Митне декларування та порядок його здійснення

 

Однією з умов пропускання товарів і транспортних засобів через кордон є їхнє декларування. Під декларуванням розуміється по­відомлення митному органу учасниками ЗЕД необхідних для митного оформлення і митного контролю відомостей про товар і транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон, про їх митний ре­жим та інше. Іншими словами, під декларуванням товарів необхідно розуміти встановлений чинним законодавством порядок переміщен­ня через митний кордон вантажів під контролем митних органів.

МК у ст. 1 дає легальне визначення декларанта як юридичної чи фізичної особи, яка здійснює декларування товарів і транспор­тних засобів, що переміщуються через митний кордон України (ч.5 ст. МК), та декларування митної вартості — заява особи митному ор­гану за встановленою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи формою відомостей щодо мит­ної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон Украї­ни чи по відношенню до яких змінюється митний режим (ч.6 ст.1 МК).

Декларантами можуть бути підприємства або громадяни, яким належать товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України, або уповноважені ними митні брокери (посередники). Декларантами товарів і транспортних засобів, що належать громадянам, крім того, можуть бути громадяни, уповно­важені власниками зазначених товарів і транспортних засобів на здійснення декларування нотаріально засвідченими дорученнями.

Декларант виконує всі обов'язки і несе у повному обсязі від­повідальність, передбачену цим Кодексом, незалежно від того, чи він є власником товарів і транспортних засобів, які переміщують­ся через митний кордон України, митним брокером чи іншою упо­вноваженою особою. Декларант зобов'язаний:

— здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом;

— на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення;

— надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур;

— сплатити податки та збори.

Декларування виконує декілька основних функцій. Одна з них — забезпечення митних органів необхідними відомостями про това­ри і транспортні засоби. Інша — підтвердження декларантом пра­вомірності вчинених дій щодо товарів і транспортних засобів, які поміщаються під обраний режим. Третя функція — контрольна. На підставі декларування митні органи перевіряють відповідність заявлених у декларації відомостей про товари і транспортні засо­би фактичним даним.

Процедура декларування включає його форми і перелік даних та визначається КМ України та іншими актами. Декларування транс­портних засобів, товарів і інших предметів, а також предметів між­народних, іноземних організацій і представництв проводиться безпо­середньо їх власником, або на підставі укладеного договору іншими підприємствами, які допущені у встановленому порядку митницею до декларування. Предмети, переміщувані через митний кордон України громадянами, декларуються цими громадянами. У більшості країн декларування здійснюється в двох формах: за вантажною митною декларацією або за товаротранспортними документами.

Декларування спричиняє певні правові наслідки. З моменту де­кларування виникають зобов'язання щодо сплати мита і податків. При виявленні недостовірного декларування декларація є доказом скоєного правопорушення.

За загальним правилом місце декларування товарів визначається за місцем здійснення митного оформлення. Відповідно до ст.86 МК товари і транспортні засоби, які переміщуються через митний ко­рдон України, декларуються митному органу, який здійснює мит­не оформлення цих товарів і транспортних засобів. Транспортні засоби, що використовуються для переміщення товарів, деклару­ються одночасно з цими товарами, за винятком випадків, передба­чених частиною третьою цієї статті.

Морські, річкові та повітряні судна декларуються митному органу в порту чи аеропорту прибуття на митну територію України або в порту чи аеропорту відправлення з митної території України. Порожні транспортні засоби та транспортні засоби, які перевозять пасажирів, декларуються в місці перетину митного кордону України або в мит­ному органі за місцем розташування власника транспортного засобу. При здійсненні декларування важливе значення надається термі­нам декларування. Митна декларація подається митному органу, який здійснює митне оформлення, протягом десяти днів з дати доставлення товарів і транспортних засобів у митний орган призначення. То­вари, що перемішуються через митний кордон України громадянами, декларуються митному органу одночасно з пред'явленням цих товарів. Порожні транспортні засоби та транспортні засоби, в яких пе­ревозяться пасажири, у разі в'їзду на митну територію України декларуються митному органу не пізніше трьох годин з моменту прибуття у пункт пропускання на митному кордоні України, а у разі виїзду за межі митної території — не пізніше ніж за три години до перетинання митного кордону України.

Зазначені терміни можуть продовжуватися у порядку та на умо­вах, визначених КМ України.

 

Форми митного декларування

 

Форми митного декларування безпосередньо визначені в МК України. Як уже зазначалося, декларування проводиться шляхом заяви в установленій формі (письмово, усно і т.п.) точних даних про мету переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів і про самі товари й інші предмети, інших необхідних для митного контролю і митного оформлення відомостей. Це про­водиться спеціальним документом, що дістав назву митної декла­рації. Відповідно до ч. 12 ст.1 МК України митна декларація — письмова заява встановленої спеціально уповноваженим централь­ним органом виконавчої влади в галузі митної справи форми, яка подається митному органу і містить відомості щодо товарів і транс­портних засобів, які переміщуються через митний кордон.

