Розташування елементів книги за сторінками

Для переважної кількості книжок, що підпадатимуть під проект «Літературна мозаїка», підійде така структура: обкладинка, фрон­тиспис, титул, вихідні дані та анотація, основний текст, перелік персонажів, зміст, випускні дані.

· Обкладинка займатиме першу сторінку.

· Після обкладинки буде залишено чистий розворот (сторінки 2 та 3).

· Фронтиспис і лицьова сторінка титульного аркуша складати­муть один розворот і розташовуватимуться на сторінках 4 і 5.

· На обороті титульного аркуша будуть розміщуватися вихідні дані та анотація (сторінка 6).

· Шмуцтитул першої частини книги буде розташовано на сто­рінках 7 та 8 (сторінка 8 залишається чистою).

· На сторінці 9 починатиметься основний текст.

· Кожний розділ твору починатиметься з нової сторінки.

· Шмуцтитул другої частини книжки розміщуватиметься на непарній сторінці.

· Перелік персонажів та зміст також починатимуться з непар­ної сторінки.

· Випускні дані буде розміщено на обороті останньої сторінки.

Структурування документа

Тепер у відповідності до обраної структури книги створимо в до­кументі потрібні для її елементів додаткові сторінки та розділи.

1. Відкрийте файл roksolan.docx, збережений у папці проекту.

2. Встановіть курсор на початку документа, перед словом «Павло».

3. Натискаючи клавіші Ctrl + Enter, додайте на початку документа чотири сторінки. В результаті курсор разом із текстом опи­ниться на сторінці 5 документа.

4. Перейдіть на першу сторінку і наберіть слово «Обкладинка». Згодом воно має бути замінено зображенням обкладинки.

5. Перейдіть на сторінку 4 і наберіть слово «Фронтиспис» (тут бу­де розміщено портрет автора).

6. Встановіть курсор після слів «Павло Загребельний. Роксола­на» та натисніть клавіші Ctrl+Enter, в результаті чого титул та вихідні дані будуть відокремлені.

Тепер на сторінці 6 документа міститься службова інформа­ція, частина якої відноситься до вихідних даних, а саме вка­зівка, звідки було взято цей текст. Інший текст та елементи оформлення, присутні в текстовому файлі, слід видалити.

7. Видаліть зайву службову інформацію.

8. Встановіть курсор перед словами «Книга перша», перейдіть на вкладку Розмітка сторінки та в області Параметри сторінки виберіть у меню Розриви пункт Наступна сторінка. В результаті буде створено розділ для шмуцтитулу, що починатиметься з нової сторінки.

9. Встановіть курсор перед словом «МОРЕ» і натисніть клавіші Ctrl + Enter двічі, щоб відокремити шмуцтитул від першої глави, перейдіть на вкладку Розмітка сторінки та в області Параме­три сторінки виберіть у меню Розриви пункт Наступна сторінка.

Буде створено ще один розділ для шмуцтитулу, який також починатиметься з нової сторінки.

10. Знайдіть слова «Книга друга», встановіть перед ними кур­сор, перейдіть на вкладку Розмітка сторінки та в області Параметри сторінки виберіть у меню Розриви пункт Наступна сторінка, щоб створити розділ для другого шмуцтитулу.

11. Встановіть курсор перед словом «КРОВ», натисніть клавіші Ctrl + Enter, і другий шмуцтитул буде відокремлено від тек­сту, що йде за ним. Перейдіть на вкладку Розмітка сторінки та в області Параметри сторінки виберіть у меню Розриви пункт Наступна сторінка, щоб відокремити шмуцтитул від глави.

12. Поверніться на початок першої глави.

13. Перейдіть на сторінку, де починається наступна глава, встановіть курсор перед її назвою, перейдіть на вкладку Розмітка сторінки та в групі Параметри сторінки виберіть у меню Розриви пункт Наступна сторінка. Цього разу буде ство­рено новий розділ для другої глави.

14. Створіть окремі розділи для розміщення всіх інших глав книги, повторивши дії, що виконувалися у пункті 13.

15. Перейдіть у кінець документа (це можна зробити, зокрема, за допомогою клавіш Ctrl + End).

16. Вставляючи символи розриву розділів, відокремте окремі сторінки для розміщення переліку персонажів, змісту та випускних даних (всього три сторінки).

17. На кожній з відокремлених сторінок наберіть відповідні заголовки, щоб вказати їхнє призначення.

Створення стилів для оформлення книги

Стиль у термінології Microsoft Word — це набір параметрів тек­сту, таких як параметри шрифту, абзацу, розташування, які мож­на застосувати до обраного тексту одночасно. Виходячи із цього, для кожного із стилів, що будуть використовуватися в документі, необхідно вибрати відповідний шрифт, спосіб розташування на сторінці тощо. Наведемо деякі рекомендації щодо вибору цих параметрів.

Особливості шрифтового оформлення

Друкарський шрифт — основний засіб оформлення будь-якого видання. Саме від нього у значній мірі залежить, наскільки легко читати ту чи іншу книгу і наскільки вдало її оформлено з худож­ньої точки зору.

Основні вимоги до шрифту

Найважливіші характеристики шрифту як елемента оформлення книги — його легкість для читання, художні переваги, техноло­гічність, економічність.

Легкість читання шрифту залежить від низки факторів. На неї впливають і особливості набору та відбитку (довжина рядка, ши­рина міжрядкового інтервалу, чіткість відбитку, колір фарби і па­перу), і умови читання (зокрема, ступінь освітленості). За однако­вих умов читання, однакового характеру набору і якості відбитків легкість читання шрифту залежить від його розміру і малюнка.

