Розділ І. Основи теорії держави і права

Л.Д.Коровіна

Навчальний посібник

(для студентів технікумів залізничного транспорту)

Кременчук

Р.

Автор:

 

Л.Д.Коровіна, викладач-методист

Кременчуцького технікуму залізничного транспорту

Рецензенти:

 

М.І.Сьомик – викладач-методист Кременчуцького технікуму залізничного транспорту

Н.В.Щурик - викладач-методист ліцею №11 м. Кременчука

Основи правознавства. Навчальний посібник, К., 2008 р. - 140 с.

 

Навчальний посібник складений на основі „Програми з основ правознавства”, затвердженої науково-методичним центром Міністерства освіти і науки України від 26.09.2005р.

У посібнику висвітлюються питання з основ теорії держави і права, основ конституційного права України та окремих галузей законодавства України.

Зміст курсу відповідає вимогам державних програм з основ правознавства з урахуванням змін поточного законодавства.

Висвітлено матеріал щодо транспортного законодавства України, особливостей трудових відносин на транспорті.

 

Видання розраховане на викладачів, студентів вищих навчальних закладів І-ІІ рівня акредитації, випускників, абітурієнтів.

 

Схвалено

науково-методичною радою Кременчуцького технікуму залізничного транспорту

Протокол № _____

від 26 березня 2008 р.

 

Голова методичної ради

___________________

Як працювати з посібником?

Навчальний посібник складається з трьох розділів та глав.

Розділ І „Основи теорії держави і права” висвітлює основні поняття теорії держави і права, розкриває сутність держави, форми держав у сучасному світі, дає характеристику ознак громадянського суспільства і правової держави. Окремо висвітлюється матеріал щодо транспортного законодавства України.

Розділ ІІ „Основи конституційного права України” розкриває питання громадянства, основних прав і свобод людини і громадянина, їх конституційні обов’язки, безпосередньої та представницької демократії; дає характеристику засад конституційного ладу та органів державної влади і місцевого самоврядування.

Розділ ІІІ „Окремі галузі законодавства” містить базові поняття щодо окремих галузей законодавства України: цивільного, сімейного, трудового, фінансового, адміністративного, кримінального та інших галузей права, законодавства про соціальний захист.

Посібник складено з урахуванням змін поточного законодавства

До кожної глави у посібнику вміщені контрольні питання, тестові завдання та завдання „Юридичного практикуму”, що дозволяє самостійно перевірити рівень засвоєння знань.

До кожної глави додається список нормативно-правових джерел та літератури, який має допомогти поширити та закріпити отримані знання.

Зміст

 

