При здійсненні корпоративних прав

Положення про межі здійснення цивільних прав містять­ся у ст. 13 ЦК, за якою свої цивільні права особа здійснює у ме­жах, наданих їй договором або актами цивільного законодав­ства.

Крім урегульованості нормативно-правовими актами на рів­ні законів і підзаконних актів, для корпоративних відносин важ­ливе значення мають внутрішньокорпоративні норми. Зазначені акти приймаються (затверджуються), як правило, тими суб'єкта­ми, статутні процедури функціонування яких вони регулюють, тобто товариством і його учасниками. Межі їх повноважень ви­значені законом, оскільки статутне право ґрунтується на законі. За колом осіб такі акти є «суб'єктними», тобто поширюються лише на засновників і тих суб'єктів, що їх прийняли. Отже, гос­подарські товариства, організації (корпорації), які діють на під-

Здійснення корпоративних прав учас никами (з асновниками)... __________________ 275

ставі статутів, установчих договорів, входять до єдиного пра­вового поля держави, і на їх діяльність, а також на діяльність учасників (засновників) корпоративних відносин повністю по­ширюються вимоги щодо додержання законності і правопоряд­ку. Суб'єкти корпоративних правовідносин у процесі реалізації корпоративних прав повинні дотримуватись вимог закону, що встановлює межі, в яких корпоративне право тільки й може бу­ти здійсненим. Межі можуть бути більшими чи меншими, але вони існують завжди і «є невід'ємною ознакою кожного суб'єк­тивного права».

Дискусійними в юридичній літературі залишаються поняття «межі права» і «межі здійснення права». М. О. Стефанчук наво­дить розмежування понять «межі» та «обмеження» здійснення суб'єктивних цивільних прав і в поняття «межі прана» вкладає всі ті можливості, які особа здатна для себе набути у зв'язку з юридичним закріпленням її прав; «межами здійснення права» автор вважає встановлені актами цивільного законодавства чи правочином способи, якими управомочена особа може набути ті можливості, що передбачені в юридичному закріпленні цих прав. Застосовуючи наведене визначення до суб'єктивного корпора­тивного права, можна дійти висновку, що межі корпоративно­го права — це всі юридично закріплені можливості учасника (засновника) щодо набуття, здійснення і розпорядження кор­поративними правами. Межі здійснення корпоративного пра­ва — це способи, передбачені актами цивільного законодавства, правочином чи внутрішньокорпоративними актами,-якими учас­ник може набути ті можливості, що передбачені в юридичному закріпленні цих прав. Тобто вони деталізуються у локальних нормах.

Слід з'ясувати сутність такого поняття, як «обмеження кор­поративних прав». Лексичне тлумачення поняття «обмежува­ти» означає: встановлювати певні межі чого-небудь; зв'язувати щось обмежувальними умовами; лімітувати; не допускати по­ширення чого-небудь; локалізувати; бути межею чого-небудь; відділяти, відгороджувати щось від чого-небудь.

Найбільш ґрунтовний аналіз обмежень майнових прав фізич­них осіб здійснено Є. О. Мучуріним¹. Вважаємо, що запропо-

 

¹ Про вибуття учасника з товариства див. підрозділ 5.2. Про порядок і наслідки ліквідації товариства див. підрозділ 3.3.

¹ Мічурін Є. О. Обмеження майнових прав фізичних осіб (загальні по­ложення) / Є. О. Мічурін. - X.: Юрсвіт, 2007. - С 143.

18*

Розділ 9

 

новане ним визначення є найбільш вдалим і адекватним і його, з певними змінами, можна застосувати і щодо визначення понят­тя «обмеження корпоративних прав». Відповідно, ними можна вважати механізм локального регулювання, спрямований на охорону корпоративних прав учасників, здатний за допомогою специфічних заборон, обов'язків чи дозволів впливати на зву­ження можливостей їх здійснення. Прикладом обмежень кор­поративних прав може бути, зокрема, закріплене у статуті AT положення щодо обмеження права голосу власників привілейо­ваних акцій, адже останні не мають права брати участь в управ­лінні AT, якщо інше не передбачено його статутом.

