Поняття, порядок встановлення та види режимів робочого часу.

- це визначений на підставі ТЗ-ва порядок розподілу (нормування) Р.Ч. протягом певного календарного періоду.

 

Визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, розробленими на підставі типових пра­вил власником або уповноваженим ним органом спільно з виборним органом первинної проф­спілкової організації (якщо він є) і затвердженими трудовим колективом.

 

Від режиму робочого часу працівників треба відрізняти режим роботи підприємства (установи, організації), який може бути перервним (наприклад, при зупинці основного виробництва на один-два вихідні дні), безперервним (при функціонуванні про­тягом всього календарного тижня), однозмінним чи багатозмінним.

 

Елементи:

- час підготовки до виконання труд.обов’язків

- час початку виконання труд.обов’язків (початок трудового дня)

- час перерв, їх початок та закінчення

- час чергування змін

- час закінчення виконання труд.обов’язків

- тривалість робочого тижня

Загальні режими Р.Ч. (для всіх працівників)

Два види робочого тижня:

П’ятиденний з двома вихідними

Шестиденний з одним вихідним

(при 6-денному Р.Ч. розподіляється так, щоб робочий день напередодні вихідного був не більше 5 год.)

Напередодні святкових і неробочих днів, передба­чених у ст. 73 КЗпП, тривалість роботи працівників (крім працівників, зазначених у статті 51 КЗпП) ско­рочується на одну годину як при п'ятиденному, так і при шестиденному робочому тижні відповідно до ст. 53 КЗпП.

 

Спеціальні режими Р.Ч.

*Режим розподілу Р.Ч. на частини (наприклад для водіїв, кондукторів)

*Режим гнучкого графіку роботи. Гнучкий графік роботи — режим роботи, при якому праців­ник самостійно регулює свій робочий час з відхилен­ням від встановленого на підприємстві (в організації, в установі) режиму роботи в межах двох годин щодо початку та закінчення роботи.

*Режим відрядження (поїздка працівника на певний час в інший населений пункт за розпорядженням роботодавця)

*Вахтовий метод – здійснення трудової функції поза місцем постійного проживання за умови, коли неможливо забезпечити щоденне повернення працівників до постійного місця проживання для відпочинку. При такому режимі роботи вахтовий персонал доставляється на об'єкти, де живе, як правило, у спеціально збудованих поселеннях та пра­цює за особливим режимом. Тривалість вахти, як правило, не повинна переви­щувати одного місяця.

*Режим роботи змінами. Робоча зміна — тривалість робочого часу протягом доби відповідно до графіка чи розкладу роботи. При змінних роботах праців­ники чергуються в змінах рівномірно в порядку, встановленому правилами внутрішнього трудового розпорядку.

 

79. Облік робочого часу

Облік робочого часу – визначений на підставі актів трудового законодавства та локально-правових актів механізм контролю за додержанням працівником втсановлених щодо них норм робочого часу.

Це фіксування відомостей про явку працівників на роботу і виконання ними встановленої тривалості робочого часу.

Облік робочого часу ведеться в табелях встановленої форми.

Облік робочого часу покладається на роботодавця.

Обєкт обліку – тривалість робочого часу за відповідний період.

У складі відпрацьованого працівником часу окремо враховуються надурочні роботи, чергування, відрядження тощо.

ВИДИ:

- поденний (підраховується робочий час протягом кожного дня. Така система обліку робочого часу застосовується при точно встановленому робочому часі, який має однакову щоденну тривалість. При поденному обліку перевищення норм робочого часу протягом робочого дня не може бути компенсована недопрацюванням в інші робочі дні)

- підсумований (встановлюється на безперервно діючих підприємствах, в установах і організаціях, а.також в окремих виробництвах, цехах, дільницях, відділеннях і на деяких видах робіт, де за умовами виробництва (роботи) не може бути додержана встановлена для даної категорії працівників щоденна або щотижнева тривалість робочого часу. Встановлюється за погодженням з профспілковим комітетом підприємства, установи, організації введення підсумованого обліку робочого часу з тим, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормального числа робочих годин (40-годинного робочого тижня або скороченого робочого часу для окремих категорій працівників

В якості облікового періоду може встановлюватися місяць, квартал.

*Для працівників залізничного транспорту обліковим періодом є тур - час з моменту явки на роботу для поїздки до моменту явки на роботу для наступної поїздки після відпочинку в пункті постійної роботи.

