Інституційні основи і форми економічної і політичної інтеграції

Реалізація питань інтеграції України у світову економіку немож­лива без відповідної ідеології, політики та управлінських структур з обґрунтованим розподілом їхніх функцій і повноважень. Проб­лематика міжнародної економічної інтеграції України має бути в полі зоруПрезидента, Верховної Ради та Кабінету Міністрів України.

Насамперед усі зазначені органи центральної влади України повинні усвідомлювати, що економічну інтеграцію треба здійсню­вані не задля самої інтеграції як такої, тим паче не з ким завгод­но. Інтеграція має забезпечити вирішення питань, що стосуються національних інтересів України:

> по-перше, збереження і зміцнення національного сувереніте­ту України і недоторканності її території;

> по-друге, формування і розвиток української нації на основі ідеології і політики національної демократії, незалежно від етнічного складу нації та створення в Україні національно-громад­ського суспільства;

> по-третє, розвиток і розбудова правової демократичної дер­жави з усіма свободами та атрибутами з чесною владою, якій на­род довіряє;

> по-четверте, створення ліберальної ринкової економічної си­стеми, фінансового механізму з тенденціями планомірного зро­стання національного продукту і добробуту народу загалом.

Національні інтереси України мають бути усвідомлені чинов­никами насамперед центральних органів влади і бути в основі фор­мування єдиної політичної, ідеологічної, економічної та соціальної політики.

Національні інститути економічної інтеграції. До них відносять органи влади всіх рівнів. Особливу роль у вирішенні питань міжна­родної економічної інтеграції відіграють центральні органи вла­ди, позаяк їх формують політичні сили різної ідеологічної орієн­тації. Стає очевидним, що національні інтереси України повинні бути пріоритетними, мати верховенство над ідеологіями і ґрунту­ватися на одній ідеології— національній демократії.

Інститут Верховної Ради України. Це один із найскладніших центральних органів влади в Україні. Його складають представ­ники різних політично й ідеологічно спрямованих депутатів, які практично не можуть знаходити порозуміння у вирішенні питань національних інтересів.

Інститут Президента України. Має чи не найбільше повнова­жень щодо реалізації національних інтересів, у тому числі й міжна­родної економічної інтеграції України. Інститут Пре­зидента України має достатньо повноважень для реалізації націо­нальних інтересів, у тому числі для вибору векторів міжнародної економічної інтеграції України.

Інститут Кабінету Міністрів України. Цей інститут влади уособлює господарську владу України й ухвалює рішення щодо фінансового забезпечення реалізації програм розвитку України. Головну роль у вирішення питань міжна­родної економічної інтеграції відіграє Міністерство закордонних справ України, а політично-військової — Міністерство оборони України.

Інститути і форми міжнародної економічної інтеграції. Міжна­родна економічна інтеграція відбувається у межах як кожної з основ­них груп країн, так і між окремими країнами з різних груп. Зага­лом міжнародна економічна інтеграція означає процес поступо­вого зближення і взаємодії національних економік двох і більше країн, спрямованих на створення єдиного між ними господарсько­го механізму при збереженні кожного власного політичного суве­ренітету. Вважають, що міжнародна економічна інтеграція є най­важливішою формою процесу інтернаціоналізації технологічногоспособу виробництва. Це зумовлено тим, що вона охоплює такий важливий механізм економічноїсистеми, як господарський ме­ханізм, у якому є нелише базисні, а й надбудовні елементи су­спільно-економічної системи. Врешті-решт міжнародна економіч­на інтеграція поширюється на всі надбудовчі підсистеми міжна­родних відносин: правові, політичні, ідеологічні, соціальні, куль­турні, національні тощо, що приводить у перспективі і до політич­но-військової інтеграції.

Нині в межах світового господарства налічується близько 100 інтеграційних економічних систем.

