (Власний капітал+Довгострокові позикові кошти)). Показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної д-ті, тобто вкладена в оборотні засоби, а яка частина капіталізована. Низьке значення цього показника означає, що значна частка власних коштів п-ва закріплена в цінностях іммобільного характеру, які є менш ліквідними. В якості оптимальної величини коефіцієнту може бути прийнятий розмір > 0,5. 4) Коеф структури довгострокових вкладень. Ксдв = (Довгострокові пасиви / Необоротні активи). Показує, яка частина основних засобів і інших необоротних активів профінансована зовнішніми інвесторами, тобто належить ним, а не володарям п-ва. 5) Коеф довгострокового залучення коштів. Кдзз = (Довгострокові пасиви / (ДП+Власний капітал). Характеризує структуру капіталу. Ріст цього показника в динаміці – негативна тенденція, яка означає, що п-во все сильніше і сильніше залежить від зовнішніх інвесторів. 6) Коеф співвідношення власних і залучених коштів. Квз = (залучений капітал / Власний капітал). Цей коеф дає найбільш загальну оцінку фінансової стійкості п-ва. Вказує яка частказалучених коштів припадає на 1 г.о. власних коштів, які вкладені в активи п-ва. Нормальним важається співвідношення 1:2, при якому 1/3 загального фін-ня сформована за рахунок залучених коштів. Ріст показника в динаміці свідчить про посилення залежності п-ва від зовнішніх інвесторів і кредиторів, тобто про зниження фін стійкості.

 

71. Стійкість п-ва, види стійкості, фактори, що впливають на її рівень.

Умовою життєдіяльності і основою стабільності стану п-ва в ринковій економіці виступає його стійкість. На стійкість п-ва впливає дуже багато факторів, а саме: 1) положення п-ва на товарному ринку; 2) в-во недорогої, яле якісної продукції; 3) потенціал п-ва в діловому співробітництві; 4) ступінь залежності від зовнішніх кредиторів та інвесторів; 5) наявність (відсутність) неплатоспроможних дебіторів; 6) ефективність господарських і фінансових операцій. Вказані фактори обумовлюють наявність декількох видів стійкості: 1) внутрішня стійкість – загальний фін стан п-ва, при якому забезпечується стабільно високий результат його функціонування. В основі його досягнення лежить принцип активного реагування на зміни внутрішніх і зовнішніх факторів; 2) зовнішня стійкість п-ва – обумовлена стабільністю економічного середовища, в рамках якого здійснюється його д-ть. Вона досягається відповідною системою управління, ринковою економікою в масштабах країни; 3) загальна стійкість п-ва – це такий рух грошових потоків, який забезпечує постійне первищення надходження коштів над їх витрачаням; 4) фінансова стійкість п-ва – визначається ефективним формуванням, розподіленням та використанням фінансових ресурсів, а платспроможність виступає її зовнішнім проявом. Вищою формою стійкості п-ва є його здатність розвиватися в умовах внутрішнього і зовнішнього середовища. Для цього п-во повинно володіти гнучкою структурою фінансових ресурсів і при необхідності мати можливості залучати кредитні ресурси, тобто бути кредитоспроможним.

 

72. Аналіз абсолютних показників фінансової стійкості.

