Порядок складання декларації безпеки опн

Декларування безпеки ОПН поширюється на всіх суб’єктів господарської діяльності, у власності або користуванні яких є ОПН, а також на всіх суб’єктів господарської діяльності, які мають намір розпочати будівництво ОПН. Суб’єкт господарської діяльності, у власності або користуванні якого є хоча б один ОПН, організовує розроблення і складання декларації безпеки ОПН відповідно до вимог. Декларація безпеки складається на основі дослідження суб’єктом господарської діяльності ступеня небезпеки та оцінки рівня ризику виникнення аварій, що пов’язані з експлуатацією цих об’єктів. Для ОПН, що експлуатуються, декларація безпеки складається як самостійний документ, а для ОПН, що будуються (реконструюються, ліквідуються), – як складова частина відповідної проектної документації. За наявності на одному виробничому майданчику декількох ОПН складається одна декларація безпеки. Декларація безпеки повинна включати:

– результати всебічного дослідження ступеня небезпеки та оцінки рівня ризику;

– оцінку готовності до експлуатації ОПН відповідно до вимог безпеки промислових об’єктів;

– перелік прийнятих з метою зниження рівня ризику рішень і здійснених з метою запобігання аваріям заходів;

– відомості про заходи щодо локалізації і ліквідації можливих наслідків аварій.

 

 

4.2. Розробка планів локалізації та ліквідації аварійних ситуацій і аварій

4.2.1. Вимоги до плану локалізації і ліквідації аварійних ситуацій і аварій

Метою плану локалізації і ліквідації аварійних ситуацій і аварій (ПЛАС) є планування дій (взаємодії) персоналу підприємства, спецпідрозділів, населення, центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо локалізації і ліквідації аварій та пом'якшення їх наслідків.

Перелік виробництв (цехів, відділень, виробничих дільниць) і окремих об'єктів, для яких розроблюється ПЛАС, визначається і затверджується власником (керівником) підприємства за узгодженням із територіальними управліннями Держнаглядохоронпраці, Держпожнагляду та з територіальними органами Міністерства з питань НС (далі – МНС).

Аварії в залежності від їх масштабу можуть бути трьох рівнів: А, Б і В. На рівні «А» аварія характеризується розвитком в межах одного виробництва (цеху, відділення, виробничої дільниці), яке є структурним підрозділом підприємства. На рівні «Б» аварія характеризується переходом за межі структурного підрозділу і розвитком її в межах підприємства. На рівні «В» аварія характеризується розвитком і переходом за межі території підприємства, можливістю впливу уражальних чинників аварії на населення розташованих поблизу населених районів та інші підприємства (об'єкти), а також на довкілля.

ПЛАС повинний охоплювати всі рівні розвитку аварії, які встановлені в процесі аналізу небезпек. Дозволяється не включати в оперативну частину ПЛАС дії персоналу під час аварійних ситуацій, які регламентуються проектно-технологічною документацією (технологічний регламент, інструкція з експлуатації, інші). У такому випадку в ПЛАС повинні бути посилання на документи, в яких ці дії регламентовані. ПЛАС розробляється з урахуванням усіх станів підприємства (об'єкта): пуск, робота, зупинка і ремонт. Він повинен бути узгоджений з територіальними управліннями Держнаглядохоронпраці та Держпожнагляду, з територіальними органами МНС, територіальними установами державної санепідслужби та, при потребі, з органами місцевого самоврядування. Відмова в узгодженні має бути мотивованою і надаватись у письмовому вигляді. Затверджується ПЛАС власником (керівником) підприємства.

Оперативна частина ПЛАС для аварій рівня «В» затверджується органами місцевого самоврядування.

Обов'язки щодо розробки та впровадження ПЛАС і відповідальність за його якість покладаються на власника (керівника) підприємства (об'єкта). Розробка ПЛАС може виконуватися власником самостійно або із залученням спеціалізованих організацій, за умови, що вони мають дозвіл на виконання такої роботи, отриманий в установленому порядку. Територіальні управління Держнаглядохоронпраці та територіальні органи МНС контролюють розробку і впровадження ПЛАС на підприємстві (об'єкті). ПЛАС ґрунтується:

– на прогнозуванні сценаріїв виникнення аварій;

– на постадійному аналізі сценаріїв розвитку аварій і масштабів їх наслідків;

– на оцінці достатності існуючих заходів, які перешкоджають виникненню і розвитку аварії, а також технічних засобів локалізації аварій;

– на аналізі дій виробничого персоналу та спеціальних підрозділів щодо локалізації аварійних ситуацій (аварій) на відповідних стадіях їх розвитку.

