Критерії розмежування видів видатків між МБ.

Місячна звітність РК (ДБта МБ)про виконання кошторисів

Звітність розпорядників коштів — це метод узагальнення зведених у певну систему планових і облікових даних про виконання кошторису доходів і видатків та показників, які характеризують виконання встановленого плану по мережі, штатах і контин­гентах за звітний період. Звітність — це метод контролю за цільовим і економним витрачанням державних (бюджетних) коштів

Місячні звіти. Міністерства, відомства, інші центральні органи виконавчої влади, установи й організації, які отримують кошти Державного бюджету, готують та подають такі форми місячної звітності:

№ 2мд «Звіт про виконання загального фонду кошторису установи»;

№ 2-валюта «Звіт про використання коштів загального фонду бюджету з міжнародної діяльності України»;

№ 4-1мд «Звіт про надходження і використання коштів, отриманих як плата за послуги, що надаються бюджетними установами»;

№ 4-2мд «Звіт про надходження і використання коштів, отриманих за іншими джерелами власних надходжень бюджетних установ»;

№ 4-3мд «Звіт про надходження і використання інших надходжень спеціального фонду»;

№ 7мд «Звіт про заборгованість бюджетних установ»;

№ 8мд «Звіт про фінансові зобов’язання бюджетних установ».

Установи та організації, які отримують кошти місцевих бюджетів, місячний звіт про виконання кошторисів готують та подають у такому обсязі за формами:

№ 2мм «Звіт про виконання загального фонду кошторису установи»;

№ 4-1мм «Звіт про надходження і використання коштів, отриманих як плата за послуги, що надаються бюджетними установами»;

№ 4-2мм «Звіт про надходження і використання коштів, отри­маних за іншими джерелами власних надходжень бюджетних установ»;

№ 4-3мм «Звіт про надходження і використання інших надходжень спеціального фонду»;

№ 7мм «Звіт про заборгованість бюджетних установ»;

№ 8мм «Звіт про фінансові зобов’язання бюджетних установ».

Звіти за формами № 2мд і № 2мм складаються щомісячно, за наростаючим підсумком з початку року відповідно до кодів економічної класифікації видатків.

Звіти форми № 4-1мд і № 4-1мм складаються установами, що отримують плату за послуги, які надаються бюджетними установами (відповідно до чинного законодавства), мають постійний характер і обов’язково плануються у кошторисі. Звіти форми № 4-2мд і № 4-2мм складаються установами, що отримують гранти та дарунки (благодійні внески). Звіти форми № 4-3мд і № 4-3мм складаються установами, які за розподілами головних розпорядників коштів отримують кошти, що належать до інших надходжень спеціального фонду бюджету.

Звіти форми № 7мд і № 7мм складаються установами, що отримують кошти із Державного і місцевого бюджетів відповідно на підставі даних бухгалтерського обліку про фактичну дебіторську і кредиторську заборгованість, яка виникла у зв’язку з виконанням кошторису за поточний та минулі роки. Простроченою вважається заборгованість, яка залишилася на обліку після строку, установленого для оплати. У випадках, коли строк оплати не встановлено, заборгованість вважається простроченою після 30 днів з дня виписки рахунка.

Місячні звіти складаються в гривнях з наростаючим підсумком. За казначейської форми виконання кошторисів доходів і видатків звіти перевіряються і візуються органом Державного казначейства України, в якому відкрито реєстраційний рахунок установи, при цьому проставляються підпис, відбиток печатки або штампа.

Термін подання місячних звітів установлюється органами, до яких ці звіти подаються, але за умови своєчасного подання звітів до органів Державного казначейства і фінансових органів.

 

Критерії розмежування видів видатків між МБ.

