Коротко охарактеризуйте шляхи аналізу художніх творів: пообразний,послідовний, проблемно-тематичний, мовно-стильовий.

Цілісний(послідовний) аналіз твору
Спочатку перечитується вголос текст або його фрагменти. Сам процес читання є цілісним осягненням твору.
При цілісному аналізі проводиться повторне, більш осмислене зосереджене перечитування тексту, щоб всебічно відтворити в пам'яті учнів уявлення про твір, його окремі картини, епізоди, образи, композиційні та художні прийоми, які зберігаються від попереднього читання. Від першого читання багато деталей твору забуваються учнями. А тому при повторному читанні вони заглиблюються в моральну проблематику твору, з'ясовують роль композиційних та зображувальних засобів у з'ясуванні задуму письменника.
Щоб аналіз твору не перевантажувати “текстуалізмом”, не обов’язково вчителеві перечитувати всі сторінки з певними коментарями. При цілісному опрацюванні текст поділяється на окремі логічно закінчені частини так, щоб вони співпадали з відведеною кількістю уроків на вивчення твору.
Під час підготовки до кожного уроку вчитель складає план, конкретно визначає тему, добирає текстовий і теоретичний матеріал, який висвітлює зміст даного уроку І має емоційний та естетичний вплив визначає уривки для зачитування й коментування в класі, а також виділяє питання, які з'ясовують учні. В старших класах вивчення великого епічного твору передбачає три етапи: вступне заняття, цілісне опрацювання художнього тексту, підсумкове заняття. Основні методи і прийоми аналізу художнього твору: коментоване читання, евристична бесіда, лекція, створення проблемної ситуації, переказ, реферати учнів, художня оповідь. Цей шлях аналізу творів може застосовуватись в усіх класах.
Цілісно розглядати твір доцільніше в середніх класах, учні яких мають ще невисоку культуру читання, уміння й навички самостійно працювати над книгою. В старших класах цей шлях аналізу доцільно застосовувати під час вивчення творів, складних за композицією, з динамічним, напруженим сюжетом, глибоким психологізмом (“Fata morgana” М, Коцюбинського, “Катерина” Т. Г. Шевченка, “Собор” О. Гончара).
Пообразний аналіз твору
Цей вид аналізу має свою давню історію. Чітке наукове обгрунтування його знаходимо в методичних працях Ф. І. Буслаєва, В. Я. Стоюніна, І. Франка, Т. Ф. Бугайко і Ф. Ф. Бугайка та інші.
Пообразний аналіз треба проводити так, щоб через окремі образи, змальовані письменником, учні осягнули твір у цілому, розглядаючи образи разом з іншими компонентами художньої структури (описи, пейзажі, ліричні відступи, історичні екскурси). В основі цього аналізу покладено розгляд персонажів, сюжету і композиції у їх взаємозв’язках, у співвідношенні з іншими компонентами для з’ясування морального й естетичного багатства твору. Отже, в основі цього аналізу передбачена детальна характеристика образів та інших компонентів твору.
Розглядаючи розвиток сюжету, особливості композиції, зображувальні засоби, основну увагу зосереджуємо на окремих типах людей засобах змалювання персонажів (портрет, психологія, моральні якості, життєві переконання, вчинки, стосунки з людьми і т. д). Тобто художні образи втілюють соціальні, моральні й естетичні проблеми епохи.
Слід пам'ятати, що при пообразному аналізі художній твір розчленовують на складові частини не для того, щоб втратити цілісне уявлення про нього, а, навпаки, для того, щоб сприйняти його як витвір мистецтва. Даний шлях аналізу тривалий час був домінуючим у шкільному вивченні літератури, а тому в методичних посібниках ще його називають традиційним.
Методика аналізу твору будується за такою схемою: вступне заняття, читання і засвоєння змісту, з'ясування сюжету і композиції вивчення системи образів, художні особливості твору, пізнавальне і виховне значення. Завершується вивчення написанням учнями письмової роботи на матеріалі художнього твору.
Проблемно-тематичний аналіз
Цей шлях аналізу художнього твору будується на основі самостійного розв'язування учнями завдань, поставлених вчителем або запропонованих учнями. При цьому активізуються їхні розумові зусилля, збуджуються естетичні почуття, вони вчаться давати морально-етичну й естетичну оцінку прочитаному творові. Іншими словами - це поява в учнів інтересу до пошуків, до самостійного здобуття нових знань про літературний твір і особу автора.
Вивчення твору слід починати із визначення мети уроку, проблематики твору, створення проблемних ситуацій, а також з накреслення конкретних шляхів для виконання поставлених завдань. У плані підготовки до уроку вчитель ставить завдання: продумати, як висвітлена в творі певна проблема, підібрати відповідний ілюстративний матеріал, висловити своє ставлення до неї, з'ясувати, як письменник вмотивовує її розв'язання, що в творі є повчального, захоплюючого і т. д.
Основним етапом уроку є вивчення нового матеріалу, тобто розкриття змісту проблеми, визначення й формулювання теоретичних понять і узагальнень. У процесі самостійної роботи, під час бесіди, творчих завдань, пошуків, повторного ознайомлення з текстом, новою критичною літературою учні розв'язують поставлену проблему. Як зазначав Л. М. Толстой, людина тільки тоді зрозуміє узагальнення, коли вона сама його зробить або перевірить.
Справедливе застереження методиста Є. А. Пасічника, що часто з методичній літературі ототожнюють проблему літературознавчого і дидактичного характеру. Коли говорять про шлях аналізу художнього твору, підкреслюють, що саме береться в його основу ― сюжет, композиція, теми, проблеми, образи тощо. Дидактичні засоби засвоєння цього матеріалу: проблемні питання, проблемні завдання і проблемні ситуації (уроки-диспути). Проблемний підхід до засвоєння знань не виключає будь-який інший шлях аналізу літературного твору. Наведемо кілька прикладів компонентів проблемного аналізу.

