Типи відношень між поняттями

У логіці всі поняття за змістом поділяються на порівнянні й непорівнянні.

Порівнянні поняття – належать до одного предметного універсуму, тобто мають спільні родові ознаки. Наприклад, для понять “троянда” й “тигр” можна встановити спільну родову ознаку: “бути живим створінням”. Ці поняття є порівнянними.

Непорівнянні поняття – не належать до одного предметного універсуму, тобто не мають спільних родових ознак. Наприклад, для таких пар понять, як “музика” і “потяг”, навряд чи можна знайти спільну родову ознаку. Ці поняття є непорівнянними.

Певні відношення можна встановити лише між порівнянними поняттями, які, в свою чергу, поділяють на множину сумісних і множину несумісних понять.

Сумісні поняття – поняття, обсяг яких збігається принаймі частково.

Несумісні поняття – поняття, обсяг яких зовсім не збігається.

Існує три типи відношень між поняттями, які є сумісними:

§ відношення тотожності;

§ відношення підпорядкування;

§ відношення перетину.

I. Відношення тотожності.

Тотожними називаються такі поняття, які хоча і мають різний зміст, але обсяги яких повністю співпадають.

Схема відношення тотожності:

А – “вранішня зірка”;

В – “вечірня зірка”.

 

Ці поняття (А і В) є тотожними з огляду на те, що в їхніх обсягах узагальнюється один і той самий предмет – планета Венера, хоча узагальнення здійснюється на підставі різних ознак.

II. Відношення підпорядкування.

Відношення підпорядкування характеризує відношення між родовим поняттям і поняттям, що виражає (фіксує) один з видів цього роду. Тобто маються на увазі два поняття, обсяг одного з яких становить частину обсягу другого поняття.

 

Схема відношення підпорядкування:

 

А А – “право”;

В – “кримінальне право”.

 

 

За обсягом видове поняття В є вужчим, ніж родове поняття А, але за змістом видове поняття В включає в себе родове поняття А.

ІІІ. Відношення перетину.

Відношення перетину характеризує поняття, обсяги яких частково співпадають. Маються на увазі такі поняття, до обсягів яких включаються спільні елементи, однак, обсяг кожного з цих понять включає також предмети, що не являються елементами обсягу іншого поняття.

Схема відношення перетину:

А – “свідок”

В – “родич”

 

Існує три типи відношень між поняттями, що є несумісними:

§ відношення співпідпорядкування;

§ відношення протилежності;

§ відношення протиріччя.

I. Відношення співпідпорядкування.

Відношення співпідпорядкування характеризує відношення між поняттями, які є різними видами одного роду. У даному випадку обсягу родового поняття.

Схема відношення співпідпорядкування:

 

А – “вищий учбовий заклад”

В – “ університет”

С – “інститут”

 

II. Відношення протилежності.

Відношення протилежності характеризує такі поняття, зміст яких відрізняється найвищою мірою, тобто:

а) сума обсягів протилежних понять не вичерпує обсяг родового поняття;

б) обсяги таких понять є двома крайніми видами в множині видів, які виділяються в межах певного роду на підставі деякої ознаки;

в) одне з таких понять містить в собі ознаки, які не просто заперечують ознаки іншого поняття, але й замінюють їх на протилежні ознаки.

Схема відношення протилежності:

 

А – “гарний”

В – “потворний”

III. Відношення протиріччя.

Відношення протиріччя характеризує такі два поняття, які також є видами одного роду, але на відміну від відношення протилежності сума їх обсягів повністю вичерпує обсяг родового поняття, а зміст одного з них просто заперечує зміст іншого.

Схема відношення протиріччя:

 

А – “законний”

В – “незаконний”

 

 

Типи відношень між поняттями

 

 

Можуть перебувати у відношеннях	Можуть перебувати у відношеннях
1. Тотожності	1.Співпідпорядкування
2. Підпорядкування А	2. Протилежності
3. Перетину	3. Протиріччя

 

 

Схема 2

 

Узагальнення і обмеження понять

Обмеження поняття – логічна операція над поняттями, завдяки якій відбувається перехід від поняття з ширшим обсягом (родового) до поняття з вужчим обсягом (видового) через додавання до змісту вихідного поняття ознак, які стосуються лише частини предметів його обсягу.

Наприклад: “ держава” – “європейська держава ” – “Українська держава”. Обмежувати поняття можна до індивідуальних (одиничних) понять, бо далі буде вже не обмеження, а розчленування цілого на частини, оскільки обсяг одиничних понять складається лише з одного елемента.

Узагальнення поняття – логічна операція, в результаті якої відбувається перехід від поняття з вужчим обсягом (видового) до поняття з ширшим обсягом (родового) шляхом збіднення його змісту, тобто вилучення специфічних для вихідного поняття видових ознак.

