Тема № 5. Загальні засади корпоративної власності.

Орієнтовний план:

Вступ.

1. Загальні положення законодавства України про власність у корпоративних відносинах.

2. Поняття та ознаки корпоративної власності.

3. Суб’єкти відносин корпоративної власності та їх правове становище.

4. Захист корпоративної власності.

Висновки.

 

Методичні вказівки.

Розгляд першого питання передбачає проведення аналізу законодавства України, яке містить норми, що встановлюють порядок реалізації прав, пов’язаних з володінням, користуванням та розпорядженням об’єктами власності у корпоративних відносинах. Автору необхідно звернути увагу на розмежування об’єктів власності в корпоративних утвореннях між учасниками відповідних відносин.

Особливих підходів потребує друге питання, пов’язане зі з’ясуванням поняття, ознак та правової природи корпоративної власності. При цьому обов’язковими елементами мають стати положення законодавчої бази та правова доктрина, що дотепер є актуальною і містить елементи поєднання різногалузевих понять.

При викладенні третього питання автору необхідно встановити суб’єктний склад відносин корпоративної власності. При цьому необхідним є актуалізація правового становища відповідних суб’єктів зі вказівкою на особливості (відмінні риси) їх прав та обов’язків стосовно змістовної частини реалізації корпоративних прав та обов’язків, пов’язаних з корпоративною власністю.

Аналіз четвертого питання повинен містити елементи публічно-правового та приватноправового механізмів захисту корпоративної власності. Важливим є проведення аналізу державних гарантій щодо змісту права корпоративної власності.

 

 

Тема № 6. Майнова основа діяльності підприємницьких товариств.

Орієнтовний план:

Вступ.

1. Статутний капітал підприємницьких товариств: поняття, функції та розмір.

2. Правовий режим акцій акціонерного товариства (права та порядок їх реалізації).

3. Правовий режим частки учасника товариства з обмеженою відповідальністю.

4. Правовий режим паю учасника у виробничому кооперативі.

Висновки.

 

Методичні вказівки.

Під час викладення першого питання автору необхідно встановити правові засади категорії "статутний капітал", тобто подати визначення, навести ознаки, з’ясувати функції. Особливого викладення потребує встановлення розміру та порядку формування статутного капіталу, внесків до нього і відповідних строків їх здійснення, порядку збільшення та зменшення.

Друге питання передбачає потребу у з’ясуванні правової природи акції як цінного паперу, порядку її емісії, викупу акціонерним товариством та продажу іншим суб’єктам приватних правовідносин. Автору необхідно встановити та провести аналіз прав, що надаються акцією та механізм їх реалізації в контексті майнової основи діяльності акціонерного товариства в залежності від його типу.

Викладення третього питання передбачає потребу у проведенні аналізу чинного законодавства щодо правової природи частки учасника товариства з обмеженою відповідальністю. При цьому варто встановити, які саме права надаються учаснику відповідного товариства стосовно майна зазначеної організаційно-правової форми, порядок їх реалізації та можливості передачі (відчуження) іншим суб’єктам.

Стосовно четвертого питання слушним є встановлення правової природи паю, як правової основи участі учасника виробничого кооперативу у діяльності такого підприємницького товариства. Автору доцільно акцентувати увагу на правах, що є похідними із паю та обов’язках покладених на відповідного учасника виробничого кооперативу.

 

 

Тема № 7. Правовий режим цінних паперів у корпоративних відносинах.

Орієнтовний план:

Вступ.

1. Поняття, види та загальна характеристика цінного паперу.

2. Акція: поняття, види порядок емісії.

3. Облігація: поняття та порядок емісії.

4. Інвестиційний сертифікат: поняття та порядок емісії.

Висновки.

 

Методичні вказівки.

Викладення першого питання передбачає необхідність аналізу законодавства України в сфері правової регламентації обороту цінних паперів. Автору доцільно з’ясувати механізм забезпечення обороту цінних паперів і на підставі положень законодавчої бази дати визначення поняття відповідного об’єкту та вказати види (з чіткою вказівкою на критерії поділу та проведення детальної характеристики відповідних видів).

Розгляд другого питання має за необхідне проведення аналізу правової природи акції як цінного паперу. При цьому необхідно поруч зі з’ясуванням видів акцій встановити порядок емісії та правовий механізм, що забезпечує проведення відповідних дій.

Аналіз третього питання має за необхідне проведення розгляду правової природи облігації як цінного паперу. При цьому необхідно поруч зі з’ясуванням особливостей встановити порядок емісії та правовий механізм, що забезпечує проведення відповідних дій.

Четверте питання передбачає розгляд інвестиційного сертифікату як різновиду цінного паперу. Автору необхідно з’ясувати правову природу зазначеного цінного паперу та порядок його емісії.

 

 

Тема № 8. Загальні положення корпоративного управління.

Орієнтовний план:

Вступ.

1. Поняття та сутність корпоративного управління.

2. Міжнародні стандарти корпоративного управління.

3. Посадові особи органів управління підприємницького товариства та вимоги, що висуваються до них.

4.Відповідальність посадових осіб органів управління підприємницького товариства за порушення норм корпоративного управління.

Висновки.

 

Методичні вказівки.