Норма робочого часу визначається шляхом множення тривалості робочого дня на число робочих днів за календарем, що припадають на обліковий період.

При неповному місяці роботи (наприклад, у разі хвороби, відпустки) від встановленої місячної норми віднімаються робочі години, що припадають на дні відсутності на роботі. Тривалість робочої зміни при підсумовуваному обліку робочого часу може збільшуватися, але не більш ніж до 10 годин.

При підсумовуваному обліку робочого часу можливе перевищення норм робочого часу двох видів.

1) Перевищення понад норму годин і водночас понад встановлений графік є надурочною роботою і компенсується підвищеною оплатою.

2) Перевищення понад норму годин, але відповідно до встановленого графіка не визнається надурочною роботою. Перевищення за графіком компенсується не підвищеною оплатою, як надурочна робота, а додатковими днями відпочинку.

Працівникам, для яких встановлений підсумований облік робочого часу, щотижневі дні відпочинку можуть встановлюватися в різні дні тижня відповідно до графіків змінності.).

79.Поняття та порядок проведення надурочних робіт.

Надурочні роботи – роботи, які виконуються за ініціативою роботодавця та з дозволу профспілкового органу понад встановлену норму робочого часу.

Надурочні роботи не стосуються працівників із ненормованим робочим часом.

Надурочними роботами вважаються:

1) роботи понад встановлену тривалість робочого дня (але: якщо особа працює на неповний робочий день, то робота понад встановлену тривалість робочого часу, але в межах загальновстановленої тривалості не є надурочною. Не вважається надурочною робота за сумісництвом)

2) роботи понад встановлену графіком тривалість зміни

3) роботи понад нормальну кількість робочих годин за обліковий період, якщо на підприємтсві застосовується підсумований облік робочого часу)

Підставою для залучення працівника до надурочних робіт є видання наказу роботодавця. Хоча, робота, виконана за усним розпорядженням також є надурочною.

Як правило, надурочні роботи не допускаються – лише у виняткових випадках:

üПроведення робіт, необхідних для оборони країни, відвернення стихійного, громадського лиха, виробничої аварії і негайного усунення їх наслідків

üПри проведенні громадсько необхідних робіт по водопостачанню, газопостачанню, опаленню, освітленню, каналізації, транспорту, зв'язку - для усунення випадкових або несподіваних обставин, які порушують правильне їх функціонування

üПри необхідності закінчити почату роботу, яка внаслідок непередбачених обставин чи випадкової затримки з технічних умов виробництва не могла бути закінчена в нормальний робочий час, коли припинення її може призвести до псування або загибелі державного чи громадського майна, а також у разі необхідності невідкладного ремонту машин, верстатів або іншого устаткування, коли несправність їх викликає зупинення робіт для значної кількості
трудящих;

üпри необхідності виконання вантажно-розвантажувальних робіт з метою недопущення або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення;

üдля продовження роботи при нез'явленні працівника, який заступає, коли робота не допускає перерви; в цих випадках власник або уповноважений ним орган зобов'язаний негайно вжити заходів до заміни змінника іншим працівником.

Для проведення надурочних робіт необхідна згода профспілки, як правило – до початку виконання робіт. Але не завжди у екстренних випадках вдається її отримати, тому профспілка дає таку згоду авансом перед початком календарного року.

Максимальні норми залучення робітників до надурочних робіт:

- не повинні перевищувати 4 годин протягом двох днів підряд

- не повинні перевищувати 120 годин на рік на кожного працівника

колективними угодами ця норма може бути зменшена, але не збільшена.

Заборона залучати до надурочних робіт:

- вагітних жінок, що мають дітей віком до 3 років

- осіб, молодших 18 років

- працівників, що навчаються в ЗОШ і ПТУ без відриву від виробництва в дні занять

Інваліди та жінки, що мають дітей віком від 3 до 14 років можуть залучатися лише за їх згодою.

Оплата праці – у підвищеному розмірі. Компенсація надурочних робіт шляхом надання відгулу не допускається.

80. Поняття відпочинку і його види.

Відповідно до ст. 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право за­безпечується наданням днів щотижневого відпочин­ку, а також оплачуваної щорічної відпустки, вста­новленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час (ст. 45). Можливість застосування виз­начається законом, зокрема главою V КЗпП.

Час відпочинку — проміжок часу, протягом яко­го працівник не виконує свої трудові функції і має право використовувати його за своїм розсудом, у тому числі для відновлення свого фізичного і трудо­вого потенціалу.

