Вправи і завдання до теми «Фонетика»

1. Запишіть слова у дві колонки: 1) я, ю, є позначають 1 звук; 2) я, ю, є позначають 2 звуки.

Янгол, пляма, яровина, киянин, П'єр, здоров'я, інакшої, своєї, різниця, поліпшення, бою, українка, любіть, наяву, горя, Сосюра, об'єднаний, любисток, м'ята, комп'ютер, конферансьє, барельєф, бюро.

2. Записані фонетичною транскрипцією слова передайте орфографічним письмом.

[йáк’ір], [мúйу], [мйáта], [ре^ил'йеф], [шчýка], [т'ін'], [с'м’ійес':а], [рад′ійе^имо], [н'ан'ка], [найіз'с'а], [вошчáний], [ж: и^емáти], [коли^евайес':а], [невр′із′с′а].

3. Запишіть текст фонетичною транскрипцією. Визначте кількість звуків і букв.

Відколи пам'ятаю себе, я люблю вітряки, люблю посвист їхніх крил, гудіння млинових жорен, присвист і зітхання ковша, коли він вбирає в себе зерно.

4. Підкресліть однією рискою сонорні приголосні, подвійною рискою – шиплячі приголосні.

Вітряки навіть входять у мої сни, оживають у них, як люди, і говорять, як люди. Пречудовий літній ранок. У холоднім легенькім вітрі ледве леліється широкий лан жита. Стоять стебла високі та рівні, жовті і гладкі. Де-не-де видніється з-посеред шумливого моря чаруюче око блавату або дівоче лице польового маку.

Які сонорні і шиплячі приголосні не зустрілись у тексті?

5. Запишіть слова у три колонки: 1) букв=звуків; 2) букв>звуків; 3) букв<звуків.

Гіллястий, сплять, голубка, косьба, бджола, дьогтю, дід, сиджу, джміль, сонні, приязно, рясно, шило, коні, дзюрчання, яхонтовий, мрець, стружка, призьба, щока, ґринджоли, очі, долина, жодної, листя, країна, кущ, голод.

6. Гра «П'ятий зайвий».

Випишіть «зайве» слово:

1. сяє, радість, зігріває, зеленіють, верб'яний

2. Ярослав, Росія, троянда, квасоля, яблуко

3. моряк, будяк, бур'ян, немовля, остання

4. свято, бабуся, черешня, ялинка, будяк

5. земляк, ім'я, дзвякнути, чарівниця, дрючок

6. залюбки, дзюрчання, пелюстки, кров'ю, безлюдний

7. зацвітає, співає, росою, новою, ніччю.

Чому саме ці слова є «зайвими»?

7. Підкресліть сонорні приголосні хвилястою лінією, дзвінкі – однією рисочкою, глухі – двома.

Літо і зима уявляються живими істотами: літо - у вигляді молодої дівчини, а зима – у вигляді бабусі з великими зубами і кістлявими пальцями. Дівчина-літо дуже щедра і багата, а бабуся-зима надзвичайно скупа і бідна.

Іде літо проти зими і несе квіточку таку гарну-прегарну, а зима несе казанок льоду. Як тільки літо показало свою квіточку, так лід той в одну хвилину і розтав...

8.Перепишіть, записуючи літерами слова, подані у фонетичній транскрипції.

Голодній [ли^есúц:’і] курчатко сниться. Кожній [свáс'ц'і] по ковбасці. При [пше^и нúц':і] гарній жнива славні. У [кнúз'ц'і] кохайся – розуму набирайся. Коли була сошка, мало було в [лоз'ц'і], а трактор купили, то ополоників наробили. Молодому тепліше в [сорόц':і], ніж старому в каптані. Його і в [д'із'ц'і] не влучиш. Не радий хрін [те^иртус'ц'і], а проте на кожній танцює. Краще в [боц’:і], ніж у чужій глотці. Хрущі в борщі, а жаба в [йýс'ц'і]. [мурáс'ц'і] роса – океан (Нар. творч.).

