Територіальний розподіл основних форм підготовки наукових та науково-педагогічних працівників.

Територіальний розподіл основних форм підготовки наукових та науково-педагогічних працівників.

 

Вибір проблеми наукового дослідження та вимоги до теми.

Вибір теми наукового дослідження є одним з відповідальних етапів. Тема, яку обирає для дослідження студент, повинна бути пов'язана з основними напрямками розвитку галузі (туристсько-готельної індустрії, міжнародного туризму) та науковими дослідженнями, які проводяться у

вузі.

Під науковим напрямком розуміють сферу наукових досліджень наукового колективу вищого навчального закладу, який упродовж відповідного часу розв'язує ту чи іншу проблему. Науковий напрямок поділяється на окремі наукові проблеми. їх розв'язують декілька наукових колективів протягом двох або більше років. Кожна наукова проблема складається зряду тем. Тема - це наукове завдання, яке охоплює певну галузь наукового дослідження. Вона базується на численних наукових

питаннях. Під науковими питаннями розуміють дрібніші наукові завдання, які належать до конкретної галузі наукового дослідження. Дослідження з окремих тем можуть

бути індивідуальними або проводитись групою наукових працівників протягом одного або ряду років.

У кожній темі виділяються наукові питання, які вирішуються одним або кількома дослідниками. Вибір тієї чи іншої теми для індивідуального чи колективного дослідження здійснюється студентами самостійно за затвердженою тематикою кафедри на підставі таких

критеріїв: актуальність теми, новизна теми, перспективність, відповідність профілю навчання студентів, здійснення розробки студентами теми в умовах університету, ступінь відповідності теми, вибраної студентами, тематичній спрямованості наукової роботи кафедр.

Під актуальністю теми розуміють її народногосподарську цінність, тобто необхідність і невідкладність її вирішення для потреб розвитку народного господарства. Важливою вимогою до вибору теми дослідження є її

перспективність або стабільність: дослідник має усвідомлювати тенденції розвитку явищ і процесів, які він збирається досліджувати. Вимоги перспективності визначають параметри для вибору об'єкту обстеження, добору відповідних методів дослідження, а також характеристики умов, для яких буде здійснюватися впровадження результатів наукової роботи. Вибрана студентом тема мусить відповідати профілю навчання та арсеналу методів, які фахівець після закінчення вузу буде мати змогу кваліфіковано використовувати практичній діяльності. Але це не означає, що в процесі дослідження тема не може виходити за межі основної спеціальної дисципліни. Навпаки, при виборі теми студент може накреслити проведення досліджень питань і з суміжних дисциплін. Відповідність обраної теми за профілем навчання студента диктується найчастіше необхідністю використання основних результатів дослідження при написанні курсових і дипломних робіт, звіту про практику, при виступах на семінарах, конференціях тощо.

При виборі теми дослідження необхідно також урахувати можливості її розробки безпосередньо у навчальному закладі. Насамперед мається на увазі той час, який студент зможе виділити на розробку тієї чи іншої теми з урахуванням усього навчального процесу. Окрім цього, повинні бути враховані всі можливості розробки теми з точки зору витрат матеріальних і фінансових ресурсів. Досвід свідчить, що велику роль при виборі теми студентом відіграє ступінь її відповідності тематичній спрямованості науково-дослідної роботи відповідної кафедри. Наприклад, тема розробляється студентом під керівництвом викладача, наукового керівника, отже він зможе отримати кваліфіковану допомогу лише тоді, коли цей викладач протягом якогось часу виконував дослідження з цього напрямку.

 

Типи наукової інформації в залежності від способу подання.

Міжнародна науково-дослідна співпраця України.

 

Міжнародна наукова співпраця як правило здійснюється у рамках міждержавних і міжвідомчих угод про науково-технічну співпрацю. У цій роботі можуть брати участь наукові організації, громадські об'єднання науковців, окремі науковці і фахівці при фінансовій підтримці із коштів державного бюджету України, країн-партнерів, різних міжнародних грантів, коштів добродійних і громадських фондів.

Перетворення міжнародної наукової співпраці на реальний інструмент стабілізації і підйому вітчизняної економіки і нарощування науково-технічного потенціалу України в умовах формування ринкової економіки і демократизації суспільства вимагає цілеспрямованого і дієвого регулювання сфери міжнародних зв'язків.

Метою міжнародної наукової співпраці є підвищення ефективності використання наукових розробок, зростання конкурентоспроможності вітчизняної економіки, переведення її на інноваційний шлях розвитку.

У концепції міжнародної наукової співпраці виділяються наступні основні пріоритети:
- обмін науково-технічною інформацією і даними;
- спільні фундаментальні дослідження і прикладні розробки;
- підвищення ролі і питомої ваги інноваційної продукції.

Враховуючи ці пріоритети, важливе місце повинне зайняти підвищення ролі і зацікавленості ученого і винахідника при виборі напрямів і реалізації проектів у рамках міжнародної співпраці.

