Сутність, цілі та завдання аналізу фінансових звітів.

Головна мета аналізу фінансових звітів – своєчасно виявляти й усувати недоліки у фінансовій діяльності та знаходити резерви поліпшення фінансового стану підприємства і його платоспроможності.

При цьому необхідно вирішити такі завдання:

1. На підставі вивчення взаємозв’язку між різними показниками виробничої, комерційної і фінансової діяльності дати оцінку виконання плану з надходження фінансових ресурсів та їх використання з позиції поліпшення фінансового стану підприємства.

2. Прогнозування можливих фінансових результатів, тобто прибутку та рентабельності, виходячи з реальних умов господарської діяльності й наявності власних і позикових ресурсів, розроблення моделей фінансового стану за різних варіантів використання ресурсів.

3. Розроблення конкретних заходів, які спрямовані на ефективніше використання фінансових ресурсів і зміцнення фінансового стану підприємства.

Найважливіше завдання – з”ясування фінанси.стану за звітний період.

Основними джерелами інформації для аналізу фінансового стану підприємства є звітний бухгалтерський баланс (форма № 1), звіт про фінансові результати (форма № 2), звіт про рух грошових коштів (форма № 3), звіт про власний капітал (форма № 4), дані первинного й аналітичного бухгалтерського обліку, які деталізують окремі статті звітів.

Фінансова звітність забезпечує інформаційні потреби користувачів щодо: участі співвласників у капіталі підприємства; придбання, продажу та володіння цінними паперами; оцінки якості управління; оцінки спроможності підприємства своєчасно виконувати свої фінансові зобов’язання; оцінки спроможності підприємства своєчасно виконувати свої фінансові зобов’язання; забезпеченості підприємства джерелами формування фінансових ресурсів; визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу; своєчасного коригування фінансової діяльності підприємства.

За допомогою аналізу фінансових звітів проводять: попереднє (загальне) оцінювання фінансового стану підприємства та змін його фінансових показників за звітний період; аналіз оборотності оборотних активів; аналіз платоспроможності та фінансової стійкості підприємства; аналіз фінансових результатів підприємства; оцінювання потенційного банкрутства; аналіз дохідності (рентабельності); аналіз використання капіталу; аналіз рівня самофінансування; аналіз валютної самоокупності.

Аналізуючи фінансові звіти, використовують різні методи та прийоми.

До прийомів аналізу відносять: горизонтальний (часовий) аналіз; вертикальний (структурний) аналіз; трендовий аналіз; аналіз відносних показників (коефіцієнтів); порівняльний аналіз; факторний аналіз.

Методи аналізу можна звести до двох основних груп:1)неформалізовані:експертних оцінок;порівняльні;побудова системи показників; 2) формалізовані:ланцюгових підставок;арифметичних різниць;балансовий;відсоткових чисел;простих і складних процентів;дисконтування.

 

111. Аналіз звіту про рух грошових коштів в управлінні фінансами суб’єктів господарювання.

Він містить інформацію про грошові потоки підприємства за звітний період.

Для складання звіту про рух грошових коштів використовують показники балансу, звіту про фінансові результати та дані аналітичного бухгалтерського обліку.

Процес складання звіту про рух грошових коштів включає п’ять основних етапів.

1. Визначення зміни залишків грошових коштів та їх еквівалентів2. Визначення руху грошових коштів у результаті операційної діяльності3. Визначення руху грошових коштів у результаті інвестиційної діяльності 4. Визначення руху грошових коштів у результаті фінансової діяльності5. Подання отриманої інформації у формі звіту про рух грошових коштів

У примітках до фінансової звітності слід розкрити інформацію про рух грошових коштів: склад грошових коштів та їх еквівалентів;склад статей ”İнші надходження”, ”İнші платежі” та інших статей, які об’єднують кілька видів грошових потоків; негрошові операції інвестиційної і фінансової діяльності; наявність значного сальдо грошових коштів та їх еквівалентів, які є в наявності у підприємства і які доступні для використання групою, до якої належить підприємство.