Технологічність шрифту, тобто здатність якомога більшу кіль­кість разів забезпечити максимально точні відбитки, у великій мірі залежить від його малюнка. Експериментальним шляхом встановлено, що під час друкування найточніше відтворюються шрифти з помірною контрастністю (або взагалі позбавлені конт­растності), з короткими засічками, з достатньо широкими міжлі- терними інтервалами. Контрастні шрифти, шрифти з довгими засічками, що майже зливаються, і вузькими міжлітерними ін­тервалами спотворюються сильніше.

Економічність, або убористість, друкарського шрифту визна­чається тим, яка кількість набраних у разі його використання друкарських знаків уміщується на одиниці площі. Застосування економічних шрифтів не лише істотно зменшує витрати паперу, а й сприяє зменшенню обсягу видання, а отже, і його вартості. Та все ж економічність шрифту потрібна і корисна властивість тільки за умови, що вона досягається не за рахунок зниження легкості для читання.

Вибір розміру шрифту

Розмір шрифту, кегль, визначається в пунктах (пт). У більшості комп’ю-терних видавничих систем 1 пт дорівнює 1/72 дюйма.

У книгах, розрахованих на дорослого читача, широко застосовуєть­ся шрифт 10 пт. Він досить добре читається на відстані 30-35 см. Але багато видань для кваліфікованого читача при довжині ряд­ка до 5,5 квадрата (квадрат дорівнює 18 пт) доцільно набирати шрифтом 9 пт із збільшеним на 1 пункт міжрядковим інтервалом (такий шрифт позначається як 9/10 пт).

Шрифти розміром понад 10 пт застосовуються як текстові голов­ним чином у виданнях для дітей. Так, шрифтом 12 пт набирають­ся підручники для початкової школи і книги для дітей молодшо­го шкільного віку. Іноді шрифт 12 пт застосовують у виданнях з мистецтва великого формату з дуже довгим рядком (8 квадратів і більше). За такої довжини рядка шрифт розміром 10 пт погано читається і до того ж у разі великого формату і довгого рядка він здається непропорційно малим.

Оформлення основного тексту

Розглянемо правила, яких слід дотримуватися, щоб забезпечити легке читання та сприйняття тексту.

Пробіли між словами в межах кожного рядка мають бути однако­вими. Неприпустимі ані дуже вузькі пробіли, за яких слова зли­ваються, ані занадто широкі, коли текст здається розірваним, — в обох випадках читати важко. Оптимальним вважається пробіл, ширина якого дорівнює половині кегля шрифту, проте допуска­ється рівномірне зменшення пробілів до 1/4 або збільшення до 3/4 використовуваного кегля. При цьому не повинно бути значної різниці у величині пробілів у суміжних рядках. Зазвичай ширина пробілу дорівнює 1/3 кегля шрифту.

Абзацні відступи, що зазвичай сигналізують про початок нової думки, мають бути добре помітними. Оптимальний розмір аб- зацного відступу змінюється залежно від довжини рядка. Коли рядок короткий, добре помітним, а отже, достатнім є відступ, що дорівнює кеглю шрифту; у разі використання рядка середньої довжини відступ збільшують у півтора рази, а у разі дуже довгого рядка — у два рази.

Кінцевий рядок абзацу має бути не менш ніж у півтора рази дов­шим за абзацний відступ. Коротші рядки погано сприймаються оком, вони начебто втрачаються.

Абсолютно неприпустимі коридори, тобто пробіли в кількох роз­ташованих один над одним рядках (по вертикалі або діагоналі). Коридори, візуально розтинаючи текст на частини, порушують ритм читання.

Міжрядкові інтервали мають бути однаковими. Випадкове збіль­шення або зменшення міжрядкового інтервалу не тільки порушує ритм читання, а і може сприйматися як спеціальний прийом. Усі рядки на сторінці (за винятком початкових і кінцевих рядків абзацу) мають бути відформатовані за шириною. Якщо рядки за­кінчуються на одній вертикалі, очам легше знаходити наступний рядок, що, звісно, полегшує читання. Разом із тим саме необхід­ність доводити ширину рядків до точно заданого значення (форма­ту) призводить до порушення рівномірності пробілів між словами, збільшує кількість переносів. Існує думка, що варто переходити до вирівнювання рядків за лівим краєм, з тим щоб забезпечити однакові пробіли між словами і позбавитися переносів. Проте текст при цьому читається гірше, і тому у книгах таке форма­тування застосовується рідко, переважно для невеликих блоків тексту з метою їх виділення.

Рубрикація

Рубрикація — це система взаємопов’язаних і супідрядних заго­ловків видання, що виражають взаємозв’язок та супідрядність «очолюваних» ними рубрик (підрозділів твору, видання). Розді­ляючи видання на окремі частини, розділи, параграфи, заголовки допомагають читачеві отримати уявлення про будову тексту. Заголовок та підрозділи однієї значимості утворюють один рівень рубрикації, заголовки різної значимості — різні рівні (від вищо­го через проміжні рівні до нижчого). Логічна та чітка система заголовків допомагає зрозуміти структуру літературного твору, полегшує роботу над ним.

Для створення рубрикації застосовують різні способи розташуван­ня заголовків у тексті (рис. 2.16):

· в один рядок із подальшим текстом;

· окремим рядком між останнім абзацом попереднього розділу і першим абзацом поточного;

· над текстом початкової полоси (шпальти), починаючи з окре­мої сторінки, з помітним відступом від верхнього краю повно- форматної полоси;

· у верхній частині початкової полоси, починаючи з окремої сторінки, з великим відступом між заголовком і наступним текстом.

Окрім цього застосовують різне художньо-поліграфічне оформлен­ня за допомогою шрифтових і нешрифтових засобів та прийомів (зміна гарнітури, написання і кегль шрифту, лінії, колір).