Основні автобіографічні відомості А.І. Селецького

Дата	Події, що відбувалися
30 жовтня 1914 р.	Народився Андрій Іванович Селецький в с.Катеринопіль Черкаської області
1930-1932 р.р.	Студент медичного робітничого факультету м. Сталіна (тепер м.Донецьк)
1932-1937 р.р.	Студент медичного інституту
1937 р.	Аспірант кафедри психіатрії Донецького медичного інституту
1937-1942 р.р.	Керівник психо-фізіологічної лабораторії, старший ординатор психіатричного відділення 310 військового шпиталю (м.Ворошиловград)
1942-1945 р.р.	Начальник 218 психо-неврологічного шпиталю 1-ї Армії, армійський психіатр, асистент кафедри психіатрії м.Хабаровська (за сумісництвом)
1945-1946 р.р.	Начальник військового шпиталю група радянських військ в Китаї
1946-1953 р.р.	Судово-психіатричний експерт Міністерства державної безпеки УРСР. За сумісництвом асистент кафедри психіатрії м.Чернівці, Київ
1953-1954 р.р.	Заступник начальника лікувального управління Міністерства охорони здоров’я України
1955 р.	Захист кандидатської дисертації на тему: «Организация психиатрической помощи в УССР»
1954-1958 р.р.	Старший науковий співробітник відділу клінічної психіатрії Українського науково-дослідного психоневрологічного інституту, асистент кафедри психіатрії, референт вченої ради МОЗ УРСР (Харків, Київ)
1962 р.	Захист докторської дисертації на здобуття ступеня доктора медичних наук
1960-1992 р.р.	Працює в КДПІ імені О.М.Горького на посадах доцента, професора, завідувача кафедри олігофренопедагогіки та психопатології, декана дефектологічного факультету
1975-1977 р.р.	Декан дефектологічного факультету КДПІ імені О.М.Горького

Основні наукові праці А.І.Селецького:

1. Селецький А.І.Психопатологія дитячого віку.- Київ, 1977

2. Селецкий А.И. (К 70-летию со дня рождения) // Дефектология, №1.-1985

3. Селецкий А.И. и др.. Педагогические, микросоциальные и биологические факторы в причине правонарушений несовершеннолетних.- Киев., 1970

4. Селецкий А.И. О нарушении интеллектуальной деятельности в динамике психопатии «Неврология и психиатрия им.С.С.Косакова», 1968, №12

5. Селецький А.И. Учебник психопатологии детского возраста (для дефектологических факультетов педагогических институтов).- К.: Радянська школа, 1962.

6. Селецький А.И. Исторические и теоретические пути развития психиатрии на Украине (с первого образования Украинского народа до нынешних дней). Медгиз УССР (1963 р.)

7. Селецький А.И. О приложениях клинической и философской сущности олигофрении, ее статики и динамики к обл. педагогики. // Советская педагогика.- 1963.

8. Селецький А.И. Исследование абстрактного мышления у детей –дебилов (1963 р.)

 

 

Євгенія Павлівна Синьова

Народилася 17 серпня 1948 року в місті Києві.

У 1956-1963 р.р. навчалася в Київській середній школі № 141. Після закінчення 8 класу у 1963 році була переведена до Київської середньої школи №74, де й отримала повну середню освіту у 1966 році.

Трудовий шлях Євгенія Павлівна розпочала на уславленому заводі «Більшовик» (м.Київ), де у 1966-1967 р.р. працювала кресляркою

У 1967 році Євгенія Павлівна вступила на навчання до Київського державного педагогічного інституту імені О.М.Горького на дефектологічний факультет за спеціальністю 2111 Дефектологія. Олігофренопедагогіка і логопедія. Навчання в інституті Є.П.Синьова з 1970 року успішно поєднувала із практичною роботою у Київській допоміжній школі-інтернаті №1 для розумово відсталих дітей на посаді старшої піонервожатої. Після закінчення навчання на дефектологічному факультеті була розподілена за місцем роботи, де і пропрацювала два роки з 1971 року по 1973 рік.

З вересня 1973 року по 1974 рік Є.П.Синьова працювала в КДПІ імені О.М.Горького на дефектологічному факультеті старшим лаборантом кафедри сурдопедагогіки і логопедії (кабінет логопедії).

У 1974 році Євгенія Павлівна переходить на роботу до Науково-дослідного інституту педагогіки УРСР у дефектологічний відділ, сектор тифлопедагогіки. Працюючи в НДІ педагогіки на посаді молодшого наукового співробітника, розпочала дослідження соціально-психологічних проблем тифлопедагогіки. Перші наукові розвідки науковця-початківця накреслили орієнтири майбутньої плідної наукової праці, пов’язаної з дослідженнями психології взаємовідносин при глибоких порушеннях зору, соціально-психологічних особливостей соціалізації незрячих тощо.