При розробці ПЛАС слід враховувати реальні можливості і ресурси підприємства, накопичений персоналом підприємства і спецпідрозділів досвід дій під час аварійних ситуацій та аварій, для забезпечення уяви щодо потрібних додаткових навичок та ресурсів. Посадові особи, на яких «Положенням…» та іншими діючими нормативно-правовими актами покладаються обов'язки щодо розробки та впровадження ПЛАС, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України. ПЛАС повинен містити:

– титульний лист (додаток 1);

– аналітичну частину, в якій міститься аналіз небезпек, можливих аварій та їхніх наслідків;

– оперативну частину, яка регламентує порядок взаємодії та дій персоналу, спецпідрозділів і населення (при потребі) в умовах аварії. Зміст оперативної частини змінюється залежно від рівня аварії, на який вона поширюється;

– додатки.

Для забезпечення ефективної боротьби з аварією на всіх рівнях її розвитку наказом власника (керівника) ОЕ створюється штаб, функціями якого є:

– о збір і реєстрація інформації про хід розвитку аварії та вжиті заходи щодо боротьби з нею;

– о поточна оцінка інформації і прийняття рішень щодо оперативних дій в зоні аварії та поза її межами;

– о координація дій персоналу підприємства і всіх залучених підрозділів і служб, які беруть участь у ліквідації аварії.

– о Загальне керівництво роботою штабу здійснює відповідальний керівник робіт щодо локалізації та ліквідації аварій (далі – ВК).

У ПЛАС повинно бути визначене місце розташування штабу, в т.ч. резервне, а також посадові особи, які виконують функції ВК.

До ПЛАС мають бути додані копії наказу по підприємству (об'єкту) про призначення посадової особи (осіб), які виконують функції ВК при аваріях на рівнях «А» і «Б», та рішення органів місцевого самоврядування про призначення посадової особи (осіб), які виконують функції ВК при аваріях на рівні «В». Він має бути пронумерований, зброшурований, затверджений і узгоджений відповідними організаціями, а також скріплений печатками підприємств і організацій, які узгодили його. У повному обсязі ПЛАС повинен знаходитись у керівника та диспетчера підприємства (об'єкта), в територіальному управлінні Держнаглядохоронпраці, а також у територіальному органі МНС. Витяги з ПЛАС у обсязі, який є достатнім для якісного виконання відповідних дій, мають знаходитись у керівників (начальників) виробництв (цехів, відділень, виробничих дільниць), на пункті зв'язку районної (об'єктової) пожежної частини, начальника (інструктора) воєнізованої газорятувальної служби, а також на робочих місцях.

Терміни приведення у відповідність із цим «Положенням…» тих виробництв, які проектуються, реконструюються, розпочали будівництво і діють, визначаються власником (керівником) підприємства за узгодженням з територіальним управлінням Держнаглядохоронпраці та територіальним органом МНС. ПЛАС належить переглядати через кожні 5 років. Позачерговий перегляд ПЛАС здійснюється за розпорядженням (приписом) органів Держнаглядохоронпраці, а також при змінах у технології, апаратурному оформленні, метрологічному забезпеченні технологічних процесів, змінах в організації виробництва, за наявності даних про аварії на аналогічних підприємствах (об'єктах). У таких випадках, у залежності від конкретних обставин, ПЛАС переглядається повністю або до нього вносяться зміни і доповнення. В останньому випадку узгодженню і затвердженню підлягають тільки ці зміни і доповнення. Терміни позачергового перегляду узгоджуються з територіальним управлінням Держнаглядохоронпраці.

ПЛАС має переглядатися і корегуватися з урахуванням змін житлового будівництва та його розвитку в даному районі, вдосконалення дій при аваріях і досвіду, накопиченого під час тренувань та перевірок. Після аварії слід переглядати, а при потребі вносити зміни в ПЛАС на основі одержаного досвіду. З метою наступної оцінки і корегування ПЛАС, накопичення та вивчення досвіду, потрібно проводити аналіз дій і рішень, які були прийняті під час аварії.

