Поняття, суть і значення розвідувального опитування

В практиці оперативно-розшукової діяльності правоохоронних органів найбільш поширеним методом обґрунтовано визнається розвідувальне опитування. Право на застосування оперативними працівниками цього методу передбачено Законом України "Про оперативно-розшукову діяльність" (ст.8 п.1).

Шляхом опитування працівники оперативних підрозділів ПМ отримують інформацію (відомості) необхідну для попередження і розкриття злочинів, розшуку зниклих злочинців і безвісно пропалих громадян, проведення оперативних розробок тощо. Оперативне опитування досить широко застосовується і під час перевірки заяв, повідомлень про вчинені злочини для отримання інформації про факти та осіб, які становлять оперативний інтерес.

Таким чином оперативне опитування це метод збирання оперативно-розшукової інформації в процесі безпосереднього спілкування працівника міліції із громадянами, поінформованими про осіб, предмети та факти, які становлять оперативний інтерес з метою попередження, розкриття злочинів, розшуку зниклих злочинців та безвісно пропалих громадян.

Оперативно-розшукова інформація - це відомості соціального характеру для отримування яких використовуються загальні методи її збирання як-то спостереження, опитування, вивчення документів тощо. В

оперативно-розшуковій діяльності найбільш результативними є взаємовідносини між її суб'єктами та іншими учасниками оперативно-розшуковик заходів. Відносини протікають в різного роду бесідах як, віч-на-віч, так і групових. Але не всяка бесіда носить оперативно-розшуковий характер. Розвідувальне опитування, як метод ОРД, полягає в цілеспрямованих діях для отримання інформації, яка становить інтерес для оперативних підрозділів ПМ.

За формою та деякими змістовими ознаками розвідувальне опитування має схожість із допитом, тобто процесуальною формою закріплення доказів у кримінальній справі. Але між опитуванням і допитом існує принципова різниця.

По-перше, допит є слідчою дією, а розвідувальне опитуване - методом ОРД.

По-друге, процедура проведення допиту, всебічно регламентується нормами кримінально-процесуального законодавства (див. главу 14 КПК України), в той час, як проведення розвідувального опитування процесуальними нормами не регулюється. Ст.8 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" в загальному вигляді визначає право оперативних підрозділів опитувати осіб за їх згодою.

По-третє, проведення допиту закон дозволяє тільки після порушення кримінальної справи, здійснення ж розвідувального опитування не залежить від цього.

По-четверте, на допиті свідок попереджається про кримінальну відповідальність за відмову від дачі свідчень та за дачу неправдивих, що нормами права не передбачено для розвідувального опитування.

По-п'яте, відомості, отримані на допиті, оформлюються протоколом, який є джерелом судових доказів, в той час як результати розвідувального опитування протоколом не оформляються і судовим доказом не являються.

Розвідувальне опитування також має деяку схожість із такими методами ОРД, як особистий пошук та оперативна установка.

Здійснюючи особистий пошук оперативний працівник щоб з'ясувати факти, що мають значення для вирішення поставлених задач вдається до співбесід з різними особами. Але при вирішенні особистим пошуком конкретної задачі отримана таким шляхом інформація відіграє лише допоміжну роль.

Розвідувальне опитування застосовується для отримання відомостей які вирішають не тільки часткові, але і загальні завдання боротьби із злочинністю. При проведення оперативної установки оперативний працівник також прибігає до бесіди із оточенням особи, що становить оперативний інтерес для отримання необхідних відомостей про дану особу. Але такі бесіди завжди проводяться гласно чи зашифровано, а зібрані відомості головним чином стосуються способу життя, поведінки та зв'язків цієї особи, тоді як розвідувальне опитування проводиться як гласно так і негласно, може бути зашифрованим і без зашифровки мети, а отримана інформація стосується не тільки способу життя, поведінки та зв'язків цієї особи, але і її протиправної діяльності, виявлення громадян, яким це відомо, фактів, що викривають праворушників тощо.

