Правила роботи учнів у кабінеті інформаційно-комунікаційних технологій

1. Кабінет обладнано складними і дорогими технічними засобами, які вимагають акуратної роботи та бережного відношення, тому, заходячи до кабінету, слід одразу займати відведене місце, не виконувати ніяких дій з обладнанням без дозволу учителя.

2. На робочих місцях розташовано облад­нання, яке має складові, що працюють під ви­сокою напругою. Необережне поводження з апа­ратурою може призвести до травм. Тому суворо заборонено:

• вмикати і вимикати апаратуру без вказів­ки учителя;

• торкатися роз'ємів з'єднувальних кабелів та самих кабелів;

• торкатися екрана та тильної частини моні­тора;

• переміщувати увімкнеш складові обчислю­вальної системи (системних блок, монітор тощо);

• класти будь-які предмети на системний блок, монітор, клавіатуру;

• приносити та використовувати носії даних (дискети, компакт-диски, флешки) без дозволу вчителя.

3. Не дозволяється знаходитись у кабінеті і ви­конувати будь-які роботи (прибирання приміщен­ня також) без присутності відповідальної особи —завідувача кабінету, учителя, лаборанта.

4. Не дозволяється працювати з клавіатурою та маніпулятором «миша» брудними або воло­гими руками.

5. Запам'ятайте, де знаходиться вогнегас­ник, аптечка. При появі запаху горілого одразу ж сповістіть про це викладача.

6. До початку роботи і ввімкнення апаратури:

• переконайтесь у відсутності видимих по­шкоджень обладнання робочого місця;

• сядьте так, щоб лінія погляду проходила приблизно через центр екрана, відстань від очей до екрану повинна бути не менше 50 см, учні, які мають окуляри для постійного носіння по­винні працювати за комп'ютером у них, якщо лікарем не вказано іншого;

• розташуйте зошит, ручку, навчальні по­сібники на столі у відведених місцях, поправте розміщення клавіатури, маніпуляторів («мишки», джойстика) таким чином, щоб було зруч­но працювати;

• дії по вмиканню апаратури виконуйте тільки за командою викладача і тільки у послідовності, передбаченій відповідними інструкціями.

7. Робота на комп'ютері вимагає постійної зосередженості, чітких дій, самоконтролю, на­пруження зору, тому не можна розпочинати роботу, при недостатньому освітленні та пога­ному самопочутті.

8. Протягом роботи за комп'ютером суворо дотримуйтесь викладених вище правил, слідкуйте за вказівками вчителя. Якщо під час роботи виникає:

• аварійна зупинка, яка супроводжується ви­веденням на екран повідомлення про несправність, слід це повідомлення запам'ятати (або записати) і повідомити викладача (лаборанта);

• якщо робота апаратури починає супрово­джуватись незвичними звуками, світінням ава­рійних індикаторів тощо, слід припинити ро­боту і повідомити викладача.

9. При роботі учнів за комп'ютеризованими робочими місцями вони не повинні вставати, коли до класу заходить будь-який відвідувач.

10. Завершення роботи з апаратурою:

• вимикати апаратуру дозволяється тільки у послідовності, передбаченій відповідними інструкціями і за вказівкою викладача;

• після вивантаження операційної системи і зупинки роботи комп'ютера, слід вимкнути живлення системного блоку, або переконатись у його автоматичному вимкненні, вимкнути інші складові апаратного забезпечення.

11. У кабінеті категорично заборонено прий­мати їжу, користуватись різноманітними розпилювачами. Забороняється корис­туватись мобільними телефонами.

12. Суворе дотримання цих правил дозволить уникнути шкоди здоров'ю, зберегти обладнання.

Урок № 2

Тема: Інформатика і інформація

Інформатика – це наука про інформацію та інформаційні процеси в природі та суспільстві, методи та засоби одержання, зберігання, обробки, передачі., опрацювання, використання, захисту інформації та управління інформаційними процесами.

Термін «інформація» походить від латинського слова іпformatio, яке означає роз'яснення, виклад.

Під інформацією розуміють відомості про об'єкти навколиш­нього світу, які сприймаються людиною, твариною, рослинним сві­том або спеціальними пристроями і підвищують їх рівень поінфор­мованості.

Інформація передається за допомогою повідомлень. Повідомлення бувають усними, письмовими, у вигляді малюнків, жестами, спеціальними знаками чи організованими якимось ін­шим чином. Прикладами повідомлень є: покази вимірювального пристрою, дорожні знаки, текст телеграми, усна розповідь, від­повідь учнятощо.

За допомогою повідомлень відбувається обмін інформацією між людьми, між людьми і машинами, між машинами; обмін сигналами у рослинному і тваринному світі, від клітини до клітини, від ор­ганізму до організму тощо.

Види інформації поділяються:

1. За способами сприйняття: (візуальна, аудіальна, нюхова, смакова)

2. За формами подання: (текстова, числова, графічна, комбінована)

1. За суспільним значенням: (наукова, виробнича, управлінська, технічна, повсякденна, суспільно-політична, естетична)

Властивості інформації

Корисність. Корисність інформації оцінюється за тими зада­чами, які можна розв'язати з її використанням. Відомості, ко­рисні для однієї людини, виявляються марними для іншої, якщо вона не може їх використовувати.