9. Підкресліть літери я, ю, є: однією рискою –позначають 1 звук, двома рисками – позначають 2 звуки.

Пісня, зоря, юність, безсмертя, воля, стяг, працює, рум’яний, б’ється, майбутнє, м’ята, вітає, ясніє, тальянка.

10. Визначте, скільки звуків і літер у словах.

Яблуня, щастя, насадження, дзеркало, з’їзд, дзвін, джемпер, явір, нáдзелень, м’ята, історія, знання, підживлювати, сьогодні, зірниця.

Фонетика. Звуки і букви

Тестові завдання

1. Позначте рядок, у якому в усіх словах однакова кількість букв і звуків

а) праця, віра, любов, армія;

б) кінь, наяву, щастя, воля;

в) буряк, люк, діти, сміюсь;

г) свято, тьмяний, ґудзик, дядько.

2. Позначте рядок, у якому в усіх словах букв більше, ніж звуків:

а) життя, боротись, рельєф, Кузя;

б) дігтяр, віддати, тінь, оболонь;

в) сюрчати, відзначити, мільйон;

г) різьбяр, бджола, дзюрчати, льон.

3. Позначте рядок, у якому в усіх словах звуків більше, ніж букв:

а) їхати, ім'я, фойє, значить;

б) сім'я, щука, радіємо, піщинка;

в) тяжкий, дзвінок, десь, водограй;

г) сліпець, всесвітнє, країна, юшка.

4. Позначте рядок, у якому в усіх словах є м'які приголосні:

а) тямущий, тесть, лякати, знання;

б) віддати, гільза, ллється, льотчик;

в) дзьоб, узлісся, кішка, нюанс;

г) міра, ательє, в'янути, няня.

5. Позначте рядок, у якому в усіх словах є пом'якшені приголосні:

а) міняти, зівака, рідний, піна;

б) гімн, піаніно, діарама, тюльпан;

в) вільний, фіалка, пір'я, жінка;

г) зірковий, тюрма, кішка, лякати.

6. Позначте рядок, у якому в усіх словах є губні приголосні:

а) вощина, револьвер, кобура, піала;

б) свято, мірошник, фіалковий, стіл;

в) фізика, математика, співи, історія;

г) ряди, Неаполь, вовк, лисиця.

7. Позначте рядок, у якому в усіх словах букви я, ю, є передають 2 звуки:

а) армія, Бєлова, юність, земля;

б) Єрусалим, П'єха, Янки, пляма;

в) няньчити, маяк, над’яр’я, пір’я;

г) юнга, Ярослав, Мольєр, виб’ють.

8. Позначте рядок, у якому в усіх словах букви я, ю, є передають 1 звук:

а) Наталя, Оля, Святослав, Юлія;

б) Писарєв, Лєсков, сюрреалізм, люблю;

в) Дюма, бюро, Рюрик, Заярний;

г) пісня, пенсія, яр, пляшка.

9. Позначте рядок, у якому в усіх словах дж, дз є дифтонгами і передають 1 звук:

а) джем, дзвінок, підзабути, підживити;

б) джеркотіти, дзявотіти, дзьобати, підзубрити;

в) Джузеппе, дзеркало, джміль, дзюрчати;

г) відзвучати, піджувати, дзебеніти, віджитий.

Орфографія

– це система правил про способи передачі звукового мовлення у писемній або друкованій формі.

Орфографічні норми – сукупність правил, що впорядковують мовні засоби, які забезпечують єдність усного мовлення у писемній формі.

Орфограма – написання слів на основі правил орфографії. Орфограмою може бути окрема буква (з е мля) чи морфема (премудрий). – Це буквені орфограми.

Є і небуквені: написання слів разом, через дефіс, окремо, перенос частин слова, скорочення.

В українській мові визначають такі принципи правопису: фонетичний, морфологічний, історичний (традиційний), диференціюючий (смисловий).

Фонетичний – точно відображає звуковий склад мовлення.