4.2.2. Аналіз небезпеки підприємства (об'єкта)

Аналіз небезпеки підприємства (об'єкта) здійснюється на основі докладного розгляду його стану згідно з вимогами цього «Положення…», міжгалузевої і галузевої нормативної документації, рекомендацій довідкової і науково-технічної літератури, а також з урахуванням аварій і аварійних ситуацій, що відбувалися на ньому та аналогічних підприємствах (об'єктах). Під час аналізу небезпеки підприємства (об'єкта) потрібно визначити всі можливі аварійні ситуації і аварії, в тому числі й малоймовірні, з катастрофічними наслідками, які можуть виникати на підприємстві, розглянути сценарії їхнього розвитку і оцінити наслідки. Виявлення можливостей і умов виникнення аварій має виконуватись на основі аналізу особливостей роботи як окремого обладнання (апаратів, машин тощо), так і їх групи (технологічних блоків), а також з урахуванням небезпечних властивостей речовин і матеріалів, що використовуються у виробництві. Виявлення можливих аварій слід проводити в такій послідовності.

Визначити наявність на підприємстві НР, небезпечних режимів роботи обладнання і об'єктів. Небезпечні режими характеризуються такими технологічними параметрами, як тиск, вакуум, температура, напруга, склад технологічного середовища тощо.

Виявити потенційні види небезпеки для кожної одиниці обладнання (апарата, машини) і процесу, що проходить у ньому. До видів небезпеки, що розглядаються, належать: пожежа, вибух (усередині обладнання, будівлях або навколишньому середовищі), розрив або зруйнування обладнання, викид шкідливих речовин, сполучення перелічених видів небезпеки.

Для виявлених ПНО потрібно прогнозувати сценарії виникнення і розвитку можливих аварій, що призводять до реалізації потенційних небезпек. Сценарій має починатися з події (стадії), що утворює безпосередню загрозу виходу технологічного процесу з-під контролю та виникнення аварії. При цьому слід враховувати параметри стану речовин (температура, тиск, агрегатний стан тощо) і стан обладнання, які відповідають як нормальному технологічному режиму, так і режимам, які можливі при настанні та розвитку аварії. На кожній стадії розвитку аварії потрібно:

– оцінити кількість НР, яка може взяти участь в аварії, що прогнозується;

– встановити уражальні чинники, які притаманні виду небезпеки, який реалізується під час аварії;

– оцінити наслідки впливу уражальних чинників аварії на сусідні об'єкти та людей з урахуванням властивостей цих об'єктів і їхнє взаєморозташування: визначаються масштаби зон руйнування, ураження людей і зараження місцевості;

– визначити безпечні зони та місця можливих сховищ, шляхи евакуації, що не потрапляють під вплив уражальних чинників аварії.

За результатами аналізу виникнення і розвитку аварій та оцінки їх наслідків потрібно встановити можливість переходу аварії на рівні «Б» і «В».

4.2.3. Умови складання оперативної частини ПЛАС для аварій на рівнях «А» і «Б».

Оперативна частина ПЛАС розроблюється для керівництва діями персоналу підприємства, добровільних і спеціалізованих підрозділів з метою запобігання аварійним ситуаціям і аваріям на відповідних стадіях їхнього розвитку або локалізації їх з метою зведення до мінімуму наслідків аварії для людей, матеріальних цінностей і довкілля, запобігання її розповсюдженню на інші виробництва (цехи, відділення, виробничі дільниці) підприємства та за його межі, рятування і виведення людей із зони ураження і потенційно небезпечних зон. При розробці оперативної частини потрібно:

– забезпечити узгодженість дій персоналу підприємства та спецпідрозділів;

– запровадити перелік посадових осіб, відповідальних за виконання конкретних дій;

– запровадити порядок здійснення зв'язку зі спецпідрозділами, органами державного нагляду та органами місцевого самоврядування;

– викласти дії персоналу підприємства та спецпідрозділів щодо локалізації і ліквідації аварій на відповідних стадіях їхнього розвитку. В тих випадках, коли у спецпідрозділах є свої плани дій, може бути замість опису дано посилання на ці плани;

– надати розпізнавальні ознаки рівней аварії та їхні значення, за якими керівництво роботами щодо локалізації і ліквідації аварії переходить на рівні «Б» і «В».