Під науковим керівництвом відомого вченого-тифлопедагога Іллі Семеновича Могруліса вона активно вивчає проблеми організації культурно-масової роботи незрячими серед незрячих, використання ними вільного часу, формування міжособистісних стосунків.

Кандидатська дисертація Є.П.Синьової «Исследование взаимоотношений слепых в производственных и школьных коллективах», спеціальність 19.00.08 - спеціальна психологія стала першою в тифлопсихології спробою експериментального вивчення соціально-психологічних аспектів соціалізації інвалідів по зору. Дисертація була захищена у 1981 році у НДІ дефектології СРСР (м.Москва) та була визнана ВАК СРСР однією з кращих робіт в галузі «Дефектологія», зокрема, серед спеціальних психологічних наук.

У 1986 році за вагомий особистий внесок у розвиток тифлопсихології і високі професійні досягнення Є.П.Синьову нагороджено відзнакою Міністерства освіти УРСР «Відмінник народної освіти». В цьому ж році її переведено на посаду старшого наукового співробітника сектора тифлопедагогіки дефектологічного відділення НДІ педагогіки УРСР.

В 2003 р. присуджено вчене звання професора, нагороджена Грамотою Верховної Ради України та грамотою Президії Академії педагогічних наук України, знаком «Відмінник народної освіти», медалями А.С.Макаренка та К.Д.Ушинського.

З 1987 року за переведенням працює в Національному університеті імені М.П.Драгоманована на посаді доцента кафедри олігофренопедагогіки та психопатології. З 1988 по 1991 р.р. Є.П.Синьова працює заступником декана дефектологічного факультету, яскраво виявивши при цьому талант організатора і майстерність керівника багатопланової виховної роботи серед студентства і викладацького колективу факультету. Євгенія Павлівна ініціювала створення в Україні спортивної підготовки дітей-інвалідів, зокрема, особисто брала активну участь у організації та проведенні перших в Україні спортивних змагань «Спешіал Олімпікс». Саме цим нею була започаткована наукова школа з дослідження актуальних проблем соціалізації сліпих та слабозорих дітей.

Наукові дослідження Є.П.Синьової та учнів її наукової школи відрізняються глибиною досліджень, науковою новизною, яка полягає у виділенні стійкого афекту у випадку зорової патології як складової частини у структурі емоційних розладів, які є наслідком ушкодженого зорового сприймання, а також у з’ясуванні і типізації якісних характеристик афективно-емоційних станів слабозорих та в розробці моделі психокорекції особистісних порушень таких дітей.

У 1994 році при дефектологічному факультеті КДПІ імені О.М.Горького вперше в Україні було створено спеціалізовану вчену раду по захисту кандидатських дисертацій із спеціальностей 13.00.03 – спеціальна педагогіка та 19.00.08 – спеціальна психологія. Є.П.Синьову було призначено секретарем цієї вченої ради, яка проіснувала до 1997 року.

У 1996-1998 р.р. Євгенію Павлівну було направлено до цільової стаціонарної докторантури при кафедрі олігофренопедагогіка та психопатології КДПІ імені О.М.Горького.

1 квітня 1998 року в стуктурі дефектологічного факультету було відкрито вперше в історії КДПІ імені О.М.Горького єдину в Україні кафедру тифлопедагогіки. Як провідного спеціаліста, тифлопсихолога, Є.П.Синьову було відкликано за виробничою необхідністю із докторантури та призначено на посаду завідувача кафедри тифлопедагогіки, яку вона обіймає і по сьогоднішній день. З 1999 по 2003 р.р. її переведено на посаду професора, а у 2009 році Євгенії Павлівні Синьовій присуджено наукове звання професор.

З 2004 року Є.П.Синьова є представником від України у Європейській організації ICEVI, яка займається науково-практичними питаннями з розвитку та життєдіяльності осіб з порушеннями зору.

У 2006 році Є.П.Синьова була ініціатором та головою оргкомітету з проведення Першого Всеукраїнського з’їзду тифлопедагогів «Тифлопедагогіка України: витоки, сьогодення та перспективи розвитку», на якому була обрана Президентом Всеукраїнської громадської організації «Асоціація тифлопедагогів України». У 2008 році вона організувала проведення Всеукраїнської науково-практичної конференції «Теорія і практика тифлопедагогіки - взаємозв’язки та взаємозбагачення», присвяченої 10 річниці кафедри тифлопедагогіки НПУ імені м.П.Драгоманова.

