Тема 4. Адміністративне право

Мета: засвоєння, закріплення, поглиблення і систематизація знань про:

- систему адміністративного права України;

- джерела адміністративного права;

- адміністративно-правові відносини;

- адміністративне правопорушення;

- засоби адміністративного впливу.

 

План вивчення теми

 

1. Адміністративне право як галузь права.

2. Поняття та види адміністративних правопорушень.

3. Адміністративна відповідальність.

 

Методичні рекомендації до самостійної роботи

 

При вивченні першого питання студентам треба звернути увагу на те, що адміністративне право - це система правових норм, які регулюють суспільні відносини управлінського характеру, що виникають у сфері державно-управлінської діяльності органів виконавчої влади.

Студенти повинні знати, що предметом адміністративного права є державне управління, тобто управління людьми і їх колективами з боку органів держави. У більш вузькому розумінні державне управління - це управління, яке здійснюється органами виконавчої влади. Саме воно й складає предмет адміністративного права. До специфічних ознак, які визначають сутність державного управління належать:

- загальнодержавний характер;

- виконавча діяльність, що здійснюється на основі закону;

- об’єктом виконавчої діяльності є економіка, соціально-культурне й адміністративно-політичне будівництво;

- організуючий зміст державного управління, безперервність і постійність;

- розпорядчий характер.

Студентам треба знати, що державне управління в Україні - це підзаконна, юридично-владна, організуюча діяльність державних органів виконавчої влади, яка полягає в практичному виконанні законів у процесі повсякденного управління господарським, соціально-культурним і адміністративно-політичним будівництвом.

Крім того, студентам треба уяснити, що адміністративно-правові відносини можна визначити як відносини:

- між вищими і підпорядкованими їм органами державного управління;

- між органами державного управління і відомчими державними підприємствами, установами і організаціями;

- між органами державного управління і недержавними підприємствами, організаціями;

- між органами державного управління і громадянами.

Крім того, студенти повинні знати, що вищим органом державного управління є Кабінет Міністрів України КМУ.

Студентам треба також знати, що систему джерел адміністративного права складають:

- Конституція України;

- Кодекс про адміністративні правопорушення;

- Закони України: «Про об єднання громадян», «Про державну службу», «Про місцеве самоврядування в Україні» - та ін.;

- Постанови Верховної Ради України;

- Укази і розпорядження Президента України;

- Постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України;

- нормативні акти виконавчих органів влади та органів місцевого самоврядування.

При розгляданні другого питання студентам треба запам’ятати, що адміністративне правопорушення - це протиправна, провинна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на державний або громадський порядок, власність, права і свободи громадян на встановлений порядок управління, і за яку законодавством передбачена адміністративна відповідальність.

Студентам треба знати, що адміністративне правопорушення характеризують такі ознаки:

- протиправність дії або бездіяльності,

- вина,

- карність,

- суспільна небезпечність.

Склад адміністративного правопорушення становлять:

- суб’єкт - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, які досягли 16 років, осудні особи, посадові особи;

- об’єкт - суспільні відносини, які складаються у сфері адміністративно-організаційної діяльності і порядку управління, людина, її здоров’я, честь і гідність, власність, права і свободи громадян,

- суб’єктивна сторона - вина у формі умислу або необережності,

- об’єктивна сторона - причинно-наслідковий зв’язок між дією і шкідливими наслідками.

Студенти повинні знати, що Кодекс України про адміністративні правопорушення визначає види правопорушень.

Крім того, студентам треба знати, що до основних завдань Кодексу про адміністративні правопорушення входять:

- охорона соціально-економічних, політичних та особистих прав і свобод громадян, а також юридичних осіб, суспільно-конституційного ладу України; усіх форм власності, встановленого порядку управління, державного і громадського порядку;

- зміцнення законності;

- запобігання правопорушенням;

- виховання громадян у дусі точного і неухильного дотримання Конституції та законів України.

При розгляданні останнього питання студентам треба запам’ятати, що адміністративна відповідальність - це вид юридичної відповідальності громадян і посадових осіб, що полягає у застосуванні до особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, заходів державного примусу.

Студентам також треба знати, що адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли 16-річного віку.

Не підлягають адміністративній відповідальності особи, які діяли:

- у стані крайньої необхідності;

- у стані необхідної оборони;

- у стані неосудності.

Студенти повинні знати, що адміністративне стягнення - це необхідний правовий наслідок порушення (невиконання) адміністративних заборон, що полягає в осуді поведінки порушника і обмеженні його особистих благ, матеріальних та інших правових інтересів, в чому виражається оцінка вчиненого діяння.