Оперативна частина ПЛАС для аварій на рівні «А» повинна містити:

– блок-схему виробництва (цеху, відділення, виробничої дільниці);

– план виробництва (цеху, відділення, виробничої дільниці);

– блок-карти об'єктів (цехів, відділення, виробничих дільниць), які входять до складу виробництва;

– опис дій персоналу;

– список і схему оповіщення посадових осіб, які мають бути терміново сповіщені про аварійну ситуацію (аварію);

– список робітників, що залучаються до локалізації аварії, осіб, які дублюють їхні дії за відсутності перших з будь-яких причин, із зазначенням місць їх постійної роботи, проживання та телефонів;

– перелік інструментів, матеріалів, засобів індивідуального захисту, які мають бути використані при локалізації аварії, із зазначенням місць їх зберігання (аварійних шаф);

– обов'язки відповідального керівника робіт, виконавців і інших посадових осіб щодо локалізації аварії;

– інструкцію щодо аварійної зупинки виробництва (цеху, відділення, виробничої дільниці).

У блок-схемі виробництва (цеху, відділення, виробничої дільниці) визначаються його складові частини без їхньої деталізації. Крім того, визначаються прямі та зворотні міжцехові потоки, їх характеристики та параметри, відповідна, в т.ч. і гранична для виробництва (цеху, відділення, виробничої дільниці) відсічна арматура, які мають безпосереднє значення для локалізації (ліквідації) аварії. Кожний елемент блок-схеми повинен мати буквене або цифрове позначення, яке відповідає номеру позиції або умовному позначенню, нанесене на місці та/або визначене технологічним регламентом.

На плані виробництва (цеху, відділення, виробничої дільниці) має бути вказано місце розташування:

– основного технологічного обладнання і комунікацій;

– відсічної запірної арматури, яка має безпосереднє відношення до локалізації (ліквідації) аварії;

– засобів протиаварійного захисту, зв'язку і оповіщення;

– евакуаційних виходів і маршрутів евакуації;

– шляхів під'їзду, ділянок для встановлення і маневрування спецтехніки;

– сховищ і місць укриття.

На плані можуть бути додатково нанесені місця найбільш імовірного виникнення аварійних ситуацій, розміри і межі потенційно небезпечних зон та інші характеристики потенційно можливих аварій. Додатково можуть зазначатися кількісні показники, які характеризують потенційну небезпеку блоків, показники тяжкості наслідків можливих аварій, основні дестабілізувальні фактори і критичні значення параметрів процесу.

Блок-карту належить складати для кожного об'єкта, який входить до складу виробництва (цеху, відділення, виробничої дільниці), що розглядається. Блок-карта повинна містити:

– принципову технологічну схему об'єкта;

– план розташування устаткування об'єкта;

–стислу характеристику небезпеки технологічних блоків, що входять до складу об'єкта.

Кожний елемент блок-карти повинен мати буквене або цифрове позначення, що відповідає номеру позиції або умовному позначенню, що нанесене на місці та/або визначене технологічним регламентом.

На принциповій технологічній схемі та на плані розташування устаткування повинні бути визначені межі технологічних блоків. Ними можуть бути, як правило, автоматичні відсікачі, запірна арматура з дистанційним керуванням, ручна запірна арматура (за умови можливості практичного користування в аварійній ситуації), яка встановлена на трубопроводах або устаткуванні як за прямим, так і за зворотнім потоком матеріального середовища. У разі обігу в технологічній системі пилостворювальних дисперсних продуктів межами блоку можуть бути шнекові живильники, секторні затвори та інші пристрої, які забезпечують щільність (герметичність) системи при підвищеному тиску в умовах внутрішнього вибуху. На принциповій технологічній схемі потрібно відобразити технологічні параметри та основні технічні характеристики устаткування, прямі та зворотні технологічні потоки (із зазначенням їх умовного перетину, продуктивності та параметрів), регулювальну та запірну арматуру (умовне позначення, тип виконання, швидкість дії), прилади, засоби й системи контролю і регулювання, системи протиаварійного захисту (із зазначенням їх основних характеристик), які мають безпосереднє відношення до локалізації (ліквідації) аварії. Забороняється перевантажувати схему елементами, що не мають прямого відношення до ліквідації аварійної ситуації (аварії).

На плані розташування обладнання зазначуються місця розміщення устаткування об'єкта із зазначенням технологічних потоків, відсічної запірної арматури, систем протиаварійного призначення, пультів (пристроїв) управління, автоматичних сповіщувачів і засобів зв'язку, які мають безпосереднє відношення до локалізації (ліквідації) аварії. У разі потреби план складається для кожної відмітки.