Отже, і межі здійснення корпоративній: прав, і обмеження корпоративних прав встановлюються у внутрішньокорпоратив-них нормах, але ці поняття не є тотожними.

Межі здійснення корпоративних прав виявляються у самій поведінці і волі суб'єктів корпоративних відносин. Спроба окре­мих суб'єктів вийти за межі шляхом використання належних їм корпоративних прав, порушення меж їх здійснення може квалі­фікуватися в окремих випадках як зловживання правом.

Запитання і завдання для самоконтролю

1. Визначте поняття здійснення корпоративного права.

2. Назвіть способи здійснення учасниками (засновниками) кор­поративних прав.

3. За яких умов учасник товариства може здійснювати право на дивіденди?

4. Який порядок виходу учасника з товариства та здійснення ним права на одержання частини активів при ліквідації това­риства?

5. На одержання якої інформації про діяльність товариства має право його учасник?

6. Чи існують межі та обмеження при здійсненні корпоратив­них прав?

Розділ 10

РОЗПОРЯДЖЕННЯ КОРПОРАТИВНИМИ ПРАВАМИ

Купівля-продаж акцій

Відповідно до положень ст. 178 ЦК усі об'єкти цивіль­них прав можуть вільно відчужуватися або переходити під однієї особи до іншої в порядку правонастуиництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, не обмежені в обороті або не є невід'ємними від фізичної чи юри­дичної особи. Це стосується цінних паперів і, зокрема, акцій ак­ціонерного товариства.

Загальне правило щодо переходу та реалізації права власно­сті на цінні папери в Національній депозитарній системі перед­бачене ст. 5 Закону «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні»¹.

Іменні цінні папери, випущені в документарній формі (якщо умовами емісії спеціально не зазначено, що вони не підлягають передачі), передаються у порядку, встановленому для выступ­ления права вимоги (цесії).

У разі відчуження знерухомлених іменних цінних паперів право власності переходить до нового власника з моменту зара­хування їх на рахунок власника у зберігача. Права на участь в управлінні, одержання доходу тощо, які випливають з іменних цінних паперів, можуть бути реалізовані з моменту внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів (ч. 1 ст. 5 цього Закону).

Право власності на цінні папери, випущені в бездокументар- ній формі, переходить до нового власника з моменту зарахування

¹ ВВР. - 1998. - № 15. - Ст. 67.

Розділ Ю

Розпорядження корпоративними правами

 

цінних паперів на рахунок власника у зберігача. Підтвердженням права власності на цінні папери є сертифікат, а в разі знерухом-лення цінних паперів чи їх емісії в бездокументарній формі — виписка з рахунку у цінних паперах, яку зберігач зобов'язаний надавати власнику цінних паперів.

При цьому виписка з рахунку у цінних паперах не може бу­ти предметом угод, що тягнуть за собою перехід права власності на цінні папери; а угоди щодо цінних паперів не підлягають но­таріальному посвідченню, якщо інше не передбачено законодав­ством чи угодою сторін.

Отже, цим Законом встановлюється один момент для пере­ходу права власності на акції незалежно від форми їх випуску — момент їх передачі набувачеві, тобто зарахування їх на рахунок особи, яка набуває акції. Відповідно, відсутність запису дає під­стави для висновку про відсутність володіння акціями. Належ­ність акцій особі та наявність на особовому рахунку власника відомостей про них свідчить про те, що ці акції не вибули з його володіння. Однак слід зазначити, що не всі записи в реєстрі свід­чать про володіння акціями. Так, зокрема, запис про облік акцій на особовому рахунку номінального утримувача свідчить про те, що акції обліковуються не в системі реєстру, а на рахунку у цінних паперах власника.