У разі придбання або продажу майнових комплексів протягом звітного періоду слід розкривати:загальну вартість придбання або реалізації майнового комплексу;частину загальної вартості майнового комплексу, яка була сплачена або отримана у формі грошових коштів та їх еквівалентів;суму грошових коштів та їх еквівалентів у складі активів майнових комплексів, що були придбані чи реалізовані;суму активів (крім грошових коштів та їх еквівалентів) і зобов’язань придбаного або реалізованого майнового комплексу в розрізі окремих статей.

Фінансовий стан підприємства будь-якого виду діяльності і форми власності значною мірою залежить від руху грошових коштів та правильного управління грошовими потоками.

Аналіз стану грошових коштів підприємства здійснюється на основі бухгалтерського звіту про рух грошових коштів. Розглянемо методичну послідовність такого аналізу, побудованої за структурою звіту про рух грошових коштів. Звіт про рух грошових коштів дає змогу аналізувати джерела та сфери споживання грошових коштів компанії. Аналіз руху грошових коштів багато в чому сприяє виявленню тенденцій у змінах ліквідності та платоспроможності підприємств.

 

112. Аналіз основних показників консолідованої фінансової звітності.

Відповідно до “Загальних вимог до фінансової звітності” консолідована фінансова звітність — це звітність, яка відображає фінансовий стан і результати діяльності юридичної особи та її дочірніх підприємств як єдиної економічної одиниці.

Вона містить консолідовані:

1)баланс;

2)звіт про фінансові результати;

3)звіт про рух грошових коштів;

4)звіт про власний капітал;

5)примітки до консолідованої звітності.

Для формування консолідованої звітності материнське та дочірні підприємства подають свої фінансові звіти, складені за однаковий період і на ту саму дату балансу.

Консолідовану фінансову звітність необхідно відрізняти від зведеної.

Важливим моментом тут є те, що з утворенням вище згадуваних груп виникає економічна одиниця, в котрій дочірні та асоційовані підприємства є економічно пов’я­заними, але юридичне незалежними суб’єктами. Тому простого сумування статей балансу, звіту про фінансові результати та інших звітів недостатньо для отримання ре­альної картини функціонування групи підприємств. Для цього необхідна консолідована звітність, складена з використанням спеціальних методів, що усувають спільні статті і подвійний рахунок.

 

113. Фінансове планування як основа фінансового механізму управління

Фінансове планування — це один з елементів діяльності, пов'язаної з управлінням фінансами, складова частина всього народногосподарського планування. Об'єктом фінансовогопланування виступають фінансові ресурси, що утворюються в процесі розподілу і перерозподілу валового національного продукту, найважливішими серед них є прибуток, амортизаційні відрахування, податки, обов'язкові збори в цільові фонди та ін. Фінансовий план — це план формування, розподілу і використання фінансових ресурсів. Особливість фінансових планів — вони складаються виключно в грошовій формі.

Принципи фінансового планування:

— наукова обгрунтованість, яка передбачає проведення розрахунків фінансових показників на основі певних методик, з врахуванням кращого досвіду; використання засобів обчислювальної техніки, економіко-математичних методів, які передбачають багатоваріантність розрахунків і вибір найоптимальнішого з них;

— єдність фінансових планів полягає в єдності фінансової політики, єдиному підході до розподілу валового національного доходу, єдиній методології розрахунку фінансових показників та ін.;

— безперервність, яка означає взаємозв'язок перспективних, поточних і оперативних фінансових планів;

— стабільність, тобто незмінність показників фінансових планів.

Фінансові плани складаються окремими підприємствами, організаціями, установами, їх об'єднаннями (баланси доходів і видатків, кошториси, бізнес-плани, платіжні календарі); на рівні міністерств, відомств, державних комітетів, державних цільових фондів; в розрізі окремих територій (місцеві бюджети), а також на рівні країни в цілому (Державний бюджет України, зведений бюджет, зведений баланс фінансових ресурсів).