Студентам треба запам’ятати, що види адміністративних стягнень визначаються Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Крім цього, Кодексом України про адміністративні правопорушення передбачені заходи адміністративного впливу щодо неповнолітніх, які вчинили адміністративне правопорушення, заходи адміністративного примусу, а також визначаються органи, які уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення.

 

Ключові поняття

 

Адміністративне право - це система правових норм, які регулюють суспільні відносини управлінського характеру, що виникають у сфері державно-управлінської діяльності органів виконавчої влади.

Державне управління - це підзаконна, юридично-владна, організуюча діяльність державних органів виконавчої влади, яка полягає в практичному виконанні законів у процесі повсякденного управління господарським, соціально-культурним і адміністритивно-політичним будівництвом.

Компетенція - це сукупність прав, обов’язків та повноважень організацій і держави в цілому, наданих для виконання їх функцій. Компетенція має чітко визначені рамки і встановлюється нормативно-правовими актами.

Адміністративне правопорушення - це протиправна, провинна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на державний або громадський порядок, власність, права і свободи громадян на встановлений порядок управління, і за яку законодавством передбачена адміністративна відповідальність.

Адміністративна відповідальність - це вид юридичної відповідальності громадян і посадових осіб, що полягає у застосуванні до особи, яка вчинила адміністративне правопорушення заходів державного примусу.

Адміністративне стягнення - це необхідний правовий наслідок порушення, невиконання адміністративних заборон, що полягає в осуді поведінки порушника і обмеженні його особистих благ, матеріальних та інших правових інтересів, в чому виражається оцінка вчиненого діяння.

 

Питання для самоконтролю:

1. Визначте поняття державного управління.

2. Надайте поняття адміністративного права України.

3. Розгляньте та охарактеризуйте систему та джерела адміністративного права.

4. Охарактеризуйте Кодекс України про адміністративні правопорушення.

5. Охарактеризуйте адміністративні правовідносини.

6. Визначте склад адміністративного правопорушення.

7. Надайте поняття адміністративної відповідальності.

8. Визначте поняття та охарактеризуйте види адміністративних стягнень.

9. Охарактеризуйте правовий статус органів, уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення.

 

Бібліографічний список

Основна література: 1, 2, 6, 11-13, 18.

Додаткова література: 1-4, 5, 7, 10, 16-18, 45.

 

 

Тема 5. Трудове право

Мета: засвоєння, закріплення, поглиблення і систематизація знань про:

- трудовий договір. підстави припинення трудового договору;

- робочий час та час відпочинку;

- матеріальну відповідальність працівників;

- трудову дисципліну.

 

План вивчення теми

 

1. Поняття суспільної праці і трудового права України.

2. Поняття трудового договору.

3. Контракт - особливий вид трудового договору.

4. Трудова книжка працівника.

 

Методичні рекомендації до самостійної роботи

 

При вивченні першого питання студенти повинні зрозуміти, що право на працю - це одне із невід’ємних прав громадян незалежної демократичної держави, що означає можливість заробляти собі на життя працею, яку вони вільно обирають або на яку вільно погоджуються. Праця - це необхідна умова життя людини і суспільства. Саме праці люди зобов’язані своїми надбаннями та досягненнями.

Студенти повинні знати, що праця - це свідома вольова діяльність людей, спрямована на створення матеріальних і духовних благ, надання послуг, діяльність, яка характеризує певні споживчі цінності. Але люди не можуть створювати споживчі цінності, не об’єднуючись певним чином для спільної діяльності. Тому процес праці майже завжди має колективний характер й значною мірою опосередковується через трудові відносини.

Студентам треба знати, що трудові правовідносини - це відносини між працівником та власником підприємства, установи, організації, за якими працівник зобов’язується виконувати певну роботу з дотриманням внутрішнього розпорядку, а власник, або уповноважена ним особа, зобов’язується оплачувати його працю, забезпечувати належні, необхідні і безпечні умови для праці.

Крім того, студентам необхідно зрозуміти, що трудове право України - це система встановлених або санкціонованих державою правових норм, які регулюють індивідуальні і колективні трудові відносини у суспільній організації праці.

Предмет трудового права складають суспільно-трудові відносини, що регулюються нормами трудового права.

Студентам також необхідно знати, що трудові та інші відносини, пов’язані з ними, регулюються Конституцією України та більш як 250 нормативно-правовими актами. Основним джерелом трудового права є Кодекс законів про працю.