 

1. Розмежування видів видатків, між місцевими бюджетами здійснюється на основі принципу субсидіарності з урахуванням
критеріїв повноти надання гарантованих послуг та наближення їх до
безпосереднього споживача. Відповідно до цих критеріїв види видатків поділяються на такі групи:

1) перша група - видатки на функціонування бюджетних установ та реалізацію заходів, які забезпечують необхідне першочергове
надання гарантованих послуг і які розташовані найближче до
споживачів;

2) друга група - видатки на функціонування бюджетних установ та реалізацію заходів, які забезпечують надання основних
гарантованих послуг для всіх громадян України;

3) третя група - видатки на функціонування бюджетних установ та реалізацію заходів, які забезпечують гарантовані послуги для
окремих категорій громадян, або реалізацію програм, потреба в яких
існує в усіх регіонах України.

2. Видатки першої групи здійснюються з бюджетів сіл, їх
об'єднань, селищ, міст.

3. Видатки другої групи здійснюються з бюджетів міст
республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного
значення, а також районних бюджетів.

4. Видатки третьої групи здійснюються з бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів.

5. З бюджетів міст Києва та Севастополя здійснюються видатки
всіх трьох груп.

 

Принципи організації виконання бюджету.

Виконання бюджету означає забезпечення повного і своєчасного надходження запланованих доходів, податків і платежів у всі ланки бюджетної системи та безперервне фінансування заходів, затверджених в бюджеті. Ця стадія бюджетного процесу включає заходи по виконанню доходної і видаткової частини кожного із бюджетів, що входять до складу зведеного бюджету України.

До принципів організації виконання бюджету відносять:

забезпечення повного і своєчасного надходження доходів в цілому і по кожному джерелу окремо;

фінансування заходів в межах затверджених в бюджеті сум і на протязі бюджетного року;

надання бюджетних коштів в міру виконання кожним підприємством, організацією, установою планових завдань і з урахуванням освоєння раніше виділених коштів;

фінансування юридичних осіб тільки з одного бюджету;

дотримання режиму економії в витрачанні трудових і природних ресурсів, матеріальних коштів;

забезпечення ефективного контролю за правильним використанням державних коштів;

дотримання на підприємствах і в організаціях бюджетної сфери державної планової і фінансової дисципліни.

Завдання по виконанню бюджету покладаються на фінансові органи, установи банків, міністерства, відомства, місцеві органи влади, підприємства, організації і установи.

 

Доходи бюджету держави від операцій з капіталом.

Склад і структура ДБУ встановлюється у главі 5 БКУ (ст..29) Складові доходів ДБ Складові частини доходів ДБ у відповідності зі ст.9

А) податкові надходження;

Б) неподаткові надходження;

В) доходи від операцій з капіталом;

Г) трансферти.

Доходи від операцій з капіталом становлять незначну частку:

- надходження від продажу землі та інших нематеріальних активів;

- надходження від реалізації безгосподарного майна, скарбів4

- надходження коштів від ДФ дорогоцінного металу і дорогоцінного каміння;

- надходження від реалізації матеріальних цінностей державного резерву.

надходження від продажу основного капіталу;

надходження від реалізації державних запасів товарів;

надходження від продажу землі та нематеріальних активів;

податки на фінансові операції та операції з капіталом.

 

Доходи від операцій з капіталом (капітальні доходи) — це доходи від продажу капітальних активів (основних фондів, державних запасів і резервів, землі), а також капітальні трансферти з недержавних джерел, тобто надходження безповоротних, необов'язкових платежів цільового призначення (на будівництво будівель і споруд для бюджетних організацій і установ, наприклад лікарень,

на придбання обладнання тощо).

 

Поточні видатки

Поточні видатки — це витрати бюджетів на фінансування мережі підприємств, установ, організацій і органів на початок бюджетного року, а також на фінансування заходів щодо соціального захисту населення та інших заходів, не передбачених у видатках розвитку.

До видатків Державного бюджету належать: фінансування загальнодержавних централізованих програм підтримання й підвищення життєвого рівня народу, заходів щодо соціального захисту населення; фінансування здійснюваних державними установами та організаціями заходів у галузі освіти, культури, науки, охорони здоров'я, фізичної культури, молодіжної політики, соціального забезпечення тощо.