Фінансові інститути і форми інтеграції. Для України, як і будь-якої іншої країни з перехідною економікою, входження у світове господарство є одним з найважливіших завдань. Його реалізація потребує повноцінної участі держави в міжнародних економічних організаціях. Практика показує, що міжнародні організації можуть надати Україні ефективну допомогу в перебудові економіки на ринковий тип. На сьогодні Україна є членом багатьох міжнарод­них фінансових організацій:

^ Міжнародного валютного фонду (МВФ), до якого Україна вступила у квітні 1992 р.;

Світового Банку Реконструкції та Розвитку, ресурсами яко­го користується Україна;

Європейського Банку Реконструкції та Розвитку, з яким до­сить успішно співпрацюють українські банки та підприємства.

Торговельні інститути і форми інтеграції. Україні вкрай важ­ливо інтегруватися у систему міжнародної торгівлі. Наймасштабнішою є Світова Організації Торгівлі (СОТ), або ВТО (Всесвітня Торго­вельна Організація). Україна подала заявку про вступ до цієї органі­зації. Треба зазначити, що знайдено порозуміння у цьому питанні між політичними силами впарламенті тауряді України. На поча­ток 2008 року Україна сталачленомцієї торговельної системи.

Господарські інститути і форми інтеграції. Це найвищі фор­ми міжнародної економічної інтеграції. Вони сформовані практич­но на всіх континентах світу. Країни шукають таких форм співробітництва у сфері економіки, які сприяли б економічному зростанню і мінімально обмежували політичний суверенітет. Ук­раїна має вибір щодо міжнародної економічної інтеграції, але му­сить політично, ідеологічно та економічно визначитися. Інтегра­ція за декількома векторами практично нереальна.

Співдружність Незалежних Держав (СНД). Цю інтеграційну групу складають практично сьогодні незалежні держави, що були у складі СРСР, крім країн Балтії. В Україні є прихильники і лобісти саме цього вектора економічної й політичної інтеграції України.

Європейський Союз (ЄС). До складу ЄС сьогодні входять 27 країн Західної і Центральної Європи та Балтії. Ця інтеграційна група формуваласяз початку 1950-х років і набула найвищої

економічної форми, тобто створивши валютний союз та запрова­дивши єдину валюту — євро.

Інші інтеграційні групи є на азійському, американському, афри­канському континентах і ще не набули такої форми, як ЄС.

Країни-учасниці інтеграції усвідомлюють і дотримуються прин­ципу, що економічна інтеграція не може супроводжуватися полі­тичною, юридичною та іншими видами інтеграції у сфері надбу­дови, тим паче посилено. Учасники інтеграційної групи можуть лише з урахуванням своїх національних інтересів делегувати ухва­лення окремих законів органом управління цього об'єднання.

 

87) Передумови і шляхи міжнародної економічної інтеграції

Світова економіка розвивається на основі об'єктивних еконо­мічних законів (законів товаровиробництва і законів товарообмі­ну), що визначають її загальні риси: стимулювання виробництва та якості продукції; конкуренція на товарних ринках; вивезення капіталів; концентрація виробництва тощо.

Основними принципами розвитку світової економіки є ефек­тивність виробництва товарів (робіт і послуг) і гуманізація суспіль­них відносин.

З відновленням незалежності Україна проводить курс на посту­пове зближення з європейським і світовим співтовариством, на входження до світової економічної системи ринкового типу. Од­нак інтеграція України в систему світогосподарських зв'язків є складна. Це пояснюється тим, що, по-перше, країни з економікою ринкового типу розвивалися на основі приватної власності, ство­рили відповідно до своїх потреб національне самодостатні госпо­дарські механізми, встановили і збалансували зв'язки з іншими країнами. По-друге, господарство України, сформоване на основі суспільної власності, було практично відірване від економіки рин­кових країн, мало відповідний механізм управління, виробництва і розподілу. З огляду на це інтегрування економіки України у си­стему світової економіки потребує певного часу й переорієнтації відповідно до вимог, що випливають з передумов такої інтеграції.

Ці передумови поділяють на:

політико-правові,

економічні,

соціально-культурні,

інфраструктурні.

