Функції бібліотечних фондів.

У системі „бібліотека” фонд є тією активною частиною, яка з найбільшою повнотою дозволяє вирішувати соціальні завдання, тобто придбання системи поглядів на природу і місце в ній людини, на взаємини людей в суспільстві, їх ідеали.

Разом з тим|в той же час| бібліотечний фонд|фундація| сприяє здобуванню|здобуттю| загальної|спільної| і професійної освіти будь-якого рівня і його подальшому|дальшому| вдосконаленню. У цих і багатьох інших аспек­тах| виявляються функції бібліотечних фондів|фундацій|:

- педагогічна функція;

- інформаційна функція.

Все це стає можливим завдяки тому, що документи, які зберігаються у фонді|фундації|, представляють|уявляють| знання, накопичені багатьма поколіннями, що дозволяє йому виконувати функцію „пам'яті людства|”””””” (або генетичну, родову функцію).

Як вже згадувалося раніше, на зміст|вміст|, величину, роз­виток| фонду|фундації| впливає цілий ряд|лава| обставин:

- завдання|задачі|, які стоять перед бібліотеками;

- особливості промислового і сельскогосподарського| виробництва регіону або підприємства, які входять в сферу обслуговування бібліотек;

- професійні та інші запити читачів.

З|із| цими чинниками|факторами| пов'язані внутрішні закономір­ності| процесів поповнення фондів|фундацій|, їх організації і використання|.

Разом з тим,|в той же час| стан|достаток| фонду|фундації| залежить від зовнішніх умов: науковій| і художній цінності виданих творів|добутків||печатки|, стану|достатку| і можливостей|спроможностей| використання книжкового|книжного| ринку, забезпечення матеріально-технічної бази, створення|створіння| мережі|сіті| біб­ліотек| різних типів і видів.

 

Бібліотека ДОННАСА.

Бібліотека Донбаської національної академії будівництва і архітектури заснована в 1957 р., як філія|філіал| Донецького політехнічного інституту; з 1972 р. - це бібліотека Макіївського інженерно – будівельного інституту; з|із| 1996 р|. увійшла до складу науково-технічного інформаційного центру.

Структура бібліотеки:

- Відділ навчальної літератури.

- Відділ наукової літератури.

- Відділ інформаційних технологій.

- Відділ маркетингу і обробки літератури.

- Абонемент художньої літератури.

- Читальний зал загальний.

- Читальний зал періодичних видань.

Години роботи відділів бібліотеки з 8.00 до 16.20. Під час сесії робота читальних залів продовжується до 18.00. Бібліотека займає площу 1550кв.м. з них: зона обслуговування читачів 710кв.м., книгосховище 800кв.м. Загальна кількість посадочних місць 252.

Фонд|фундація| бібліотеки - 428359 екземплярів|.

Робота бібліотеки направлена на допомогу студентам у вивченні спеціальних і загальноосвітніх дисциплін, формуванню культурних якостей майбутнього фахівця.

Протягом року працівниками бібліотеки організовуються книжкові виставки: „Все про Україну”, „По сторінках літературно-художніх журналів”, „Світова література”, „Донбас у художній літературі” та ін.

У відділі інформаційних технологій функціонує комп'ютерний клас.

Фонд відділу інформаційних технологій складається з конспектів лекцій, дисертаційних робот, іноземної літератури, відеофільмів Сd.

Створена і представлена в локальній мережі Академії електронна база конспектів лекцій, яка постійно поповнюється. У комп'ютерному класі користувачам надається можливість працювати в локальній мережі академії.

 

4. Роль бібліотеки у організації навчальної діяльності студента.

 

Ефективність самостійної роботи студента значною мірою залежить від рівня його інформаційної культури. Базові основи інформаційної культури закладаються ще в школі і покликані забезпечити кожному випускникові комфортне користування можливостями інформаційного суспільства.

Від уміння орієнтуватися в інформаційному просторі сучасної бібліотеки з її значними інформаційними ресурсами, представленими як в традиційному вигляді, так і на сучасних електронних носіях, за­лежить ефективність його самостійної роботи, а також кількість часу, що витрачається на пошук необхідної інформації.