В умовах кризи платежів та ненадходжень доходів у бюджет у визначених розмірах держава вимушена направляти кошти на поточні видатки. Першочергове значення має підтримка галузей невиробничої сфери, тобто поточні видатки на утримання закладів освіти, охорони здоров'я, на соціальне забезпечення, захист постраждалого від наслідків Чорнобильської катастрофи населення та інші заходи. Тягар кризи платежів і ненадходжень податків зазнають усі бюджети бюджетної системи, від чого страждає в першу чергу національно-культурна сфера.

Видатки на науку, освіту, охорону здоров'я, культуру належать до поточних видатків бюджету. Названі галузі практично не мають доходів і свою діяльність провадять на основі видатків відповідних бюджетів. Розміри видатків на їх утримання визначаються спеціальними документами — кошторисами.

Поточні видатки вкл:Оплата праці працівників бюджетних установ, заробітна плата, грошове утримання військовослужбовців, нарахування на заробітну плату, придбання товарів і послу, видатки на відрядження, оплата комунальних послуг та енергоносіїв, субсидії і поточні трансферти.

 

План рахунків обліку виконання державного та місцевих бюджетів України.

План рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів— це систематизований перелік рахунків бухгалтерського обліку, що використовується органами ДКС для докладної та повної реєстрації всіх фінансових операцій і забезпечення потреб складання фінансової звітності згідно з вимогами бюджетного процесу.

План рахунків дає можливість здійснювати докладний і повний облік усіх операцій, пов'язаних з виконанням бюджетів, а також своєчасно надавати докладну, достовірну інформацію користувачам (МФУ + місц. фін. органи, ДКС, ДПС, ДФІ, орган статистики і т.д.).

Балансові рахунки (синтетичний облік) забезпечують інформацію про операції органів фінансової системи у виконанні бюджетів.

Докладна інформація про кожного контрагента та кожну інформацію забезпечується аналітичним обліком, який дає змогу уникнути використання зайвої кількості окремих балансових рахунків.

План рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів складається з 9 класів:

1. Активи

2. Зобов'язання

3.Кошти бюджетів та розпорядників бюджетних коштів

4. Розрахунки

5. Результат виконання бюджету

6. Доходи бюджету

7. Видатки бюджету

8. Управлінський облік

9. Позабалансовий облік.

Кожен клас поділено на:

рахунки II порядку – розділ;

рахунки III порядку – група;

рахунки IV порядку – балансовий рах.

План рахунків підготовлено з урахуванням особливостей виконання державного та місцевих бюджетів, з дотриманням статистики державних фінансів і принципів та вимог до учасників СЕПНБУ щодо структури рахунків.

Порядок відкриття рахунків в органах ДКС регламентовано:

1. Наказ ДК(ГУДКУ) Про затвердження Плану рахунків БО бюджетних установ та Порядку застосування Плану рахунків БО в бюджетних установах від 10.12. 1998р. № 114;

2. Наказ ГУДКУ Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів від 24.12.1997р. №137.

 

 

56. Типи результативних показників бюджетної програми.

Результативні показники поділяються на такі типи:

1. показники затрат або вхідних ресурсів визначають обсяги та структуру ресурсів, що забезпечують виконання бюджетної програми (наприклад, кількість штатних одиниць, кількість установ, кількість обладнання тощо);

2. показники продукту (обсяг виконаних робіт) використовуються для оцінки досягнення поставлених цілей. Показниками продукту, зокрема, є кількість споживачів товарів (робіт, послуг), вироблених в процесі виконання бюджетної програми (наприклад, кількість студентів, підготовлених спеціалістів, вилікуваних хворих, відвідувачів бібліотек і музеїв тощо);

3. показники ефективності (рентабельності) визначаються як відношення кількості вироблених товарів (виконаних робіт, наданих послуг) до їх вартості у грошовому або людському вимірі. Ці показники визначають вартість (у грошах або робочих годинах)одиниці продукції, витрати ресурсів на одиницю показника продукту (наприклад, кількість студентів на одного викладача, вартість підготовки одного студента тощо);

4. показники якості повинні відображати якість вироблених товарів (виконаних робіт, наданих послуг). Вони показують користь від здійснення заходів бюджетної програми (наприклад, зниження захворюваності на туберкульоз на 2% порівняно із минулим періодом).