Політико-правові передумови. Для скорішої інтеграції України в систему світової економіки необхідні політико-правові переду­мови всередині країни і відповідне ставлення світового співтовариства. Такими передумовами є:

політичне визнання України. Відновлення Україною полі­тичної незалежності знайшло підтримку світовоїгромадськості. Це дає змогу Україні здійснювати свою зовнішню політику задля взаємного розвитку на основі партнерства і співробітництва з іншими країнами;

забезпечення територіальної цілісності й створення адек­ватної системи національної безпеки. У Конституції України за­писано, що територія України є недоторканна і неподільна. Вод­ночас уряд України повинен здійснювати політику недоторкан­ності кордонів усіх інших країн світу, не мати територіальних претензій до своїх сусідів і не визнавати територіальних претензій з їхнього боку;

побудова демократичної держави. Світогосподарські зв'яз­ки розвиваються на демократичних засадах, на засадах свободи підприємництва, переміщення капіталів, усіх видів ресурсів. Такі цінності можливі лише в демократичному суспільстві, яке формує демократична держава. Україна проголосила побудову демок­ратичної держави і поступово демократизує усі сфери суспіль­ного життя;

незаперечне виконання міжнародних зобов'язань, зокрема у царині прав і свобод людини. Економічні інтеграційні процеси відбу­ваються на основі взаємовигідних інтересів у розвитку національ­них економік. Ефективне функціонування національної економіки можливе за умови забезпечення вільного підприємництва, прав і свобод кожної людини;

безпосередня участь у регіональних і глобальних політичних процесах. Економічна інтеграція тісно пов'язана з регіональними і глобальними політичними процесами. Участь у них зближує полі­тичні погляди учасників на розв'язання економічних проблем, інте­грацію;

розроблення відповідного законодавства і вироблення ефек­тивних механізмів та інструментарію його дотримання. Чима­лу роль у пожвавленні інтеграційних процесів відіграє законодав­ство, що посилює чи послаблює як внутрішні, так і зовнішні зв'яз­ки національної економіки. Ухвалені національні законодавчі акти повинні сприяти співробітництву країн, що вступають у міжнаціональні господарські зв'язки, забезпечувати вільне пере­міщення капіталів, товарів між: країнами. Механізм дотримання цих законів має бути простий і ефективний щодо реалізації господарських відносин, забезпечувати швидкий рух усіх видів ре­сурсів і реалізацію взаємовигідних інтересів партнерів.

 

Економічні передумови. Входження України до системи світо­вої економіки потребує докорінного реформування господарської системи — надання їй економічних рис, характерних для інтегро­ваних у світову систему національних економік. Цей процес склад­ний і тривалий, позаяк охоплює реорганізацію відносин власності, структури виробництва, системи розподілу, створення ринкової інфраструктури та ін. Реалізація цих завдань можлива за:

забезпечення економічної та інституційної підтримкинаціо­нального суверенітету.Передбачає формування самодостатньої економічноїсистеми, що функціонує для потреб усього суспіль­ства;

оцінки економічного потенціалу і визначення напрямів струк­турної перебудови. Є однією з найважливіших передумов, яка виз­начає предмет входження України до системи світової економі­ки, готовність господарської системи до залучення у міжгоспо­дарські зв'язки, напрями структурної перебудови виробництва;

розроблення і забезпечення реалізації обґрунтованої програ­ми переходу до ринкових відносин з пріоритетом роздержавлення і приватизації, соціального захисту населення. Національні еконо­міки країн, що входять до світової економічної системи, сформо­вані як господарства ринкового типу. Міжнаціональні, абосвітові, господарські зв'язки також: побудовані на засадах ринко­вих відносин. Тому інтеграція української економіки у світову си­стему передбачає здійснення політики ринкових реформ — пере­ходу від жорсткого державного управління господарством до вільного підприємництва суб'єктів виробництва, до лібералізації зовнішньоекономічних зв'язків виробників та ін.;