Самостійна робота студентів вимагає від них знання простих методик роботи з джерелами інформації. Особливо це стосується студентів першого курсу. Раціональна організація СРС найбільш ефективно сприяє скороченню періоду адаптації студентів-першокурсників до умов навчання у ВНЗ. Певні труднощі в адаптації студентів до навчання становить незнання ними раціональних прийомів розумової діяльності, умов їх найкращого застосування, невміння працювати з книгою, правильно планувати та використову­вати час навчальної праці і відпочинку. Особлива увага приділяється студентам молодших курсів. Бібліотеці університету може прищепи­ти першокурсникам навички самостійної робота з книгою через усвідомлене і цілеспрямоване використання книжних фондів бібліотеки і читальних залів, застосування науково-інформаційних рекомендаційних списків, уміння користуватися бібліографічними посібниками і каталогами, довідковими виданнями. Для студентів молодших курсів бібліотека проводить заняття з бібліографії, організовує виставки методики роботи з книгою, конференції, диспути та інші заходи.

Головним результатом у проведенні подібних занять є не тільки те, що студенти навчаються на практиці застосовувати комп'ютер для пошуку інформації, а те, що студенти звикають до інформаційного простору сучасної бібліотеки з вільним і безкоштовним доступом до будь-яких інформаційних ресурсів. Отримавши навички інформаційного пошуку ще в студентські роки, майбутній фахівець і в подальшій своїй діяльності зможе швидко та ефективно знаходити будь-яку інформацію.

Увагу в багатьох країнах світу приділяють створенню і розвитку електронних бібліотек. Так, у США вони стали з'являтися у 80-х роках XX століття, у 1995 був зроблений Інтернет-сервер Американської бібліотечної асоціації (Американська бібліотечна асоціація (American Librari Assotiation): http://www.ala.org), у Великобританії - на початку 90-х років XX століття (Асоціація бібліотек Великобританії (The Library Assotiation of UK): http://www.la-hq.org.uk/index.html). У Японії реалізується проект "Електронні бібліотеки XXI століття", а в Німеччині створюється електронна бібліотека «Global-Info».

У даний час більше півтори тисячі великих і середніх бібліотек у різних країнах світу надають доступ до своїх електронних каталогів і до наукових публікацій, наприклад, електронні ресурси Columbia University Libraries за адресою http://www.Columbia.Edu/cu/lweb/ index.html.

Лише у США близько 96% публічних і 85% університетських бібліотек підключені до Інтернату.

Використання електронних бібліотек дає можливості скорочення часу надходження необхідної інформації, збільшення ємності сховищ, які потребують додаткової необхідної площі і відповідного обладнання, розширення доступу до рідкісних джерел. Завдяки електронним бібліотекам створюється можливість безкоштовно працювати з каталогами державних, регіональних і університетських бібліотек і відстежувати необхідні дані щодо сучасних публікацій. Слід зазначити, що розвитку інновацій сприяють також електронні видання книг, енциклопедій, журналів, газет або електронних версій друкованих видань.

Важливу роль відіграє і те, що користувачі можуть працювати в електронних бібліотеках, незалежно від фізичного місця розташу­вання джерел інформації, у будь-який зручний час доби і в будь-якому зручному для читача місці. Підбір електронної інформації має бути критичним.

Окрім вузівських бібліотек студенти можуть користуватися бі­бліотеками міськими, районними, обласними.

В Україні 45 тис. бібліотек з книжковим фондом 700 млн. примірників. Бібліотеками загальнодержавного значення в Україні єДержавна бібліотека України для юнацтва (Київ), Державна наукова сільськогосподарська бібліотека (Київ), Державна науково-педагогічна бібліотека України імені В.О. Сухомлинського (Київ), Державна науково-технічна бібліотека України (Київ), Львівська на­укова бібліотека ім. В. Стефаника, Національна бібліотека України для дітей (Київ), Національна бібліотека України імені ВЛ. Вернадсь-кого (Київ), Національна наукова медична бібліотека України (Київ), Національна парламентська бібліотека України (Київ), Одеська дер­жавна наукова бібліотека ім. М. Горького, Харківська державна нау­кова бібліотека ім. В.Г. Короленка, Центральная державна науково-технічна бібліотека горно-металургійного комплексу України (Дніпропетровськ), Закарпатська обласна бібліотека.

 

 

ЛЕКЦІЯ 6 (2 години)

Тема: Студентське самоврядування як невід’ємна складова демократизації вищої школи

План.

1. Правове регулювання інституту студентського самоврядування в Україні.