Митне законодавство передбачає декілька варіантів процеду­ри декларування:

1) шляхом подання в митний орган вантажної митної декла­рації ВМД. Застосовувана в Україні вантажна митна декларація (ВМД) відповідає зразкам, які використовуються у міжнародній практиці. Вона складається з 4 аркушів і містить 54 граф, части­на з яких заповнюється декларантом, а частина — митним органом. Декларація містить відомості про відправника й одержувача товару, країну контракту (країну, у якій зареєстрована фірма-партнер), країну походження товару (для імпортера) чи країну призначення (для експортера), про умови постачання, про валюту контракту, транспорт, на якому повинен бути доставлений товар, про митницю, на якій він має пройти оформлення, квоту (для товарів, експорт яких кво­тується, вказується тільки залишок квоти без уже вивезеної частки), митної вартості товару і підстав стягнення мита і зборів;

2) шляхом подання в митний орган письмової заяви, скла­деної в довільній формі, щодо товарів, з яких не стягуються мито і податки і не застосовуються заходи економічної політики;

3) за спрощеною формою відбувається декларування при пе­реміщенні фізичними особами товарів не з комерційною метою. Для декларування транспортних засобів, які переміщуються через мит­ний кордон фізичними особами, встановлена особлива форма де­кларації. Якщо декларант з поважних причин, перелік яких визначається спеціально, не може здійснити у повному обсязі декларування товарів і транспортних засобів, які ввозяться на митну територію України, безпосередньо під час переміщення їх через митний кордон України (крім товарів, які переміщуються транзи­том через територію України), такі товари можуть бути випущені у вільний обіг у спрощеному порядку після подання митному ор­гану тимчасової чи неповної декларації та під зобов'язання про подання митної декларації, заповненої у звичайному порядку не пізніше ніж через ЗО днів з дня випуску товарів у вільний обіг.

Якщо декларант з поважних причин, перелік яких визначаєть­ся спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи, не може здійснити у повному обсязі декларування товарів і транспортних засобів, які ввозяться на митну територію України, безпосередньо під час переміщення їх через митний кордон України (крім товарів, які переміщуються транзитом через територію України), такі товари можуть бути ви­пущені у вільний обіг у спрощеному порядку після подання мит­ному органу тимчасової чи неповної декларації та під зобов'язан­ня про подання митної декларації, заповненої у звичайному порядку не пізніше ніж через ЗО днів з дня випуску товарів у вільний обіг.

Рішення про можливість випуску товарів у вільний обіг з наступ­ним оформленням митних документів у повному обсязі приймається митним органом, виходячи з обставин переміщення таких товарів через митний кордон України, характеристики підприємства, уста­нови, організації та за умови сплати належних податків та зборів у повному обсязі;

4) у разі, коли товари регулярно переміщуються через митний кордон України однією і тією ж особою на одних і тих же умовах та підставах, митний орган може дозволити такій особі подавати періодичну митну декларацію, яка оформляється на переміщен­ня товарів за певний погоджений з митним органом період.

Порядок та умови подання періодичної митної декларації визна­чаються КМ України;

5) до ввезення товарів на митну територію України декларантом може подаватися до відповідного митного органу попередня ми­тна декларація. Подання попередньої митної декларації при вве­зенні на митну територію України підакцизних товарів є обов'яз­ковим. Порядок подання попередньої митної декларації, її форма та перелік відомостей, що зазначаються в ній, встановлюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи відповідно до встановлених вимог.

Шляхом подання в митний орган ВМД декларуються товари, щодо яких стягуються мито і податки, товари, до яких застосовуються заходи економічної політики, а також товари, митна вартість яких перевищує суму, еквівалентну 100 доларам США. Шляхом подан­ня в митний орган письмової заяви, складеної в довільній формі, із вказівкою відомостей про особу, що переміщає товари, декларанта, про товари, включаючи їх по ТН ЗЕД, найменування, опис, кількість і вартість, а також про їхній митний режим, декларуються товари, митна вартість яких менша від суми, еквівалентної 100 дола­рам включно, щодо яких не стягуються мито і податки і не засто­совуються заходи економічної політики. Як митну декларацію мо­жна використати товаросупровідні, комерційні, транспортні та інші документи.

Громадяни заповнюють заяву-декларацію, у якій сповіщають відомості про себе (прізвище, ім'я, по батькові, місце проживан­ня, дані документа, що засвідчує особу), про товари (найменуван­ня, кількість, вартість), про мету ввезення (вивезення), про наявні товаросупровідні документи.