	Стор.
Розділ І. Основи теорії держави і права	10
Глава 1. Основи теорії держави
1.1.Теорії походження держави і права
1.2.Поняття та ознаки держави
1.3.Поняття функцій держави. Внутрішні і зовнішні функції держави
1.4.Класифікація держав за їхньою формою
1.5.Загальне поняття про громадянське суспільство
1.6.Поняття та основні ознаки правової держави
1.7.Принцип єдності і розподілу державної влади
Запитання та завдання для самостійної перевірки знань
Глава 2 Основи теорії права
2.1.Право – особливий вид соціальних норм
2.2.Поняття та ознаки права
2.3.Єдність і відмінність права і моралі
2.4.Джерела (форми) права
2.5.Поняття законодавства, його система
2.6.Мета і форми систематизації нормативно-правових актів
2.7.Поняття системи права. Поділ права на галузі, правові інститути, правові норми
2.8.Загальна характеристика основних галузей права України
2.9.Поняття та структура правовідносин. Юридичні факти
2.10.Правопорушення та юридична відповідальність. Характер правомірної і протиправної поведінки
2.11.Поняття, причини та види правопорушень
2.12.Соціальна і юридична відповідальність
2.13.Поняття і види юридичної відповідальності
2.14.Функції та мета юридичної відповідальності
Запитання та завдання для самостійної перевірки знань
Глава 3. Основи транспортного права
3.1.Законодавство про залізничний транспорт України
3.2.Основні положення Статуту залізниць України
Запитання та завдання для самостійної перевірки знань
Розділ ІІ. Основи конституційного права України	35
Глава 4. Основи конституційного права України
4.1.Конституція України – Основний Закон держави. Загальна характеристика Конституції України
4.2.Конституційна форма правління, державного устрою та політичного режиму
4.3.Державні символи та державна мова України
4.4.Поняття громадянства України
4.5.Умови прийняття до громадянства України та виходу з громадянства України
4.6.Міжнародні стандарти в галузі прав людини і громадянина
4.7.Поняття прав, свобод та обов’язків людини і громадянина
4.8.Конституційні обов’язки людини і громадянина
4.9.Гарантії та механізми захисту прав і свобод людини і громадянина
Глава 5. Представницька демократія в Україні
5.1.Поняття та форми здійснення народного суверенітету
5.2.Поняття та види референдумів в Україні
5.3.Засади виборчого права та види виборчих систем
Глава 6. Система органів державної влади за Конституцією України
6.1.Система органів державної влади в Україні
6.2.Верховна Рада України, її склад та повноваження
6.3.Президент України, його повноваження
6.4.Органи державної виконавчої влади України
6.5.Органи місцевої державної виконавчої влади України
6.6.Місцеве самоврядування в Україні
6.7.Судова влада в Україні
6.8.Правовий статус Конституційного Суду України
6.9.Поняття та система правоохоронних органів, їх завдання
6.10.Правовий статус міліції України
6.11.Адвокатура в Україні
Запитання та завдання для самостійної перевірки знань
Розділ ІІІ. Окремі галузі законодавства України	64
Глава 7. Основи цивільного права України
7.1.Загальна характеристика Цивільного кодексу України
7.2.Учасники цивільних правовідносин. Поняття і загальна характеристика цивільної правоздатності і цивільної дієздатності
7.3.Юридичні особи як учасники цивільних правовідносин
7.4.Особисті немайнові права громадян та їх захист
7.5.Майнові права громадян і юридичних осіб
7.6.Право власності та його захист. Форми і види власності
7.7.Інтелектуальна власність. Набуття та здійснення прав інтелектуальної власності. Система інтелектуальної власності
7.8.Авторське право і суміжні права
7.9.Право промислової власності. Право на нетрадиційні об’єкти інтелектуальної власності
7.10.Поняття цивільного правочину та цивільного договору
7.11.Види цивільних договорів. Загальна характеристика окремих видів договорів. Договір купівлі-продажу
7.12.Договір поставки
7.13.Договір дарування
7.14.Договір майнового найму (оренди)
7.15.Договір підряду
7.16.Договір позики
7.17.Договір перевезення
7.18.Загальні положення про спадкування
7.19.Спадкування за заповітом
7.20.Спадкування за законом. Черги спадкоємців за заповітом
7.21.Здійснення права на спадкування
7.22.Виконання заповіту. Оформлення права на спадщину
Запитання та завдання для самостійної перевірки знань
Глава 8. Основи сімейного права
8.1.Загальна характеристика Сімейного кодексу України. Предмет та принципи сімейного права
8.2.Поняття шлюбу, умови і порядок його укладання. Перешкоди для реєстрації шлюбу
8.3.Шлюбний договір
8.4.Підстави і порядок розірвання шлюбу
8.5.Визнання шлюбу недійсним
8.6.Особисті немайнові права та обов’язки подружжя
8.7.Майнові права та обов’язки подружжя
8.8.Права та обов’язки подружжя по утриманню
8.9.Взаємні права та обов’язки батьків і дітей
8.10.Позбавлення батьківських прав
8.11.Усиновлення
8.12.Опіка та піклування. Патронат
Запитання та завдання для самостійної перевірки знань
Глава 9. Основи трудового права України
9.1.Поняття і предмет трудового права. Загальна характеристика Кодексу законів про працю України (1971 р.)
9.2.Колективний договір
9.3.Трудовий договір. Поняття, сторони та зміст трудового договору
9.4.Контракт – особлива форма трудового договору
9.5.Умови та порядок прийняття на роботу
9.6.Порядок припинення трудового договору з ініціативи працівника
9.7.Порядок припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу
9.8.Робочий час і його види
9.9.Поняття і види часу відпочинку
9.10.Робочий час і час відпочинку працівників залізничного транспорту
9.11.Оплата праці, її правове регулювання
9.12.Трудова дисципліна
9.13.Положення про дисципліну працівників залізничного транспорту
9.14.Правила внутрішнього трудового розпорядку
9.15.Види дисциплінарних стягнень. Порядок накладання і зняття дисциплінарних стягнень
9.16.Відповідальність за прогул. Відповідальність за появу на роботі у нетверезому стані
9.17.Гарантії при покладенні на працівника матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну підприємству
9.18.Порядок розгляду індивідуальних трудових спорів
9.19.Законодавчо-нормативна база з питань охорони праці
Запитання та завдання для самостійної перевірки знань
Глава 10. Основи соціального права України
10.1.Поняття права соціального захисту та соціального забезпечення
10.2.Правові основи загальнообов’язкового соціального страхування
10.3.Пенсійне забезпечення
10.4.Види пенсій за Законом України „Про пенсійне забезпечення”
10.5.Державна соціальна підтримка сім’ї, материнства й дитинства
Запитання та завдання для самостійної перевірки знань
Глава 11. Основи фінансового права України
11.1.Фінансова діяльність та фінансове право України
11.2.Бюджет і бюджетна система
11.3.Система оподаткування в Україні
11.4.Законодавство України про банки і банківську діяльність
Запитання та завдання для самостійної перевірки знань
Глава 12. Основи адміністративного права
12.1.Поняття, предмет і метод адміністративного права
12.2.Загальна характеристика Кодексу України про адміністративні правопорушення
12.3.Поняття і види адміністративних проступків
12.4. Склад адміністративного правопорушення
12.5.Поняття і види адміністративної відповідальності
12.6.Види адміністративних стягнень
12.7.Адміністративна відповідальність неповнолітніх
Запитання та завдання для самостійної перевірки знань
Глава 13. Основи кримінального права
13.1.Поняття і система кримінального законодавства України. Загальна характеристика Кримінального кодексу України
13.2.Поняття і ознаки злочину. Склад злочину
13.3.Обставини, що виключають суспільну небезпечність діяння
13.4.Стадії вчинення злочину
13.5.Співучасть у вчиненні злочину
13.6.Поняття неосудності
13.7.Види кримінальних покарань
13.8.Обставини, які пом’якшують покарання
13.9.Обставини, які обтяжують покарання
13.10.Особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх
13.11. Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту
Запитання та завдання для самостійної перевірки знань
Література

