Прийміть суїцидента як особистість

Припустіть, що людина дійсно є суїцидальною особистістю. Не вважайте, що вона не здатна і не зможе наважитися на самогубство. Інколи спокусливо сказати, що ніхто не може утримати людину від суїциду. Саме тому тисячі людей - різного віку, національностей, з різних соціальних груп - здійснюють самогубства. Не дозволяйте іншим вводити вас в оману відносно несерйозності конкретної ситуації. Якщо ви думаєте, що комусь загрожує небезпека самогубства, дійте у відповідності зі своїми власними почуттями і переконаннями. Небезпека, що ви перебільшите потенційну загрозу, - ніщо порівняно з тим, що хтось може загинути в результаті вашого невтручання.

Налагодьте турботливі стосунки

Не існує вичерпної відповіді на таке серйозне запитання: як можна попередити самогубство? Але ви можете зробити величезний крок уперед, якщо приймете людину, котра перебуває у відчаї. У цій ситуації є час не для моралізування, а для доброзичливої підтримки, яку потрібно висловлювати не лише словами, але й невербально. У подальшому дуже багато буде залежати від якості ваших стосунків. Для того, хто відчуває, що він не потрібний і не любимий, турбота чуйної людини є могутнім підбадьорливим засобом. Саме приймаючи таку людину, ви зможете проникнути в її ізольовану душу.

Будьте уважним слухачем

Якщо людина перебуває в депресивному стані, то їй більше потрібно говорити самій, аніж слухати когось. Вона страждає від сильного почуття відчуження і не завжди готова сприйняти ваші поради, відгукнутися на ваші думки і потреби. Це може викликати в оточуючих фрустрацію, образу чи гнів, страх знехтування, небажаності, безсилля чи непотрібності. Незважаючи на це, не засуджуйте таку людину, пам'ятайте, що їй важко зосередитися на чомусь, окрім своєї безвиході. Вона хоче позбутися болю, але не може знайти виходу. Спробуйте, по можливості, залишитися спокійним і розуміючим. Ви можете надати безцінну допомогу, вислухавши розповідь про почуття цієї людини, -що б то не було—-печаль, провина, страх чи гнів. Інколи, якщо ви просто мовчки посидите з нею, це буде доказом вашої зацікавленості і турботи.

Як психологи, так і неспеціалісти мають розвивати в собі мистецтво "слухати". Це передбачає проникнення в те, що "висловлюється" невербально: поведінкою, апетитом, настроєм і мімікою, рухами, порушенням сну, здатністю до імпульсивних вчинків у гострій кризовій ситуації. Незважаючи на те, що основні передвісники самогубства часто завуальовані, уважний слухач їх може розпізнати. Не сперечайтеся

Зустрічаючись із суїцидальною загрозою, друзі і родичі часто відповідають: "Подумай, ти живеш набагато краще, аніж інші, ти мав би дякувати долі" або "Ти розумієш, які нещастя і сором чекають твою сім'ю?" Такі відповіді зразу блокують подальше обговорення і викликають у нещасного ще більшу пригніченість. Бажаючи допомогти таким чином, близькі сприяють зворотному ефекту.

Ні в якому разі не виявляйте агресії, якщо ви присутні під час розмови про самогубство, і спробуйте не висловлювати обурення тим, що почули. Вступаючи в дискусію з пригніченою людиною, ви можете не лише програти суперечку, а й втратити людину.

Запитуйте

Якщо ви вдаєтеся до таких непрямих запитань, як "Я сподіваюся, що ти не вчиниш самогубства?", то в них передбачається відповідь, яку ви б хотіли почути. Якщо близький відповість "Ні", то важко буде допомогти йому вийти з суїцидальної кризи.

Найкраще запитати прямо: "Ти думаєш про самогубство?" Це не викличе подібної" думки, якщо її раніше не було. Але якщо людина думає про самогубство і, нарешті, знаходить когось, кому небайдуже її хвилювання і хто згодний обговорити цю заборонену тему, то вона часто почуває полегшення, одержує можливість зрозуміти свої почуття і досягнути катарсису.

Потрібно спокійно і зрозуміло запитати про небезпечну ситуацію, наприклад: "З якого часу вважаєте своє життя настільки безнадійним?", "Як ви думаєте, чому у вас з'явилися ці почуття?", "Чи є у вас конкретні міркування про те, яким чином покінчити з собою?", "Якщо ви раніше думали про самогубство, що вас зупиняло?" Щоб допомогти суїциденту зрозуміти свої думки, можна інколи перефразувати, повторити найбільш суттєві його відповіді:

"Іншими словами, ви говорите..." Ваша згода вислухати і обговорити те, чим хочуть поділитися з вами, буде великим полегшенням для людини, яка замкнулася в собі, яка відсуває страх осуду і готова до того, щоб відійти.

Не пропонуйте невиправданих утіх

Одним із важливих механізмів психологічного захисту є раціоналізація. Після того, як ви почули від когось про суїцидальну загрозу, у вас може з'явитися бажання сказати: "Ні, ви насправді так не думаєте", "Це швидко пройде".