Такими чином, розглянувши перше питання студенти повинні запам’ятати, що трудове право-провідна галузь українського права, яка є системою норм, що регулюють індивідуальні і колективні трудові правовідносини і встановлюють права й обов’язки в галузі праці на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та відповідальність у разі їх порушення.

При підготовці другого питання студенти повинні знати, що трудовий договір - це головний інститут трудового права. Як правовий інститут він характеризується сукупністю правових норм, які регулюють порядок виникнення, зміни та припинення трудових правовідносин і є організаційно-правовою формою застосування праці громадян.

Студентам треба зрозуміти, що трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства - установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з дотриманням внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи чи організації або уповноважений ним орган чи фізична особа, зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Студентам треба знати, що трудовий договір може бути:

- безстроковий - укладається на невизначений строк;

- на визначений строк, що встановлюється за погодженням сторін;

- на час виконання певної роботи.

Особливим видом трудового договору є контракт.

Працівник вправі укладати трудовий договір на одному або водночас на декількох підприємствах - праця за сумісництвом.

Трудовий договір укладається, як правило, у письмовій формі. Законодавство передбачає випадки, коли додержання письмової форми є обов’язковим.

Студентам треба знати, що учасником трудових правовідносин може бути особа, яка досягла 16-річного віку, як виняток 14-15 років.

Студенти повинні відмежовувати трудовий договір від цивільно-правового договору. Головне в цьому відмежуванні полягає у тому, що об’єктом цивільного договору є конкретна річ, майновий результат праці, і особа виконує певну роботу за власними правилами, у той час як об’єктом трудового договору є сам процес праці робітника за певною спеціальністю чи класифікацією з обов’язковим підпорядкуванням правилам внутрішнього трудового розпорядку.

При підготовці наступного питання, студенти повинні знати, що контракт - це особливий вид трудового договору, в якому строк його дії, права, обов’язки і відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення і організації праці працівників, умови розірвання договору можуть встановлюватися угодою сторін.

Контракт як особливий вид трудового договору повинен спрямовуватись на забезпечення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівника, враховуючи його індивідуальні здібності й професійні навички, підвищення взаємної відповідальності сторін, правову і соціальну захищеність працівника.

Студентам треба запам’ятати, що контракт укладається тільки у випадках чітко визначених законами. Контракт не може змінювати порядок вирішення індивідуальних трудових спорів, повної матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну підприємству, установі чи організації.

При розгляданні четвертого питання студенти повинні запам’ятати, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок ведення трудових книжок працівників регулюється підзаконним нормативно-правовим актом. Так, згідно Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93р. трудові книжки ведуть на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п’ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню.

На осіб, які працюють за сумісництвом, трудові книжки ведуться тільки за місцем основної роботи. При влаштуванні на роботу працівники зобов’язані подавати трудову книжку, оформлену в установленому порядку.

Працівникам, що влаштовуються на роботу вперше, трудова книжка оформляється не пізніше п’яти днів після прийняття на роботу.

Студентам треба знати, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення, і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Студенти повинні також знати, що стягнення до трудової книжки не заносяться.

Крім цього, студенти повинні знати, що записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Днем звільнення вважається останній день роботи. Власник або уповноважений ним орган зобов’язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органа працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним.

Студентам також необхідно знати, що трудові книжки зберігаються на підприємствах, в установах і в організаціях як документи суворої звітності, а при звільненні працівника трудова книжка видається йому під розписку в журналі обліку.

Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

 

Ключові поняття

 

Право на працю - одне із невід’ємних прав громадян незалежної демократичної держави, що означає можливість заробляти собі на життя працею, яку вони вільно обирають або на яку вільно погоджуються.

Праця - це свідома вольова діяльність людей, спрямована на створення матеріальних і духовних благ, надання послуг, діяльність, яка характеризує певні споживчі цінності.

Трудове право України - це система встановлених або санкціонованих державою правових норм, які регулюють індивідуальні і колективні трудові відносини у суспільній організації праці.

Трудові правовідносини - це відносини між працівником та власником підприємства, установи, організації, за якими працівник зобов’язується виконувати певну роботу з дотриманням внутрішнього трудового розпорядку, а власник, або уповноважена ним особа, зобов’язується оплачувати його працю, забезпечувати належні, необхідні і безпечні умови для праці.

Предмет трудового права - це суспільно-трудові відносини, що регулюються нормами трудового права.

Трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з дотриманням внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства або уповноважений ним орган чи фізична особа, зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Контракт - це особливий вид трудового договору, в якому строк його дії, права, обов’язки і відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення і організації праці працівників, умови розірвання договору можуть встановлюватись угодою сторін.