В основі цього принципу – правильна вимова:

– голосні наголошені і ненаголошені:

ш ú роко, с е лянський;

– [о], [е] після шиплячого приголосного:

вечеря, женеться, шостий;

– [у] – кож у х, пар у бок, ябл у ня;

– с – перед к, п, т, ф, х:

схибити, створити, скинути;

– спрощення:

проїзний, нещасний;

– чергування приголосних:

кни г а – кни ж ка – у кни з і.

Морфологічний – вимагає однакового позначення на письмі морфем незалежно від їх вимови. Сприяє об’єднанню споріднених слів.

– ненаголошені [е], [и], [о] перед складом з [ý], [і]:

розумний

– сумнівні приголосні:

моло т ьба – моло т ити, ко с ьба – ко с ити

– приголосні на межі морфем:

бе з шовний, хвилює ш ся, змагає т ься;

– подвоєння:

годинник, стінний;

– прийменники з, із, без перед словами, що починаються з букв, які позначають шиплячі, свистячі приголосні:

із села, вийти з школи.

Історичний (традиційний) – слова, або окремі частини слів, букви пишуться за традицією:

– м’який знак:

сядь, батько, третього;

– букви щ, ї:

щука, хрущ, їзда, гаї;

– я, ю, є (1, 2 звуки):

пісн я, я блуко, м’ я та;

– - р и -, -ли-:

к ри хта, б ли ск;

– е, и у деяких словах:

левада, кишеня.

Диференціюючий (смисловий) –написання однозвучних слів, які мають різне значення:

везти машиною і вести за руку;

вивчити напам’ять і подарувати на пам’ять.

Правопис голосних

1. Сумнівні голосні е, и, о перевіряємо наголосом:

криве – кр ú во, сестрá – с é стри,

числό – ч ú сла, блищáти – бл ú ск

2. - ере -, - еле - → е

- оро -, - оло - → о

Оч ере т, ш еле ст, к оро ва, к олод язь

3. Звук випадає? → е (на місці випадного → е):

віт е р – вітру, тижд е нь – тижня,

берез е нь – березня, п е ньок – пня.

4.	Відкритий склад? → о, е	}	чергування о,е з і
	Закритий склад? → і

К о -ня – к і нь, ле-б е -ді – ле-б і дь,

Ки- є -ва – Ки- ї в, у Тер-но-п о -лі – Тер-но-п і ль

5. Запам'ятай!

е: к е рувати, л е вада, л е міш, л е генда, ч е кати

и: к и шеня, кр и ниця, м и нулий, п и ріг, ц и буля

а: б а гатий, х а зяїн, б а гатир (заможний), к а чан, к а жан

о: б о гатир (силач), к о миш, кр о пива, л о пата, п о ганий, с о лдат, г о нчар, м о настир, т о вар

И, і після шиплячих

6. Після шиплячих → и:

ш и рокий, щ и рий, ч и мдуж

! якщо відбувається чергування з о, е → і

ш і сть – бо ш е сти, щ і чка - бо щ о ка,

ж і нка – бо ж о натий, щ і тка – бо щ е тина

7. У словах, які стоять у множині → і в

нож і в миш і в тисяч і в

8. Закінчення залежить від питання:

як ий о? – кращ ий о

як і? – кращ і в

на як ій о? – на кращ ій о

на як их о? – на кращ их о

9. Розрізняй!

У дієприслівниках → ио (що роблячи?) -учи, -ючи, -ачи, -ячи співаючи танцюючи тремтячи

У дієприкметниках → іо (які?)   співаюч іо танцююч іо тремтяч іо

10. – ри -, - ли - → и:

б ри ніти, т ри вога, г ли тати

11. и у коренях - пир-, -дир-, -бир-, -мир-, -стил -, якщо далі є склад з наголошеним á:

зап é р – за пир а'ю, зд é рти – з дир а'ти,

завм é р – зав мир а'ю, заст é лю – за стил а'ю