У стислій характеристиці небезпеки технологічного блоку має бути зазначено:

– основні небезпеки блоку і їх характеристики (наприклад, кількість шкідливих речовин, енергетичний потенціал вибухонебезпеки та ін.);

– можливі аварії і зони ураження;

– інші потрібні відомості.

Розділ «Опис дій персоналу» належить оформляти у вигляді таблиці, яка містить три графи:

– графа 1 «Найменування і код аварії (стадії)». У цій графі зазначаються найменування стадії розвитку аварії за прийнятими сценаріями із зазначенням коду й місця;

графа 2 «Розпізнавальні ознаки». У цій графі зазначаються розпізнавальні ознаки із зазначенням засобів контролю, їх позицій і показань, а також зовнішніх ефектів і інших критеріїв, за якими може бути ідентифікована та чи інша стадія розвитку аварії;

графа 3 «Перелік виконавців, порядок їх дій».

Порядок дій виконавців має передбачати:

– виявлення й оцінку аварії або загрози її виникнення за розпізнавальними ознаками;

– оповіщення персоналу виробництва (цеху, відділення, виробничої дільниці) й диспетчера підприємства (об'єкта) про аварію або загрозу її виникнення;

– включення протиаварійних систем;

– відключення пошкодженої дільниці, повну або часткову зупинку виробництва (цеху, від ділення, виробничої дільниці);

– виведення з небезпечної зони персоналу, із зазначенням порядку забезпечення його засобами індивідуального захисту;

– інші заходи, що запобігають розвитку аварії, з урахуванням специфіки виробництва.

Наводячи дії персоналу, належить особливо підкреслити ті з них, які не допускають зволікань і потребують негайного виконання. Стосовно дій спецпідрозділів, належить зазначити орієнтовний час їхнього прибуття і розгортання.

В інструкції щодо аварійної зупинки виробництва (підприємства), яка є складовою оперативної частини ПЛАС, для кожної аварії повинні бути визначені послідовність уведення в дію систем протиаварійного захисту, відключення апаратів і механізмів, відключення електроенергії та інших енергоносіїв, режим роботи вентиляції і систем очищення повітря, порядок використання засобів рятування людей і ліквідації аварії. При цьому має бути врахований вплив виконуваних переключень і відключень на роботу систем протиаварійного захисту, життєзабезпечення та інших систем, які є суттєвими під час ліквідації аварії.

Оперативна частина ПЛАС для аварій на рівні «Б» включає в себе додатково такі документи: блок-схему підприємства, план підприємства.

У блок-схемі підприємства слід позначити виробництва без поділу їх на окремі цехи, відділення або виробничі дільниці (за аналогією з блок-схемою виробництва), прямі та зворотні міжвиробничі потоки, їхні характеристики та параметри, міжвиробничу та граничну для підприємства відсічну арматуру, її тип і основні технічні характеристики (умовне позначення, тип виконання, швидкодія), які мають безпосереднє відношення до локалізації (ліквідації) аварії. Кожний елемент блок-схеми повинен мати позначення буквою або цифрою, що відповідає номеру позиції або умовному позначенню, яке нанесено на місці та/або прийняті технологічним регламентом.

На плані підприємства потрібно визначити:

– місця розташування виробництв;

– місця скупчення небезпечних продуктів із зазначенням найменування та маси продукту;

– прямі та зворотні міжвиробничі потоки, їхні характеристики та параметри;

– міжвиробничу відсічну арматуру, її тип і основні технічні характеристики;

– засоби протиаварійного захисту;

– засоби зв'язку та оповіщення;

– евакуаційні виходи і маршрути евакуації;

– сховища та місця укриття;

– шляхи під'їзду, місця встановлення та маневрування спецтехніки;

– місця найбільш імовірного виникнення аварійних ситуацій (аварій);

– зони можливого ураження обслуговуючого персоналу підприємства з урахуванням розповсюдження вибухових і ударних хвиль, напрямку руху вибухонебезпечних і токсичних хмар.

Як план підприємства, може бути використаний генплан із необхідними додатками.