2. Органи студентського самоврядування у ВНЗ

3. Рада Студентського самоврядування ДонНАБА

 

1. Правове регулювання інституту студентського самоврядування в Україні

 

Українське законодавство забезпечує обов'язкову участь студентів у прийнятті рішень на всіх рівнях у системі вищої освіти, яка має здійснюватися за допомогою функціонування обраних студентами представницьких органів, які мають назву „органи студентського самоврядування”.

У своїй діяльності органи студентського самоврядування керуються законодавством, рішеннями спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі освіти і науки та відповідного центрального органу виконавчої влади, в підпорядкуванні якого знаходиться вищий навчальний заклад, статутом вищого навчального закладу. Таким чином, маємо таку ієрархію актів щодо студентського самоврядування (тобто яким чином вони мають пріоритет у застосуванні), яка надана на рис.1.

Студентське самоврядування у ВНЗ створюється та функціонує на основі стаття 38. „Студентське самоврядування” Закону України „Про вищу освіту”.

Відповідно з цими документом у вищих навчальних закладах створюються органи студентського самоврядування. Органи студентського самоврядування сприяють гармонійному розвитку особистості студента, формуванню у нього навичок майбутнього організатора, керівника. Органи студентського самоврядування вирішують питання, що належать до їх компетенції.

 

 

 

Рис. 6.1. Ієрархія актів, які регулюють діяльність студентського самоврядування

 

Рішення органів студентського самоврядування мають дорадчий характер.

У своїй діяльності органи студентського самоврядування керуються законодавством, рішеннями спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі освіти і науки та відповідного центрального органу виконавчої влади, в підпорядкуванні якого знаходиться вищий навчальний заклад, статутом вищого навчального закладу.

Основними завданнями органів студентського самоврядування є:

- забезпечення і захист прав та інтересів студентів, зокрема стосовно організації навчального процесу;

- забезпечення виконання студентами своїх обов'язків;

- сприяння навчальній, науковій та творчій діяльності студентів;

- сприяння створенню відповідних умов для проживання і відпочинку студентів;

- сприяння діяльності студентських гуртків, товариств, об'єднань, клубів за інтересами;

- організація співробітництва зі студентами інших вищих навчальних закладів і молодіжними організаціями;

- сприяння працевлаштуванню випускників;

- участь у вирішенні питань міжнародного обміну студентами.

Студентське самоврядування здійснюється на рівні студентської групи, факультету, гуртожитку, вищого навчального закладу. Залежно від контингенту студентів, типу та специфіки вищого навчального закладу студентське самоврядування може здійснюватися на рівні курсу, спеціальності, студентського містечка, структурних підрозділів вищого навчального закладу.

Вищим органом студентського самоврядування є загальні збори (конференція) студентів вищого навчального закладу, які:

- ухвалюють Положення про студентське самоврядування;

- обирають виконавчі органи студентського самоврядування та заслуховують їх звіти;

- визначають структуру, повноваження та порядок обрання виконавчих органів студентського самоврядування.

Органи студентського самоврядування можуть мати різноманітні форми (сенат, парламент, старостат, студентська навчальна (наукова) частина, студентські деканати, ради тощо).

 

2. Органи студентського самоврядування у ВНЗ

 

Студентське самоврядування у вищому навчальному закладі - це самостійна громадська діяльність студентів з реалізації функцій управління вищим навчальним закладом, яка визначається ректоратом (адміністрацією), деканатами (відділеннями) та здійснюється студентами у відповідності з метою й завданнями, які стоять перед студентськими колективами, функціонує з метою забезпечення виконання студентами своїх обов'язків і захисту їхніх прав і сприяє гармонійному розвитку особистості студента, формуванню у нього навичок майбутнього організатора, керівника [1].

Студентські представницькі органи, згідно із Законом України „Про вищу освіту”, обов'язково створюються на рівні академічної групи, факультету, гуртожитку, вищого навчального закладу в цілому. Залежно від контингенту студентів, типу та специфіки вищого навчального закладу, такі органи за бажанням студентів можуть створюватися також на рівні курсу, спеціальності, студентського містечка, структурних підрозділів вищого навчального закладу. Таким чином, система студентського представництва має гнучку розгалужену структуру, що забезпечує її зв'язок з кожним студентом.

До компетенції органів студентського самоврядування належить представництво інтересів студентів з питань змісту й організації навчання, гарантування можливостей здійснення наукової та творчої діяльності, умов проживання в гуртожитках, соціального забезпечення студентів.