 

 

Поняття та ознаки держави

Поняття „держава” сучасному значенні з’явилося на початку XVII ст.

Держава - це універсальна політична форма організації людського суспільства, що характеризується політичним і публічним характером суверенної влади, реалізацією своїх повноважень на певній території через діяльність спеціально створених органів та організацій, наданням своїм рішенням обов’язкової правової форми, встановленням податків з метою ефективного функціонування механізму влади й реалізації загальносоціальних повноважень.

Держава має такі ознаки:

1. Особливий апарат публічної влади: держава виступає від імені всього населення, панівного класу чи соціальної групи. Апарат публічної влади складається з апарату управління й апарату примусу. До апарату управління належать законодавча і виконавча влади: парламент, президент і його апарат, уряд, міністерства й відомства, місцеві держадміністрації тощо. До апарату примусу належать: армія, міліція (поліція), суди, прокуратура, виправні установи тощо. Наявність у суспільстві особливого апарату публічної влади є головною ознакою держави, яка тісно пов’язана з іншими.

2. Політичний характер влади: носії влади організаційно відокремлені від суспільства, захищаючи інтереси певних правлячих верств. Але в громадянському суспільстві задовольняються інтереси всього населення.

3. Територіальна ознака: територія держави визначається її кордонами. До території держави належать суша, внутрішні моря, озера. ріки, зовнішні моря в межах 12-мильної зони (20км) – територіальні води, континентальний шельф, повітряний простір у межах кордонів, дипломатичні представництва, посольства і консульства, торгові, пасажирські та військово-морські й повітряні судна, літаки та космічні апарати. Територія є власністю держави, матеріальною базою розвитку суспільства. Без території держава не може бути суб’єктом міжнародних відносин.