При розгляді першого питання слід вказати, що у правовому контексті загальне поняття управління зазвичай розглядається як функція організованих систем, що забезпечує збереження їх структури і впорядкування відповідно до закономірностей функціонування.

Корпоративне управління є різновидом соціального управління. Важливим нормативно-правовим актом у цій сфері є Принципи корпоративного управління (протокол засідання Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 11 грудня 2003 року № 5). В ньому на нормативному рівні визначене саме поняття корпоративного управління. У широкому розумінні корпоративне управління розглядають як систему, за допомогою якої спрямовують та контролюють діяльність товариства. У рамках корпоративного управління визначається, яким чином інвестори здійснюють контроль за діяльністю менеджерів, а також яку відповідальність несуть менеджери перед інвесторами за результати діяльності товариства.

Таким чином, автору курсової роботи необхідно детально проаналізувати поняття корпоративного управління, його сутність з врахуванням нормативно-правових актів та правової доктрини.

При розкритті другого питання слід мати на увазі, що створення ефективної системи корпоративного управління як у економічно розвинутих країнах, так і в країнах з перехідною ринковою економікою, має надзвичайно важливе значення. Виникла об’єктивна основа для розробки загальних міжнародних стандартів і правил, законодавчо закріплених та впроваджених у практику, які б гарантували потенційним інвесторам надійність капіталовкладень та дозволили отримувати повну, ясну й об’єктивну картину про ефективність діяльності компаній, структуру власності, механізми і методи інвестування.

Практика корпоративного управління відображає як міжнародний, так і національний досвід діяльності корпорацій в світі. Тому слід детально на вибір автора курсової роботи проаналізувати відповідні моделі корпоративного управління (зокрема, англо-американську, західноєвропейську, японську), в подальшому розкрити сутність національних стандартів, які виражаються в кодексах корпоративного управління розвинутих країн (Великобританія, Німеччина, США, Франція, Японія, Канада), країн, що розвиваються (Бразилія, Мексика, Малайзія, ПАР, Індія), країн СНД (Росія), проаналізувати принципи корпоративного управління в Україні (зокрема, на прикладі діяльності акціонерних товариств), стандартів розвинутих корпорацій світу (наприклад, "Дженерал Моторз" або власний приклад) тощо.

Автору курсової роботи при розкритті цього питання рекомендується також звернутися до аналізу менеджерської моделі управління (наприклад, в акціонерному товаристві) за цивільно-правовими (господарськими) договорами, яка набуває все дедалі більшого поширення. Своє класичне відображення та розвиток ця модель отримала лише у відповідних нормах Цивільного кодексу Російської Федерації. Так, у відповідності до ч. 3 ст. 103 Цивільного кодексу Російської Федерації повноваження виконавчого органу можуть бути за рішенням загальних зборів і на підставі відповідного договору передані комерційній організації або індивідуальному підприємцю (керуючому).

В цілому аналогічне, хоча прямо і не передбачене, але не суперечить чинному законодавству України. Реалізація такої моделі управління на практиці має узгоджуватися із закріпленням відповідних положень в Цивільному та Господарському кодексах України, Законі України "Про господарські товариства" та ряді інших нормативно-правових актах.

Проблемою даного аспекту також залишається відсутність аналітичних розробок цього питання, які автор роботи може запропонувати як альтернативу.

При аналізі третього питання слід виходити з того, що на підставі чинного законодавства України до посадових осіб органів управління товариства відносяться голова та члени виконавчого органу товариства, голова ревізійної комісії, голова та члени наглядової ради.

При розгляді цього питання також необхідно проаналізувати положення у відношенні певних категорій осіб, яким заборонено чи є певні обмеження в зайнятті посад органів управління товариства (наприклад, народним депутатам, державним службовцям, тощо). Окремим пунктом слід проаналізувати обов’язки посадових осіб товариства з розкриттям їх сутності в рамках діяльності того чи іншого виду товариства.

Однією з найменш досліджених в рамках корпоративного права залишається проблема майнової відповідальності посадових осіб товариства за шкоду, заподіяну товариству та третім особам неналежним виконанням своїх обов’язків.

Законодавство багатьох країн вже регулює такі правовідносини, хоча і по-різному. Відповідно до німецького законодавства управляючі у веденні справ товариства повинні виявляти розсудливість звичайного комерсанта.

Управляючі (їх заступники), які порушили свої зобов’язання, відповідають перед товариством як солідарні боржники. Тобто німецьке законодавство передбачає тільки можливість регресного позову товариства до управляючих.

Привабливою є позиція законодавців Франції у відношенні відповідальності адміністраторів акціонерного товариства перед самим товариством і акціонерами. Збитки, завдані діями адміністраторів третім особам, відшкодовується їм безпосередньо управляючими. Товариство, від імені якого діяли такі адміністратори, до відповідальності за їх неправомірні дії не притягується.

У відповідності до ч. 4 ст. 92 Цивільного кодексу України якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов’язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі. Така відповідальність має цивільно-правовий характер і настає в силу прямої вказівки закону, незалежно від домовленості сторін (товариства і посадової особи).

Таким чином, автору роботи слід детально проаналізувати дані положення в рамках цього питання та зробити власні висновки щодо даної проблематики.