При збиранні даних і проведенні оцінки виконання бюджетної програми необхідно визначити програми, які функціонують так, як було заплановано, і ті, які є недостатньо функціональними. Якщо якась програма істотно перевищує результати, визначені на стадії планування, то слід провести дослідження на предмет можливого підвищення планових показників на наступний рік або визначення реальної ефективності програми. Якщо виявляється, що програма була особливо ефективною, то потрібно визначити ресурси, необхідні для підтримання даного рівня, а зайві ресурси спрямувати на виконання іншої програми. Однак, якщо програма не відповідає заданому рівню або очікуваним результатам, організація повинна визначити, чи прийнятний такий рівень, чи слід шукати додаткових ресурсів для неї. Якщо рівень виконання програми є дуже низьким, тобто таким, що програма перетворюється на неефективну, слід відмовитись від її виконання.

Кожен з результативних показників має свої переваги. Для різних типів програм використовують різні показники. Таким чином, при розробці й використанні показників, посадові особи, відповідальні за розробку рішень, а також за оцінку програми, повинні зважати на викладені нижче міркування. Як правило, слід вибирати й використовувати ті показники, які найкраще відображають результати програми -досягнення встановленої мети та виконання поставлених завдань.

57. Балансовий метод бюджетного планування.

Виступаючи комплексом складних і різноманітних видів планової діяльності, бюджетне планування на всіх рівнях його виконання ви­користовує відповідні методи. Найширшого застосування набули такі методи: метод економічного аналізу, метод екстраполяції (коефіцієнтів), нормативний метод, балансовий метод та предметно-цільовий метод.

У процесі бюджетного планування широко застосовується балансовий метод. Із застосуванням цього методу досягається рівність між доходами і видатками бюджету кожної ланки бюджетної системи та узгоджуються фінансові ресурси з їх потребою. З його допомогою встановлюються необхідні пропорції в розподілі бюджетних коштів міждержавним бюджетом та місцевими бюджетами.

Суть балансового методу полягає в обов’язковому збалансуванні доходів і видатків. Розподіляти і споживати можна тільки те, що вироблено. Збалансованість плану економічного і соціального розвитку й удосконалення пропорцій в економіці, стійкий її розвиток створюють необхідні умови для формування і виконання збалансованого і реального бюджету.

Роль балансового методу в сучасних умовах значно зросла. Ринкова економіка характеризується досить високою динамічністю складових національного господарства і соціального розвитку. Останнє потребує комплексного підходу до планування фінансових ресурсів і напрямків їх використання. Для забезпечення такої комплексності необхідно не лише підвищити наукову обґрунтованість планових за­вдань, а й забезпечити збалансування, узгодженість та ув´язку різноманітних показників в єдине ціле. Конкретне призначення балансо­вого методу полягає в тому, щоб уникнути можливих диспропорцій між доходами і витратами на всіх рівнях бюджетного планування та вибрати оптимальний варіант задоволення суспільних потреб. Тому балансовий метод, який дає можливість узгодити фінансові ресурси Держави з їх потребою, зайняв центральне місце в усій роботі з бюджетного планування.

 

58. Порядок затвердження річного звіту про виконання ДбУ.Звітність про виконання Державного бюджету України є оперативною, місячною, квартальною та річною.

Метою складання звітності є надання повної,правдивої та неупередженої інформації про стан виконання державного бюджету користувачам для прийняття рішень.

Річний звіт про виконання закону про Державний бюджет У. подається Кабінетом Міністрів У. Верховній Раді України, Президенту України та Рахунковій палаті не пізніше 1 квітня року, наступного за звітним.

Річний звіт про виконання закону про Державний бюджет У. включає:1) звіт про фінансовий стан (баланс) Державного бюджету У; 2) звіт про виконання Державного бюджету У. 3) звіт про фінансові результати виконання Державного бюджету У;4) звіт про рух грошових коштів;5) звіт про власний капітал;6) інформацію про виконання захищених видатків Державного бюджету У; 7) звіт про бюджетну заборгованість;8) звіт про використання коштів з резервного фонду державного бюджету; 9) звіт про стан державного боргу;10) звіт про операції щодо державних гарантійних зобов'язань.