Міжнародна наукова співпраця здійснюється як за допомогою організованих науково-дослідних програм і структур, так і за допомогою неформальних контактів між ученими. За останні 20 років Україна взяла участь у ряді європейських проектів по міжнародній співпраці. Зміцнилася двостороння наукова співпраця на рівні організацій. Набули чинності угоди про співпрацю з США, Францією, Канадою, Німеччиною, Росією, Англією.

 

Зміст, завдання та форма викладення наукової дисципліни «Основи наукових досліджень».

Метою вивчення дисципліни є надання студентам необхідного обсягу знань у галузі наукових досліджень, підготовка їх до самостійного виконання наукової роботи, ознайомлення з формами звітів, методикою підготовки повідомлень, доповідей, наукових статей, курсових та дип-

ломних робіт. Зміст дисципліни ≪Основи наукових досліджень≫ базується на знаннях, отриманих студентами на попередньому курсі з основ економічної теорії, філософії, математики, інформатики, статистики. завданням цього курсу є висвітлення теоретичних основ, питань методики, технології та організації науково-дослідницької діяльності, тобто формування теоретичного

й практичного підґрунтя для ефективного, кваліфікованого проведення наукових досліджень студентами, магістрами, як у процесі навчання у вузі, так і на практиці. Головною умовою результативності наукової діяльності є її безперервність та наступність, адже з кожним курсом

студенти набувають за обраною темою наукового пошуку нові знання щодо попередніх. Починаючи з другого курсу, студенти за допомогою викладачів обирають напрям та тему наукового дослідження, накопичують інформацію, формують програму, пишуть реферати, курсові роботи, наукові статті, тези, доповіді, дипломну (магістерську) роботу. В результаті вивчення теоретичного курсу та ви-

конання дослідження за обраною тематикою студент повинен засвоїти методологію і методику досліджень, а також уміти відбирати та аналізувати необхідну інформацію, формулювати мету, завдання та гіпотезу, планувати та проводити експеримент, порівнювати його результати з теоретичними обґрунтуваннями проблеми; формулювати висновки наукового дослідження; складати звіти, доповіді та статті за результатами дослідження.

 

Етапи наукових досліджень.

Отже, процес наукового дослідження достатньо тривалий і складний.

Він починається з виникнення ідеї, а завершується доведенням правильності

гіпотези і суджень.

Головними етапами наукового дослідження (схема 5) є:

- виникнення ідеї, формулювання теми;

- формування мети та завдань дослідження;

- висунення гіпотези, теоретичні дослідження;

- проведення експерименту, узагальнення наукових фактів і результатів;

- аналіз та оформлення наукових досліджень;

- впровадження та визначення ефективності наукових досліджень;

 

24. Методи спостереження і порівняння у науково-дослідній роботі студентів.

Спостереження - метод збору наукової інформації, сутність якого полягає в безпосередній реєстрації фактів, явищ, процесів, які відбуваються в соціальній реальності.
Для спостереження характерними є систематичність, планомірність і цілеспрямованість. Найважливішою його перевагою порівняно з іншими соціологічними методами є синхронність із досліджуваним явищем, процесом. Це дає змогу безпосередньо вивчати поведінку людей за конкретних умов у реальному часовому просторі ("саме те", "саме тут", "саме зараз"). Дослідник особисто спостерігає явище, котре вивчає (трудовий колектив, мікрогрупу, певну особу, інше). Спостереження — метод наукового дослідження, що полягає в активному, систематичному, цілеспрямованому, планомірному і навмисному сприйнятті об'єкта, в ході якого отримується знання про зовнішні сторони, властивості і відносини досліджуваного об'єкта. Спостереження включає в себе в якості елементів: спостерігача (суб'єкта), об'єкт спостереження і засоби спостереження. В якості останніх у розвинених формах спостереження використовуються різні спеціально створені прилади, що виступають як продовження і посилення органів чуття людини, а також використовувані як знаряддя впливу на об'єкт (що перетворює спостереження на складову частину експериментальної діяльності).

Основні методологічні вимоги до спостереження наступні:

активність (не споглядання об'єкта, а пошук і фіксація дослідником потрібного ракурсу бачення його),

цілеспрямованість (увага повинна фіксуватися тільки на явищах, що цікавлять),

планомірність і навмисність (проходження за певним планом або сценарієм),

системність (ведення за певною системою для багаторазового сприйняття об'єкта в заданих режимах)

Порівняння - це процес зіставлення предметів або явищ

дійсності з метою установлення схожості чи відмінності між

ними, а також знаходження загального, притаманного, що

може бути властивим двом або кільком об'єктам досліджен-

ня. Метод порівняння буде плідним, якщо при його застосуванні виконуються такі вимоги:

- порівнюватись можуть тільки такі явища, між якими може існувати певна об'єктивна спільність;

- порівняння повинно здійснюватись за найважливішими, найсуттєвішими (у плані конкретного завдання) ознаками. Порівняння завжди є важливою передумовою узагальнення.

 

Територіальний розподіл основних форм підготовки наукових та науково-педагогічних працівників.