Чи підлягало оскарженню рішення винесене в легісакційному процесі

в легісакціонному процесі судове рішення оскарженню не підлягало

Воно відразу вступало в законну силу і визнавалося за істину (у відношенні сторін по даному процесу); res iudicata pro veritate accipitur. Дозволений судом питання не може бути повторно предметом спору між тими ж сторонами. Якщо всупереч цьому знову пред'являється позов, проти нього дається exceptio rei iudicatae, тобто заперечення, що справу вже було дозволено судом.

 

Як називають сторони цивільного процесу?

Учасники і сторони процессу.

Діяльність суду щодо здійснення правосуддя називається судовим процесом, який залежно від характеру справи, що розглядається, поділявся на кримінальний і цивільний. Справи по звинуваченню кого-небудь у вчиненні кримінального злочину розглядалися в порядку кримінального процесу Спори, що виникали між особами з приводу майна (майнові спори), підлягали розгляду в формі цивільного процесу.

Особа, що вважала своє майнове право порушеним і зверталася до суду за його захистом, дістала назву позивача, а особа, до якої заявлялася претензія — позов, — відповідача у справі Вимога позивача, звернена до суду, про надання захисту порушеному праву називається позовом. Особливістю римського цивільного процесу в республіканський період і період принципату є його поділ на дві стадії: розгляд справи в претора та розгляд справи в суді.

 

Правові наслідки пропуску строку позовної давності

 

Наслідком пропущення строку позовної давності було погашення права на позов, хоч право на річ не припинялося, продовжувало існувати, і виконання зобов’язання після спливу строку позовної давності (зокрема, повернення боргу) вважалося належним виконанням, оскільки саме право існує, хоч і позбавлене захисту позовом. Такі зобов’язання дістали назву натуральних.

 

Хто такий відповідач?

Відповідач — у цивільному судочинстві сторона, якій пред'явлено позов.

 

234. Назвіть дві стадії римського цивільного процесу. Характерною особливістю римського цивільного процесу протягом республіканського періоду та періоду принципату був поділ процесу на дві стадії виробництва, з яких перша називалася ius, друга - indicium.

За загальним правилом, на стадії jus спірна справа тільки готувалася до вирішення і розглядалася вона в магістраті, а не в суді.

На стадії judicium, згідно з загальним правилом справа розглядалася од­ноособовим суддею.

 

В чому суть негаторного позову?

Права та інтереси власника можуть бути порушені і в тих випадках, коли майно не вибуває з його володіння, але треті особи створюють перешкоди в користуванні чи розпорядженні майном. У таких випадках власник може захистити своє право власності від порушень (не пов'язаних з позбавленням права володіння) позовом, який у науці називається негаторним (actio negatoria).

Види процесу в римському приватному праві.

легісакціонний, формулярний, екстраординарний іпосткласичний

Назвіть стадії легісакційного процесу.

Процес складався із двох стадій: перша — у претора, друга — у судді. Претор мав на меті з'ясувати, чи заслуговують спірні відносини суд. захисту. При цьому претор не був зв'язаний жодними законами. Якщо, на його думку, заявлена вимога підлягала захиcтy, то він передавав справу до суду, якщо ні — то відмовляв у наданні позовного захисту. Таким чином, не позов виводився із наявного права, а право виводилось із наданого претором позову. Це був один із способів ефективного розвитку права, оскільки претор, надаючи позов, виходив із потреб і вимог свого часу, надавав захист новим відносинам і відхиляв вимоги, які грунтувалися на застарілих законах. На другій стадії процесу спір розглядався суддею, який виносив у справі свій вирок, що не підлягав ні зміні, ні скасуванню.

Назвіть органи, які здійснювали судочинство в Римі.

Розгляд справ на стадії jus проводився з самого почату республіки консулами. У середині ІУ ст. до н.е. ці функції перейшли до новоствореного магістрату - претора. Розширення Римської держави, розвиток обміну, приїзди до Риму покупців, які не були римськими громадянами, - все це привело до того, що спори між римськими громадянами і перегринами, а також між перегринами з середини ІІІ ст. до н.е. були віднесені до компетенції перегринського претора. Деякі спори розглядалися компетентними курильними едилами, які здійснювали нагляд за ринками.

Назвіть стадії формулярного процесу.

формулярний процес складався з двох частин: injure, in judicum.

Основною характеристикою формулярного процесу була неформальність, оскільки сторони вже у вільній манері висловлювали свої претензії перед претором. Претор, вислухавши і зрозумівши юридичну суть спору, давав правову кваліфікацію сутності спору і складав коротку записку (формулу) в кінці першої фази. Формулу в присутності свідків претор передавав позивачеві, а позивач — відповідачеві. Якщо відповідач приймав формулу, то встановлювалося засвідчення спору, а також обов'язок відповідача стати перед суддями.

 

Назвіть додаткові частини преторської формули.

Ексцепція і проскрипція(прескрипція)

Які обставини переривають збіг строку позовної давності?

Позовна давність переривається з: подачею заяви у встановленому порядку; у випадку підтвердження боржником свого зобов’язання(з просьбою про відстрочку чи новацію).У таких випадках сплив давності починається спочатку.

Перерва строку позовної давності мала місце у тих випадках, коли позивач пред'являв позов у встановленому порядку, який, однак, не був розглянутий судом внаслідок досягнення мирної угоди, а також тоді, коли боржник підтверджував свій борг шляхом сплати відсотків за позикою або проханням про відстрочку сплати боргу. У подібних випадках позовна давність переривалася і її збіг починався спочатку. Час, що минув до перерви, до уваги не брали.

Дві відповіді правильні, хто яку хоче, може вивчити

242. Чи підлягало оскарженню рішення винесене у екстраординарному процесі? На противагу попереднім видам процесу в екстраординарному процесі допускалось оскарження судового рішення у вищу інстанцію - аж до імператора. Таке оскарження дістало назву apellatio - апеляції.

Пізніше напишу, бо не знаю точно що

Сформулюйте суть віндикаційного позову.

Він пред'являвся в тих випадках-, коли одна особа стверджувала, що є власником речі, яка знаходиться у володінні іншої особи, і на цій основі вимагала, щоб річ була їй повернута. При цьому позивач повинен був довести своє право власності на цю річ. Якщо він дістав право власності від іншої особи (похідне право), то він повинен був довести, що відповідач володіє річчю

як юридичний володілець або як фіктивний володілець, а зробити це було не так просто.

Якщо позивач доведе своє право власності, то відповідач зобов'язаний повернути річ з усіма прибутками від неї

Назвіть засоби преторського захисту порушених прав.

1. Інтердикти або декрети. 2. Преторські стипуляції 3.Введення у володіння 4.Реституція-приведення сторін у попередній стан.

 

 

Які органи вирішували майнові спори у екстраординарному процесі?

Імператор як перший в державі та магістрат мав право на вирішення майнових справ.

 

Що таке реституція у римському приватному праві?

Реституція-це приведення сторін цивільної угоди у попередній стан

Умови застосування реституції.

3 умови:

1) наявна шкода, при цьому значна; 2) законні підстави(недосягення 25 віку, обман, помилка, примус під час укладення договору; зміна сімейного стану 3) своєчасна заява(просьба)

Види позовів.

Загальний поділ: Речовий позов, Особистий позов. Інші поділ за обсягом і цілями: позов для поновлення порушеного стану речових справ, штрафні позови, позов, що здійснюється як на заміщені збитків, так і на покарання відповідача. Ще один поділ: Позов строгого права, Позов, що грунтується на добросовісності і справедливості, Позов за аналогією, Позов з фікцією.