Співставте принципи справедливості та ефективності у розвитку сучасних господарських систем.

 

Ідея справедливості – одна з найголовніших ідей, які регулюють людські відносини та відносини в суспільстві. Історія культури має в наявності низку конкретних формульовок принципу справедливості.

Принцип справедливості охоплює різних людей і навіть різні соціальні групи.

Більшість теоретиків визнають неупередженість головною ознакою справедливості, бо вона вимагає від нас здатності мислити з позиції цілого, абстрагуючись від впливу часткових цінностей і інтересів.

Справедлива нерівність. Сучасний індійський філософ Дая Крішна вважає, що “сама спроба усунення нерівності приречена на провал, не тільки тому, що багатоманітність є самою природою реальності, але і тому, що така спроба поєднана з насильним зрівненням нерівних, а це тягне за собою нерівність між тими, хто примушує, і тими, кого примушують”. Це відноситься, звичайно, не лише до відносин між людьми, а також і до розвитку сучасних господарських систем. Тобто, їхній розвиток не можливий без насильницького зрівняння нерівних.

На думку П.Д.Тищенка, існують дві умови, які можуть виправдати нерівність в розвитку господарських систем сучасності. Це:

- якщо нерівність є життєвим наслідком неупередженого застосування однакових мірил для оцінки, конкуруючих між собою, ми маємо нерівні здібності, таланти, можливості (Тобто справедливість є нерівність, яка виникає в результаті лише чесної конкуренції);

Згідно Роулсу, принцип справедливості передусім повинен стосуватися базисних структур, адже від того, як вони працюють залежить справедливість розподілення благ і відповідальності людей і усіх інших системах та сферах життя.

Виділені Роулсом принципи є результатом вільного коллективного раціонального вибору, який постає у формі суспільного договору. Щоби принципи справедливості стали загальноприйнятими, Дж. Роулс висуває поняття “первинного стану”, стану, в якому всі учасники постають рівноправними партнерами договору (незважаючи на їхній фактичний соціальний статус), в якому вони прийдуть до утвердження основоположної цінності рівності усіх свобод, визнання справедливості як результату чесної конкуренції.

Утилітаризм. Якщо егалітарні теорії справедливості на перше місце висувають раціональні принципи, то утилітаризм обґрунтовує емпіричні наслідки їхнього застосування. На думку представників утилітариської концепції, морально обґрунтованими є такі принципи, які приводять до максималізації блага і мінімалізації страждання.

Теоретик радикального ліберального напрямку Роберт Нозік вважає, що основою свободи є приватна власність, яка реалізується при наявності 2-х умов: справедливого початкового придбання власності і її справедливого “переміщення”.

Щож до принципу ефективності, то він о значає раціональне співвідношення між витратами на створення інформаційної системи «Електронний уряд» і цільовими ефектами, досягнутими завдяки її функціонуванню, причому вони можуть мати не тільки грошову форму, а й форму економії часу, підвищення якості та зручності...

Принцип економічної ефективності вимагає ретельного обґрунтування інвестицій у різні господарські системи. Все приносить дохід та від усього(майже) ми отримуємо віддачу. Але це не варто розуміти буквально — сьогодні вклали гроші, а завтра рахуватимемо прибуток: не всі живуть, використовуючи принцип справедливості, то і ефективність від нпр. вкладання коштів - різна.

23. Виділіть особливості реалізації цінностей економічного лібералізму і держав­ного інтервенціонізму в процесі розбудови відкритого громадянського суспільства в Україні.

лібералізм – сукупність ідейно-політичних вчень, політичних і економічних концепцій, що ставлять метою ліквідацію або пом’якшення різних форм державного і суспільного примусу, необмежену свободу підприємництва й торгівлі, парламентський устрій, плюралістичну демократію, широкі свободи індивідів в усіх сферах суспільного життя.

Проблеми лібералізації економіки України:

1. надзвичайно високий рівень монополізації усіх сфер суспільно-економічного життя в державі

2. надмірна адміністративна і фінансова централізація влади та жорстка адміністративна ієрархія, гіпертрофоване економічне зростання «центру» за рахунок виснаження «периферії». Як наслідок, більшість українських регіонів є дотаційними або депресивними, а нерівномірність регіонального розвитку — очевидною.

3. неефективне використання державного бюджету

4. немає принаймні елементарно стабільних «правил гри»,

5. П’ята проблема, має моральний характер. В українському соціумі подекуди є моральним те, що вважається відверто аморальним у розвинених суспільствах, насамперед — порушення законів.

Наиболее важная проблема реформирования национальной экономики на принципах либерализма заключается в том, что рыночные механизмы не привели к изменениям в ее структуре, необходимым для удовлетворения рыночного спроса. Кроме того, либеральный курс преобразований породил такие проблемы, как хроническая инфляция, неразвитость внутреннего кредитного рынка, утечка за рубеж рабочей силы и капиталов, масштабная коррупция, явная и скрытая безработица, падение уровня жизни значительной части населения, упадок морали, колоссальное социальное расслоение, непрерывное сокращение населения страны.

 

Держ інтервенціоналізм, на противагу економічному лібералізму, виступає під гаслом "повернення" держави в економіку, хоча й досить обмеженого.

В перехідній до ринку економіці змінюються функції держави. починаючи з 1991 р. були усунуті командно-адміністративні системи з централізованим державним плануванням і розпочався пошук шляхів переходу до ринкових відносин. Держава перестає виконувати роль єдиного розподіляючого суб’єкта, передаючи більший обсяг цієї функції ринковим механізмам. Скорочується доля держави у вирішенні соціальних проблем. Накази і директиви заміщуються грошово-кредитними, податково-бюджетними засобами

Основними принципами державного регулювання економіки є:

- мінімальне втручання державних органів в економічні процеси: ним делегуються тільки ті функції, які не можуть бути забезпечені безпосередньо суб’єктами ринкових відносин;

- системний вплив на розвиток соціально-економічних процесів з урахуванням тісних взаємних зв’язків ринку капіталів, фінансів, товарів, праці та інших на базі формування необхідних нормативниж регуляторів і нормативів, методичної бази та відповідальних державних органів.

Функції держаного регулювання економіки в Україні включають формування системи економічних інститутів державного управління; розробку і погодження стратегії економічної, соціальної та науково-технічної політики; зміцнення умов функціонування ринку, активізацію ринкових відносин, пом ’ якшення впливу кризових явищ шляхом використання прав та можливостей, які уряд має в своєму розпорядженні, включаючи матеріально-технічні та фінансові ресурси; регулювання пропозиції та попиту на товари шляхом дотування їх споживання; перерозподіл доходів населення і суб ’ єктів господарювання,спрямований на пом ’ якшення соціальної нерівності; стимулювання виробництв, що створюються на базі нових технологій, розвиток експортного виробництва, економічний захист стратегічно важливих виробництв; розробку і реалізацію шляхом бюджетного фінансування регіональної економіки; розробку і реалізацію системи соціального захисту населення; вироблення та забезпечення дотримання вимог по охороні навколишнього середовища та його відтворення.

Державне регулювання економіки здійснюється за допомогою нормативного, фінансового та адміністративного методів.

Правовою основою державного регулювання економіки є законодавчі і нормативні акти, що визначають формування та функціонування елементів ринкового господарства.