Велика заслуга Євгенії Павлівни Синьової полягає, перш за все, в тому, що як завідувач єдиної в Україні кафедри тифлопедагогіки вона створила зразковий колектив однодумців, членів кафедри.

Це одна із небагатьох кафедр університету, де 100% викладачів мають науковий ступінь кандидата педагогічних наук.

Під керівництвом Синьової Є.П. створено Галузевий стандарт вищої освіти зі спеціальності 6.010105; 7.010106; 8.01010601 «Корекційна освіта. Тифлопедагогіка». Розроблено навчальні плани з підготовки тифлопедагогів освітньо-кваліфікаційних рівнів «бакалавр», «спеціаліст», «магістр» тифлопедагогіки, типові і робочі програми з фахової підготовки, навчально-методичний комплекс зі спеціальністі «Тифлопедагогіка» та «тифлопсихологія», підручники для студентів ВНЗ, програми, підручники і методичні рекомендації для практичних працівників спеціальних навчально-виховних закладів для дітей з вадами зору.

Як провідний вчений, лідер українських тифлопедагогів, Є.П.Синьова відрізняється широтою наукових інтересів та глибиною їх реалізації в практичній діяльності. Коло наукових проблем Євгенії Павлівни представлено вивченням особливостей пізнавальних процесів, емоційно-вольової сфери, психічних станів, діяльності, особистісних властивостей спілкування людей при глибоких порушеннях зору. Як фундатор вітчизняної тифлопсихології Синьова Є.П. продуктивно досліджує також питання про можливості та умови компенсації зорової недостатності, корекції психічного і соціального розвитку особистості при сліпоті та слабозорості.

Основні автобіографічні відомості Синьової Є.П.

Дата	Події, що відбувалися
17 серпня 1948 р.	Народилася Євгенія Павлівна Синьова в м.Києві
1956-1963 р.р	Навчання в Київській середній школі №141
1963-1966 р.р.	Навчання в Київській середній школі № 74
1966-1967 р.р.	Завод «Більшовик» м.Київ, робота кресляркою
1967-1971 р.р.	Навчання на дефектологічному факультеті КДПІ імені О.М.Горького, спеціальність 2111. «Дефектологія. (олігофренопедагогіки і логопедія)»; одержала кваліфікацію «вчитель та логопед допоміжної школи».
1970-1973 р.р.	Робота на посаді старшої піонервожатої в Київській допоміжній школі-інтернаті №1
1973-1974 р.р.	КДПІ імені О.М.Горького, дефектлогічний факультет, старший лаборант кафедри сурдопедагогіки та кабінету логопедії
1974-1986 р.р.	НДІ педагогіки УРСР, лабораторія тифлопедагогіки, молодший науковий співробітник
1981 р.	Захистила кандидатську дисертацію на тему: «Исследование взаимоотношений слепых в производственных и школьных коллективах», спеціальність 19.00.08.- спеціальна психологія
1986 р.	Нагороджена відзнакою «Відмінник народної освіти»
1986-1987 р.р.	Старший науковий співробітник лабораторії тифлопедагогіки НДІ педагогіки УРСР
1987 р.	Переведена на посаду доцента кафедри олігофренопедагогіки та психопатології КДПІ імені О.М.Горького
1988-1998 р.р.	Доцент кафедри олігофренопедагогіки та психопатології НПУ імені М.П.драгоманова
1989-1991 р.р.	Заступник декана дефектологічного факультету НПУ імені М.П.Драгоманова
1994-1997 р.р.	Вчений секретар спеціалізованої ради для захисту кандидатських дисертацій з спеціальностей 13.00.03 – спеціальна педагогіка та 19.00.08 – спеціальна психологія при дефектологічному факультеті КДПІ імені О.М.Горького
1996-1998 р.р.	Докторант кафедри олігофренопедагогіки та психопатології НПУ імені М.П.Драгоманова
Березень 1998 р.	Відрахована із докторантури у зв’язку із виробничою необхідністю, призначенням на посаду завідувача кафедри тифлопедагогіки
1 квітня 1998 р.	Відкриття кафедри тифлопедагогіки, єдиної в Україні
З 01 квітня 1998 р. і по сьогоднішній день	Завідувач кафедри тифлопедагогіки
1999-2003 р.р.	Обіймає посаду професора, завідувача кафедри тифлопедагогіки
2009 р.	Присуджено наукове звання професора
З 2006 р.	Президент всеукраїнської громадської організації «Асоціація тифлопедагогів України»
2005 р.	Нагороджена медаллю «Антон Макаренко»
2008 р.	Нагороджена Грамотою Верховної Ради України
2008 р.	Нагороджена відзнакою Президії Академії педагогічних наук України «Ушинський К.Д.»
2008 р.	Нагороджена відзнакою МОН України «Софія Русова»

Євгенія Павлівна Синьова створила наукову школу з проблем розвитку особистості в умовах зорової депривації. Під науковим керівництвом Є.П.Синьової підготовлено і захищено одинадцять (11) кандидатських дисертацій. Представники наукової школи Є.П.Синьової плідно працюють у вищих навчальних закладах, науково-дослідних інститутах та спеціальних навчальних закладах для дітей з порушеннями зору України.

