Порядок надання субвенцій місцевим бюджетам України

Загальними умовами надання та використання субвенцій є такі обставини:

1. субвенції спрямовуються на фінансування конкретних за­ходів;

2. субвенційне фінансування здійснюється у формі часткової участі у видатках відповідних бюджетів;

3. орган, який надає субвенцію, встановлює призначення, обсяг, отримувача, порядок і умови надання субвенції відповідно до чинного законодавства;

4. орган, який надає субвенції, має право контролювати їх використання, а отримувач зобов'язаний звітувати про їх використання;

5. отримувачами субвенції є лише органи місцевого самов­рядування;

6. юридичним особам не дозволяється надавати кошти з бюджету у вигляді субвенцій;

7. надання субвенції є доцільним, коли для покриття тих чи інших видатків не вистачає інших бюджетних доходів.

Субвенції можна поділити на два види: поточні (забезпечу­ють часткове покриття поточних видатків конкретного місце­вого бюджету) та інвестиційні або ж капітальні (забезпечують, відповідно, фінансування капітальних видатків).

Порядок та умови надання субвенцій з державного бюдже­ту місцевим бюджетам визначаються Кабінетом Міністрів Укра­їни.

За загальним правилом надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам, яка вперше визначена законом про Держа­вний бюджет України, затверджуються Кабінетом Міністрів України не пізніше 30 днів з дня набрання ним чинності.

Видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті "б" пункту 4 частини першої статті 89 БК України, а саме державні програми соціального захисту: допомога сім'ям з дітьми, малозабезпеченим сім'ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам, тимчасова державна допомога дітям; додаткові виплати населенню на покриття витрат з оплати житлово-комунальних послуг (житлові субсидії населенню), пільги окремим категоріям громадян, що надаються: ветеранам війни; особам, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; жертвам нацистських переслідувань; ветеранам військової служби; ветеранам органів внутрішніх справ; ветеранам податкової міліції; ветеранам державної пожежної охорони; ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби; ветеранам служби цивільного захисту; ветеранам Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України; вдовам (вдівцям) померлих (загиблих) ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби, ветеранів служби цивільного захисту та ветеранів Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України; звільненим зі служби за віком, хворобою або вислугою років військовослужбовцям Служби безпеки України, працівникам міліції, особам начальницького складу податкової міліції, рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи, державної пожежної охорони; пенсіонерам з числа слідчих прокуратури; дітям (до досягнення повноліття) працівників міліції, осіб начальницького складу податкової міліції, рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи, державної пожежної охорони, загиблих або померлих у зв'язку з виконанням службових обов'язків, непрацездатним членам сімей, які перебували на їх утриманні; звільненим з військової служби особам, які стали інвалідами під час проходження військової служби; батькам та членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби; батькам та членам сімей осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які загинули (померли), пропали безвісти або стали інвалідами під час проходження служби; реабілітованим громадянам, які стали інвалідами внаслідок репресій або є пенсіонерами; громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; дружинам (чоловікам) та опікунам (на час опікунства) дітей померлих громадян, смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою; пенсіонерам з числа спеціалістів із захисту рослин відповідно до частини четвертої статті 20 Закону України "Про захист рослин"; громадянам відповідно до пункту "ї" частини першої статті 77 Основ законодавства України про охорону здоров'я, частини п'ятої статті 29Закону України "Про культуру", частини другої статті 30 Закону України "Про бібліотеки і бібліотечну справу", абзацу першого частини четвертої статті 57 Закону України "Про освіту"; особам, які мають таке право згідно із статтею 48 Гірничого закону України; ветеранам праці; дітям війни; багатодітним сім'ям, дитячим будинкам сімейного типу та прийомним сім’ям, в яких не менше року проживають відповідно троє або більше дітей, а також сім’ям (крім багатодітних сімей), в яких не менше року проживають троє і більше дітей, враховуючи тих, над якими встановлено опіку чи піклування, інвалідам, дітям-інвалідам та особам, які супроводжують інвалідів І групи або дітей-інвалідів (не більше одного супроводжуючого); компенсації особам, які згідно із статтями 43 та 48 Гірничого закону України мають право на безоплатне отримання вугілля на побутові потреби, але проживають у будинках, що мають центральне опалення; компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян; виплата державної соціальної допомоги на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у дитячих будинках сімейного типу та прийомних сім'ях, грошового забезпечення батькам-вихователям і прийомним батькам за надання соціальних послуг у дитячих будинках сімейного типу та прийомних сім'ях за принципом "гроші ходять за дитиною"; компенсацію фізичним особам, які користувалися пільгами щодо сплати податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, втрати частини їх доходів у зв'язку з відміною такого податку та відповідним збільшенням ставок акцизного податку з пального згідно з Податковим кодексом України) проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У статті 102 БК України передбачається, що субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення програм соціального захисту надаються на постійній основі (щорічно передбачалося у законі про Державний бюджет України) надано вичерпний перелік субвенцій на здійснення державних програм соціального захисту, а також категорії громадян, яким надаються пільги за рахунок цих субвенцій.

Порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на виконання інвестиційних програм (проектів)

Субвенції надаються виключно на створення, приріст або оновлення основних фондів комунальної форми власності і спрямовуються на:

впровадження енерго- та ресурсозберігаючих технологій;

будівництво і реконструкцію об'єктів соціально-культурної сфери;

розвиток дорожнього та комунального господарства;

здійснення екологічних та природоохоронних заходів;

здійснення спільних заходів, які передбачені угодами щодо регіонального розвитку, укладеними відповідно до Закону України "Про стимулювання розвитку регіонів".

Умовами надання субвенцій на виконання інвестиційних програм є:

1) відповідність інвестиційних програм (проектів) програмним і прогнозним документам економічного і соціального розвитку держави, відповідного регіону, державним цільовим програмам, а також пріоритетним напрямам розвитку регіонів;

2) наявність затверджених проектів будівництва та результатів проведення їх експертизи відповідно до Порядку затвердження проектів будівництва і проведення їх експертизи;

3) фінансова забезпеченість інвестиційних програм (проектів), строк впровадження яких довший, ніж бюджетний період, необхідними фінансовими ресурсами місцевих бюджетів, кредитами (позиками), залученими під державні та/або місцеві гарантії, та субвенцією на їх виконання протягом усього строку впровадження;

4) співфінансування інвестиційних програм (проектів) з місцевих бюджетів у таких розмірах:

не менш як 1 відсоток від обсягу такої субвенції - для бюджетів сіл, їх об’єднань, селищ, міст районного значення;

не менш як 3 відсотки від обсягу такої субвенції - для бюджету Автономної Республіки Крим, обласних і районних бюджетів, бюджетів м. Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення;

не менш як 5 відсотків від обсягу такої субвенції - для бюджету м. Києва.

Місцеві органи виконавчої влади та виконавчі органи рад подають інвестиційні програми (проекти), які передбачається виконувати за рахунок субвенцій, на розгляд Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським держадміністраціям.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації:

розглядають подані інвестиційні програми (проекти) з урахуванням того, що вони повинні забезпечувати реалізацію завдань інноваційного розвитку відповідного регіону та введення в дію передбачених ними об'єктів у планованому або наступних за планованим двох бюджетних періодах;

подають до 1 березня року, що передує планованому, головним розпорядникам бюджетних коштів пропозиції щодо виконання за рахунок субвенцій пріоритетних і соціально важливих інвестиційних програм (проектів).

Головні розпорядники бюджетних коштів:

1) опрацьовують подані Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями пропозиції і визначають орієнтовні обсяги субвенцій виходячи з чисельності населення та рівня соціально-економічного розвитку регіону за такими основними показниками:

обсяг промислового виробництва;

обсяг валової продукції сільського господарства;

обсяг інвестицій в основний капітал;

рівень щільності населення;

рівень безробіття населення;

розмір доходів населення у розрахунку на одну особу;

розмір середньомісячної заробітної плати працівників;

2) застосовують під час визначення орієнтовних обсягів субвенцій у разі потреби показники, що характеризують особливості відповідної галузі (сфери діяльності);

3) подають Мінфіну обґрунтовані пропозиції щодо виконання інвестиційних програм (проектів) для визначення обсягів субвенцій адміністративно-територіальним одиницям під час складання проекту Державного бюджету України на планований бюджетний період.

Умови та порядок надання субвенцій місцевим бюджетам з інших місцевих бюджетів (на утримання об'єктів спільного користування чи ліквідацію негативних наслідків діяльності об'єктів спільного користування; на проведення видатків бюджетів місцевого самоврядування, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів; на виконання інвестиційних програм) визначаються на договірних засадах між надавачем субвенції та її отри мувачем.