За тривалістю дії розрізняють:

— перспективні фінансові плани (на період понад 1 рік);

— поточні (на 1 рік);

— оперативні (на квартал, місяць)

—

114. Методи фінансового планування та їх класифікація.

Фінансове планування – процес розробки системи фінансових планів і бюджетів по забезпеченню функціонування і розвитку підприємства необхідними фінансовими ресурсами і підвищення ефективності його фінансової діяльності в наступному періоді. У ринковій економіці фінансове планування має чисто внутрішньофірмові ознаки.

Мета фінансового планування – забезпечити фінансові можливості для успішної господарської діяльності, досягти прибутковості і конкурентоспроможності підприємства.

Значення фінансового планування і прогнозування полягає в тому, що воно:

Втілює стратегічні цілі в форму конкретних фінансово-економічних показників;

Забезпечує фінансовими ресурсами операційну та інвестиційну діяльність підприємства;

Визначає життєздатність проекту підприємства в умовах конкуренції;

Є фактором підтримки фінансової підтримки з боку як внутрішніх так і зовнішніх інвесторів.

Внутрішньофірмове фінансове планування базується на використанні трьох основних його систем:

Прогнозування фінансової діяльності;

Поточне фінансове планування;

Оперативне фінансове планування.

Усі системи фінансового прогнозування і планування перебувають у взаємозв’язку і реалізуються в певній послідовності.

Прогнозування складається з вивчення можливого фінансового стану підприємства на довогострокову перспективу. Прогнозування передбачає розробку альтернативних фінансових показників і параметрів, використання яких дозволяє визначити один із варіантів розвитку фінансової діяльності підприємства.

Результатом перспективного фінансового планування є розробка трьох основних фінансових документів:

Прогноз звіту про прибутки і збитки;

Прогноз руху грошових коштів;

Прогноз бухгалтерського балансу.

Після складання цих прогнозів визначають стратегію фінансування підприємства, сутність якої полягає у:

Формуванні структури і витрат капіталу;

Визначенні джерел довгострокового фінансування;

Виборі способів нарощування капіталу на перспективу.

115. Сутність і цілі внутрішньофірмового фінансового прогнозування і планування.

Прогнозування та планування є основою для ефективного управління підприємством. В процесі прогнозування та планування розробляються орієнтири яких потрібно досягти та конкретні заходи, які повинні бути виконані для їх досягнення. Від ефективності виконання цих функцій залежить ефективність діяльності всього підприємства, оскільки діяльність будується на основі складених планів. Таким чином у план діяльності повинні бути включені всі господарські процеси та грошові потоки. Фінансове планування – це процес розробки системи фінансових планів і бюджетів по забезпеченню функціонування і розвитку підприємства необхідними фінансовими ресурсами і підвищення ефективності його фінансової діяльності в наступному періоді. Основною метою внутрішньо-фірмового фінансового планування є забезпечення фінансових можливостей для успішної діяльності, досягнення прибутковості і конкурентоспроможності підприємства. Серед них можна виділити: забезпечення виробничої та інвестиційної діяльності необхідними фінансовими ресурсами; визначення шляхів ефективного вкладення капіталу, оцінка раціональності його використання, виявлення та мобілізація резервів збільшення прибутку за рахунок використання матеріальних, трудових та грошових ресурсів, здійснення контролю за утворенням та використанням грошових засобів. В процесі планування використовується балансовий метод. Його суть полягає у тому, що врівноважуються не тільки загальні показники доходів та витрат, а для кожної статті витрат визначається конкретне джерело покриття.

 

116. Роль прогнозів у фінансовому плануванні. Стратегічне планування на підприємстві.

Стратегічне планування (Strategic Planning) - це довгострокове планування на основі проміжних цілей. Стратегія визначається головною ціллю та проміжними цілями, які дозволяють досягнути головної цілі.