Підстави для переходу права власності за цінними паперами регламентовано відомчими актами Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Положенням про порядок ведення реєстрів власників імен­них цінних паперів, затвердженим Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17.10.2006 № 1000, пе­редбачено, що внесення до системи реєстру записів про перехід прав власності за цінними паперами за наслідками цивільно-правових договорів здійснюється реєстроутримувачем на під­ставі подання таких документів:

—передавального розпорядження, складеного від імені за­реєстрованої особи (залишається у реєстроутримувача);

—сертифіката цінних паперів власника, який передає цінні папери (погашається та залишається у реєстроутримувача);

—оригіналу або нотаріально засвідченої копії цивільно-пра­вового договору, що підтверджують перехід права власності на цінні папери (залишається у реєстроутримувача);

—оригінали або копії документів, засвідчені в порядку, ви­значеному законодавством, які підтверджують правомірність

участі та повноваження третіх осіб щодо внесення нідіюиідмих змін до системи реєстру від імені зареєстрованої особи (у разі укладання договору або подання документів до реєстроутриму­вача за участю третіх осіб);

— у разі переходу прав власності на акції до юридичної осо­
би, яка є емітентом іменних акцій документарної форми існуван­
ня, остання надає довідку, що містить інформацію про реєстра­
тора, який здійснює ведення реєстру власників іменних цінних
паперів цієї юридичної особи (п. 14 розділу VII зазначеного По­
ложення).

Щодо бездокументарних цінних паперів, то відповідно до Положення про депозитарну діяльність, затвердженого Рішен­ням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17.10.2006 р. №999, весь комплекс передбачених законодав­ством дій з обслуговування рахунку в цінних паперах покла­дається на відповідного зберігача (депозитарія). На підставі на­лежним чином оформленого глобального сертифіката та інших необхідних документів (рішення про випуск цінних паперів, по­ложення про їх випуск та обіг, документи, що свідчать про дер­жавну реєстрацію емітента, тощо) депозитарні установи (депо­зитарії, зберігачі) і емітент укладають депозитарний договір і на його підставі відкривають емітенту рахунок у цінних паперах.

Відповідно до п. 6 розділу VI зазначеного Положення до кожного розпорядження про переказ цінних паперів випуску з рахунку емітента на рахунок зберігача емітент або особа, яка управляє його рахунком, додає перелік осіб (депонентів цього зберігача), що придбали цінні папери даного випуску.

У зазначеному переліку щодо кожної особи має міститися така інформація:

НО- у разі їх

— повне найменування — для юридичних осіб, nplaMUBfe ім'я та по батькові (для нерезидентів у разі їх наявності) **ЯМ фізичних осіб; ідентифікаційний код за ЄДРПОУ —ЯШ'Ш/И дичних осіб-резидентів, країна реєстрації та їді ~ " * код з торговельного, судового або банківського де офіційно зареєстрований іноземний суб'ї яльності — для юридичних осіб — не;

—паспортні дані або дані іншого особу відповідно до вимог законо, мер платника податків (зазначається ДЛЯ наявності), місце та дата народження — ДЛЯ фізичних осіб;

—депозитарний код рахунку в цінних паперах;

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ................................................ Illllillllllllllllllllllinililllliliiiiii»

Розділ 10

Розпорядження корпоративними правами_____________________________ 281

 

— кількість цінних паперів, що підлягають зарахуванню на рахунок у цінних паперах цієї особи в зберігана.

Згідно з п. 7 Положення про депозитарну діяльність зараху­вання цінних паперів на рахунок депонента зберігай здійснює за умови отримання: розпорядження про зарахування цінних папе­рів від депозитарія, яке депозитарій надає зберігану протягом одного робочого дня з дати зарахування цінних паперів на раху­нок у цінних паперах цього зберігана в депозитарії; розпоря­дження про зарахування цінних паперів від депонента та від­повідних документів, що підтверджують наявність підстав для проведення цієї депозитарної операції.

Право власності на цінні папери, придбані в ході їх розмі­щення, виникає з моменту їх зарахування, на рахунок у цінних паперах власника у зберігана.

Слід враховувати, що відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону «Про цінні папери і фондовий ринок» акціонерне товариство розмі­щує тільки іменні акції. Окрім того, Законом України «Про акціо­нерні товариства» протягом двох років після його прийняття передбачається переведення всіх акцій у бездокументарну фор­му випуску.