Євгенії Павлівні Синьовій належать 12 навчально-методичних посібників, 3 підручника для вищої школи, 8 навчальних програм, понад 100 наукових публікацій.

Основні наукові праці:

1. Синьова Є.П. Социально-психологические функции культурно-массовой работы на предприятиях УТОС / Навч. Посіб.: -К.; 1980. УТОС. -25 с.
2. Синева Е.П.Исследование взаимоотношений слепых в производственных и школьных коллективах // Автореф. канд. дис. 19.00.10. - М.; 1981. АПН СССР. - 21 с.
3. Вивчення та удосконалення структури міжособистісних стосунків учнів з важкими розладами зору / Метод. рекоменд. -К.; 1981. РУМК, -45 с.

4. Синева Е.П. Психологическое изучение взаимоотношений слепых в производственных коллективах / Дефектология, №1, М., 1984. АПН СССР, -93с./ С., 20-27.

5. Синева Е.П. Межличностные отношения при глубоких нарушениях зрения / Литвак А.Г. Тифлопсихология. - М.; 1985. Просвещение. - 206 с. / С.69-80.

6. Синева Е.П. Воспитательная роль трудового коллектива // Моргулис И.С. Учебно-методические материалы по тифлологии. Раздел ІІ. К.; 1990. УТОС – 160 с. / С. 89 – 113.

7. Синьова Є.П. Методика проведення лікувально-фізкультурних занять в початкових класах шкіл слабозорих / Методичні рекомендації. Кіровоград: УНО Кіровоградської обласної державної адміністрації. Кіровоград: 1992. -51 с. Очеретнюк Т.Л.

8. Синьова Є.П. Рельєфно-крапкове письмо сліпих. Шрифт Л.Брайля // Навч. Посібник. Гриф МОН України. – К.: 2003. НПУ імені М. П. Драгоманова. -109 с.

9. Синьова Є.П. Самостійна робота студентів з курсу “Тифлопсихологія // Навч. Посібник. Гриф МОН України. – К: 2003.Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова. - 63 с.

10. Методика викладання психології дітей з сенсорними порушеннями у вищих педагогічних закладах освіти. Навчальний посібник. –К., 2006. НПУ імені М.П.Драгоманова. -119 с. Глушенко К.О. та ін..

11. Синьова Є.П. Розвиток концептуальних положень про психічні особливості осіб з глибокими порушеннями зору в історії тифлопсихології // Науковий часопис НПУ імені М.П.Драгоманова. Серія 19. Корекційна педагогіка та психологія. Випуск 8. –К.: 2007, НПУ ім. М.П. Драгоаманова. -С. 108-112.

12. Синьова Є.П. Соціально-психологічні особливості соціалізації осіб з глибокими порушеннями зору // Науковий часопис НПУ імені М.П.Драгоманова, Серія 19. Корекційна педагогіка та психологія. Випуск 10. –К.: 2008, НПУ імені М.П.Драгоманова. - С. 275 – 280.

13. Синьова Є.П. Психологічні особливості здійснення корекційно-виховної роботи в освітньо-реабілітаційних закладах для дітей з порушеннями зору. // Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка. №22(161) листопад. Луганськ: 2008. С.191 – 200.

14. Синьова Є.П. Навчально-методичний комплекс фахової підготовки бакалаврів напряму 6.0101.05. Корекційна освіта. Тифлопедагогіка і спеціальна психологія / за ред. Є.П. Синьової, С.В.Федоренко. Гриф МОН України. -К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2008. – 348 с. С. 14,54.

15. Синьова Є.П. Тифлопсихологія. Психологічні особливості людей з глибокими порушеннями зору. // Підручник. Гри ф МОН. Знання. – К.: -2008. - 365 с.

16. Синьова Є.П. Тифлопедагогіка. Теорія виховання сліпих та слабозорих дітей // Навчальний посібник. - К. 2009.: НПУ імені М.П. Драгоманова. – 210 с.

17. Синьова Є.П. Тифлопедагогіка // Підручник. Гриф МОН. - К.: 2009. НПУ імені М.П. Драгоманова. - 325 с. (у співавторстві з Федоренко С.В.).