Наприклад: ”Київський національний економічний університет” – “університет” – “вищий навчальний заклад” – “ заклад”.

Межею узагальнення є гранично широкі за обсягом поняття, які називають категоріями. Кожна наука має свої категорії, тобто найзагальніші в ній поняття.

Операції обмеження й узагальнення можна передати з допомогою схеми (схема 3, буквами а, b, с позначено ознаки, які віднімаються при узагальненні і додаються при обмеженні поняття).

Діаграма обмеження і узагальнення понять.

 

А Людина

Аа Європеєць

Ааb Слов’янин

 

Ааbс Українець

 

Схема 3

Іноді логічні операції обмеження й узагальнення понять важко відрізнити від інших операцій. Треба зазначити, що вони використовуються лише тоді, коли відбувається перехід від родового поняття до видового (обмеження), або від видового до родового (узагальнення). Іншими словами обмеження або узагальнення мають місце лише в тому разі, коли вихідне поняття і те, яке утворюється внаслідок цих логічних операцій, перебувають у відношенні підпорядкування. Так, перехід від поняття “корінь слова” до поняття “основа слова” може здатися узагальненням. Проте це не відповідає дійсності, оскільки названі поняття перехресні. Не належить до узагальнення і перехід від поняття “дерево” до поняття “гай”, оскільки ці поняття навіть не сумісні: жодне дерево не є гаєм і навпаки.

 

Поділ понять

Усі поняття, крім нульових, мають обсяг. Проте саме слово (ім’я), яким позначаються певний клас предметів і відповідне поняття, нічого не говорять про цей клас, тобто його обсяг (це не стосується імен, якими позначаються деякі одиничні поняття). Саме завдяки операції поділу понять (точніше – поділу обсягу понять) і одержують цю інформацію.

Поділ поняття – логічна операція, за допомогою якої розкривається обсяг родового поняття через перелік його видів або елементів.

Так, обсяг поняття “кут” у результаті операції поділу буде представленний сумою обсягів понять “гострий кут”, “прямий кут” і “тупий кут”, а обсяг поняття “планета сонячної системи“ поіменним переліком всіх планет, що обертаються навколо Сонця.

Поняття, обсяг якого розкривається, називається діленим поняттям. Ознака, за якою здійснюється поділ, називається основою поділу, а поняття, одержанні в результаті поділу – членами поділу. Залежно від кількості членів поділу розрізняють поділ двочленний, тричленний і багаточленний.

Традиційно розрізняють два види поділу – поділ за видотвірною ознакою і дихотомію. Також, розглядають ще й класифікацією, проте чіткої відповіді на питання про відношення між поділом понять і класифікацією поки що немає.

Поділ за видотвірною ознакою – поділ, з допомогою якого ділене поняття мислено розбивають на види з урахуванням специфіки прояву певної ознаки в різних групах елементів його обсягу.

Основою цього поділу є ознака, характерна для кожного предмета, який мислиться в діленому понятті, але проявляється в ньому по-різному. Так, кожна людина має стать (цим люди подібні) і проте різні люди мають різну стать. Ця відмінність і є об’єктивною основою для поділу обсягу поняття “людина” на “чоловік” і “жінка”.

Внаслідок поділу понять за видотвірною ознакою одержують різну кількість членів поділу – від двох (існують два полюси Землі – Північний і Південний) до нескінченності.

Дихотомічний поділ – поділ, членами якого є два суперечних поняття.

Основою цього поділу є наявність чи відсутність певної ознаки у предметів, які мисляться в діленому понятті. Внаслідок такого поділу одержують лише два члени поділу, які завжди є суперечними поняттями. Наприклад, предмети і явища можна поділити на красиві і некрасиві, спільноти людей – на нації і ненації.

Класифікація – складний, багатоступінчастий поділ (тобто система поділів), який проводиться з метою одержання нових знань стосовно членів поділу і систематизації цих знань.

Прикладом класифікації може служити періодична система хімічних елементів Менделєєва.

Внаслідок класифікації ділене поняття мислено розбивається на видові поняття, кожне з яких (за наявності основи) у свою чергу поділяється на підвиди тощо.

Здійснюючи класифікацію, вдаються до різних видів поділу. Розрізняють два види класифікації – наукову і ненаукову. Основою поділу у першій є істотні ознаки предметів, які класифікуються, а в другій – неістотні ознаки.

Іноді класифікацію поділяють на природну і штучну. Цей поділ збігається з попереднім, хоча в першому робиться акцент на поділі понять, а в другому – на поділі реальних речей. Наукова класифікація збігається з природною в тому розумінні, що якими є реальні (і в цьому розумінні – “природні”) модифікації речей, такими є і відповідні видові поняття. Тобто поділ понять дублює поділ речей. Ненаукова класифікація збігається зі штучною: речі за своєю сутністю перебувають в одному порядку, а завдяки цій класифікації вони впорядковуються по-іншому.