Такоож додається:1) інформацію про виконання місцевих бюджетів, включаючи інформацію про стан місцевого боргу;2) інформацію про здійснені операції з державним боргом;3) інформацію про надані державні гарантії;4) інформацію про виконання текстових статей закону про Державний бюджет України;

Рахункова палата протягом двох тижнів з дня офіційного подання КМУ річного звіту про виконання закону про Державний бюджет У готує та подає ВРУ висновки про використання коштів Державного бюджету У. з оцінкою ефективності такого використання, а також пропозиції щодо усунення порушень, виявлених у звітному бюджетному періоді, та вдосконалення бюджетного процесу загалом.

Розгляд у Верховній Раді України річного звіту про виконання закону про Державний бюджет України здійснюється за спеціальною процедурою, визначеною Регламентом Верховної Ради України.

Етапи формування бюджету

КМУ розробляє проект закону про Державний бюджет України. Міністерство фінансів України відповідає за складання проекту закону про Державний бюджет України, визначає основні організаційно-методичні засади бюджетного планування, які використовуються для підготовки бюджетних запитів і розроблення проекту Державного бюджету України та прогнозу Державного бюджету України на наступні за плановим два бюджетні періоди. Міністерство фінансів України на підставі основних прогнозних макропоказників економічного і соціального розвитку України на плановий і наступні за плановим два бюджетні періоди та аналізу виконання бюджету у попередніх та поточному бюджетних періодах визначає загальний рівень доходів, видатків і кредитування бюджету та дає оцінку обсягу фінансування бюджету для складання проекту Державного бюджету України та індикативних прогнозних показників Державного бюджету України на наступні за плановим два бюджетні періоди.

 

45. Причини виникнення та наслідки бюджетного дефіциту. Показник бюджетного дефіциту свідчить про перевищення передбачених у бюджеті видатків над постійними доходами, до яких відносять податки, збори й обов'язкові платежі, що відповідно до бюджетної класифікації вважаються доходами бюджету. Наявність бюджетного дефіциту свідчить, що у плановому бюджетному році до бюджету включені такі видатки держави, які не мають грошового забезпечення. Таке явище є негативним. Основні фактори зростання дефіциту бюджету: Збільшення оборонних видатків. -Зростання виплат по державному боргу. - Збільшення трансфертних платежів.- Зниження податків. Світовий досвід вказує чотири основні способи вирішення проблеми бюджетного дефіциту: скорочення бюджетних витрат; пошук джерел додаткових доходів; випуск (емісія) незабезпечених грошей з метою використання для

фінансування державних витрат; позика грошей у банків, господарських організацій, громадян, інших держав, іноземних та міжнародних фінансових організацій. При винекненні бюджетного дефіциту уряд повинен або додатково друкувати гроші, або позичати в населення. Нагромаджені позичкові суми називаються державним боргом. Більша його частина знаходиться в короткотривалих цінних паперах (векселях державної скарбниці). За формою прояву розрізняють відкритий і прихований дефіцит. Відкритий дефіцит – це той, що зафіксовано при затвердженні бюджету у відповідному документі: Законі про державний бюджет чи рішенні місцевих органів влади. Прихований дефіцит – це той, що офіційно не визнається.

 