Керівники студентських представницьких органів вищих навчальних закладів входять до складу вчених рад закладу, керівники студентських представницьких органів факультетів - до вчених рад відповідних факультетів.

Міністерство освіти і науки України систематично співпрацює з національним студентським союзом України — Українською асоціацією студентського самоврядування (УАСС), що на добровільних засадах об'єднує органи студентського самоврядування вищих навчальних закладів усіх регіонів України. Ця співпраця полягає у періодичному взаємних консультацій, конференцій та семінарів, залученні представників УАСС до підготовки проектів нормативних актів з питань вищої освіти та соціального забезпечення студентів.

Крім того, в Україні створена Всеукраїнська студентська рада при Президентові України, яка розглядає актуальні проблеми студентського життя.

Серед асоціацій (спілок) студентів визначають:

- молодіжні фахові об'єднання, організації за інтересами;

- молодіжні релігійні організації;

- студентські профспілкові організації;

- благодійні фонди для молоді та молодіжні благодійні фонди;

- національні молодіжні організації;

- студентський рух;

- громадсько-політичні організації молоді;

- молодіжні партії, філії молодіжних партій.

Студентська молодь входить в об'єднання та організації за інтересами; благодійні фонди; громадсько-політичні організації молоді. Окремо діють студентські об'єднання та рухи (парламенти, ради тощо), а також студентська спілка України.

Органи студентського самоврядування можуть мати різноманітні форми (сенат, парламент, старостат, студентська навчальна (наукова) частина, студентські деканати, ради тощо) [2, С.32].

На сьогоднішній день студенти беруть участь в управлінні студентського самоврядування не більш, ніж 20 відсотків навчальних закладів. По-перше, у ряді ВНЗ студентських органів просто не існує, а по-друге, багато студентських спілок сьогодні займаються винятково дозвіллям, а не вираженням інтересів студентства.

Широко поширена практика, коли органи студентського самоврядування фактично є підрозділом адміністрації ВНЗ, їх рішення носять лише формальний характер й участь студентів у такому «самоврядуванні» мінімальна. Найбільше яскраво це проявляється у ВНЗ, де органи студентського самоврядування очолюють не студенти й аспіранти, а люди у віці, що далеко перевищує студентський, лідери таких організацій більше дбають лише про свої інтереси, а не інтереси самих студентів.

Розвиток студентського самоврядування у ВНЗ має ґрунтуватися на появі нових форм студентської самоорганізації, на залученні студентів у соуправлінні вищим навчальним закладом. Сьогодні існуюча система далеко не досконала: працюючі студентські ради й старостати, не поєднують основну масу студентів і лише номінально представляють її інтереси, при цьому організацію роботи зі студентами проводять підрозділи ВНЗ із залученням невеликого активу студентів [4].

ВНЗ має бути не тільки місцем одержання освіти, він повинен нести цілий комплекс соціальних функцій. У кожному ВНЗ може існувати скільки завгодно творчих спілок, громадських організацій, у тому числі й профспілкових. При цьому повинна бути легітимна Студентська рада. Це - не чергова громадська організація, а внутрівузівський механізм, що вибудовується у відповідності зі специфікою ВНЗ й дає можливість усім без винятку студентам включитися в управління навчальним закладом. І ректорові не доведеться вибирати, з ким вести діалог, чию саме думку враховувати - є рада, обрана всіма без винятку студентами [5].

Ефективне студентське самоврядування сприяє гармонійному розвитку навчального закладу. Завдяки студентським ініціативам можна визначати нові напрями розвитку поза навчальною діяльністю, вдосконалювати навчальний процес тощо. Розвинуте студентське самоврядування може стати тим додатковим фактором, що впливає на вибір абітурієнтом навчального закладу. Також важливим фактором є те, що випускники ВНЗ з розвинутим студентським самоврядуванням необхідні роботодавцям, бо це допомагає студентам виробити необхідні в роботі навички організації праці, самодисципліни, формування почуття відповідальності тощо.

 

Рада Студентського самоврядування ДонНАБА

 

Рада Студентського самоврядування в ДонНАБА створена і функціонує з весняного семестру 1999-2000 н.р. Рада є органом упорядкування роботи студентів, яка сприяє налагодженню виховного процесу, активізації профспілкової діяльності і підвищенню її ролі у формуванні всебічнорозвиненої особистості.