 

 

4.2.4. Умови складання оперативної частини ПЛАС для аварій на рівні «В»

Оперативна частина розроблюється для керівництва діями відповідних служб і підрозділів з метою запобігання розвитку аварії, розповсюдженню її на інші підприємства (об'єкти), рятуванню та виведенню людей із зони ураження та потенційно небезпечних зон. При розробці оперативної частини слід визначити всіх учасників протиаварійних дій. Крім того, потрібно реально визначити їхні функції, ресурси, обов'язки й ступінь участі. До складу учасників протиаварійних дій повинні входити:

– органи Держнаглядохоронпраці та Держпожнагляду;

– спеціальні формування: районна (об'єктова) пожежна частина, воєнізована газорятувальна служба та інші;

– міліція, медична (у т.ч. лікарні), транспортна служби та служба соціального забезпечення;

– органи з керівництва аварією та/або територіальні органи МНС;

– комунальні служби району (міста);

– керівництво підприємства;

– органи масової інформації і зв'язку;

– органи охорони здоров'я і навколишнього середовища.

При розробці оперативної частини потрібно:

– передбачити процедуру залучення населення до робіт щодо локалізації і ліквідації аварії;

– передбачити узгоджені дії виробничого персоналу, усіх залучених підрозділів і служб, а також населення;

– забезпечити спільні дії персоналу розташованих поруч підприємств (об'єктів) і органів місцевого самоврядування сусідніх районів.

Оперативна частина повинна містити: титульний лист, ситуаційний план із додатками, обов'язки ВК, виконавців і інших посадових осіб щодо локалізації аварії.

Ситуаційний план розроблюють для здійснення керівництва та координації дій персоналу підприємства (об'єкта), спецпідрозділів, формувань МНС, інших організацій, що залучаються для локалізації аварії, організації великомасштабних рятувальних робіт і евакуації людей з небезпечних зон. На ньому позначаються промислова площадка підприємства (об'єкта) на місцевості, а також житлові райони, населені пункти, інші підприємства та організації, що розташовані поруч із ним і на які може поширюватися дія уражальних чинників аварії. Розмір території, яка охоплюється ситуаційним планом, визначається масштабом зон ураження (зараження). На ситуаційний план наносяться:

– зони можливого ураження за різними сценаріями розвитку аварій;

– чисельність людей у цих зонах і час досягнення їх уражальними чинниками аварії з урахуванням швидкості та напряму вітру, погодних умов, рельєфу місцевості;

– можливі шляхи евакуації населення і безпечні зони, сховища, укриття;

– місця розташування засобів протиаварійного захисту, джерел аварійного енерго- і водопостачання, а також наявність і місцезнаходження запасів засобів пожежогасіння: води, піноутворювача, вогнегасильного порошку, засобів захисту органів дихання;

– місця розташування аварійно-рятувальних підрозділів, пожежних частин і т. і., можливі місця їх розгортання і маневрування;

– місця скупчення небезпечних продуктів поза територією підприємства з зазначенням найменування та маси продукту.

До ситуаційного плану додаються:

– план підприємства (об'єкта);

– схема зв'язку, порядок оповіщення і взаємодії органів керівництва комісії з НС з організаціями та формуваннями МНС, що залучаються при цьому, як у даному, так і в сусідніх регіонах (у разі потреби);

– відомості про наявність частин МНС, радіаційного та хімічного захисту, пожежних і газорятувальних частин, медичних служб, їхньої чисельності, оснащеності, часу розгортання;

– відомості про невоєнізовані формування підприємства (об'єкта);

– відомості про наявність засобів гасіння пожежі та нейтралізації викидів на підприємстві (об'єкті) і в спецслужбах;

– заходи щодо евакуації і рятування людей із зазначенням переліку, місця розташування і порядку залучення захисних споруд, медичних служб і засобів, технічних і транспортних засобів, засобів індивідуального захисту людей, в т. ч. із зазначенням кількості технічних і інших засобів, які потрібні для цього;

– склад штабу (оперативної групи для ліквідації аварії) і порядок оповіщення його членів;

– порядок оповіщення робітників підприємства (об'єкта) і населення, що мешкає поблизу підприємства (об'єкта), про аварію;

– порядок постійної інформації про хід розвитку аварії, робіт із її локалізації (ліквідації), належної поведінки виконавців і заходів безпеки на даний момент;

– порядок організації розвідки пожежі;

– порядок організації розвідки та спостереження осередку хімічного ураження, зони можливого зараження шкідливими речовинами;

– організація медичного забезпечення, життєзабезпечення евакуйованих у місцях їх збору;

– порядок проведення заходів щодо зниження запасу шкідливих речовин і безаварійної зупинки виробництва;

– порядок взаємодій між спецпідрозділами і залученими організаціями.