Розвідувальне опитування часто використовується в оперативно-розшуковій практиці як найбільш доступний та універсальний захід. Коло осіб, що підлягають опитуванню залежить від конкретної оператавно-розшукової ситуації. Головним критерієм застосування цього заходу є можливість отримати інформацію, що сприяє попередженню та розкриттю злочинів, розшуку зниклих злочинців і безвісно пропалих громадян.

Визначення завдань і необхідних відомостей (предмгт опитування) здійснюється працівником міліції на підставі аналізу інформації про конкретну оперативно-розшукову ситуацію. Наприклад, при вчиненні неочевидних злочинів часто можливі свідки, очевидці виявляються в результаті проведення масових опитувань громадян, які проживають або працюють в даному районі. В подібній ситуації виявлення свідків, очевидців - це оперативно-тактичне завдання, яке необхідно вирішати.

Розвідувальне опитування відіграє важливу роль в оперативно-розшуковій діяльності підрозділі ПМ Шляхом розвідувального опитування виявляються факти латентних злочинів, викриваються особи, які підозрюються в злочинній діяльності, встановлюються місця переховування злочинців, що розшукуються тощо. Розвідувальним опитуванням можна отримати вихідні дані для відшукання речових доказів по кримінальних справах, перевірити свідчення звинувачених, потерпілих, очевидців, здійснювати заходи щодо документування злочинної діяльності розроблюваних. На кінець шляхом розвідувального опитування збираються відомості на осіб, яких передбачається залучити до конфіденційного співробітництва, перевіряються повідомлення агентів, їх зашифровка, поведінка тощо.

Розвідувальне опитування повинно проводитись із дотриманням певних умов які б виключали порушення чинного законодавства, прав і свобод громадян. Перш за все необхідно забезпечити добровільність викладення опитуваною особою відомих йому даних. Кого б не опитував оперативний працівник, він не вправі погрожувати, шантажувати та допускати інші незаконні дії по відношенню до особи, яка опитується для отримання від нього оперативної інформації.

1.2. Види розвідувального опитування і тактика його проведення. В залежності від особливостей тактики проведення розвідувальне опитування поділяється на гласне і негласне, а за змістом воно може бути зашифрованим (з шифруванням мети або факту бесіди) і незашифроване.

Тактика проведення кожного з різновидів опитування залежить від мети опитування, відомостей, що характеризують опитувану особу та обставин при яких воно проводиться.

Гласне розвідувальне опитування найбільш проста і доступна форма спілкування працівників податкової міліції із громадинами. При його проведенні не приховується сам факт бесіди і привід до неї, оскільки такі опитування здійснюються, як правило, під час пошукової роботи в районі

місця кримінальної події, коли необхідно за короткий строк опитати значну кількість громадян, щоб отримати первинні відомості для проведення невідкладних оперативно-розшукових заходів. Проведення гласних розвідувальних опитувань характерно і у відношенні затриманих, заарештованих, свідків, потерпілих, звинувачених тощо, оскільки факт їх участі в кримінальному процесі може бути відомий багатьом громадянам. Гласне опитування може проводитись як зашифровано, так і без зашифровування мети або суб'єкта опитування.

Зашифровка мети опитування здійснюється тоді, коли виникає сумнів, що опитувана особа правдиво розповість про відомі йому факти, а також тоді, коли необхідно щоб він не здогадався, що цікавить розвідувального працівника і не розповів про це розроблюваним, перевіряємим особам. В першу чергу це відноситься до осіб із близького оточення розроблюваних. В таких випадках привід і зміст розмови маскується відповідною легендою.

Для зашифровки мети об'єкт опитування під вигаданим, але правдоподібним приводом викликається до підрозділу ПМ або запрошується для розмови в інше місце.