Причина, з якої суїцидент посвячує у свої думки, полягає у бажанні викликати занепокоєність його ситуацією. Якщо ви не виявите зацікавленості і чуйності, то депресивна людина може вважати судження типу "Ви насправді так не думаєте" проявом зневаги і недовіри. Суїциденти з презирством ставляться до зауважень на зразок: "Нічого, нічого, у інших є такі ж проблеми, як у тебе", а також до інших подібних кліше, оскільки вони різко контрастують з їхніми стражданнями. Ці фрази лише принижують їх почуття і примушують відчувати себе ще більш непотрібними.

Пропонуйте конструктивні підходи

Одне з найважливіших завдань профілактики суїциду полягає в тому, щоб допомогти суїциденту визначити джерело психічного дискомфорту. Це важко, оскільки "живильним середовищем" самогубства є секретність. Найбільш доцільними запитаннями можуть бути: "Що з вами сталося за останній час?", "Коли ви відчули себе гірше?", "Що відбулося у вашому житті з того часу, як виникли ці зміни?", "Кого із оточуючих вони стосувалися?" Потенційному самогубцю потрібно допомогти

ідентифікувати проблему і якомога точніше визначити, що її поглиблює, а також переконати в тому, що він може говорити про почуття без сорому, навіть про такі негативні емоції, як ненависть чи бажання помсти. Якщо людина все ж таки не наважується виявляти свої приховані почуття, то, можливо, ви зможете отримати відповідь, зауваживши: "Мені здається, ви дуже схвильовані", "Я бачу, вам зараз хочеться плакати". Доцільно сказати: "Все-таки ви схвильовані. Може, якщо ви поділитеся своїми проблемами зі мною, я спробую зрозуміти вас".

Якщо кризова ситуація і емоції названі, то далі потрібно з'ясувати, як людина вирішувала схожі ситуації в минулому. Це називається "оцінкою засобів вирішення проблем". Вона передбачає вислуховування опису попереднього досвіду в аналогічній ситуації. Можна запитати: "Чи не було у вас раніше схожих переживань?" Спробуйте спільно розкрити способи виходу з криз у минулому. Це може допомогти у вирішенні наявного конфлікту.

З'ясуйте, що залишається позитивно значущим для людини? Що вона ще цінить? Відзначте ознаки емоційного пожвавлення, коли мова буде вестися про "найкращий" час у житті, особливо слідкуйте за її очима. Хто ці люди, котрі продовжують хвилювати? Чи не виникло якихось альтернатив після аналізу життєвої ситуації? Чи не з'явилася надія?

Вселяйте надію

Психотерапевти давно зробили висновок, що дуже цінним є зосередження на тому, що говорять чи почувають схильні до саморуйнування люди. Коли травматичні приховані думки виходять на поверхню, біда здається менш фатальною. У тривожної людини може з'явитися думка: "Я так і не знаю, як вирішити цю ситуацію. Але тепер, коли бачу свої труднощі, я думаю, що, можливо, ще є якась надія".

Надія допомагає людині вийти із полону думок про самогубство. У недавній історії прикладом цього може бути поведінка євреїв під час Холокосту, коли Гітлер намагався їх повністю винищити. Перед 1940 роком середньомісячне число самогубств складало 71,2. У травні того ж року, зразу після вторгнення нацистів, воно зросло до 371. Люди йшли на самогубство через страх потрапити в концентраційні табори. Євреї спочатку зберігали віру у звільнення чи возз'єднання сімей, серед них було порівняно мало суїцидів. Коли війна стала здаватися безкінечною і почали доходити чутки про розправи нацистів над мільйонами людей, то суїциди серед в'язнів таборів набрали форми епідемії. Ще одна хвиля самогубств спостерігалася в кінці війни, коли вони дізналися про смерть своїх близьких чи повною мірою прониклися жахом смертників, яких утримують у таборі.

Записки, залишені самогубцями, відображають стан, коли людина втрачає останню краплю оптимізму, а їх близькі якось підтверджують марність надій. Хтось із цього приводу влучно відзначив: "Ми сміємося з людей, котрі сподіваються, відправляємо у лікарні тих, хто втратив надію". Як би то не було, надія має випливати з реальності. Немає сенсу говорити: "Не хвилюйся, все буде добре", - коли все добре бути НЕ може. Надія не може будуватися на порожніх фразах.

Надії виникають не з відірваних від реалій фантазій, а з існуючої здатності хотіти і досягати. Померла близька людина не може повернутися, як не сподівайся. Але близькі померлого можуть відкрити для себе нове розуміння життя. Надія має бути обґрунтована: коли корабель розбивається об каміння, є різниця між надією допливти до найближчої землі чи досягнути протилежного берега океану. Коли люди повністю втрачають надію на гідне майбутнє, їм потрібно запропонувати альтернативу: "До кого ви могли б звернутися за допомогою?", "Як можна було б змінити ситуацію?", "Якому зовнішньому втручанню ви могли б протистояти?".

Важливо допомогти суїцидальним особам зрозуміти, що не потрібно зупинятися на одному полюсі емоцій. Людина може любити і в той же час інколи відчувати відверту ненависть, сенс життя не зникає, навіть якщо воно приносить душевні страждання. Темрява і світло, радощі і печалі, щастя і страждання є нероздільно переплетеними нитками у тканині людського існування. Таким чином, основи для реалістичної надії мають бути подані чесно, переконливо і м'яко. Дуже важливо, якщо ви підкреслите людські можливості і силу, а також те, що кризові стани, звичайно, минають, а самогубство безповоротне.