18. Синьова Є.П. Методичні рекомендації до підготовки курсових робіт для студентів спеціальності «Тифлопедагогіка». –К.: 2009, НПУ імені М.П. Драгоманова. - 105 с. (у співавторстві з Сасіною І.О.).

19. Синьова Є.П. Розвиток теорії компенсації в історії тифлопсихології // Соціально-психологічні проблеми тифлопедагогіки. Зб. наук. пр.. Випуск 3 (11). -К.: 2010, НПУ імепні М.П. Драгоманова. С. 191 – 206.

20. Синьова Є.П. Психологічні особливості розвитку діяльності при порушеннях зору у дітей // Зб. наук. пр. Камянець-Подільського державного університету імені Івана Огієнка / За ред.. О.В. Гаврилова, В.І. Співака. – Камянець-Подільський: 2010. Вип. 15. – Сер. соціально-педагогічна. – С.410-414.

1. Методологические принципы исследований в области коррекционной педагогики // Материалы международной научно-практической конференции «Специальное образование: Пути развития за 20 лет независимости». Алматы, «Центр САТР», 2012. С. 25 – 41.

 

Діна Іванівна Шульженко

Д.І. Шульженко народилася 30 березня 1960 року в місті Кіровограді.

З 1967 до 1977 рік навчалася у загальноосвітній середній школі №13 м. Кіровограда.

У 1977 вступила на навчання до Київського державного педагогічного інституту імені О.М. Горького.

Після закінчення у 1982 році дефектологічного факультету Київського державного педагогічного інституту ім.О.М.Горького зі спеціальності 2111 Дефектологія (олігофренопедагогіка і логопедія) Шульженко Д.І. працювала старшим лаборантом і асистентом кафедри олігофренопедагогіки та психопатології КДПІ імені М. Горького. З метою удосконалення свого фаху та набуття досвіду практичної роботи паралельно працювала вчителем-дефектологом та логопедом в спеціальному дошкільному закладі №569 м.Києва для дітей з розумовими вадами.

У 1988-89 роках під час наукового стажування, визначилася з напрямом і темою наукового дослідження, присвяченого подоланню психічних розладів засобами корекційного впливу в дошкільному віці, як найбільш сензитивному у розвитку дітей. Дослідження корекційного розвитку розумово відсталих дітей дошкільного віку було одним із перших в Україні.

У 1989 – 1992 роках навчалася в аспірантурі на кафедрі олігофренопедагогіки та психопатології. З 1992 року асистент кафедри олігофренопедагогіки, у 1994 році успішно захистила кандидатську дисертацію на тему: «Формування самоконтролю у розумово відсталих дітей дошкільного віку».

Після захисту дисертації працювала асистентом, старшим викладачем кафедри олігофренопедагогіки дефектологічного факультету КДПІ ім. О.М. Горького. Діна Іванівна успішно викладала фахові курси «Спеціальна методика дошкільного виховання», «Спеціальна дошкільна педагогіка», які сприяли удосконаленню рівня фахової підготовки майбутніх вихователів та олігофренопедагогів спеціальних дошкільних закладів для розумово відсталих дітей.

З 1996 року по 2000 рік за направленням Міністерства освіти України працювала в Німеччині, у м. Мюнхені у якості координатора з питань психологічного супроводу та навчання українських дітей німецької мови. Одночасно вивчала досвід та зміст психолого-педагогічно-терапевтичної роботи з проблеми аутизму в спеціальних та реабілітаційних закладах Європи (Німеччина, Франція, Бельгія, Данія, Польша).

Корекційно-педагогічний доробок Д.І. Шульженко під час перебування в Німеччині визначив і наукову стратегію досліджень з проблем аутизму в Україні. Починаючи з 2001 року, під керівництвом Д. І. Шульженко починає працювати науковий студентський гурток, з якого вийшло 20 молодих науковців, які захистили магістерські праці з питань корекційно-педагогічної роботи з аутичними дітьми. Одна наукова робота, підготовлена під керівництвом Д.І. Шульженко студенткою заочної форми навчання Шепшелей І.О., отримала відзнаку і гранд Президента України, друга, Кодоли О.В., отримала перше місце на Міжнародній студентській олімпіаді.

У 2003 році доцент кафедри психокорекційної педагогіки (олігофренопедагогіки), має 18 наукових публікацій, активно веде наукову роботу з проблеми визначення змісту корекційної роботи з дітьми, які мають вади інтелекту.

У 2004 році проходила стажування у Польщі за системою корекційно-реабілітаційноїкондуктивної педагогіки АндросаПетта. Отримала міжнародний сертифікат для роботи з дітьми, які страждають на ДЦП, комунікативні та мовленнєві розлади. Успішно закінчила навчальну програму в рамках проекту №ІВ-JЕР 24124 «Розбудова потенціалу корекційних педагогів в Україні» за підтримки програми Єврокомісії «Темпус». З 2004 – 2007 р. – докторант кафедри психокорекційної педагогіки Інституту корекційної педагогіки та психології.