Відповідно до ст. 7 Закону «Про акціонерні товариства» ак­ціонери публічного AT можуть відчужувати належні їм акції без згоди інших акціонерів та товариства. Статутом приватного AT може бути передбачено переважне право його акціонерів та са­мого товариства на придбання акцій цього товариства, що про­понуються їх власником до продажу третій особі.

Акціонери приватного AT мають переважне право на при­дбання акцій, що продаються іншими акціонерами цього това­риства, за ціною та на умовах, запропонованих акціонером третій особі, пропорційно кількості акцій, що належать кожному з них. Воно діє протягом двох місяців з дня отримання товариством повідомлення акціонера про намір продати акції, якщо корот­ший строк не передбачено статутом товариства. Якщо акціоне­ри не використали своє переважне право на придбання акцій, воно може бути реалізовано іншим особам протягом 10 днів після закінчення строку дії переважного права на придбання цих ак­цій акціонерами товариства, якщо коротший строк не передба­чено статутом товариства.

Строк переважного права, передбачений статутом товари­ства, не може бути меншим ніж 20 днів з дня отримання товари-

ством відповідного повідомлення. Він припиняється у разі, як­що до його спливу від усіх акціонерів товариства та самого товариства отримані письмові.чаяни про використання або про відмову від використання переважного права на купівлю акцій.

Акціонер приватного AT, який мас намір продати свої акції третій особі, зобов'язаний иисі.моно повідомити про це решту акціонерів товариства та саме товаристно із зазначенням ціни та інших умов продажу акцій. Повідомлення акціонерів товариства здійснюється через товариство. Після отримання письмового повідомлення від акціонера, який маг намір продати свої акції третій особі, товариство зобов'язане протягом двох робочих днів направити копії повідомлення всім іншим акціонерам товари­ства. Якщо інше не передбачено статутом товариства, повідом­лення акціонерів товариства здійснюється за рахунок акціонера, який має намір продати свої акції.

Якщо акціонери приватного AT та/або товариство не скори­стаються переважним правом на придбання всіх акцій, що пропо­нуються для продажу, протягом установленого цим законом або статутом строку, акції можуть бути продані третій особі за ЦІНОЮ та на умовах, що повідомлені товариству та його акціонерам.

У разі порушення переважного права на придбання акцій будь-який акціонер товариства та/або саме товариство, ЯКЩО статутом товариства передбачено переважне право на прЯДЙВН- ня акцій товариством, має право протягом трьох МІСЯЦІВ 8 мо­менту, коли акціонер чи товариство дізналися або повмші були дізнатися про таке порушення, вимагати у судовому порядку переведення на них прав та обов'язків покупця акцій.

Уступка зазначеного переважного права іншим особам не допускається.

Відповідно до ст. 24 зазначеного Закону акції приватного AT не можуть купуватися та/або продаватися на фондовій біржі, за винятком продажу шляхом проведення на біржі аукціону.

Придбання значного пакета акцій товариство

Особа (особи, що діють спільно), яка має намір придбати акції, що з урахуванням кількості акцій, які належать їй та її афі-лійованим особам, становитимуть 10 і більше відсотків простих акцій товариства (значний пакет акцій), зобов'язана не пізніше ніж за ЗО днів до дати придбання значного пакета акцій пода­ти товариству письмове повідомлення про свій намір та опри-

282

Розділ Ю

люднити його, шляхом надання його Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку, кожній біржі, на якій товариство пройшло процедуру лістингу, та опублікування в офіційному друкованому органі.

У повідомленні повинні зазначатися:

—кількість, тип та/або клас акцій товариства, що належать особі (кожній з осіб, що діють спільно) та кожній з її афілійова-них осіб;

—кількість простих акцій товариства, які особа (особи, що діють спільно) має намір придбати.

При цьому товариство, значний пакет акцій якого набува-ється, не має права вживати заходів з метою перешкоджання такому придбанню (ст. 64 Закону України «Про акціонерні то­вариства»).