Законодавством до часу відпочинку віднесено:

— перерви протягом робочого дня (зміни) – ст. 66 КЗпП;

— перерви між робочими днями (змінами) - ст. 67 КЗпП;

— відпочинок між робочими тижнями – ст. 70 КЗпП;

— святкові і неробочі дні – ст. 73 КЗпП;

— щорічні відпустки – ст. 74КЗпП.

Перерви протягом робочого дня (зміни)

Працівникам надається перерва для відпочинку і харчування тривалістю не більше двох годин. Перерва не включається в робочий час. Перерва для відпочинку і харчування повинна надаватись, як правило, через чотири години після початку роботи.

Час початку і закінчення перерви встановлюється правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Працівники використовують час перерви на свій розсуд. На цей час вони можуть відлучатися з місця роботи.

На тих роботах, де через умови виробництва перерву встановити не можна, працівникові повинна бути надана можливість приймання їжі протягом робочого часу. Перелік таких робіт, порядок і місце приймання їжі встановлюються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації.

Крім цього, до оплачуваних короткочасних пе­рерв у роботі належать спеціальні перерви, що на­даються працівникам для відпочинку й особистих потреб, наприклад жінкам, що мають дітей віком до півтора року, надаються відповідно до ст. 183 КЗпП, крім загальної перерви для відпочинку і харчуван­ня, додаткові перерви для годування дитини.

Ці перерви надаються не рідше ніж через три го­дини тривалістю не менше тридцяти хвилин кожна.

За наявності двох і більше грудних дітей три­валість перерви встановлюється не менше години.

Строки і порядок надання перерв установлюють­ся власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної проф­спілкової організації і з врахуванням бажання ма­тері.

Перерви для годування дитини включаються в робочий час і оплачуються за середнім заробітком.

Перерва між робочими днями (змінами).

Поря­док її надання визначається правилами внутрішньо­го трудового розпорядку, Як правило, її тривалість не повинна бути меншою подвійної тривалості часу роботи, що передував цьому відпочинку

Перехід із зміни до зміни відбувається, як прави­ло, після вихідного дня відповідно до графіка змінності.

Тривалість відпочинку між, робочими тижнями залежить від тривалості робочого тижня (шестиден­ного чи п'ятиденного): вона не повинна бути меншою ніж сорок дві години; кількість повних вихідних днів — один чи два.

Загальним вихідним днем є неділя. При п'ятиден­ному робочому тижні працівникам вихідні дні нада­ються, як правило, підряд. На безперервно діючих підприємствах вихідні дні надаються відповідно до графіків змінності.

Робота у вихідні дні забороняється. Залучення окремих працівників до роботи у вихідні дні допус­кається в виняткових випадках, передбачених у ч.2 ст. 71 КЗпП. Залучення працівників до роботи у вихідні дні провадиться за письмовим наказом (роз­порядженням) власника або уповноваженого ним органу.

Перелік святкових і неробочих днів передбаче­ний у ст. 73 КЗпП. Згідно з цією статтею в Україні встановлено такі святкові дні: 1 січня — Новий рік; 7 січня — Різдво Христове; 8 березня — Міжнарод­ний жіночий день; 1 і 2 травня — День міжнародної солідарності трудящих; 9 травня — День Перемоги; 28 червня — День Конституції України; 24 серпня — День незалежності України.

Неробочими днями вважаються також дні релі­гійних свят, а саме: 7 січня — Різдво Христове; один день (неділя) — Пасха (Великдень); один день (неділя) — Трійця. За поданням релігійних громад інших (неправославних) конфесій, зареєстрованих в Україні, керівництво підприємств, установ, органі­зацій надає особам, які сповідують відповідні релігії, до трьох днів відпочинку протягом року для святку­вання їх великих свят з відпрацюванням за ці дні.

Робота у дні, зазначені у частинах першій і другій цієї статті, допускається лише за умови, що припинення її неможливе через виробничо-технічні умови (безперервно діючі підприємства, установи, організації), або якщо такі роботи зумовлені необхід­ністю обслуговування населення, або невідкладні ре­монтні і вантажно-розвантажувальні роботи. Робота у зазначені дні обчислюється за правилами статті 107 КЗпП, а саме: наданням іншого дня відпочинку або оплатою у подвійному розмірі.

81.Перерви протягом робочого часу.