Шульженко Д.І. є провідним викладачем кафедри, читає лекційні курси та проводить семінари з таких навчальних дисциплін: «Спеціальна психологія», «Спецпсихологія з методикою викладання», «Спеціальна методика психокорекції, психоконсультації, психотерапії», «Психологія творчості», «Психологія сім’ї», «Спеціальна дошкільна педагогіка», “Спеціальна методика дошкільного виховання”, «Методологія та методи наукових досліджень», забезпечує фахову підготовку спеціалістів спеціальності 7.010106.01 та магістрів спеціальності 8.010106.01 Корекційна освіта (олігофренопедагогіка), керує підготовкою чотирьох аспірантів, магістерських, дипломних та курсових робіт; керує студентською науковою проблемною групою “Дослідження основних напрямків корекційного навчання осіб з вадами інтелекту”.

Шульженко Д.І. відомий фахівець з корекційної педагогіки і спеціальної психології не лише в Україні, але й за її межами (Росія, Польща, Німеччина). Вона є науковим консультантом реабілітаційних центрів в Україні для осіб з особливостями психофізичного розвитку, викладачем Євпаторійського філіалу НПУ імені М.П.Драгоманова, автор навчальних програм і підручників для спеціальних дошкільних закладів, Типових навчальних програм для вищих педагогічних закладів з таких фахових дисциплін спеціальності 6.010105, 7.010106.01 та 8.010106.01 “Корекційна освіта (олігофренопедагогіка)”, як «Спеціальна методика дошкільного виховання», «Спеціальна методика роботи гувернера-дефектолога», «Спеціальна методика роботи з дітьми, що мають комбінований дефект». Вона є одним із розробників Галузевого державного стандарту вищої освіти з спеціальності 6.010100. Дефектологія.

Д.І. Шульженко є співавтором програми навчання та виховання дітей з розумовими вадами, одноосібним автором розділу «Гра», за якою працюють спеціальні дошкільні заклади України.

Шульженко Діна Іванівна, доктор психологічних наук, професор кафедри психокорекційної педагогіки Інституту корекційної педагогіки та психології НПУ імені М.П. Драгоманова. У жовтні 2010 року захистила докторську дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора психологічних наук з спеціальності 19.0008 спеціальна психологія на тему: «Психологічні основи корекційного виховання дітей з аутистичними порушеннями». Автор монографії «Основи психологічної корекції аутистичних порушень у дітей» і багатьох публікацій з теми аутистичних та інтелектуальних порушень у дітей, впроваджувач інклюзивної форми навчання аутичних дітей в умовах загальноосвітньої масової школи, розробник програм корекційного навчання та виховання аутичних дітей, науковий консультант психолого-медико-педагогічних консультацій, державних та освітньо-реабілітаційних закладів.

З 2012 року член редколегії наукового часопису «Корекційна педагогіка та спеціальна психологія» Серія 19.

З квітня 2010 року є співзасновником та головою Міжнародного благодійного фонду «АУТ», робота якого спрямована на подолання аутизму у дітей, корекцію, навчання та виховання аутичних дітей в Україні. Бере активну участь в радіопрограмах 2-го національного каналу «Промінь». Бере участь в організації майстер-класів для батьків розумово відсталих та аутичних дітей. За ії сценаріями вийшли науково-популярні фільми «Діти моно»(канал «Інтер») та «Другие дети».

Загальна кількість публікацій Д.І. Шульженко становить 87 робіт. Серед них монографія «Основи психологічної корекції дітей з аутистичними порушеннями», навчальні посібники для студентів «Робота гувернера-дефектолога з дітьми, які мають інтелектуальні та аутистичні порушення», «Аутизм – не вирок», «Корекційний розвиток аутичної дитини». Певний внесок зроблено нею під час підготовки до чемпіонату з футболу Євро – 2012, де у збірнику «Основи етики спілкування з особами з інвалідністю» нею розроблено розділ «Етичні норми поведінки з людьми зі спектром аутистичних порушень»; Д. І. Шульженко бере активну участь в роботі Міжнародних та Всеукраїнських науково-практичних конференцій, семінарів. Вона є членом робочої групи з підготовки матеріалів впровадження інклюзивної форми освіти розумово відсталих та аутичних дітей у нашій країні.

Діна Іванівна є провідним лектором у Київському клубі психодіагностів, який працює від медико-психолого-педагогічної консультації і надає фахову допомогу психологам спеціальних установ, працює на курсах підвищення кваліфікації психологів м. Києва.