оцінка експортного потенціалу, вироблення експортно-імпор­ тної стратегії та адекватного механізму регулювання зовнішньо­економічної діяльності. Неабияке значення для такої діяльності має експортний потенціал країни — система виробництв у націо­нальній економіці, продукція чи послуги яких є предметом експорту;

стабілізації національної грошової одиниці та її включення до системи міжнародних розрахунків. Своєю чергою, національна гро­шова одиниця може зміцніти лише за високоефективної національ­ної економіки, в якій мають бути зацікавлені держава й окремі виробники;

розв'язання проблеми зовнішньої заборгованості і розподілу активів колишнього СРСР переговорним чином. Відсутність зовнішніх боргів прискорює розвиток економічних і соціальних про­цесів усередині країни, сприяє міжнародному співробітництву, а наявність заборгованості навпаки — ускладнює участь країн у світогосподарських зв'язках через її неплатоспроможність.

Соціально-культурні передумови. Престиж країни на світових ринках залежить не лише від політики держави, а й від внеску в розвиток країни конкретних виробників,культурно-мистецьких

діячів, спортсменів, науковців, представників національних мен­шин тощо. З огляду на це в Україні треба забезпечити такі соціально-культурні передумови:

формування почуття національної гідності, створення умов для соціально-культурної життєздатності національних меншин України. За роки незалежності ще до кінця не подолано рабську психологію у частини населення, успадковану від колишнього СРСР. Економічна кризапороджує вагання і невпевненість у май­бутньому. Томуце завдання є одним із найважливіших;

> створення сучасної, зорієнтованої на світові пріоритети системи народної освіти. Система освіти в Україні потребує змін у руслі вимог економіки та інших відносин усередині країни і в си­стемі світового господарства. Такі зміни пов'язані з удосконален­ням навчальних планів і програм, методів навчання, забезпечення сучасними технічнимизасобами, обміну досвідом організації на­вчання з розвинутими країнами;

> розвиток контактів з українцями, які проживають за межами України. Діаспора України — це приблизно 10 млн. осіб. Одним із важливих напрямів розширення й поглиблення зв'язків із зарубіж­ними українцями є сфера національно-культурного розвитку. Пер­шочергового значення набуває також: створення у прикордонних районах України (зокрема в південних та західних областях) вільних економічних зон, взаємовигідне використання для органі­зації таких зон досвіду і ресурсів зарубіжнихукраїнців — вихідців із цих регіонів.

Інфраструктури передумови. Для розвитку національної еко­номіки та її входження до світової економічної системи недостат­ньо відповідного виробничого потенціалу. Треба мати виробничу та соціальну інфраструктури, які відповідали б світовому рівневі. Отже,розвиток світогосподарських зв'язків передбачає забезпе­чення таких інфраструктурних передумов:

О удосконалення транспортних комунікацій (морських, назем­них, повітряних) для нормальної життєдіяльності суверенної дер­жави. До також: комунікацій належать національні авіакомпанії, флот, транспортні корпорації, сервісне обслуговування транспорт­них перевезень та ін. В Україні транспортні комунікації достатньо розвинуті, але потребують підвищення їхньої якості, зокрема утримання у належному стані транспортних засобів, забезпе­чення вищого рівня сервісного обслуговування тощо;

^розвиток сучасних інформаційно-комунікаційних систем з їх включенням до міжнародних систем. Важливе значення для роз­витку системи світогосподарських зв'язків має інформаційне за­безпечення.

Сучасна інформатика — це складні технологічні засоби, їхня широка мережа, яка потребує високої мобільності самої інформації, професіоналізму спеціалістів з інформаційної справи, об'єктивності інформації та ін. Україна, хоч і повільно, розвиває свою систему інформації, вводить її до міжнародних інформаційних систем. У перші роки незалежності Україна практично не була інтегрована в міжнародні економічні організації, залишилася сам на сам з тяж­кими наслідками економічної кризи, значною мірою успадкованої від колишньої командно-адміністративної системи господарювання.