Експлуатаційні затрати грошових засобів

В експлуатаційних розрахунках застосовують головним чином прямі і приведені експлуатаційні затрати.

Прямі експлуатаційні затрати — це затрати грошових засобів, зумовлені безпосередньо роботою, що виконується.

Накладні і загальногосподарські витрати при цьому не врахову­ються. В прямі затрати включаються: затрати грошових засобів на амортизаційні відрахування S_a; ремонт S_p; технічне обслуговування S_TO; вартість затрачуваних матеріалів – палива, мастильних і допо­міжних матеріалів S_мат.; зарплату робітників, що обслуговують агрегат S _з; вартість допоміжних робіт – підвезення палива, води матеріалів і т.д. S_доп

В існуючої практиці, виходячи з фондів фінансування, затрати на капремонт машин додають до затрат на оновлення і включаються в амортизаційні відраху­вання, а затрати на поточний ремонт в більшості включають в відрахування на технічне обслуговування машин. В цьому випадку:

Прямі експлуатаційні затрати можуть бути віднесені до одиниці продукції або до одиниці виробітки (продуктивності) однієї машини або до всіх машин, які приймають участь в даному процесі. При цьому розрізняють нормативні і фактичні питомі експлуатаційні затрати.

Питомі експлуатаційні затрати

,

де S_річ. і П_річ. — річні експлуатаційні затрати і річна виробітка (продуктивність) машин;

— річні експлуатаційні затрати відповідно по трактору (самохідній машині), робочих машинах, допоміжних пристроях.

Приведені експлуатаційні затрати S_{пр .} включають в себе не тіль­ки безпосередні (прямі) затрати засобів (собівартість) але і ефектив­ність (за встановленими нормативами) (Е_к =0,15), що одержують в даній галузі народного господарства при використанні капітало­вкладень:

,

де: — річні затрати на експлуатацію;

Е_н = 0,15 — коефіцієнт нормативної ефективності;

К — капіталовкладення.

Якщо потрібно встановити ефективність використання даного парку, або окремої машини за фактичними затратами, що визнача­ють собівартість робіт, розрахунок ведуть за прямими затратами.

Розрахунок експлуатаційних затрат

Всі елементи експлуатаційних затрат можна поділити на такі групи:

1)1) затрати, що залежать від балансової вартості, встановлених нормативних відрахувань і терміну служби машини;

2)2) затрати зв’язані з оплатою праці;

3)3) затрати, що залежать від об’єму фактичного наробітку і пито­мої витрати матеріалів.

Перша група затрат визначається головним чином нормативни­ми відрахуваннями. Її важливішим показником є нормативний тер­мін служби машин.

Норму річних амортизаційних відрахувань на відновлення (ре­новацію) встановлюють в процентах від відновлювальної (балансо­вої) вартості машини, яка повинна враховувати не тільки прейску­рантну ціну, але і транспортні і торгівельні витрати, залишкову вар­тість машини, що списується:

,

де: — норма річних амортизаційних відрахувань;

Р_н — нормативний термін служби (роки);

— річні амортизаційні відрахування;

Б — балансова вартість машин.

Чим менший нормативний термін служби машини Р_н тим більші нормативні середньорічні амортизаційні відрахування і .

Відрахування на капітальний ремонт встановлюють також в процентному відношенні від балансової вартості машин і тому:

де: — амортизаційні відрахування на капремонт;

— процент відрахувань на капремонт.

Тоді:

Нормативи відрахувань на технічне обслуговування машин а_{Т.оп .} встановлюють на 1 виробітки. Вони повинні покривати середньо­річні затрати на технічне обслуговування при нормативному термі­ну служби машин:

Друга група затрат визначається системою оплати праці і тари­фікацію робіт. В основі існуючої системи основної оплати праці робітників, що обслуговують МТА, покладені або погодинні тари­фні оклади, або тарифні оклади від виробітку.

Крім основної зарплати виплачуються надбавки за класність, за виконання робіт в стисні терміни, за збереження техніки і інше.

З врахуванням коефіцієнтів нарахувань на зарплату загальні річ­ні витрати на зарплату складають:

де: С_{на р .} — коефіцієнт нарахувань;

h_зм.річ. — кількість змін за рік;

— основна зарплата робітників;

— основна зарплата допо­міжних робочих;

П_зм. — продуктивність зміни;

П_зм.н. — нормативна змінна продуктивність;

S_{над.річ.} — річні надбавки.

Третя група затрат визначається за затратами палива, змінному наробітку (продуктивності) на кожному виду робіт і комплексній ціні 1 кг палива, включаючи в себе вартість основного і пускового палива, а також мастильних матеріалів.

Річні затрати на ці матеріали знаходять слідуючим чином:

,

де: S_Т — вартість палива.

Затрати на допоміжні роботи S_в залежать від технології виконан­ня робіт, конструкції машин і умов роботи.

Якщо нормативи відрахувань і а_Т.оп; Е_н норми виробітку і витрати палива П_зм.н g_гаі планова виробітка П_{зм. н} встановлені, то експлуатаційні затрат S_n i S_пр.н. розраховують слідуючим чином:

 

або