Стягнення заборгованості з військовослужбовців,

Звільнених з військової служби, і військовозобов'язаних

Після закінчення зборів

Для одержання виконавчого напису нотаріусу подається лише довідка командира (начальника) військової частини про суму за­боргованості, що підлягає стягненню.

Відповідно до вимог пункту Постанови Кабінету Міністрів Ук­раїни від 29 червня 1999 р. «Про затвердження переліку доку­ментів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» та Положення «Про матеріальну відповідальність військовослуж­бовців за шкоду, заподіяну державі», затвердженого Постановою Верховної Ради України 23 червня 1995 р., виконавчі написи ви­даються на стягнення заборгованості з військовослужбовців і

 

 

Глава 18. Вчинення виконавчих написів

військовозобов'язаних, призваних на збори, за умови їх звільне ня та притягнення до матеріальної відповідальності.

До матеріальної відповідальності можуть бути притягну військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язаі винні у заподіянні шкоди державі під час виконання ними слу; бових обов'язків, передбачених актами законодавства, військ вими статутами, порадниками та іншими нормативними актам

Відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, завдана рс краданням, пошкодженням, втратою або незаконним викорв танням військового майна, погіршенням або зниженням йо цінності, що спричинило додаткові витрати для військових ча тин, установ, організацій, підприємств та військово-навчальнз закладів для відновлення, придбання майна чи інших матеріал них цінностей або надлишкові витрати (пункт 2 Положення).

Для встановлення причин виникнення шкоди, її розміру винних осіб за фактом її заподіяння призначається розслідува ня. За результатами розслідування, за умови, що вину військове лужбовця або призваного на збори військовозобов'язано повністю доведено, командир (начальник) військової частини: пізніше ніж у місячний термін із дня закінчення розслідування в дає наказ про притягнення до матеріальної відповідальності ви ної особи із зазначенням розміру суми, що підлягає стягненню.

При вчиненні виконавчого напису на підставі пункту 7 П реліку нотаріус повинен з'ясувати цілу низку обставин, зокрема

— чи належить військовослужбовець, військовозобов'язаний, числа осіб, на яких поширюється дія вищевказаного Положення;

— чи є дії військовослужбовця або призваного на збори війс ковозобов'язаного, що призвели до заподіяння ним шкоди де жаві, підставою для притягнення його до матеріальної відпої дальності (перелік підстав передбачений у пунктах 10-15 Пол

— чи призначалося розслідування за фактом заподіяння м теріальної шкоди та чи видавався наказ про стягнення з винн особи відповідної суми (пункт 17 Положення);

— чи не порушено місячний термін з дня закінчення розслід вання, після якого стягнення може бути проведено у судовому п рядку;

— чи ознайомився притягнутий до матеріальної відповідай ності з матеріалами розслідування (пункт 22 Положення);

— чи виконував військовослужбовець або військовозобов'яз ний, призваний на збори, службові обов'язки, передбачені акт

Нотаріат в Україні

ми законодавства, військовими статутами, порадниками, інструк­ціями та іншими нормативними актами на час заподіяння шкоди та притягнення до матеріальної відповідальності (пункт 31 Поло­ження) та деякі інші питання.

Зазначимо, що правові підстави для постановки вищеназва­них питань випливають із пункту 7 Переліку і для їх з'ясування необхідна наявність такого документа, як довідка командира (на­чальника) військової частини про суму заборгованості, що підля­гає стягненню.

Довідка, що подається нотаріусу, повинна містити також всі необхідні для її видачі реквізити та бути підписаною особисто ко­мандиром (начальником) військової частини.

Повернення об'єкта лізингу

Під лізингом розуміється підприємницька діяльність, яка по­лягає в тому, що лізингодавець як суб'єкт лізингу передає у вик­лючне користування лізингоодержувачу на визначений строк майно, яке може бути власністю або набувається ним за доручен­ням і погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продав­ця майна, за умови оплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів (ст. 1 Закону України від 16 грудня 1997 р. «Про лізинг»).

Лізинг здійснюється за договором лізингу, який регулює пра­вовідносини між суб'єктами лізингу, і залежно від особливостей здійснення лізингових операцій може бути двох видів — опера­тивний чи фінансовий.

Оперативний лізинг — це договір лізингу, в результаті укладан­ня якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує у платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на строк, менший строку, за який амортизується 90 відсотків вартості об'єкта лізин­гу, визначеної на день укладання договору. В підпункті 1.18.1 ст. 1 Закону України від 28 грудня 1994 р. «Про оподаткування прибут­ку підприємств» в редакції Закону від 22 травня 1997 р. наводить­ся таке визначення оперативного лізингу (оренди): це господарсь­ка операція фізичної або юридичної особи, що передбачає відповідно до договору оперативного лізингу (оренди) передання орендарю майна, що підпадає під визначення основного фонду, згідно зі ст. 8 цього Закону, придбаного або виготовленого орен­додавцем на умовах інших, ніж передбачаються фінансовим лізингом (орендою).

