Показники, що формуються із внутрішніх джерел інформації та їх характеристика.

Ефективність управлінської системи значно залежить від інформаційного забезпечення. Конкретні показники системи інформаційного забезпечення формуються за рахунок як внутрішніх, так і зовнішніх джерел інформації. Показники внутрішніх джерел: 3 групи. 1) Показники фінансового стану і результатів фін. діяльності по п-ву в цілому. Широко використовуються як внутрішні, так і зовнішні. Користувачами, застосовуються при фін. аналізі, плануванні, розробці фін. стратегії і політики, основані на даних фін. обліку. Дані показники розподіляються на 3 блоки: - показники відображені в балансі (характеризують склад активів, структуру капіталу), - показники відображені в звіті про фінансові результати (показники прибутку (збитку) від операційної, фінансової, інвестиційної діяльності); дані про сплачені податки, доходи, витрати, - показники відображені в звіті про рух ГК і власний капітал (характеризують рух ГК і окремих фінансових фондів). 2) показники фінансових результатів окремих структурних підрозділів підприємства-використовуються для поточного і оперативного управління всіма аспектами фінансової діяльності, основані на даних управлінського обліку. Групуються в 3 блоки: - по сферам фінансової діяльності, - по регіонам діяльності, по центрам відповідальності (центр затрат, доходу, прибутку, інвестицій). 3) нормативно-планові показники, пов’язані з фінансовим розвитком підприємства. Використовуються для поточного і оперативного контролю в ході здійснення фінансової діяльності. Розподіляються на 2 блоки: - система внутрішніх нормативів регулюючих фінансовий розвиток (нормативи окремих видів активів, співвідношень окремих видів активів і структури капіталу), - система планових показників (всі показники поточних і оперативних фінансових планів).

 

Сутність фінансового контролю на підприємстві.

Фінансовий контроллінг як сучасна прогресивна форма фінансового контролю являє собою контролюючу систему, що забезпечує концентрацію контрольних дій на найбільш приоритетних напрямках фінансової діяльності п-ва, своєчасне виявлення відхилень фактичних результатів від передбачених та прийняття оперативних управлінських рішень, що забезпечують її нормалізацію. Концепція контроллінгу була розроблена у 80-ті роки як засіб активного попередження кризових ситуацій, що призводять до банкрутства. Принципом цієї концепції, що одержала назву “ управління за відхиленнями” є оперативне порівняння основних планових та фактичних показників з метою впливу на вузлові фактори нормалізації діяльності п-ва. Потрібно зазначити, що фінансовий контроллінг не обмежується здійсненням лише внутрішнього контролю за здійсненням фінансової діяльності та фінансових операцій, але є ефективною координуючою системою забезпечення взаємозв’язку між формуванням інформаційної бази, фінансовим аналізом, фінансовим плануванням та внутрішнім фінансовим контролем на п-ві. Завдяки йому п-во своєчасно реагує на зміни як внутрішнього так і зовнішнього середовища та проводить при необхідності корегування окремих цілей і завдань. Впровадження на п-ві сисетеми фінансового контроллінгу дозволяє значно підвищити ефективність всього процесу управління його фінансовою діяльністю.

 

Система фінансового моніторингу та її значення.

Система моніторингу як основа фінансового контролінгу – це розроблений на п-ві механізм постійного спостереження за контролюємими показниками фінансової діяльності, визначення різних розмірів відхилень фактичних результатів від передбачених і виявлення причин цих відхилень. Побудова системи моніторингу включає етапи: 1) побудова системи інформаційних звітних показників по кожному виду фінансового контролінга (основана на даних фінансового і управлінського обліку, це первинна інформаційна база для наступних розрахунків агрегованих по п-ву окремих абсолютних і відносних показників, що характеризують результати фінансової діяльності); 2) розробка системи узагальнених (аналітичних) показників, що відображають фактичні результати досягнення передба-чуваних кількісних стандартів контролю (в процесі розробки такої системи будуються алгоритми розрахунку окремих узагальнених аналітичних показників з використання первинної інформаційної бази і методів фінансового аналізу); 3) визначення структури і показників форм контрольних звітів виконавців (повинна містити фактичне значення показника, відхилення від планового, причини відхилення, винуватці); 4) визначення контрольних періодів по кожному виду фінансового контролінгу і кожній групі контролюємих показників (виділяють тижневий, місячний і квартальний контрольний звіт); 5) встановлення розмірів відхилень фактичних результатів контролюємих показників від встановлених стандартів (в абсолютних і відносних величинах, має бути встановлений критерій критичного відхилення); 6) виявлення основних причин відхилень фактичних результатів контролюємих показників від встановлених стандартів.

 

30. Формування системи алгоритмів дій з усунення відхилень значень фактичних фінансових показників від планових.

Це заключний етап побудови фінансового контролінгу на п-ві. Система дій менеджерів п-ва в цьому випадку заключається в трьох алгоритмах: 1) нічого не робити (ця форма регулювання використовується в тих випадках, коли розмір від’ємних відхилень значно нижчий передбачуваного “критичного” критерію); 2) усувати відхилення (ця система дій передбачає процедуру пошуку і реаліззації резервів по забезпеченню виконання цільових, планових або нормативних показників. В якості таких можливостей може бути розглянута доцільність введення посиленого режиму економії “відсікання лишнього”, використання системи фінансових рехервів); 3) змінити систему планових або нормативних показників (така система дій використовується в тих випадках, коли можливості нормалізації окремих аспектів фінансової діяльності обмежені або взагалі відсутні. В цьому випадку за результатами фінансового моніторингу вносяться пропозиції по коригуванню системи цільових стратегічних нормативів, показників поточних фінансових планів або окремих бюджетів. В окремих критичних випадках може бути обгрунтована пропозиція про припинення окремих виробничих, інвестиційних і фінансових операцій і навіть діяльності окремих центрів витрат і інвестицій.

 

Грошові потоки як об’єкт фінансового менеджменту. Поняття грошового потоку.

Фінансовий менеджмент як функціонально-організаційна модель управління фінансами суб’єкта господарювання включає такі напрями:

- операційна та інвестиційна діяльність;

- фінансування потреби п-ва у капіталі (фінансова діяльність);

- фінансовий контролінг ефективності та адекватності усіх складових такої моделі.

Системоутворюючим механізмом кожного із складових елементів, а отже і моделі фінансового менеджменту загалом, є грошові потоки як фінансове вираження підприємницької діяьності суб'экта господарювання в умовах ринкової економіки. При цьому грошові потоки розглядаються як основа самофінансування суб'єкта господарювання.

Грошовий потік – це сукупність послідовно розподілених у часі подій, які пов'язані із відособленим та логічно завершеним фактом зміни власника грошових коштів у зв'язку із виконанням договірних зобов'язань між економ.агентами. Грош.потік має ряд ознак:

1) рух ГК здійсн-ся у зв'язку ыз виконанням договірних зобов'язань між суб'єктами господарювання як фінансова складова виконання відповідних господарських угод;

2) функціонально-організаційні особливості господарських операцій п-ва дають змогу ідентифікувати рух коштів за видами грош.потоків відповідно до встановлених критеріїв групування;

3) грош.потоки, що генеруються суб'єктом господарювання, мають виключно фінансовий хар-р.