Як член Всеукраїнської громадської організації «Асоціації корекційних педагогів», Д.І. Шульженко здійснює керівництво науково-методичною роботою в спеціальних закладах освіти та навчально-реабілітаційних центрах для дітей з порушеннями інтелекту. Вона як член кафедри психокорекційної педагогіки бере участь у розробці Галузевих державних освітніх стандартів для освітньо-кваліфікаційних рівнів «бакалавр», «спеціаліст» «магістр» зі спеціальності «Корекційна освіта».

У кандидатській дисертації Д.І.Шульженко на тему: «Формування самоконтролю у розумово відсталих дітей дошкільного віку» був представлений науковий підхід до розробки шляхів формування перевірочної діяльності у розумово відсталих дошкільників. Під час дослідження були представлені оригінальні прийоми, форми роботи, які реалізувалися в розроблених Д.І Шульженко завданнях, іграх, ситуаціях, вправах, які враховували ступінь складності, спосіб виконання, вид перевірочної діяльності.

Докторська дисертація Шульженко Д.І. присвячена проблемі аутистичних порушень у дітей, які з причин особливостей психічної сфери мають великі труднощі соціальної інтеграції. Теоретично та експериментально обґрунтована відповідь на питання про генезис аутистичних розладів набуває великого значення для всієї проблематики психології аутичної дитини: природи когнітивних, комунікативних, мовленнєвих, поведінкових і діяльнісних особливостей дитини; їх ефективної діагностики; розробки на основі визначених автором трьох психолого–педагогічних класифікацій відповідного змісту корекційного навчання та виховання.

Вагоме місце в дисертації відведено питанню індивідуального підходу та індивідуально-інтегральної форми роботи з аутичною дитиною у вітчизняній дефектології, яка ще системно і ґрунтовно не розглядала питання аутизму у дітей, проте, створила методологічне та методичне підґрунтя для розробки корекційного змісту, принципів, організаційних форм та спеціальних методів і технологій в роботі з аутичними дітьми. Принципово нову інтерпретацію набувають процеси навчання та виховання аутичної дитини як окремого феномену спеціальної психології та корекційної педагогіки. Наступність в роботі спеціалістів та батьків, як рівних кваліфікованих учасників корекційного процесу, які докладно аналізують та спільно створюють індивідуальні програми для дитини, є головним пріоритетом в контексті феноменологічного підходу. Осмислення даного підходу є необхідною складовою процесу підготовки фахівців, зокрема, для роботи з аутичними дітьми; включенням інноваційного для дефектології процесу супервізії. Врахування особливостей дитини, соціально - психологічних труднощів, що психогенно посилюють уникання нею контактів з оточуючим світом; аналіз та інтерпретація ситуацій в яких проявляються індивідуальні, властиві тільки аутизму, поведінкові проблеми; формування пізнавальної та мовленнєвої діяльності, створення спеціальних умов для корекції розумових вад, які вторинним нашаруванням виникають внаслідок первинного, аутистичного. Головна роль, без сумніву, тут належить дефектології, а саме, спеціальній психології та психокорекцій педагогіці (олігофренопдагогіці), які мають всі методологічні можливості для психологічного вивчення аутичної дитини та розробки корекційно – педагогічних технологій її навчання.

Шульженко Д.І. розкрила та підтвердила у своєму дослідженні, що головне в діагностиці дитини не оцінка і перелік порушень, а діагноз та прогноз подальшої реалізації здібностей, здатностей, талантів аутичної дитини. Характеризуючи існуючи методи подолання аутизму, показала наскільки ментально, організаційно, матеріально, фахово складно реалізувати їх в Україні з причини того, що підходи до корекційного процесу мають величезну різницю в галузі підготовки спеціаліста дефектолога і терапевта, саме того фахівця, що працює з аутичною дитиною. Автор, не заперечуючи зміст роботи такого фахівця в країнах Америки ї Європи, розглядає методологічний підхід у вітчизняній дефектології, як корекційну діяльність вчителя та практичного психолога, спрямовану на комплексну корекцію особистості дитини.

Дисертація Шульженко Д.І. відзначається гуманістичним характером та вираженою практичною спрямованістю, так як призначена основній меті – науковому обґрунтуванню процеса психолого-педагогічного забезпечення оптимізації цілісної дитячої індивідуальності, її корекції та гармонізації в процесі навчання та виховання. Аргументовано доведена необхідність застосування ключового в дефектології індивідуально-диференційованого підходу до розробки психологічних умов реалізації корекційного змісту програм.