Основним документом декларування товарів і транспортних засобів при здійсненні ЗЕД є вантажна митна декларація (ВМД), у якій відображаються відомості про товари, їх митний режим, про відправника, одержувача і декларанта, валюту розрахунків та інші необхідні для митного контролю і митного оформлення відомості. ВМД складається з основних і додаткових аркушів (форми ТД-1 і ТД-2). Основний лист ВМД застосовується для внесення відомо­стей про товари одного найменування і коду при приміщенні їх під той самий митний режим. Додаткові аркуші використовуються для декларування товарів різних найменувань і кодів.

Вимоги щодо ВДМ встановлено постановою КМУ «Про затверджен­ня Положення про вантажну митну декларацію» від 9 червня 1997 р. № 574, а порядок заповнення ВДМ визначено в «Інструкції про поря­док заповнення вантажної митної декларації»[33] яка затверджена нака­зом Державного митного комітету України від 9 липня 1997 р. № 307.

На кожну партію товарів, при приміщенні їх під один митний режим, заповнюється одна ВМД. У випадку використання декількох митних режимів ВМД повинна бути заповнена на кожний з них. Як одна пар­тія товарів розглядаються товари, що мають одного відправника, одного одержувача, один зовнішньоторговельний договір, переміщувані через один пункт пропускання на митному кордоні, доставляються на одно­му виді транспорту й одночасно подані до митного оформлення.

З моменту реєстрації посадовою особою митних органів ВМД стає документом, що свідчить про факти, які мають юридичне зна­чення. Про це посадова особа митного органу зобов'язана попере­дити декларанта.

Після реєстрації ВМД категорично забороняється передача її декларантом іншій особі, що не є посадовою особою митного органу, до закінчення митного оформлення. У зв'язку з цим виникає питання про можливість внесення зміни, доповнення чи вилучення митної декларації. Стаття 178 Основ митного законодавства держав-учасників СНД надає таку можливість, але тільки з дозволу митного органу і тільки до певного моменту, що визначається: початком перевірки ВМД; початком огляду товарів і транспортних засобів; установлен­ням митним органом невірогідності зазначених у декларації відомо­стей. При внесенні в ВМД за згодою митного органу змін і доповнень необхідно враховувати встановлені до їх змістовної сторони вимоги: вони не повинні ні звужувати, ні розширювати сферу дії декларації, насамперед її кількісні показники.

Заповнення і внесення змін та доповнень у ВМД декларант здійснює самостійно, без допомоги посадових осіб митних органів. Більш того, посадові особи митних органів у відповідності зі ст. 178 Основ не вправі за власною ініціативою, за дорученням чи на про­хання особи заповнювати письмову митну декларацію чи зміню­вати, доповнювати зазначені в ній відомості.

Основним документом, що використовується для декларуван­ня товарів і транспортних засобів у торговому обігу, є ВМД декла­рація, введена в практику митного оформлення з 9 червня 1997 року.

Уповноважена на декларування особа називається декларантом. Загалом декларант — організація, яка заповнює і подає митну Декларацію і товари в митні органи. Декларант зобов'язаний виділити

спеціальних осіб, які мають право на здійснення від її імені декла­рування. Ці особи теж називаються декларантами, їхні дії зв'язані з декларуванням транспортних засобів, товарів та інших предметів, а також предметів міжнародних іноземних організацій і представництв. Повноваження декларанта повинні бути визначені так, щоб він міг здійснювати права й обов'язки декларанта в повному обсязі. Митни­ця може вимагати від декларанта представлення документів, що під­тверджують його повноваження, а за наявності обґрунтованих сумнівів у добросовісності здійснення особою дій по декларуванню запропо­нувати декларанту скласти повноваження.

Відповідно до ст.89 МК України декларантом можуть виступити:

1) підприємства або громадяни, яким належать товари і транс­портні засоби, що переміщуються через митний кордон України, або уповноважені ними митні брокери (посередники);

2) громадяни, уповноважені власниками зазначених товарів і транспортних засобів на здійснення декларування нотаріально засвідченими дорученнями. Якщо декларування здійснюється на професійній основі, то така особа дістала назву митний брокер.

Функції декларанта можуть виконувати тільки українські юри­дичні і фізичні особи, за винятком випадків переміщення через митний кордон України фізичними особами товарів не для комер­ційної мети і в інших передбачених законом випадках.

Декларант виконує всі обов'язки і несе у повному обсязі відпо­відальність, передбачену цим Кодексом, незалежно від того, є він власником товарів і транспортних засобів, які переміщуються че­рез митний кордон України, митним брокером чи іншою уповно­важеною особою. Він є носієм суб'єктивних прав і юридичних обов'язків. Декларант зобов'язаний:

— здійснити декларування товарів і транспортних засобів від­повідно до встановленого порядку;

— на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення;

— надати митному органу передбачені законодавством доку­менти і відомості, необхідні для виконання митних процедур;

— сплатити податки та збори.