Під час зборів активу ДонНАБА, Радою Студентського самоврядування було проведено анкетування зі студентами з метою виявити, яке саме уявлення мають студенти про реальну роботу студради.

Наочно це можна побачити в аналізі відповідей студентства (рис. 6.2).

Рис. 6.2 Аналіз відповідей студентів, які співпрацюють з органами студентського самоврядування

 

Згідно з рис. 6.2, студенти, що співпрацюють з органами студентського самоврядування на питання, з чим (ким) їм більше подобається працювати: з речами та предметами чи з людьми та ідеями вони відповіли таким чином. Більшості студентів, тобто 86%, подобається працювати з людьми та ідеями і це не дивно, бо студентське самоврядування це і є співпраця зі студентами, якісь нові ідеї в рішенні студентських проблем. Працювати з речами та предметами подобається 4%. Та 10% подобається працювати і з речами та предметами і з людьми та ідеями. Відповідно до цього 90% студентам подобається працювати в команді, а 10% - незалежно.

76% опитаних студентів хотіли би продовжувати в подальшому наукову діяльність, 10% не мають такого бажання та 14% ще не визначились.

І стає не дивним, що всі 100% опитаних готові й надалі співробітничати з органами студентського самоврядування.

Цікавим було дізнатися наскільки студенти проінформовані про функції органів студентського самоврядування (рис. 6.3). Слід відзначити, що функцій, безперечно, багато, це - рішення студентських проблем, вираження інтересів студентів, участь в управлінні навчальним закладом, організація дозвілля й відпочинку студентів. Функції повинні випливати виходячи з потреб вищого навчального закладу, тому що в різних ВНЗ проблеми й потреби не завжди однакові.

 

Рис. 6.3 Функції студентського самоврядування згідно з баченнями студентів

 

Як можна побачити з рис. 3 57% опитаних студентів ДонНАБА вважають, що основними функціями студентського самоврядування є захист прав та обов’язків студентів, 13% - організація дозвілля студентів, 25% – громадська діяльність студентів, 5% – взаємозв’язок студентів та викладачів. З цього можна зробити висновок, що студенти мають уявлення про функції студради.

Стимулом для участі в органах студентського самоврядування згідно з рис. 6.4 для студентів є допомога та захист студентів - 8%, 24% опитаним

Рис. 6.4 Стимулюючи фактори студентів для участі в органах студентського самоврядування

 

студентам досить дружнього колективу, 10% - втілення ідей в реальність та бажання досягнути цілей; 10% - розвиток особистості; 5% - моральне заохочення досягнутих результатів, 43 % опитаних нічого не відповіли, що свідчить про власну ініціативу.

Згідно з даними анкети 2, на питання, що є основними недоліками існуючої системи студентського самоврядування студенти відповіли таким чином (рис. 6.5).

Рис. 6.5 Основні недоліки існуючої системи студентського самоврядування згідно з баченнями студентів

 

Нажаль, як видно з рис. 5 55% опитаних студентів відповіли, що взагалі не бачать результатів діяльності системи студентського самоврядування, 25% студентів - недостатня активність, організованість, 15% студентів - неповне досягнення цілей та їх відсутність, 5% студентів - локальна боротьба.

Згідно з пропозиціями студентів, відносно роботи студради, необхідне створення такої структури студентського самоврядування, яка дійсно буде функціонувати, чітке визначення прав та обов’язків суспільних (громадських) деканів, оприлюднення планів діяльності системи студентського самоврядування та необхідним є залучення студентів до співпраці зі студентським самоврядуванням.

Тому першочерговою задачею Ради студентського самоврядування в ДонНАБА є цілеспрямована, всебічно функціональна діяльність, активність, яка буде вміло організовувати громадське життя і дозвілля студентів, враховуючи вимоги до навчально-виховного процесу. Домінуючі напрями виховання реалізуються через упорядковану систему заходів, у яких пропонуєть­ся взяти участь усім студентам академії. Ця систе­ма заходів рухома, динамічна, оскільки спрямова­на на творчий пошук і вільний вибір.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Конституція України // [Електронний ресурс] / Режим доступу: www/rada.gov.ua\.

2. Закон України "Про вишу освіту" від 17.01.2002 № 2984-Ш // Відомості Верховної Ради. - 2002. - № 20. - С. 134.

3. Закон України "Про внесення змін і доповнень до Закону Української РСР "Про освіту" від 23.03.1996 № 100/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - №21. - Ст. 84.