У свою чергу, розробка планів як специфічний вид діяльності — це послідовний ітераційний процес, що складається з кількох взаємо-пов’язаних етапів:

встановлення цілей;

визначення стратегій («стратегічного набору») та заходів щодо їхньої реалізації;

передбачення послідовності дій у межах досить тривалого часу та закріплення її у планах, проектах і програмах різного типу, що є інструментами досягнення цілей та реалізації стратегій;

організація виконання планових завдань;

облік, контроль та аналіз їхнього виконання.

Останні два етапи є переходом до впровадження цілісної системи стратегічного управління, оскільки зумовлюють необхідність органі-заційно-аналітичної та контрольно-координаційної діяльності не ли-ше в органах стратегічного планування, а й у ланках, де виконуються дії, визначені стратегічними планами та програмами (див.розд.5).

Мета стратегічного планування — встановити певний порядок дій для підготовки ефективного функціонування конкурентоспро-можного підприємства.

Реалізація мети стратегічного планування можлива, якщо воно відповідає таким основним принципам:

цілевстановлення та цілереалізація — всі заходи та шляхи їхнього здійснення, передбачені в системі стратегічного планування, спрямовано на встановлення та досягнення цілей (стратегічних орі-єнтирів): система планування відповідальна за це. Відповідність цьому принципу свідчить про дієвість планів, які цінні тим, що да-ють змогу досягти результатів;

багатоваріантність, альтернативність та селективність — реакція на середовище, що змінюється, шляхом переходу на зазда-легідь обгрунтовані та визначені альтернативи;

глобальність, системність, комплексність і забалансованість — орєнтація на охоплення окремими стратегіями всіх аспектів діяльно-сті об’єкта та взаємозв’язок між ними; в межах стратегічного плану-вання готують систему рішень, а не окремі рішення; спрямованість на зміну ситуації зовні та всередині підприємства;

спадковість і послідовність — стратегічні зміни мають впрова-джуватися в певному порядку (про це йшлося під час розгляду «стратегічного набору») з урахуванням досягнутих результатів і специфічних особливостей процесів та явищ;

безперервність — стратегічна діяльність є складним процесом, зупинка якого повертає підприємства у початкову позицію;

наукова та методична обгрунтованість — використання поши-рених науково-методичних підходів допомагає розробляти реальні плани, узгоджені з параметрами зовнішнього та внутрішнього сере-довища;

реалістичність, досяжність — врахування особливостей функ-ціонування об’єкта, відносно якого розробляються стратегічні пла-ни, та можливості досягнення певних параметрів;

гнучкість, динамічність, реакція на ситуацію — урахування ча-сових характеристик і характеру змін, що відбуваються на підпри-ємстві згідно з етапами «життєвих циклів» (підприємства та пов’язаних з ним окремих підсистем); цьому сприяє наявність на-дійного зворотного зв’язку;

ефективність і соціальна орієнтованість — забезпечення, з од-ного боку, перевищення результатів, передбачениих плануванням над витратами, потрібними для його здійснення; з іншого — розв’язання не лише суто виробничих проблем, а й участь у пом’якшенні суспільних проблем;

кількісна та якісна визначеність — планування має дати певні орієнтири, які відіграватимуть роль контрольних точок, але не мож-на процес планування звести лише до розрахунків показників, забу-ваючи про сутність процесів, які потрібно здійснити;

довгостроковість заходів — орієнтація на розв’язання складних проблем, які існуватимуть у довгостроковій перспективі; неможли-вість усунення їх одномоментним заходом спонукає до обгрунтова-них, послідовних, складних заходів.

 

117. Поточне фінансове планування: зміст, задачі, принципи. Оперативне фінансове планування.

