Тема 5. Відносна оцінка ризиків на основі аналізу фінансово-економічного стану підприємства

Основні питання:

1. Місце фінансово-економічного аналізу діяльності підприємства в процесі визначення ступеня її ризикованості.

2. Система абсолютних та відносних показників для визначення фінансово-економічного стану підприємства.

3. Ймовірність банкрутства підприємства як індикатор ступеня ризику його діяльності.

 

Мета теми: встановити характер взаємозв’язку між фінансово-економічним станом підприємства та ступенем ризикованості його виробничо-господарської діяльності.

Основні терміни і поняття теми: прибуток, рентабельність, чистий оборотний капітал, платоспроможність, автономність, фінансова незалежність, власний капітал, поточні зобов’язання, баланс.

Зміст теми.

В сучасних умовах господарювання особливий інтерес представляє оцінка підприємницького ризику на основі аналізу фінансового стану підприємства. Фінансовий стан підприємства – це комплексне поняття, що характеризується системою абсолютних і відносних показників, які відображають наявність, розміщення та використання фінансових ресурсів підприємства. Аналіз цих показників дозволяє оцінити фінансову стійкість підприємства, яка, в свою чергу, являється критерієм оцінки ризику. Слід відзначити, що залежність між фінансовою стійкістю підприємства та ризиком обернено пропорційна: як тільки підприємство втрачає фінансову стійкість – виникає ризик банкрутства. Аналіз фінансового стану підприємства являється одним із засобів попередження банкрутства на самих ранніх стадіях.

До абсолютних показників фінансового стану підприємства відносять показники прибутку та чистого оборотного капіталу. Прибуток є основним результатом діяльності підприємства і розраховується як різниця між виручкою від реалізації та валовими витратами підприємства. Однак динаміка прибутку сама по собі не може дати точного уявлення про фінансову стійкість підприємства щодо впливу зовнішніх умов, а значить, і не може бути використана для оцінки ризикованості діяльності у зовнішньому середовищі. Чистий оборотний капітал (ЧОК) визначається за формулою:

ЧОК = ПА – ПЗ, (12)

де ПА – поточні активи;

ПЗ - поточні зобов’язання.

Чим вищим є показник ЧОК, тим нижчим є ризик у підприємства.

До відносних поазників фінансового стану підприємства відносять:

1) коефіцієнт ліквідності:

Кл = (13)

Якщо Кл<1 – значить зобов’язання перевищують активи і ризик є високим, т.я. на підприємстві є брак коштів. Низька ліквідність також вказує на незадовільний рівень збуту, або погану організацію МТЗ, а значить і на наявність високого рівня комерційного ризику. Для вітчизняних підприємств вважається нормальним значення 2:1.

2) коефіцієнт термінової ліквідності:

Ктл = , (14)

де ТЗ – товарні запаси.

3) коефіцієнт платоспроможності:

Кп = , (15)

де ВК – власний капітал підприємства;

ЗЗ – загальні зобов’язання.

4) коефіцієнт заборгованості:

Кз = ЗК/ВК, (16)

де ЗК – залучені кошти;

ВК – власні кошти.

Чим вище значення Кз, тим більше у підприємства зобов’язань, тим ризикованіша його діяльність. Якщо Кз>1 – підприємство втрачає свою фінансову автономність, і ризик стає катастрофічним.

5) коефіцієнт маневреності:

Км = (ПА/ВК)*100%, (17)

Даний коефіцієнт показує частку власного капіталу підприємства який йому дозволяє збільшувати обсяги діяльності та обсяги залучення ресурсів. Нормативне значення 40-60%, якщо вище – фірма є фінансово залежною і у випадку технічного переозброєння або відсутності збуту може стати банкрутом. Високе значення Км знижує ризик впровадження НТП.

6) коефіцієнт автономії:

Ка = (ВК/ПБ)*100%, (18)

де ПБ – підсумок балансу.

Розрахунок показника важливий для інвесторів та кредиторів. Якщо Ка≥50%, то ризик кредиторів мінімальний, так як реалізувавши майно сформоване за рахунок власних коштів вони зможуть повернути власні кошти.

7) коефіцієнт фінансової незалежності:

Кфн = ПА/ЗК (19)

Значення коефіцієнту Кфн ≥ 100% вказує на нормальні умови функціонування, а у зворотньому випадку, коли сума коштів фірми не покриває заборгованості, ризик є критичним.

Найбільш поширеними у сучасній фінансовій літературі моделями діагностики банкрутства є моделі Альтмана, Спрінгейта та інших авторів, які, по суті, являють собою моделі обробки вхідної інформаційної бази на основі розрахунку інтегрального показника фінансового стану підприємства. Розглянемо дані моделі детальніше.

Модель Альтмана (Altman Z-score) являє собою п’ятифакторну модель дескриптивного аналізу ймовірності банкрутства підприємства, комбінацію з найважливіших факторів для оцінки рівня ймовірності банкрутства підприємств, що досліджуються.

Загалом модель Альтмана має такий вигляд:

Z = 1,2 * A + 1,4 * B + 3,3 * C + 0,6 * D + 1,0 * E, (20)

де А - робочій капітал / загальна вартість активів;

В - чистий прибуток / загальна вартість активів;

С – чистий дохід / загальна вартість активів;

D – ринкова капіталізація підприємства / сума заборгованості;

Е – обсяг продажу / загальна вартість активів.

Практичні дослідження щодо вибіркової сукупності підприємств свідчать про те, що коли розрахункове значення Z-показника нижче критичної величини 2,7, підприємство, практично, є банкрутом. Достовірність даної моделі за окремими джерелами оцінюється на рівні 95%.

Загалом інтерпретація результатів розрахунку Z-показника відповідно до моделі Альтмана здійснюється за матрицею, що представлена у вигляді табл. 1.

Таблиця 1