Більш складним заходом є зашифровка суб'єкта розвідувального опитування. Подібна ситуація виникає тоді, коли необхідно використати як джерело інформації кого-небудь із близьких зв'язків розроблюємого, другорядних учасників злочинної групи або їх посібників. В таких випадках для успішного проведення зашифрованого опитування спеціально проводяться оперативні комбінації при здійсненні яких оперативні працівники виступають під виглядом представників інших організацій і закладів (медичних працівників, страхових агентів, працівників ЖЕКів, тощо). В таких випадках оперативні працівники повинні бути добре ^підготовлені та забезпечені відповідними документами прикриття. На практиці для проведення подібних опитувань використовуються приводи,

пов'язані із порушенням санітарних норм, правил пожежної безпеки, технічної експлуатації машин, охорони праці, техніки безпеки тощо.

Інколи з метою зашифровки суб'єкта розвідувального опитування його проведення може доручатись спеціально проінструктованим працівникам інших служб ПМ. Це особливо виправдовує себе в райцентрах, і невеликих містечках де мешканці, як правило, знають працівників міліції.

Універсальність розвідувального опитування, як методу ОРД, в значній мірі визначає різноманітність тактичних варіантів його застосування. Воно може здійснюватись в будь-якому місці і будь коли в разі вчинення злочинів або під час пошукової роботи з метою виявлення ознак підготовлюваних правопорушень тощо. Важливим є і те, що шляхом розвідувального опитування здобувається значна кількість відомостей про осіб, предмети і факти, які становлять оперативний інтерес.

Разом з тим, не дивлячись на уявну простоту цього методу, здійснення опитування з зашифровкою мети або суб'єкта вимагає високої особистої готовності розвідувального працівника і відповідних дій. Перш за все, слід визначити, які оперативно-тактичні завдання мають бути вирішеними за допомогою опитування, зібрати дані про особу, визначити тактику його здійснення, встановити місце і час опитування, коло присутніх осіб, приблизний перелік відомостей, що цікавлять, запитання, які необхідно поставити тощо.

у Під час проведення гласного опитування слід враховувати можливість заподіяння шкоди опитуємому з боку розроблюваних осіб. В таких випадках опитування слід здійснювати негласно від оточення. Від сторонніх осіб приховується факт і зміст бесіди розвідувального працівника із об'єктом опитування. Найчастіше негласно опитуються громадяни із оточення ^розроблюваних, які поінформовані про деякі епізоди злочинної діяльності, Іспосіб життя, зв'язки та інші факти що можуть використовуватись для

ї і

[запобігання і розкриття злочинів, розшуку зниклих злочинців і безвісти Йфопалих осіб.

Негласність опитування забезпечується заходами, які б виключали поінформованість розроблюваних про факт запрошення особи на бесіду. Інколи об'єкт опитування викликається в які-небудь установи (військомат, фінвідділ, санінспекцію тощо) де оперативний працівник сповіщає його про справжню причину виклику. Інколи з проведення негласного розвідувального опитування громадянина починається негласне співробітництво з ним на конфіденційній основі.

Негласне розвідувальне опитування, як і гласне, може проводитися із зашифровкою мети. Необхідність проведення зашифрованого опитування обумовлюється по-перше, відсутністю в розвідувального працівника переконання в щирості відповідей опитуємого, якщо йому будуть поставлені прямі запитання. По-друге, необхідністю приховати від сторонніх осіб зміст відомостей (про конкретних осіб, предмети, факти тощо).

/ Велике значення для ефективності розвідувального опитування має попереднє вивчення особистості опитуємого, звичайно, якщо є така можливість. Важливо отримати повні установчі дані про особу, вияснити її відношення до правоохоронних органів та предмету майбутнього опитування, до протиправних дій конкретних осіб і злочинності в цілому, зібрати дані про характер, захоплення опитуємого, взаємовідносини із оточенням за місцем проживання та роботи, інші відомості, що його характеризують.

На підставі цих відомостей робиться висновок про можливу поінформованість опитуємого відносно осіб, предметів і фактів, які становлять оперативний інтерес. Зіставленням відомостей про особистість опитуємого та іншої інформації оперативний працівник визначає вид розвідувального опитування і тактику його проведення. При цьому дуже важливо вибрати місце, визначити час і умови опитування, в тому числі і коло присутніх осіб, якщо існує така необхідність.