4. Закон України "Про пріоритеті напрямки інноваційного розвитку України" // Відомості Верховної Ради. - 2003, - № 13. - С.93.

5. Національна доктрина розвитку освіти. Затверджено Указом Президента України від 17 квітня 2002 року N 347/2002 // http:zakon.rada.gov.ua\.

6. Указ Президента України "Про національну доктрину розвитку освіти" від 17.04.2002 № 347/2002.

7. Андрущенко В.П. Модернізація педагогічної освіти України в контексті Болонського процесу // Вища освіта України. - 2004. - С. 5 -9.

8. Андрущенко В.П. Правове поле навчання // Влада і політика. - 2000. -21 - 27 березня. - С. 13.

9. Болонський В. Вища освіта України на рубежі тисячоліть. Проблеми глобалізації та інтернаціоналізації. - К., 1998. - 227 с.

10. Брюховецький В.С. Києво-Могилянська академія: десять років відновлення // Вища школа. - 2001. - № 2 - 3. - С.З — 21.

11. Васянович Г.П. Педагогіка вищої школи. Навчально-методичний посібник. Львів - 2000 - 100 с.

12. ВащенкоЛ.М., Жебровський Б.М. Школа зарубіжжя: шляхом реформ. -К.: Омега - Л, 1999. - С. 7, 158.

13. Вища освіта України і Болонський процес: Навч. посіб. / За ред. В.Г. Кременя. - Т.: Навч. книга - Богдан, 2004. - 384 с.

14. Вульфсон Б.Л. Стратегия развития образования на Западе на пороге XXI века. - М.: УРАО, 1999. - 208 с.

15. Джонс Х.С. Вклад высшего образования в развитие Европейского сообщества // Перспективи: ВопросьІ образования. —1992.-№3.

16. Журавський В.С., Згуровський М.З. Болонський процес: головні принципи входження в Європейський простір вищої світи. — К.: ІВЦ „Політехніка", 2003. - С. 17 - 28.

17. Корсак К. Європейський простір вищої освіти і Україна у XXI столітті // Вища школа. - 2005. - №1. - С. 47 — 56.

18. Курляк І. Є. Загальний огляд історичного розвитку зарубіжної освіти (від стародавніх часів до XIX століття). - Львів, 2000. -70с.

19. Матеріали науково-практичного семінару "Кредитне - модульна система підготовки фахівців у контексті Болонської декларації. Львів, 21 - 23 листопада 2003 р. - Л.: Львівська політехніка. - 111с.

20. Неперервна професійна освіта: філософія, педагогічні парадигми, прогноз: Монографія / В.П. Андрущенко, І.А. Зязюн,8.Г. Кремень та ін. - К.: Наук, думка, 2003. - 853 с.

21. Ничкало Н. Г. Трансформація професійно-технічної освіти України: монографія / Н. Г. Ничкало - К.: Педагогічна думка, 2008. - 200 с.

22. Ніколаєнко С.М. Освіта і наука: людський потенціал. - К.: Освіта, 2003. - 159 с.

23. Нормативно-правові документи з питань вищої освіти / За ред. Я.Я. Болюбаша. - К.: НМЦ Мінафопром. 2004. - 304 с.

24. Основні засади розвитку вищої освіти України в контексті Болонського процесу (документи і матеріали 2003 - 2004 рр.) / За ред. В.Г. Кременя. — Т,: ТДПУ 2004. — 147 с.

25. Основні проказники діяльності вищих навчальних закладів України на початок 2002/03 навчального року / Державний комітет статистики України // Статистичний бюлетень. - К., 2003. - С. 1 - 2.

26. Підвищення ефективності вищої освіти і науки як дієвого чинника суспільного розвитку і а інтеграції в європейське співтовариство / Доповідь міністра В.Г. Кременя на підсумковій колегії Міністерства освіти і науки (27 лютого 2004 р., м. Одеса) // Освіта. — 2004.

27. Постанова Верховної Ради України "Про стан, напрями реформування і фінансування освіти в Україні" від 21.06.2001 № 2551 — 111.

28. Сучасна вища школа: психолого - педагогічний аспект: Монографія /За ред. Н.Г. Ничкало. — К.: ВІПОЛ, 1999. - 450 с.

29. Сучасна економічна освіта: Україна і Болонський процес/ За ред.. В.Д. Базилевича. - К.: Знання, 2006. - 326 с.