Поточне фінансове планування розглядається як складова перспективного фінансового плану і є конкретизацією його показників на плановий період. Дане планування полягає в розробці конкретних видів поточних фінансових планів, які дозволяють визначити на наступний період усі джерела фінансування розвитку підприємства, сформувати структуру його доходів і витрат, забезпечити постійну платоспроможність підприємства, визначити структуру його активів і капіталу на кінець періоду. Основними видами поточних фінансових планів підприємства є: план доходів і видатків з операційної діяльності; план доходів і видатків з інвестиційної діяльності; план руху грошових коштів; прогнозний баланс. План доходів і видатків з операційної діяльності є одним з основних, метою якого є визначення суми чистого прибутку від виробничо-комерційної діяльності підприємства. План доходів та витрат з інвестиційної діяльності відображає основні напрями фінансового забезпечення цієї діяльності. Метою його розробки є визначення обсягу та потреби у фінансових ресурсах для реалізації запланованих інвестиційних програм, а також можливість надходження цих ресурсів у процесі здійснення інвестиційної діяльності. Метою розробки плану руху грошових коштів є забезпечення постійної платоспроможності підприємства на всіх етапах планового періоду. Прогнозний баланс відображає результати прогнозування складу активів і структури фінансових засобів, що склалися на кінець прогнозованого періоду. Мета його розробки полягає у визначенні необхідного приросту окремих видів активів для забезпечення їх внутрішньої збалансованості, а також фінансування оптимальної структури капіталу, що забезпечує достатню фінансову стійкість п-ва.

 

118. Бюджетування в управлінні підприємством.

Бюджет розробляється на етапі оперативного планування фінансової діяльності підприємства. Його суть полягає у тому, що він є оперативним фінансовим планом на короткостроковий період (до 1 року). Бюджет є ключовим інструментом системи управлінського контролю. Його складання передує виконанню будь-яких дій, пов’язаних з діяльністю підприємства. Бюджет - це план, в якому відображаються надходження та витрачання грошових коштів у процесі здійснення конкретних видів фінансово-господарської діяльності підприємства. Бюджет є інструментом як планування, так і контролю. Розробка бюджетів на підприємстві характеризується терміном бюджетування, і спрямована на вирішення 2-х основних завдань: 1)визначення обсягу видатків, що пов’язані із діяльністю окремих структурних одиниць і підрозділів п-ва, 2)забезпечення покриття цих видатків фінансовими ресурсами з різних джерел. За сферами діяльності п-ва розрізняють бюджети: бюджет по операційній діяльності – деталізує в рамках відповідного часового періоду склад показників, що відображаються в поточному плані доходів та витрат по операційній діяльності; бюджет по інвестиційній діяльності – направлений на відповідну деталізацію показників поточного плану доходів та витрат по цій діяльності; бюджет по фінансовій діяльності – призначений відповідним чином деталізувати показники поточного плану надходження і витрат грошових коштів.

 

119. Операційні бюджети та їх значення в управлінні підприємством.

Операційний бюджет підприємства — розпис на плановий період доходів і витрат підприємства.

Його формують на основі планів реалізації, матеріальних витрат, прямих витрат на оплату праці, інших планів (див. рисунок), які відрізняються значним рівнем деталізації даних і мають вартісне вираження. Для операційного бюджету характерна багатоступенева ієрархічна структура побудови, оскільки він формується на основі узгоджених між собою бюджетів нижчого рівня.

До операційних бюджетів виробничого підприємства відносяться:

бюджет продаж;

бюджет виробництва;

бюджет виробничих запасів;

бюджет прямих витрат на матеріали;

бюджет прямих витрат на оплату праці;

бюджет загальновиробничих витрат;

бюджет амортизаційних відрахувань;

бюджети витрат на збут та адміністративних, тощо.

 

120. Характеристика фінансових бюджетів та їх значення в управлінні підприємством.

Операційний бюджет підприємства — розпис на плановий період доходів і витрат підприємства.