4. Суверенітет держави означає, що державна влада – єдина в межах своєї території, не залежить від інших політичних влад всередині країни і особливо від інших держав у вирішенні питань внутрішньої і зовнішньої політики. Суверенітет означає також, що державна влада (найвищі органи) може вільно приймати ті чи інші рішення в своїх інтересах або в інтересах інших держав. Порушення суверенітету веде до часткової або повної втрати незалежності держави. Політична влада держави та її суверенітет поширюється на всіх людей, що живуть на її території.

5. Здатність видавати загальнообов’язкові правила поведінки: тільки держава має право видавати закони, які є загальнообов’язковими для всіх громадян і посадових осіб на всій її території. Закони спрямовані на регулювання й охорону економічних, політичних та інших соціальних відносин і соціальних цінностей суспільства. Державна влада – єдиний суб’єкт, який має таке право, оскільки вона виступає від імені всього суспільства, як ядро політичної системи.

6. Здатність збирати податки, робити позики, давати кредити: держава стягує податки зі своїх громадян, підприємств і організацій, що перебувають на її території. Крім того, держава бере позики і кредити. Податки і займи йдуть на утримання державного апарату, бюджетних організацій і на розвиток загальнонародних соціально – економічних та політичних програм.

Крім того, держава має свою фінансову систему та гроші; державну мову; державні символи – герб, прапор, гімн. Кожна держава має також свої звичаї, традиції і культуру.

 

Поняття та ознаки права

Право – це система загальнообов’язкових і формально визначених правил поведінки, що встановлюються, гарантуються і охороняються державою з метою упорядкування суспільних відносин.

 

Ознаки права:

1. Правовстановлюється або санкціонується (тобто офіційно схвалюється ) державою. Воно є єдиним різновидом норм, що розробляються та приймаються, за певною процедурою, державою.

2. Право є системою норм. Приписи, що складають право, є не просто сукупністю, а системним утворенням. Вони певним чином підпорядковуються та взаємодіють.

3. Право є загальнообов’язковим для всього населення, що проживає на території певної держави. Право передбачає неможливість невиконання чи порушення його приписів будь-ким. Така поведінка визнається протиправною і карається державою.

4. Формальна визначеність права. Правові норми – закони, втілені в офіційних конкретно-правових актах, викладених в оптимальній логічно виваженій формі.

5. Право має загальний характер. Його норми регламентують необмежену і не визначену кількість відносин, право поширюється на невизначену кількість суб’єктів.

6. Право охороняється державою. У разі добровільного невиконання правових вимог застосовується певні засоби для їх примусової реалізації.

Розрізняють:

 

 

 

 

 

ЗМІСТ СУБЄКТИВНОГО ПРАВА	ЗМІСТ ЮРИДИЧНИХ ОБОВЯЗКІВ
включає:
- можливість діяти відповідно до свого бажання; - вимагати певних дій від зобов’язальної сторони; - звернутися до компетентного органу чи посадової особи за захистом свого права; - користуватися соціальним благом, що закріплене суб’єктивним правом.	- необхідність здійснення певних дій; - утримання від здійснення дій, що суперечать інтересам інших осіб; - нести юридичну відповідальність за невиконання передбачених нормою права дій.

 

Джерела (форми) права

Джерела (форми)права – цеофіційні, закріплені державою, способи зовнішнього прояву правових норм, що засвідчують їх загальну обов’язковість.

Розрізняють такі основні джерела права:

Санкціоновані правові звичаї	Санкціоноване державою правило поведінки, що набуває загальнообов’язкового значення
Релігійно-правові норми	Релігійні канони та інші релігійні звичаї, яким надається загальнообов’язковий характер
Правовий прецедент	Судове чи адміністративне рішення з конкретної справи, що має обов’язкове значення під час розгляду інших наступних аналогічних справ
Нормативно-правовий акт	Офіційний письмовий документ держави, який приймається компетентними державними органами і встановлює, змінює або відміняє норми права
Нормативно-правовий договір	Спільний документ кількох суб’єктів, який містить норми права, що встановлюється за їхньою взаємною домовленістю і забезпечується державою
Міжнародно-правові акти	Документи міжнародної співдружності, що із санкції держави поширюються на їх територію

Основне джерело права України – нормативно-правовий акт.Він має свою певну форму: закони, укази, постанови, інструкції та інше.