Місце вибирається виходячи з виду розвідувального опитування. Гласне опитування може проводитись практично всюди; в приміщенні ДПІ, за місцем роботи чи проживання тощо. Негласне опитування, як раніше зазначалося, здійснюється в обстановці, яка гарантує таємницю спілкування. Це в деякій мірі нагадує зустріч оперативного працівника із агентом.

Особливу увагу слід привертати створенню належних умов, які б сприяли відвертій розмові.

Розвідувальне опитування в переважній більшості проводиться віч-на-віч, але бувають випадки коли при опитуванні можуть бути присутніми сторонні особи (оперативні працівники, в тому числі і інших служб, знайомі опитуємого, різні спеціалісти, перекладачі, тощо). Своєю присутністю (участю в бесіді) вони повинні сприяти щирості спілкувння чим допомагати отримувати необхідні відомості. Інколи участь в опитуванні декількох співробітників міліції обумовлена необхідністю охорони опитуємого, негайної перевірки отриманих даних, надання технічної допомоги в роботі з документами, фіксації інформації тощо.

/ Будь який вид розвідувального опитування може дати позитивні наслідки, якщо оперативному працівникові вдається привабити до себе співбесідника, викликати у нього довіру. Отже найважливішою стадією опитування є встановлення психологічного контакту з опитуємим, від чого в великій мірі залежить вірогідність отриманої інформації. Під психологічним контактом в оперативному опитуванні розуміють такі відносини між оперативним працівником і опитуємим, які характеризуються бажанням, ігодою опитуємого в спілкуванні, в розмові з оперативним працівником.

Для ефективного встановлення контакту слід мати деяку уяву про спонукання людини, про її мотивацію до розмови, тому для того, щоб виникло бажання спілкуватися слід зачепити найсуттєвіші потреби, особисті інтереси співбесідника. На контактні запитання навколо його потреб та інтересів опитуємому відповідати нескладно і цікаво, а це є психологічна підготовка до щирості у спілкуванні із оперативним працівником. Разом з Гим слід мати на увазі, що наявність психологічного контакту у Співрозмовника не передбачає обов'язкового встановлення довірчих відносин, взаємної симпатії тощо. Деякі опитуємі на початку бесіди займають "оборонну" позицію, не бажають розмовляти із оперативним працівником. В подібній ситуації першочерговим завданням є втягнути людину в спілкування, зацікавити її, починаючи розмову на абстрактні теми. При цьому оперативний працівник шляхом постановки контрольних запитань (вияснення думки опитуємого відносно відомих фактів) намагається переконатись в щирості співбесідника і залежно від відповідей, прямо чи зашифровано приступає до вияснення відомостей, що його цікавлять. При цьому подальший хід опитування залежить від наявності або відсутності протидії з боку опитуємого. Якщо опитуємий ухиляється від відповіді на запитання, або сповіщає свідому неправду, процес спілкування з боку розвідувального працівника набуває характеру прихованого вивідування інформації. В подібних ситуаціях застосовується дезінформація опитуємого, відволікання його уваги від істинного предмету розмови, раптова зміна емоційного забарвлення бесіди та інші тактичні прийоми. Коли ж опитуємий правдивий і щиро відповідає на запитання, тактичні хитрощі не застосовуються, запитання про зацікавлених осіб, факти і предмети ставляться прямо.

Виконавши намічений план опитування оперативний працівник завершує бесіду, але цей момент не завжди співпадає з закінченням; спілкування.

Якщо в процесі опитування досягнута мета, або оперативному працівникові необхідно відвернути увагу співбесідника від основної теми бесіди рекомендується завершити опитування абстрактною темою, або ще раз звернутися до приводу виклику (запрошення) для розмови. Коли ж дійсна мета зустрічі стала зрозуміла опитуємому, то, в разі необхідності, слід попередити, що він повинен тримати в таємниці зміст розмови, що відбулася