30. Сучасні системи вищої освіти: порівняння для України / За заг. ред. В. Зубка. К.:Вид. дім "КМ Асадетіса", 1997 - 290 с.

31. Фініков Т.В. До законодавства про вишу освіту Польщі, Росії, України, Чехії. - К.: Таксон, 2000.-346 с.

 

 

Додатки

 

 

Додаток А.

Велика хартія університетів

ПРЕАМБУЛА

Ректори європейських університетів, що підписалися далі, які зібралися в Болоньї з нагоди дев'ятисотріччя найстарішого в Європі університету, за чотири роки до остаточного скасування кордонів між країнами Європейського Союзу, сподіваючись на поширюване співробітництво всіх європейських націй і вважаючи, що люди й держави повинні більше, ніж будь-коли в минулому усвідомлюва­ти роль, яку університети покликані відіграти в суспільстві, що змінюється та щодалі більшою мірою інтернаціоналізується, вважають таке:

1) на завершальному етапі цього тисячоліття майбутнє людства значною мірою залежить від куль­турного, наукового і технічного розвитку, зосередженого в центрах культури, знань і досліджень, якими є справжні університети;

2) завдання університетів щодо по­ширення знань серед нових поко­лінь передбачає, що в теперішньому світі вони так само повинні служити суспільству загалом і культурне, соціальне й економічне майбутнє суспільства потребує, зокрема, знач­ного внесків безперервну освіту;

3) університети повинні давати майбутнім поколінням освіту і підготовку, що навчать їх, а через них й інших поважати велику гармонію навколишнього середови­ща і власне життя. Ректори європей­ських університетів, що далі підпи­салися, проголошують перед усіма державами і перед совістю всіх націй основні принципи, що повинні відтепер і назавжди бути основопо­ложними для університетів.

ФУНДАМЕНТАЛЬНІ ПРИНЦИПИ

1. Університет є самостійною устано­вою всередині суспільств з різною організацією, що є наслідком розбіжностей географічної та історич­ної спадщини. Він створює, вивчає, оцінює та передає культуру за допомогою досліджень і навчання. Для задоволення суспільних потреб його дослідна і викладацька сфери діяльності повинні бути морально й інтелектуально незалежні від будь-якої політичної та економічної влади.

2. Викладання і дослідна діяльність в університетах мають бути нероз­дільні з тим, щоб навчання в них відповідало змінним потребам, запитам суспільства і досягненням у науковому знанні.

3. Свобода дослідної і викладацької діяльності є основним принципом університетської життєдіяльності. Керівні органи та університети в межах своєї компетенції повинні гарантувати дотримання цієї фунда­ментальної вимоги. Відкидаючи нетерпимість і зберігаючи відкритість для діалогу, університет є ідеальним місцем для викладачів, що здатні передавати свої знання і мають необхідні засоби для їх удосконален­ня за допомогою досліджень та інновацій, а також для студентів, що мають право, здатність і бажання збагатити свій розум цими знаннями.

4. Університет є скарбницею тради­цій європейського гуманізму. У здійсненні свого покликання він постійно прагне досягнення універ­сального знання, перетинає геогра­фічні та політичні кордони і підтвер­джує нагальну потребу взаємного пізнання та взаємодії різних культур.

СПОСОБИ

Для досягнення відповідних цілей у світлі вказаних принципів потребу­ються ефективні засоби, що відпові­дають сучасним умовам.

1. Для забезпечення свободи в дослідженнях і викладанні всім членам університетського суспільства мають бути надані необхідні засоби для її реалізації.

2. Рекрутизація викладачів і регулю­вання їхнього статусу повинні відбуватися за принципом нерозрив­ності викладання і дослідницької діяльності.

3. Кожний університет з урахуван­ням конкретних обставин повинен гарантувати своїм студентам дотри­мання свобод і умов, за яких вони могли б досягти своїх цілей у культурі й освіті.

4. Університети, особливо європей­ські вважають взаємний обмін інформацією і документацією, а також збільшення кількості спільних проектів для розвитку освіти основним елементом постійного прогресу знань. Тому, як і в ранні періоди своєї історії, вони стимулюють мобільність викладачів і студентів, а також розглядають загальну політику в питанні рівного статусу, звань, іспитів (без упередженого ставлення до національних дипломів) і надання стипендій як необхідний інструмент для здійснення своєї місії в типових для сьогодення умовах.