Глава 18. Вчинення виконавчих написів

Фінансовий лізинг — це договір лізингу, в результаті укладан­ня якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує в платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на строк, не менший строку, за який амортизується 60 відсотків вартості об'єкта лізин­гу, визначеної в день укладання договору. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» (підпункт 1.18.2 ст. 1) під фінансовим лізингом розуміє господарську операцію фізичної або юридичної особи, яка передбачає відповідно до договору фінансового лізингу (оренди) передання орендарю майна, що підпадає під визначення основного фонду, згідно зі ст. 8 цього За­кону, придбаного або виготовленого орендодавцем, а також усіх ризиків та винагород, пов'язаних із правом користування та во­лодіння об'єктом лізингу.

Залежно від форми здійснення лізинг може бути прямим, не­прямим, зворотним, пайовим, міжнародним тощо.

Об'єктом лізингу може бути будь-яке нерухоме і рухоме май­но, яке може бути віднесене до основних фондів відповідно до за­конодавства, в тому числі продукція, вироблена державними підприємствами (машини, устаткування, транспортні засоби, об­числювальна та інша техніка, системи телекомунікацій тощо), не заборонене для вільного обігу на ринку і щодо якого немає обме­жень на передачу його в лізинг (оренду), при цьому якщо вище­вказане майно є в державній власності, воно може бути предме­том лізингу тільки за погодженням з органом, що здійснює уп­равління цим майном у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Слід звернути увагу на деякі обмеження щодо використання певного майна як об'єктів лізингу, передбачені чинним законода­вством. Зокрема, об'єктами лізингу, згідно зі ст. 807 ЦК України, не можуть бути земельні ділянки та інші природні об'єкти, а та­кож інші речі, встановлені законом:

— цілісні майнові комплекси підприємств, їх структурних
підрозділів (філій, цехів, дільниць);

— нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення) та інше ок­реме й індивідуально визначене майно підприємств;

— майно, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації);

— цілісні майнові комплекси державних підприємств, їх
структурних підрозділів, що здійснюють діяльність, пов'язану з
обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і
прекурсорів;

Нотаріат в Україні

— цілісні майнові комплекси казенних підприємств;

— цілісні майнові комплекси структурних підрозділів (філій, цехів, дільниць) казенних підприємств, що здійснюють діяль­ність, пов'язану з обігом наркотичних засобів, психотропних ре­човин, їх аналогів і прекурсорів.

Лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та ви­магати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, як­що лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить понад ЗО днів.

Відповідно до правил ч. 1 ст. 10 Закону, лізингодавець може передати право власності на об'єкт лізингу іншій юридичній особі (суб'єкту підприємницької діяльності). Договір лізингу зберігає силу щодо нового власника. Виконавчий напис на повер­нення об'єкта лізингу в цьому випадку вчиняється на вимогу но­вого власника. Разом з іншими документами нотаріусу має бути подана угода, за якою до іншої особи перейшло право власності на об'єкт лізингу.

Нотаріуси повинні відмовляти у вчиненні виконавчого напису й у тих випадках, якщо між сторонами договору лізингу існує спір, пов'язаний із поверненням об'єкта лізингу. Справи з таких спорів підвідомчі господарським судам на загальних підставах.

Для одержання виконавчого напису нотаріусу подаються:

а) оригінал договору лізингу;

б) засвідчена лізингодавцем копія рахунку, направленого
лізингоодержувачу, з відміткою про несплату платежів після вру­
чення письмового повідомлення.

Для договору лізингу законом передбачається проста письмо­ва форма, причому укладатися він може як у формі багатосторон­ньої угоди за участю лізингодавця, лізингоодержувача і продав­ця об'єкта лізингу, так і двосторонньої угоди між лізингодавцем і лізингоодержувачем. З огляду на просту письмову форму дого­вору лізингу нотаріуси мають перевіряти його зміст на відповід­ність вимогам законодавства України.

Виконавчий напис на повернення об'єкта лізингу вчиняється на оригіналі договору лізингу. У справах нотаріуса залишається копія договору та виконавчого напису.

Крім оригіналу договору лізингу, нотаріусу подається засвід­чена лізингодавцем копія рахунку, направленого лізингоодержу­вачу, з відміткою про несплату платежів після вручення письмо­вого повідомлення. Нотаріус має перевірити відповідність даних,

Глава 18. Вчинення виконавчих написів

викладених у копії рахунку, даним договору лізингу. Копія рахун­ку, скріплена печаткою лізингодавця, має містити дані про вартість об'єкта лізингу, періодичність сплати лізингових платежів, їх розмір, кількість несплачених платежів, їх розмір та період. Якщо договір лізингу не посвідчувався в нотаріальному порядку, реко­мендується перевіряти належність об'єкта лізингу лізингодавцю шляхом витребування виписки з балансової відомості.

Стягнення за виконавчим написом нотаріуса провадиться в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче про­вадження».