Фінансова стійкість відображає постійне стабільне перевищення доходів над витратами, вільне маневрування грошовими коштами п-ва, здатність шляхом ефективного їх використання забезпечити безперервний процес в-ва і реалізації продукції, а також затрати на його розширення та оновлення. Фінансова стійкість в довгостроковому періоді характеризується відношенням власних і залучених коштів. Аналіз фін стійкості здійснюється за допомогою системи відносних та абсолютних показників фін стійкості. Для аналізу абсолютних показників фінансової стійкості вирішальне значення має питання про те, які показники відображають сукупність стійкого фінансового стану. Відповідь на нього перш за все пов¢язана із балансовою моделлю, яка має вид: ВА+ВЗ+ГА = ВК+ДП+ККР+КЗ, де ККР – короткострокові кредитні ресурси; ВА – необоротні активи; ВЗ – виробничі запаси; ГА – грошові активи; ВК – власний капітал; ДП – довгострокові пасиви; КЗ – кредторська заборгованість. Враховуючи, що довгострокові кредити спрямовуються на придбання основних засобів і капіталовкладення, пертворимо основну балансову модель: ВЗ+ГА = ((ВК+ДП)-ВА)+ККР+КЗ. Звідси можна зробити висновок, що при умові обмеження ресурсів і витрат, величиною ((ВК+ДП)-ВА)>=ВЗ, буде виконуватися умова платоспроможності п-ва (ГА>=ККР+КЗ). Таким чином співвідношення вартості матеріальних оборотних засобів і величин власних і залучених джерел їх формування визначає стійкість фінансовогостану п-ва. Найбільш узагальненим показником фін стійкості є надлишок або нестача джерел коштів для формування запасів і витрат, які отримуються у виді різниці величини джерел коштів і величини запасів і витрат. Для хар-ки джерел формування запасів і витрат використовуються декілька показників, які відображають різну ступінь охоплення різних видів джерел: 1) наявність власних коштів СС = ВК-ВА, де СС – власні засоби.; 2) наявність власних та довгострокових джерел формування запасів і витрат (позикових). ДД = ВК-ВА+ДКР., де ДКР – довгострокові кредитні ресурси; 3) загальна величина основних джерел формування запасів і витрат. åД = ВК-ВА+ДКР+ККР. Трьом оказникам наявності джерел формування запасів і витрат відповідає три показника забезпеченості запасів і витрат джерелами їх формування: 1) Нестача (-) або надлишок (+) власних коштів: +-СС= СС-ВЗ; 2) Нестача (-) або надлишок (+) власних та довгострокових (позикових) джерел формування запасів і витрат: +-ДД = ДД-ВЗ; 3) Нестача (-) або надлишок (+) загальної величини основних джерел формування запасів і витрат +-åД = åД-ВЗ. Розрахунки трьох показників забезпесченосі запасів і витрат джерелами їх формування дозволяє класифікувати фінансову ситуацію за ступенем її стійкості. Можливе виділення 4х типів фінансової стійкості (за результатами порівняння): 1)Абсолютна фінансова стійкість: +-СС>0; +-ДД>0; +-åД>0; 2)Нормальна фін стійкість: СС<0; +-ДД>0; +-åД>0; 3)Нестійкий фін стан: СС<0; +-ДД<0; +-åД>0; 4) Кризовий фін станСС<0; +-ДД<0; +-åД<0;

 

73,. Типи фінансової стійкості (абсолютний, нормальний, нестійкий, кризовий фін. стан), їх характеристика. Причини неплатежів.

Фінансова стійкість відображає постійне стабільне перевищення доходів над витратами, вільне маневрування грошовими коштами п-ва, здатність шляхом ефективного їх використання забезпечити безперервний процес в-ва і реалізації продукції, а також затрати на його розширення та оновлення. Існують такі типи фін стійкості: 1) абсолютна фін стійкість; 2) нормальна фін стійкість; 3) нестійкий (передкризовий) фін стан; 4) кризовий фін стан. Абсолютна фін стійкість характеризується такою нерівністю: (Власний капітал – Необоротні активи) > Вартість запасів і витрат п-ва і відповідно ВОК > вартості запасів і витрат п-ва. Дане співвідношення показує, що всі запаси повністю пориваються власними оборотними коштами, тобто п-во не залежить від зовнішніх кредиторів. Така ситуація зустрічається вкрай рідко. Більш того, така ситуація не є ідеальною, оскільки це означає, щоадміністрація не вміє і не бажає, або не має можливості використовувати зовнішні джерела коштів для основної д-ті. Нормальна фін стійкість характеризується такою нерівністю: (Власний капітал – Необоротні активи) < Вартість запасів і витрат п-ва, але ВОК > вартості запасів і витрат п-ва. Надане співвідношення відповідає положенню, коли успішно функціонуюче п-во використовує для покриття запасів різноманітні «нормальні» джерела засобів – власні і залучені; гарантується платоспроможність п-ва. Нестійкий (передкризовий) фін стан характеризується такою нерівністю: (Власний капітал + короткострокові кредити банків) >= Вартість запасів і витрат п-ва. Дане співвідношення відповідає положенню, коли п-во для покриття частини своїх запасів вимушено залучати додаткові джерела покриття, які не є “нормальними”. Відбувається порушення платоспроможності, але зберігається можливість відтворення рівноваги платіжних засобіві платіжних зобов¢язань за рахунок залучення тимчасово вільних джерел засобів в оборот п-ва. Кризовий фін стан характеризується такою нерівністю: (Власний капітал + короткострокові кредити банків) < Вартість запасів і витрат п-ва. Характеризується ситуацією, коли у добавок до попередньої нерівності п-во має кредити і займи, не погашені у строк, а також прострочену кредиторську і дебіторську заборгованість. П-во знаходиться на межі банкрутства, при якому запаси і затрати більше суми ВОК, кредитів під товарно-матеріальні цінності та залучених тимчасово вільних джерел засобів.