Нормативно-правовий акт є результатом правотворчості, яка складається з кількох етапів:

1. Підготовчий – здійснюється підготовка проекту нормативно-правового акту

2. Прийняття нормативно-правового акту.

3. Введення нормативно-правового акту в дію.

Структурними елементами правових актів є:

- преамбула – вступна частина;

- статті (їх частини або пункти);

- глави;

- розділи;

- частини (наприклад кримінальний, цивільний кодекси поділяються на Загальну та Особливу частину).

 

Судова влада в Україні.

 

Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами (судовою владою). Основні завдання судової влади в Україні:

- зміцнення законності;

- охорона від посягань на власність;

- судовий захист від посягань на честь і гідність;

- запобігання у вчиненні злочинів.

Правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні, система судів загальної юрисдикції, визначені Конституцією та Законом "Про судоустрій України" від 7 лютого 2002 р.

Згідно з цим законом судова влада реалізується шляхом здійс­нення правосуддя у формі конституційного, цивільного, госпо­дарського, адміністративного та кримінального судочинства.

Судочинство в Україні здійснюється: Конституційним Судом та су­дами загальної юрисдикції.

Конституційний Суд є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні. Суди загальної юрисдикції утворюють єдину систему судів, яка будується за принципами територіальності та спеціалізації.

Принцип територіальності означає, що система судів загальної юрисдикції визначається особливостями адміністративно-територіаль­ного устрою і до неї належать: місцеві суди, апеляційні суди, Апеляційний суд України, вищі спеціалізовані суди, Верховний Суд України.

Найвищим судовим органом системи судів загальної юрисдикції є Верховний Суд, Він може переглянути будь-яке рішення судів нижчих ланок. Конституція України забороняє створення будь-яких надзвичайних і особливих суддів.

Місцеві суди - суди першої інстанції, розглядають переважну більшість цивільних, кримінальних та адміністративних справ.

Апеляційні суди - суди другої інстанції. Вони розглядають і перевіряють законність рішень судів першої інстанції.

Система судів загальної юрисдикції

Верховний Суд України - найвищий судовий орган

Судова пала­та у цивільних справах

Судова палата у кримінальних справах

Судова палата у господарських справах

Судова палата у адміністративних справах

Військова судова колегія

Перегляд окремих рішень у касаційному порядку та справ у порядку повторної касації, розглянутих судами загальної юрисдикції в касаційному порядку

Президія Верховного Суду

Пленум Верховного Суду

Науково-консультативна рада

Організаційне забезпе­чення

Організаційно-методичне забезпечення

Науково-методичне забезпечення

Апеляційний суд України (1) Перегляд справ в апеляційному порядку

Вищі спеціалізовані суди Перегляд рішень апеляційних і місцевих адміністративних та госпо­дарських судів у касаційному порядку

Судова палата у цивільних справах

Судова палата у кримінальних справах

Адміністративний (1)

Господарський (1)

Військова судова палата

Президія Апеляційного суду

Апеляційні суди (40)

Загальні (31)

Спеціалізовані (9)

АРК, областей, міст Києва і Севастополя (27)

Військові суди регіонів і Військово-Морських Сил України (4)

Господарські (9)

Адміністративні

Перегляд рішень в апеляційному поряд­ку та розгляд окремої категорії справ у першій інстанції

Перегляд рішень місцевих господарських судів в апеляцій­ному порядку

Перегляд рішень в апеляційному порядку та розгляд окремої категорії справ у першій інстанції

Суд присяжних Розгляд справ, визначених процесуальним законом

Місцеві суди (791)

Загальні (764)

Спеціалізовані (27)

Районні, міські, районні у містах, міськрайонні (740)

Військових гарнізонів (24)

Господарські АРК, областей, міст Києва і Севастополя (27)