За результатами докторського дослідження була розроблена програма корекції хибних поглядів батьків по те, що їхня дитина неспроможна вчитися, відвідувати дитячі святкові заходи, вести діалог і вступати у комунікативні ситуації. Разом з тим, вони потребують роз’яснень про те, що відбувається з дитиною, чому вона відмовляється від участі в іграх, агресивно проявляє себе, якщо дорослий наполягає на взаємодії з аутичною дитиною, замикається від оточуючого світу, страждає, кричить, не даючи іншим, близьким людям спокою. Зокрема, демонстративне небажання зрозуміти емоційний стан кожного члена родини ускладнює формування емфатичних стосунків між членами родини. Тому Д.І. Шульженко вважає, що в методичній системі допомоги людям з психічними порушеннями обов’язково присутньою повинна бути психотерапевтична робота з батьками та близькими розумово відсталої і аутичної дитини та специфіка її проведення.

Важливим чинником для реалізації комплексного медико-психолого педагогічного процесу є підготовка спеціаліста для роботи з такою, надзвичайно складною, категорією дітей в індивідуальній, груповій, та вже, впровадженій в нашій країні, інклюзивній формі навчання та виховання аутичної дитини. Цілком слушною є думка автора, що процес корекційної допомоги та освітньої реабілітації дітей саме цієї нозології штучно ускладнюється установкою на те, що при аутизмі руйнується цілісна психічна структура у дитини, і тому вона неспроможна навчатися. Повністю заперечуючи такий підхід, автор аргументовано доводить, що аутична дитина, як і кожна інша дитина, має не тільки дизонтогенетичні показники, а й цілу систему духовних, моральних, творчих, пізнавальних потреб, визначивши та задовольнивши які, дитина може і хоче вчитися та спілкуватися з однолітками та дорослими

Аналізуючи особливості та різні підходи до процесу діагностики таких дітей, дослідниця констатує, що складання цілісної картини стану дитини потребує не лише своєчасної кваліфікації порушення, але й обов’язкового врахування її індивідуальності, сильних сторін, потенціалу, характеристики мікросоціального середовища. Зазначене дозволило Д.І.Шульженко розробити психологічну класифікацію, в основі якої лежить урахування базових психопатологічних показників порушень спектру аутизму. Висвітлюючи проблему диференційної діагностики порушень спектру аутизму у дітей, науковий інтерес автора складає герменевтичний метод, в основі якого лежить традиція і способи тлумачення різних інформаційних джерел з метою безпосереднього пізнання психічної реальності особистості. Цілком правомірно, що дослідниця надає пріоритет у забезпеченні індивідуального розвитку дітям з порушеннями спектру аутизму діагностично-прогностичним методам роботи.

Д. І. Шульженко вдалося розкрити і проаналізувати вплив дорослого на аутичну дитину. В роботі висвітлюється аргументоване пояснення причин виникнення у аутичних дітей труднощів психологічного характеру, цікавим є висновок про те, що неприязнь, недовіра, зневага до дитини, неприйняття її якою вона є складають систему психогенних негативних чинників, які впливають на неконструктивність контактів аутичної дитини. Такий підхід дозволив Їй вирішити питання особливого режиму взаємодії і спілкування з дитиною, з врахуванням її індивідуальних та вікових особливостей.

Дослідження Шульженко Д.І. розширює знання про особливості та можливості корекційного виховання дітей з розумовою відсталістю та аутизмом і розкривають нові, невикористані резерви їхньої особистості, що є вельми важливим для соціальної інтеграції цих людей у суспільне життя.

Д.І.Шульженко була нагороджена у 2009 році Почесною грамотою НАПН України за вагомий внесок у підготовку висококваліфікованих спеціалістів, плідну науково-педагогічну діяльність; у 2012 році вона була нагороджена медаллю імені Г.С.Костюка «За наукові досягнення. Психолого-педагогічні науки», численними грамотами та Подякою ректора університету.

Діяльність професора Шульженко Д.І. відзначається спрямованістю на професіоналізм та якість викладацької діяльності, наполегливістю та креативністю наукового пошуку, результативністю проведених досліджень, інноваційністю організаційних форм і корекційних методів роботи з дітьми, аналітичністю вивчення психічної сфери дітей і дорослих. Маючи значний досвід роботи з дітьми, які мають порушення психічної сфери, вона у коло своїх наукових інтересів включила такі напрямки, які є актуальними на сучасному етапі: інклюзія дітей з пізнавальними порушеннями; соціально- інтеграційні можливості розумово відсталих та аутичних дітей; інновації у змісті підготовки спеціальних психологів; науково – дослідна робота студентів під час навчання в університеті; психокорекційна та методична допомога батькам та родичам, які виховують дитину з порушеннями у розвитку.