Його формують на основі планів реалізації, матеріальних витрат, прямих витрат на оплату праці, інших планів (див. рисунок), які відрізняються значним рівнем деталізації даних і мають вартісне вираження. Для операційного бюджету характерна багатоступенева ієрархічна структура побудови, оскільки він формується на основі узгоджених між собою бюджетів нижчого рівня.

До операційних бюджетів виробничого підприємства відносяться:

бюджет продаж;

бюджет виробництва;

бюджет виробничих запасів;

бюджет прямих витрат на матеріали;

бюджет прямих витрат на оплату праці;

бюджет загальновиробничих витрат;

бюджет амортизаційних відрахувань;

бюджети витрат на збут та адміністративних, тощо.

 

121. Сутність і значення бюджету грошових коштів в управлінні підприємством.

Рух грошових коштів є одним з найбільш важливих аспектів операційного циклу підприємств. Бюджет грошових коштів являє собою план надходження грошових коштів і платежів та виплат на майбутній період часу. Він підсумовує всі потоки грошових коштів, які будуть мати місце в результаті планованих операцій на всіх фазах загального бюджету. В цілому, цей бюджет показує очікуване кінцеве сальдо на рахунку грошових коштів на кінець бюджетного періоду і фінансове становище для кожного місяця у прогнозованому періоді, для якого розробляється бюджет. Таким чином, можуть бути заплановані періоди найбільшого або найменшого наявності грошових коштів. Дуже велике сальдо на рахунку грошових коштів означає, що фінансові кошти не були використані з найбільшою можливою ефективністю. Низький рівень може вказувати на те, що підприємство не в змозі розплатитися за своїми поточними зобов'язаннями. Ось чому необхідно ретельне планування коштів.

Бюджет грошових коштів складається з двох частин - очікувані надходження грошових коштів та очікувані платежі та виплати. Для визначення очікуваних надходжень за період використовується інформація з бюджету продажів, дані про продажі в кредит або з негайною оплатою, дані про порядок збору коштів по рахунках до отримання. Також планується приплив грошових коштів і з інших джерел, таких, як продаж акцій, продаж активів, можливі позики, отримання відсотків або дивідендів і т.д.

Касовий бюджет дозволяє:

· Отримати цілісне уявлення про сукупну потреби в грошових засобах

· Приймати управлінські рішення про більш раціональне використання ресурсів

· Аналізувати значні відхилення по статтях бюджету і оцінювати їх вплив на фінансові показники підприємства

· Своєчасно визначати потреба в обсязі і термінах залучення позикових коштів

· Суми очікуваних платежів беруться з різних періодичних бюджетів.

Відповідальні за підготовку бюджету грошових коштів повинен знати, які витрати на матеріали та робочу чинності передбачені за період, які товари та послуги необхідно придбати, а також чи будуть вони оплачені відразу ж або можлива відстрочка платежу. У цій з цим дуже важливо знати політику платежів і виплат компанії. Крім регулярних поточних витрат, грошові кошти також можуть бути використані на придбання обладнання та інших активів, на повернення позик та інших довгострокових зобов'язань. Вся ця інформація повинна бути зібрана для того, щоб підготувати правильний бюджету грошових коштів.

Касовий бюджет можна скласти практично на будь-який період. Короткострокові прогнози, як правило, робляться на місяць, ймовірно тому, що при їх формуванні приймаються до уваги сезонні коливання потоків готівки. Коли грошові потоки передбачувані, але вкрай мінливі, може знадобитися розробка бюджету на більш короткі періоди з метою визначення максимальної потреби в коштах. За тієї ж причини при відносно стабільних грошових потоках може бути виправдане складання бюджетів на квартал або навіть більш тривалий проміжок часу.

Взагалі чим більш віддалений період, на який складається прогноз, тим менш точним стає прогноз. Витрати на підготовку щомісячного бюджету грошових коштів зазвичай виправдані тільки для прогнозів, що стосуються найближчого майбутнього.

 

122. Значення прогнозного бухгалтерського балансу в управлінні фінансами підприємств.

