Тема 1.1. Правовий статус державної виконавчої служби в Україні

Тема 1.1. Правовий статус державної виконавчої служби в Україні

Поняття та завдання державної виконавчої служби.

Органи державної виконавчої служби.

Державні виконавці та їх правовий статус.

Порядок призначення державних виконавців.

Контроль за діяльністю державних виконавців.

Правовий та соціальний статус державних виконавців.

Матеріальне забезпечення державних виконавців.

 

Поняття та завдання державної виконавчої служби.

Радянська правова доктрина критично відносилась до концепції поділу державної влади на законодавчу, виконавчу та судову, але в той же час допускала поділ праці в середині єдиної державної влади. Вказана концепція вела до того, що на окремі ланки державного апарату покладались невластиві для них повноваження. Так, згідно з раніше діючим законодавством суди не тільки виносили судові рішення,, ухвали та постанови, але і брали активну участь у їх виконанні. Безпосереднім виконанням як судових, так і несудових постанов займалися судові виконавці, що знаходились при судах. На суддів було покладено організаційно-методичне забезпечення керівництво діяльністю судових виконавців. Вони здійснювали контроль за виконанням не тільки судових постанов, але і постанов інших органів, обліком виконавчих документів, закінченням виконавчих проваджень, веденням фінансових документів тощо, а також затверджували акти, що складали судові виконавці. При цій ситуації судове виконання слушно розглядалось як остання і завершальна стадія цивільного процесу. Таким чином, в одних руках була зосереджена і судова, і виконавча влада.

Конституція України 1990 року у ст. 6 закріпила принцип поділу державної влади в Україні на законодавчу, виконавчу та судову, що змусило заново переглянути функції і повноваження різних державних органів. У рамках правової реформи, з метою виведення судових виконавців з-під юрисдикції судів, Верховною Радою України було прийнято закони України: «Про виконавче провадження» (1998 р.), «Про державну виконавчу службу» (1999 р.). Зазначені зміни призвели до зміни назви та правового статусу судових виконавців.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених законом, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню.

 

Органи державної виконавчої служби.

Правовий статус державної виконавчої служби. Правовий статус Департаменту державної виконавчої служби. Правовий статус районного, районного у містах, міського відділів державної виконавчої служби. Завдання відділу державної виконавчої служби. Функції відділу державної виконавчої служби. Права відділу державної виконавчої служби. Начальник відділу державної виконавчої служби: його права та обов’язки.

Згідно із ст. 2. «Органи і посадові особи, які здійснюють примусове виконання рішень та провадять окремі виконавчі дії» примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу" (далі - державні виконавці). За наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення, або у разі виконання зведеного виконавчого провадження у встановленому Міністерством юстиції України порядку можуть утворюватися виконавчі групи, до складу яких включаються державні виконавці одного або кількох органів державної виконавчої служби. Постановою директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України або начальника управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, Головного управління юстиції в області, містах Києві та Севастополі на керівника групи можуть покладатися права і повноваження у виконавчому провадженні, встановлені законом, для начальників відділів примусового виконання рішень та заступників начальників районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних управлінь юстиції - начальників відділів державної виконавчої служби. Інші органи, установи, організації і посадові особи провадять окремі виконавчі дії у випадках, передбачених законом, у тому числі відповідно до ст. 5 Закону про виконавче провадження, на вимогу чи за дорученням державного виконавця. У випадках, передбачених законом, рішення судів та інших органів щодо стягнення коштів виконуються податковими органами, банками та іншими фінансовими установами. Рішення зазначених органів можуть виконуватися відповідно до закону також іншими органами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами. Рішення про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами Державного казначейства України в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

З метою забезпечення електронного документообігу в органах державної виконавчої служби, ведення обліку виконавчих проваджень, контролю за дотриманням державними виконавцями вимог законодавства під час здійснення виконавчих дій, надання оперативного доступу сторонам виконавчого провадження до його матеріалів Міністерство юстиції України забезпечує функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень. Порядок ведення такого реєстру, умови доступу до нього та отримання інформації встановлюються Міністерством юстиції України. Під час виконання рішень державний виконавець має право на безпосередній доступ до баз даних і реєстрів, у тому числі електронних, що містять інформацію про боржників, їхнє майно та кошти. Порядок доступу до таких реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України спільно з відповідними центральними органами виконавчої влади, які забезпечують їх ведення.

 

Державні виконавці та їх правовий статус.

Працівники органів державної виконавчої служби (державні виконавці, керівні працівники і спеціалісти Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, управлінь державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції) є державними службовцями.

Зазначеним працівникам органів державної виконавчої служби видаються службові посвідчення єдиного зразка, який затверджується Міністерством юстиції України. Працівник органу державної виконавчої служби під час виконання службових обов'язків носить формений одяг, зразок якого затверджується Міністерством юстиції України. Працівник органу державної виконавчої служби користується правами і виконує обов'язки, передбачені законом. Працівник органу державної виконавчої служби зобов'язаний сумлінно виконувати службові обов'язки, не допускати в своїй діяльності порушення прав громадян та юридичних осіб, гарантованих Конституцією України та законами України.

Вищезазначені особи мають право витребувати виконавче провадження з відповідного органу державної виконавчої служби для його перевірки. Про проведення перевірки виконавчого провадження та витребування його матеріалів відповідною посадовою особою виноситься постанова. Вищезазначені особ можуть проводити перевірку законності виконавчого провадження за дорученням вищої посадової особи, з власної ініціативи або під час розгляду поданої відповідно до частини сьомої статті 82 Закон про виконавче провадження скарги на постанову начальника підпорядкованого органу державної виконавчої служби, винесену за результатами розгляду скарги на рішення, дії (бездіяльність) державного виконавця, інших посадових осіб державної виконавчої служби. Перевірка законності виконавчого провадження має бути проведена протягом десяти робочих днів, а зведеного виконавчого провадження - протягом п'ятнадцяти робочих днів з дня надходження витребуваного виконавчого провадження. Постанова про проведення або результати перевірки законності виконавчого провадження може бути оскаржена в десятиденний строк з дня її прийняття у порядку, встановленому законом. На час проведення перевірки виконавче провадження може бути зупинено посадовою особою, яка його витребувала, про що зазначається в постанові. Про результати перевірки законності виконавчого провадження посадовою особою, яка його витребувала, виноситься постанова, яка є обов'язковою для виконання державними виконавцями та підлеглими посадовими особами державної виконавчої служби.

 

Тема 1.1. Правовий статус державної виконавчої служби в Україні