48. До видатків місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжб-х трансфертів, належать видатки на: 1) місцеву пожежну охорону; 2) позашкільну освіту; 3) соц. захист та соц. забезпечення: а) програми місцевого значення стосовно дітей, молоді, жінок,
сім'ї; б) місцеві програми соціального захисту окремих категорій населення; в) програми соціального захисту малозабезпеченої категорії
учнів професійно-технічних навчальних закладів;
г) заклади соціального захисту для бездомних громадян, центри соціальної адаптації осіб, звільнених з установ виконання покарань;
ґ) компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян; д) компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги
громадянам похилого віку, інвалідам, дітям-інвалідам, хворим, які не здатні до самообслуговування і потребують сторонньої допомоги; е) надання ветеранським організаціям фінансової підтримки та кредитування; 4) відшкодування різниці між розміром ціни (тарифу) на житлово-комунальні послуги, що затверджувалися або погоджувалися рішенням місцевого органу виконавчої влади та органу місцевого самоврядування, та розміром економічно обґрунтованих витрат на їх
виробництво (надання); 5) місцеві програми розвитку житлово-комунального господарства та благоустрою населених пунктів; 6) культурно-мистецькі програми місцевого значення, в тому
числі зоопарки загальнодержавного значення комунальної власності; 7) програми підтримки кінематографії та ЗМІ місцевого значення; 8) місцеві програми з розвитку фізичної культури і спорту; 9) типове проектування, реставрацію та охорону пам'яток архітектури місцевого значення; 10) транспорт, дорожнє господарство: 11) заходи з організації рятування на водах; 12) обслуговування місцевого боргу; 13) програми природоохоронних заходів місцевого значення;14) управління комунальним майном;15) регулювання земельних відносин; 16) заходи у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру в межах
повноважень, встановлених законом; 17) заходи та роботи з мобілізаційної підготовки місцевого
значення; 18) проведення місцевих виборів у випадках, передбачених законом, та республіканських АРК і місцевих референдумів; 19) членські внески до асоціацій органів місцевого самоврядування та їх добровільних об'єднань; 20) підвищення кваліфікації депутатів місцевих рад; 21) інші програми, пов'язані з виконанням власних повноважень, затверджені Верховною Радою Автономної Республіки
Крим, відповідною місцевою радою згідно із законом.

 

Принципи бюджетної системи

1) пр єдності бюджетної с-ми У - єдність бюджетної с-ми України забезпечується єдиною правовою базою, єдиною грошовою системою,єдиною бюджетною класифікацією, єдністю порядку виконання бюджетів та ведення БО і звітності; 2) пр збалансованості - повноваження на здійснення витрат бюджету мають відповідати обсягу надходжень бюджету на відповідний бюджетний період;3) пр самостійності - Держбюджет У та місцеві бюджети є самостійними. Держава коштами держбюджету не несе відповідальності за бюджетні зобов'язання органів влади АРК та органів місцевого самовряд. 4) пр повноти - до складу бюджетів підлягають включенню всі надходження бюджетів та витрати бюджетів; 5) пр обґрунтованості - бюджет формується на реалістичних макропоказниках ек і соц розвитку У та розрахунках надходжень бюджету і витрат бюджету, що здійснюються відповідно до затверджених методик та правил.6) принцип ефективності та результативності - при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих цінностей і завдань інноваційного розвитку е-ки при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів; 7) пр субсидіарності - розподіл видів видатків між держ бюджетом та місцевими бюджетами, а також між місцевими бюджетами ґрунтується на необхідності максимально можливого наближення надання гарантованих послуг до їх безпосереднього споживача;8) пр цільового використання бюджетних коштів - бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями;9) пр справедливості і неупередженості - бюджетна с-ма У будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами;10) пр публічності та прозорості - інформування громадськості з питань складання, розгляду, затвердження, виконання держ бюджету та місцевих бюджетів, а також контролю за виконанням держ бюджету та місцевих бюджетів.

 

 

Методи бюджетного контролю.

До методів бюджетного контролю відносять: документальну і камеральну перевірки, аудит, ревізію.Перевірка — це обстеження та вивчення окремих сторін фінансово-господарської діяльності підприємства, організації, установи або їх підрозділів.

Камеральна перевірка-це документальна невиїздна перевірка,яка проводиться контролюючими органами виключно на підставі даних, зазначених у звітності щодо правильності заповнення відповідних граф, паявність підписів і печатки.Аудит- це перевірка даних фін обліку і показників фін звітності субєкта господарювання з метою встановлення незалежної думки аудитора про її достовірність у всіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам закону або ін правилам згідно з вимогами користувачів.