Адміністративні (окружні)

Розгляд криміналь­них, цивільних і т.п. справ у першій інстанції

Розгляд справ щодо військовослужбов­ців у першій інстанції

Розгляд господарських справ у першій інстанції

Розгляд адміністративних справ у першій інстанції

Примітка: цифрами позначено кількість відповідних судів

Засади судочинства:

- законність;

- рівність всіх учасників судового процесу;

- забезпечення доведеності вини;

- змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів;

- підтримання державного обвинувачення в суді прокурором;

- забезпечення обвинуваченому права на захист;

- гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами;

- забезпечення апеляційного оскарження рішення суду;

- обов’язковість рішення суду

 

Адвокатура в Україні

 

Адвокатура є добровільним професійним громадським об'єднан­ням, покликаним сприяти захисту прав і свобод та представляти законні інтереси фізичних і юридичних осіб та надавати їм іншу правову допомогу.

Діяльність адвокатури регламентована Законом "Про адвокатуру" від 19 грудня 1992 р.

Адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юриди­чну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю і прийняв присягу адвоката України.

Адвокат не може працювати в суді, прокуратурі, органах МВС, СБУ, державної виконавчої влади. Адвокатом не може бути особа, яка має судимість.

Адвокат може займатися адвокатською діяльністю: індивідуально, відкрити своє адвокатське бюро, об'єднуватися з іншими адвока­тами у колегії, фірми тощо. Адвокатські об'єднання є юридичними осо­бами і діють відповідно до закону та їхніх статутів на засадах доброві­льності, самоврядування, колегіальності та гласності, їх реєстрація провадиться Міністерством юстиції.

Види адвокатської діяльності: виконання обов'язків по захисту осіб у процесі дізнання, досудового слідства і судового розгляду; на­дання консультацій, довідок і роз'яснень з юридичних питань; складан­ня заяв, скарг та інших документів правового характеру; представницт­во інтересів фізичних і юридичних осіб у суді та інших державних органах перед фізичними і юридичними особами; правове забезпечення підприємницької та зовнішньоекономічної діяльності фізичних і юридичних осіб тощо.

 

Запитання та завдання для самостійної перевірки знань

Громадянство України

1. Що таке громадянство? Якими правовими актами регулюються відносини з приводу громадянства?

2. Умови ступу до громадянства України

3. Охарактеризуйте підстави припинення та втрати громадянства України

 

Тестовий контроль

1. Позначте термін, протягом якого особа повинна постійно проживати в Україні, при прийнятті до громадянства України:

а) 3 роки;

б) 4 роки;

в) 5 років;

г) 6 років

2. З наведеного переліку виберіть умови вступу до громадянства України:

а) наявність законних джерел для існування;

б) володіння українською або російською мовами;

в) наявність дозволу на постійне проживання;

г) наявність близьких родичів на території України;

д) визнання та дотримання Конституції і законів України;

е) постійне проживання на території України протягом останніх 5 років;

ж) неперебування в іноземному громадянстві;

з) володіння державною мовою в обсязі, достатньому для спілкування

3. Виберіть правильні варіанти відповідей:

1) Громадянин України:

а) не може бути виданий іншій державі;

б) може бути виданий за вчинення тяжкого злочину;

в) може бути виданий за вчинення злочину проти людства за рішенням міжнародного суду;

2) Громадянин України може бути позбавлений громадянства:

а) за державну зраду;

б) у разі тривалого проживання за межами України;

в) за вчинення тяжкого злочину;

г) не може бути позбавлений громадянства;

3) Рішення про надання громадянства приймає:

а) місцеві органи внутрішніх справ;

б) Верховна Рада України;

в) Президент України;

г) Кабінет Міністрів України

 

Президент України

 

тестовий контроль

1. Гарантом прав і свобод людини і громадянина є:

а) Верховний Суд України;

б) Конституційний Суд України;

в) Президент України;

г) Кабінет Міністрів України

2. Президент України вносить подання до Верховної Ради України про призначення:

а) Міністра внутрішніх справ;

б) Міністра закордонних справ;

в) Міністра оборони;

г) Міністра юстиції;