Складання прогнозного балансу є завданням поточного фінансового планування. Дане планування полягає в розробці конкретних видів поточних фінансових планів, які дозволяють визначити на наступний період усі джерела фінансування розвитку підприємства, сформувати структуру його доходів і витрат, забезпечити постійну платоспроможність та фінансову стійкість підприємства, визначити структуру його активів і капіталу на кінець періоду. Прогнозний баланс розробляється на основі попереднього складання таких поточних фінансових планів: план доходів і видатків з операційної діяльності, план доходів і витрат з інвестиційної діяльності, план руху грошових коштів. Ці плани відображають рух майна підприємства та джерел його утворення. В балансі відображаються результати діяльності та стан підприємства на кінець прогнозованого періоду. Прогнозний баланс відображає результати прогнозування складу активів і структури фінансових засобів, що використовуються підприємством, на кінець планового періоду. Мета його розробки полягає у визначенні необхідного приросту окремих видів активів для забезпечення їх внутрішньої збалансованості, а також фінансування оптимальної структури капіталу, що забезпечує достатню фінансову стійкість п-ва. Баланс –це зведена таблиця, в якій відображаються джерела капіталу і напрями його розміщення. Баланс активів та пасивів необхідний для того, щоб визначити, в які види активів спрямовуються грошові кошти і за рахунок яких видів пасивів підприємство фінансує створення цих активів.

 

124. Зведений бюджет підприємства – основний фінансовий план.

Управління витратами кожного структурного підрозділу здійснюють за допомогою формування його зведеного бюджету.

Як додаток до зведеного бюджету підрозділу складають функціональні бюджети за відповідними статтями (елементами) витрат: матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування в соціальні фонди, амортизація, інші витрати. Кожний бюджет за елементами витрат включає відповідні статті і складається за певною формою.

Вихідними даними для розроблення прогнозного зведеного бюджету на рік є:

• прогноз виручки від реалізації продукції (робіт, послуг);

• узагальнені дані щодо постійних витрат виробництва з розподілом їх за основними видами продукції, що дає змогу не тільки правильно оцінити її рентабельність, а й підвищити ефективність поточного управління фінансами;

• змінні витрати за кожною товарною групою продукції;

• прогноз питомої ваги бартеру і взаємозаліків в обсязі реалізації продукції підприємства;

• прогноз податкових зобов'язань, потреби в банківських кредитах та можливості їх повернення;

• дані щодо основних виробничих і резервних фондів підприємства.

Зведені бюджети підприємства на рік, квартал, місяць формуються планово-економічною службою за окремими статтями витрат.

Складовими для формування зведеного бюджету є: вихідні прогнозні дані; виробнича програма; баланс прибутків і збитків; баланс підприємства; звіт про рух грошових коштів.

Зведений бюджет підприємства включає дохідну і витратну частини з таким складом статей. Оптимальним є такий варіант бюджету, коли дохідна частина дорівнює витратній частині.

Дохідна частина бюджету формується на основі плану продажу (реалізації) продукції і плану фінансових надходжень з інших джерел. Крім того, необхідно врахувати залишки коштів на балансових рахунках підприємства і змін в оплаті відвантаженої продукції. На основі всіх цих даних складають зведений план фінансових надходжень (за місяць, квартал, рік).

Зведений план фінансових надходжень дасть змогу сформувати видаткову частину бюджету підприємства на контрольний пе-ріод (місяць, квартал, рік).

Витрати зведеного бюджету планують на основі таких вихідних даних: плану-графіка податкових виплат; бюджету фонду оплати праці; плану-графіка платежів у державні цільові фонди; бюджету матеріальних витрат у розрахунку на планову виробничу програму; бюджету електроенергії; плану-графіка погашення кредитів; бюджету інших витрат.

Складання зведеного бюджету підприємства, а також прогнозування ставки банківського процента і платоспроможності дебіторів дає змогу визначити обсяг прибутку, необхідний для забезпечення платоспроможності підприємства.