Трудова книжка - це основний документ про трудову діяльність працівника.

Питання для самоконтролю

1. Визначте поняття трудового права України.

2. Назвіть та охарактеризуйте джерела трудового права.

3. Охарактеризуйте Кодекс законів про працю України.

4. Охарактеризуйте трудові правовідносини.

5. Визначте поняття колективного і трудового договору, зробіть їхню порівняльну характеристику.

6. Охарактеризуйте контракт як особливу форму трудового договору.

7. Визначте підстави і порядок припинення трудового договору.

8. Охарактеризуйте поняття та види робочого часу.

9. Охарактеризуйте поняття та види часу відпочинку.

10. Оплата праці.

 

Бібліографічний список

Основна література: 1, 5-6, 10, 14, 16, 18, 19, 20.

Додаткова література: 11, 16-18, 22, 23, 45.

Тема 6. Сімейне право

Мета: засвоєння, закріплення, поглиблення і систематизація знань про:

- правове регулювання шлюбно-сімейних відносин;

- особисті та майнові права подружжя. припинення подружніх відносин;

- правовідносини між батьками та дітьми;

- опіку та піклування.

План вивчення теми

 

1. Поняття сімейного права.

2. Шлюб і сім я.

3. Особисті немайнові права та обов’язки подружжя.

4. Права та обов’язки батьків і дітей.

 

Методичні рекомендації до самостійної роботи

 

При вивченні першого питання студенти повинні знати, що сімейне право - це сукупність правових норм, які регулюють особисті немайнові й пов’язані з ними майнові відносини громадян, що виникають із шлюбу й належності до сім’ї.

Студентам треба знати, що основним правовим джерелом шлюбно-сімейних відносин є Сімейний кодекс України, який був прийнятий 10.01.02 р. та набрав чинності із уведенням в дію Цивільного кодексу України - з 01.01.2004 р.

Студентам необхідно запам’ятати, що Сімейний кодекс України визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов’язки подружжя підстави виникнення та зміст особистих немайнових і майнових прав та обов’язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім’ї та родичів.

При підготовці другого питання, студенти повинні знати, що Конституція України проголошує, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і що кожен з подружжя має рівні права та обов’язки у шлюбі. -Ст.5.

Студентам треба знати, що сім’я є первинним та основним осередком суспільства. Сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки.

Студентам слід звернути увагу на те, що подружжя вважається сім’єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв’язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належать до сім”ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Права члена сім ї має також одинока особа. Сім я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Згідно зі ст.21 Сімейного кодексу України, проживання однією сім’єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов’язків подружжя. Релігійний обряд шлюбу також не є підставою для виникнення у жінки та чоловіка прав та обов’язків подружжя, крім випадків, коли релігійний обряд шлюбу відбувався до створення або відновлення державних органів реєстрації актів цивільного стану.

При підготовці наступного питання, студентам треба запам’ятати, що особисті права та обов’язки - це такі, що не мають майнового змісту.

Глава У1 Сімейного кодексу України далі СК- визначає особисті права та обов’язки подружжя.

Також студентам треба знати, що СК України визначає особисті та майнові права та обов’язки батьків і дітей. При цьому право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Батьки повинні утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Студентам необхідно знати, що в окремих випадках батьки можуть бути звільнені від обов’язку утримувати дитину, якщо дохід дитини набагато перевищує дохід кожного з них і забезпечує повністю її потреби.

У свою чергу, повнолітні діти зобов’язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Закон звільняє від такого обов’язку дітей, якщо мати, батько були позбавлені батьківських прав і ці права не були поновлені.

 

Ключові поняття

Сімейне право - це сукупність правових норм, які регулюють особисті немайнові й пов’язані з ними майнові відносини громадян, що виникають із шлюбу й належності до сім ї.

Сім я - це первинний та основний осередок суспільства. Сім ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки.

Шлюб - це сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Питання для самоконтролю

1. Охарактеризуйте сімейне право як галузь права.

2. Визначте поняття та зміст шлюбу.

3. Назвіть та охарактеризуйте порядок і умови укладення шлюбу.

4. Визначте поняття та зміст шлюбного контракту.

5. Визначте та охарактеризуйте особисті права та обов’язки подружжя.

6. Назвіть та охарактеризуйте майнові права та обов’язки подружжя.

7. Розгляньте поняття та порядок і умови припинення шлюбу.

 

Бібліографічний список

Основна література: 1, 5, 6, 7, 15.

Додаткова література: 16-18, 24-25, 45.