д) Міністра фінансів;

е) Міністра з надзвичайних ситуацій

3. Допишіть „Підставами для дострокового припинення повноважень Президента України є-”

а) відставка;

б)...............................;

в)...............................;

г) смерть

 

Судова влада в Україні

 

Тестовий контроль

1. З наведеного переліку оберіть відповідь, яка визначає статус судів в Україні:

а) суди належать до системи законодавчої влади;

б) суди належать до системи виконавчої влади;

в) суди є самостійною гілкою влади

2. Принципами судочинства в Україні є:

а) законність;

б) обов’язковість виконання рішень суду;

в) змагальність сторін;

г) забезпечення доведеності вини;

д) закритий розгляд справ;

е) підтримка державного обвинувачення в суді

3. Єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні є:

а) Верховна Рада України;

б) Верховний Суд України;

в) Конституційний Суд України;

г) Генеральна прокуратура

4. До кандидата на посаду судді Конституційного Суду України висуваються такі вимоги:

а) вік - 40 років на день призначення;

б) проживання в Україні протягом останніх 20 років;

в) стаж роботи за фахом - не менше 20 років;

г) проживання в Україні протягом останніх 10 років;

д) володіння державною мовою;

е) вища юридична освіта;

є) стаж роботи за фахом – 10 років

5. Право звернення до Конституційного Суду України мають:

а) Президент України;

б) 45 народних депутатів;

в) Уповноважений Верховної Ради України з прав людини;

г) Верховна Рада Автономної Республіки Крим;

д) Верховний Суд України

6. Рішення Конституційного Суду України може бути оскаржене:

а) Верховною Радою України;

б) Європейським Судом з прав людини;

в) не можуть бути оскаржені;

г) Уповноваженим Верховної Ради з прав людини

 

Договір купівлі-продажу

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) продає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього повну грошову ціну.

Предмети договору:

1. Товар, який є у продавця в момент договору.

2. Майнові права.

3. Право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру.

Право продажу товару належить власнику товару.

Договори купівлі-продажу земельної ділянки, житлового будинку (квартири чи іншого нерухомого майна), єдиного майнового комплексу укладаються в письмовій формі і підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Обов’язки
продавця:	покупця:
1. Продати покупцеві товар, визначений договором 2. Передати разом з товаром необхідні документи до нього	1. Прийняти товар, крім випадків його заміни або відмови від договору. 2. Одержати товар від продавця з необхідними документами. 3. Оплатити товар за ціною, встановленою договором

Договір поставки.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк договору у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, товар, а покупець зобов’язується прийняти товар і оплатити за нього певну грошову суму.

Договір дарування.

За договором дарування, одна сторона (дарувальник ) передає або зобов’язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Дарунком можуть бути:

§ рухомі речі, в тому числі гроші і цінні папери;

§ нерухомі речі, квартири, будинки;

§ майнові права, якими володіє дарувальник або які можуть виникнути у нього в майбутньому

У письмовій формі укладаються і підлягають нотаріальному посвідченню договори дарування:

1) рухомих речей, які мають особливу цінність;

2) нерухомі речі;

3) валютні цінності на суму, яка перевищує 50-разовий розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян.

Право власності обдарованого виникає з моменту його прийняття.

Договір дарування квартири, будинку підлягає, крім нотаріального посвідчення державній реєстрації.

 

Договір підряду.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони(замовник), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду укладається на виготовлення, обробку, переробку, ремонт та виконання іншої роботи.

Підрядник має право залучати субпідрядників для виконання роботи.

У договорі визначається ціна роботи, строки або етапи виконання роботи, а також умови оплати за виконану роботу.

Якщо виконана робота неналежної якості, замовник має право за своїм розсудом вимагати від підрядника:

а) безоплатно усунути недоліки в роботі у розумні строки;

б) пропорційно зменшити ціну роботи;

в) відшкодувати свої витрати на усунення недоліків, якщо це обумовлено умовами договору. До вимог щодо неналежної якості роботи за договором підряду застосовується позовна давність в 1 рік, щодо будівель і споруд – 3 роки від дня прийняття роботи замовником.

 

Договір позики