Актуальність. Інформація актуальна(своєчасна), якщо вона важлива в даний момент часу. Якщо ви маєте їхати потягом, то для вас важливою є інформація про те, коли цей потяг вирушає. Однак ця інформація втрачає свою актуальність після того, як потяг рушив.

Вірогідність (правдивість). Інформація вважається вірогідною, якщо вона не суперечить реальній дійсності, правильно її пояснює і підтвер­джується нею. Якщо ви довідалися про повінь з інформаційної телепрограми, то ця інформація, цілком ймовірно, є достовір­ною. Водночас чутки про пришестя інопланетян, що очікується наступного тижня, недостовірні.

Об'єктивність. Інформація може бути об'єктивною або суб'єктивною (залежати чи не залежати від чийогось судження). Наприклад, повідомлення «вода в морі холодна» є суб'єктивним, водночас повідомлення «температура води +17 градусів Цельсія» дає об'єктивну інформацію.

Повнота. Інформація повна, якщо її достатньо для правиль­них висновків і прийняття правильних рішень. Якщо людині на основі якої-небудь інформації доводиться щось вирішувати, то вона спочатку оцінює, чи досить цієї інформації для-ухвалення правильного рішення.

Зрозумілість. Інформація зрозуміла, якщо при її сприйманні немає потреби у додаткових повідомленнях (не виникає запи­тань). Якщо людині розповідають щось, до сприймання чого вона ще не підготовлена, наприклад звертаються англійською раніше, ніж людина вивчила цю мову, то вона з почутої інформа­ції винесе зовсім іншу інформацію, ніж це було б тоді, коли лю­дина вивчила англійську мову.

Поняття шуму.

Якщо повідомлення не несе корисної інформації, то воно несе шум. Інформація може перетворюватися на шум, і навпаки, шум може перетворюватись на інформацію.

Наприклад, якщо кілька разів повідомляється про одну і ту ж таємницю, то перше повідомлення несе інформацію, а наступні такі ж повідомлення для тієї самої людини — шум. Навпаки, якщо якомусь повідомленню спочатку не надавали значення і вважали, що воно не несе корисної інформації, а пізніше в цьому ж повідомленні виявили корисну інформацію, то в такий спосіб шум пере­творюється на інформацію

 

Дайте відповіді на запитання:

ü Що таке інформатика?

ü Що розуміється під терміном «інформація», «повідомлення»?

ü Які властивості повинна мати інформація?.

ü Які є види інформації?

ü Що таке шум?

Урок № 3

Тема: Носії інформації

Середовище, в якому зафіксовано повідомлення, називають носі­єм повідомлення.

У «докомп'ютерні» часи інформацію зберігали на папері, фотокартках, кіноплівці, магнітній стрічці тощо.

З появою перших комп'ютерів знайшли широке використання перфокарти і перфострічки, магнітні диски, компакт-диски.

Перфокарта - це аркуш тонкого картону стандартних розмі­рів. В певних позиціях перфокарти пробивають дірочки. Наявність дірочки в певній позиції вважають за одиницю, а її відсутність - нуль.

Перфострічка - це стрічка цупкого паперу стандартної ширини, на яку заноситься інформація пробиванням дірочок у відповідних позиціях на 5-й або 8-й доріжках.

Звичайно, за дірочками, нанесеними на перфокарти або перфо­стрічки, стоїть цілком певна інформація.

Магнітні стрічки і магнітні диски для зберігання інформації почали використовувати з розвитком обчислювальної техніки. Для запису 1 (одиниці) намагнічувалась невелика область. Розмагнічена (або намагнічена протилежно) область означала 0 (нуль).

Гнучкі магнітні диски, або ГМД (FDD), дають змогу переносити інформацію з одного комп'ютера на ін­ший, а також зберігати інформацію, що не використовується на комп'ютері постійно. Випускаються дискети, як правило, з дис­ком 3,5 дюйма та мають ємність 1,44 Мбайта.

Жорсткі магнітні диски, або вінчестери (HDD), є основним типом носіїв для тривалого зберігання інфор­мації. Накопичувач включає власне магнітний диск, систему по­зиціонування і комплект магнітних головок - усе це розміщено в герметично закритому корпусі.

Магнітні картки містять закодовану інформацію в кредит-
них, телефонних та реєстраційних картках, а також перепустках і
«ключах» для кодових замків.

Компакт-диски (оптичні диски або CD) - це диск із спеціа­льної пластмаси із дзеркальним покриттям з того боку, з якого записується і зчитується інформація. Інформація на диск записується так: диск обертається, і на його поверхні лазером в певних місцях наносяться «пошкодження» поверхні таким чином, щоб від них не відбивався промінь лазера при зчитуванні. Таким чином записується 1, «непошкоджені» місця означають 0.

Існують СD-R, DVD-R — оптичні диски, на які можна здійснювати одноразовий запис, а також СD-RW, DVD-RW — оптичні диски, на які можна здійснювати багатора­зовий запис.