Ревізія — найбільш розповсюджений метод бюджетного контролю; це система контрольних дій, які направлені на всебічну перевірку фінансово-господарської діяльності підприємств, установ, організацій, а також роботи фінансових органів щодо складання і виконання бюджету з метою встановлення законності проведених операцій, дотримання фінансової дисципліни, порядку і правил організації обліку, достовірності звітност.Метою ревізії є встановлення законності проведенихоперацій,дотриманя фін дисципліни,порядку і права організації обліку та достовірності звітності.

 

 

Зміст податкового контролю

Податковий контроль є самостійним напрямом державного фінансового контролю. Характерним для нього є певна стадія фінансової діяльності — стадія мобілізації коштів до публічних грошових фондів. Забезпечення режиму суворого додержання приписів норм податкового законодавства зобов'язаними су­б'єктами податкових правовідносин є головною метою податко­вого контролю. Від ступеня ефективності контрольної діяльності органів, що здійснюють податковий контроль, безпосередньо залежить рівень доходів бюджетів та державних цільових фондів. Податковий контроль виступає гарантією задоволення публічних майнових інтересів та важливим чинником соціаль­но-економічної стабільності держави, її фінансової безпеки.

Податковий контроль - це діяльність посадових осіб органів податкової служби щодо спостереження за відповідністю процесу організації платниками податків обліку об'єктів оподаткування, методики обчислення та сплати податків прийнятим актам законодавства з питань оподаткування, щодо виявлення відхилень, допущених у ході виконання податкових правил, та визначення впливу наслідків порушень на податкові зобов'язання [9,c.3-4].

Об'єктом податкового контролю слід вважати діяльність платників податків податкових агентів, інших суб'єктів у про­цесі реалізації ними податкового обов'язку, а саме: правиль­ності обчислення, повноти і своєчасності сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), надання податкової звітності.

Податковий контроль, здійснюється у конкретних формах. Форма подат­кового контролю — це сукупність конкретних організаційно-процесуальних заходів, які здійснюються уповноваженими суб'єктами в процесі контрольної діяльності. Таким формами є: податкові перевірки, облік платників податків, оперативно-бухгалтерський облік податкових надходжень, контроль за відповідністю витрат фізичних осіб їх доходам. Іншими фор­мами податкового контролю виступають: отримання пояснень платників податків, податкових агентів; перевірка даних об­ліку і звітності; огляд приміщень і територій, що використову­ються з метою отримання доходу (прибутку).

Залежно від часу проведення контрольних заходів слід роз­межовувати попередній, поточний та наступний податковий контроль.

Попередній податковий контроль у часі передує здійснен­ню фінансово-господарської діяльності платників податків. Цей вид контролю охоплює взяття на облік платників податків в органах державної податкової служби та органах фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. З метою організації ефективного попереднього податкового кон­тролю створюються різні державні реєстри платників податків, які містять систематизовану інформацію про них та забезпе­чують єдиний державний облік.

Поточний контроль здійснюється в процесі фінансово-гос­подарської діяльності платників податків. Цей вид передбачає використання різних методів, серед яких слід виділити облік податкових надходжень до бюджетів та державних цільових фондів, перевірку правомірності використання податкових пільг, проведення обстежень виробничих, складських, торго­вельних та інших приміщень, що використовуються для одер­жання доходів або пов'язані з отриманням інших об'єктів опо­даткування.

Наступний контроль здійснюється за підсумками звітного податкового періоду. Відповідно до п. З ч. 1 ст. 10 Закону Ук­раїни «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю по­дання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, по­в'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Залежно від джерел отримання контролюючими органами інформації слід розрізняти документальний та фактичний по­датковий контроль.

Проведення документального контролю передбачає отри­мання інформації щодо виконання податкового обов'язку на підставі аналізу документів (облікових, розрахункових доку­ментів, документальних форм додаткової звітності), пов'яза­них з обчисленням і сплатою податків і зборів.

Фактичний податковий контроль зумовлює використання контролюючими органами специфічних прийомів і способів, що дозволяють встановити фактичні дані щодо кількісних та які­сних показників об'єктів оподаткування, їх відповідності да­ним податкового обліку.