Ректори, які підписалися від імені своїх університетів, зобов'язуються зробити все від них залежне для того, щоб кожна держава, а також заінтересовані наднаціональні організації формували свою політику, спираючись на положення цієї Великої Хартії, що виражає одно­стайне бажання університетів, вільно визначене і проголошене.

 

 

Додаток Б

СПІЛЬНА ДЕКЛАРАЦІЯ ПРО ГАРМОНІЗАЦІЮ АРХІТЕКТУРИ

ЄВРОПЕЙСЬКОЇ СИСТЕМИ ВИЩОЇ ОСВІТИ

чотирьох міністрів, які репрезентують Францію, Германію, Італію та Велику Британію (Париж, Сорбонна, 25 травня 1998 р.)

Європейський процес нещодавно зробив кілька надзвичайно важливих кроків уперед. За всієї їх доречності не варто забувати, що Європа - це не тільки євро, банки й економіка, вона повинна бути також Європою знань. Ми повинні будувати і посилювати інтелектуальний, культурний, соціальний і технічний виміри нашого континенту. Це завдання насамперед університетів, що продовжують відігравати пере­ломну роль у такому розвитку.

Університети з'явилися в Європі, окремі з них понад три чверті тися­чоліття тому. Наші чотири країни пишаються деякими найстарішими університетами, що зараз повсюдно святкують свої важливі річниці, як це робить: сьогодні Паризький університет. У минулому студенти і викладачі вільно переміщувалися і швидко поширювали знання на всьому континенті. Сьогодні ж надзвичайно багато наших студентів завершує навчання, не одержуючи користі від часткового навчання поза національними кордонами.

Ми йдемо до періоду істотних змін в освіті й умовах праці, до розмаїтості шляхів становлення фахової кар'єри з очевидною необхідністю навчання і підготовки протягом усього життя. Ми заборгували нашим студентам і нашому суспільству в цілому, системі вищої освіти, у якій їм давалися б кращі можливості шукати й знахо­дити галузі, в яких вони могли б досягти досконалості.

Відкритий Європейський простір вищої освіти несе багатство позитив­них перспектив, звісно ж, із повагою до нашої різноманітності, проте по­требує, постійних зусиль для ліквіда­ції бар'єрів і розробки таких умов для викладання й навчання, які збільшили б мобільність і зробили співробітництво ближчим, ніж будь-коли досі. Міжнародне визнання і високий потенціал наших систем освіти безпосередньо пов'язані з їх зовнішньою і внутрішньою зрозумі­лістю. Здається, з'являється система, в якій для міжнародного порівняння й еквівалентності повинні існувати два основних цикли: перший та другий.

Новизна і гнучкість у цій системі досягаються використанням семестрів і кредитів (як в ЕСТS). Це уможли­вить перевірку отриманих кредитів для тих, хто вибирає первин­ну або подальшу освіту в європей­ських університетах і бажав би мати можливість одержати ступінь у довіль­ний час протягом життя. Справді, студенти повинні мати право ввійти в академічний світ у будь-який момент їхнього фахового життя та незалежно від попередньої підготовки.

Студенти першого циклу повинні мати доступ до різноманітних програм, включаючи можливість багатодисциплінарних занять, вивчення іноземних мов і викорис­тання нових інформаційних техно­логій. Міжнародне визнання ступеня першого циклу відповідного рівня кваліфікації є важливим для успіху цієї роботи, в якій ми хотіли б зробити наші схеми розвитку вищої освіти зрозумілими для всіх.

У другому циклі буде вибір між коротшою програмою отримання ступеня магістра і тривалішою програмою здобуття докторського ступеня з можливістю переходу від однієї програми до іншої. В обох програмах відповідний акцент повинен бути зроблений на дослід­ницькій і самостійній роботі. Студенти як першого, так і другого циклів заохочуватимуться до навчан­ня, принаймні один семестр, в університетах поза межами своєї країни. Водночас дедалі більша кількість викладацького й дослід­ницького персоналу повинна працювати в європейських країнах, відмінних від країни проживання. Швидко зростаюча підтримка Європейського Союзу мобільності повинна використовуватися повністю.

У більшості країн не тільки в межах Європи усвідомлена потреба у прискоренні такої еволюції. Конфе­ренції європейських ректорів, прези­дентів університетів, груп експертів і викладачів у наших країнах спону­кали до широкого обговорення цих питань.