У разі обрання критерієм класифікації місця проведення контрольних заходів, податковий контроль може бути каме­ральним (за місцезнаходженням податкового органу) або виїз­ним (за місцезнаходження платника податків або приміщень чи територій, відповідних об'єктів оподаткування).

Виділяють й такі види подат­кового контролю: комплексний і тематичний, плановий і по­заплановий, обов'язковий та ініціативний.

 

Місячна звітність РК (ДБта МБ)про виконання кошторисів

Звітність розпорядників коштів — це метод узагальнення зведених у певну систему планових і облікових даних про виконання кошторису доходів і видатків та показників, які характеризують виконання встановленого плану по мережі, штатах і контин­гентах за звітний період. Звітність — це метод контролю за цільовим і економним витрачанням державних (бюджетних) коштів

Місячні звіти. Міністерства, відомства, інші центральні органи виконавчої влади, установи й організації, які отримують кошти Державного бюджету, готують та подають такі форми місячної звітності:

№ 2мд «Звіт про виконання загального фонду кошторису установи»;

№ 2-валюта «Звіт про використання коштів загального фонду бюджету з міжнародної діяльності України»;

№ 4-1мд «Звіт про надходження і використання коштів, отриманих як плата за послуги, що надаються бюджетними установами»;

№ 4-2мд «Звіт про надходження і використання коштів, отриманих за іншими джерелами власних надходжень бюджетних установ»;

№ 4-3мд «Звіт про надходження і використання інших надходжень спеціального фонду»;

№ 7мд «Звіт про заборгованість бюджетних установ»;

№ 8мд «Звіт про фінансові зобов’язання бюджетних установ».

Установи та організації, які отримують кошти місцевих бюджетів, місячний звіт про виконання кошторисів готують та подають у такому обсязі за формами:

№ 2мм «Звіт про виконання загального фонду кошторису установи»;

№ 4-1мм «Звіт про надходження і використання коштів, отриманих як плата за послуги, що надаються бюджетними установами»;

№ 4-2мм «Звіт про надходження і використання коштів, отри­маних за іншими джерелами власних надходжень бюджетних установ»;

№ 4-3мм «Звіт про надходження і використання інших надходжень спеціального фонду»;

№ 7мм «Звіт про заборгованість бюджетних установ»;

№ 8мм «Звіт про фінансові зобов’язання бюджетних установ».

Звіти за формами № 2мд і № 2мм складаються щомісячно, за наростаючим підсумком з початку року відповідно до кодів економічної класифікації видатків.

Звіти форми № 4-1мд і № 4-1мм складаються установами, що отримують плату за послуги, які надаються бюджетними установами (відповідно до чинного законодавства), мають постійний характер і обов’язково плануються у кошторисі. Звіти форми № 4-2мд і № 4-2мм складаються установами, що отримують гранти та дарунки (благодійні внески). Звіти форми № 4-3мд і № 4-3мм складаються установами, які за розподілами головних розпорядників коштів отримують кошти, що належать до інших надходжень спеціального фонду бюджету.

Звіти форми № 7мд і № 7мм складаються установами, що отримують кошти із Державного і місцевого бюджетів відповідно на підставі даних бухгалтерського обліку про фактичну дебіторську і кредиторську заборгованість, яка виникла у зв’язку з виконанням кошторису за поточний та минулі роки. Простроченою вважається заборгованість, яка залишилася на обліку після строку, установленого для оплати. У випадках, коли строк оплати не встановлено, заборгованість вважається простроченою після 30 днів з дня виписки рахунка.

Місячні звіти складаються в гривнях з наростаючим підсумком. За казначейської форми виконання кошторисів доходів і видатків звіти перевіряються і візуються органом Державного казначейства України, в якому відкрито реєстраційний рахунок установи, при цьому проставляються підпис, відбиток печатки або штампа.

Термін подання місячних звітів установлюється органами, до яких ці звіти подаються, але за умови своєчасного подання звітів до органів Державного казначейства і фінансових органів.