Мовностильовий метод забезпечує умови для проведення аналізу в єдності змісту й форми, повноту сприймання учнями образно-змістової сторони твору, дає учням конкретне уявлення про способи творення образів за допомогою зображувально-виражальних засобів, однак розгляд тексту має не проблемний характер, роль композиційних засобів не з’ясовується, характери розкриваються головним чином без особливості мовлення дійових осіб

 

4. Назвіть фактори, від яких залежить ефективне проведення уроку літератури.

Ефективність навчання залежить від різних факторів серед яких:

1. МОТИВИ

2 СУСПІЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНІ впливи

Заохочуючи та мотивуючи учнів до навчальної діяльності, слід пам'ятати і враховувати конкретні закономірності, які лежать в основі ефективного навчання:

1. МЕТОД НАВЧАННЯ ПОВИНЕН БУТИ ТАКИМ, ЩОБ ЗМЕНШУВАТИ ДЛЯ УЧНІВ ТРУДНОЩІ НАВЧАННЯ, НЕ ЗБУДЖУВАТИ В УЧНІВ НЕВДОВОЛЕННЯ ТА НЕ ПОРОДЖУВАТИ У НИХ ВІДРАЗИ ДО НАСТУПНИХ ЗАНЯТЬ. (Я.А.Коменський. Вибрані педагогічні твори, т.2).

2. ТЕМП І МІЦНІСТЬ ЗАСВОСННЯ ЗМІСТУ ОСВІТИ ПРОПОРЦІЙНИЙ ІНТЕРЕСУ УЧНІВ ДО ВИКОНУВАНОЇ НИМИ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. (М. Я.ЛЕРНЕР «Процес навчання та його закономірності»).

Велика група конкретних закономірностей стосується ПСИХІЧНИХ процесів: сприймання, осмислення, запам'ятовування, засвоєння та відтворення знань учнями. Цi закономірності і послідовність організації пізнавальної діяльності учнів є актуальними при опимізації навчального процесу. Але на жаль частина цих закономірностей на практиці просто "випадає" з поля зору вчителів.

Приступаючи до вибору методів навчання, учителеві необхідно пам'ятати про ПСИХОЛОЛОГІЧНІ аспекти. Такі як: 1) вік учнів, тобто вікові можливості сприймання, пам'яті, уваги та сформованості мислительних процeciв; 2) навчальних можливостей учнів, тобто індивідуальні характеристики типу пам'яті, уваги, темпераменту;

Варто пам'ятати деякі класичні ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ЗАKOHOMІРHOCTІ, що становлять кістяк навчально-виховного процесу на уроці, і були сформульовані відомими вченими педагогами та психологами:

1) ЗНАННЯ РОЗПОЧИНАЄТЬСЯ 3 ЧУТТЄВОГО СПРИЙМАННЯ, ЗА ДОПОМОГОЮ УЯВЛЕНЬ ПЕРЕХОДИТЬ У ПАМ"ЯТЬ, А ПОТТМ ЧЕРЕЗ УЗАГАЛЬНЕННЯ ОДИНИЧНОГО УТВОРЮЄТЬСЯ РОЗУМІННЯ ЗАГАЛЬНОГО. (Я.А.Коменський, Вибрані педагогічні твори).

2) ПРОЦЕС НАВЧАННЯ Є НАЙБІЛЬШ ЕФЕКТИВНИМ ЛИШЕ ТОДІ,.КОЛИ ЗАБЕЗПЕЧУЄТЪСЯ ПЕРЕХІД ЗАГАЛЬНИХ ЗНАНЬ У СПОСІБ МИСЛЕННЯ, ПЕРЕТВОРЕННЯ НАВЧАННЯ У САМОНАВЧАННЯ, ЯК ПЕРЕМІЩЕННЯ ЗА ДОПОМОГОЮ НАВЧАННЯ ДИТИНИ ІЗ ЗОНИ ЇЇ СЬОГОДНІШНЬОГО РОЗВИТКУ В ЗОНУ НАЙБЛИЖЧОГО РОЗВИТКУ. (Л.С.Виготський)

3) РОЗУМОВИЙ РОЗВИТОК ДЕТЕРМІНУЄТЬСЯ НЕ ЛИШЕ ЗЗОВН1, А Й ВНУТРІШНЬО І ЗАЛЕЖИТЬ ВІД ДОСЯГНУТОГО PIBНЯ РОЗВИТКУ ВІКОВИХ ТА ІНДИВІДУАЛЪНИХ ПСИХОЛОГ1ЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ДИТИНИ. (Н.А.Менчинська. Психологія засвоєння знань в школі)

Таким чином, під час вивчення будь-якої теми (матеpiaлу) в кожному класі слід подбати про мобілізацію уваги та раціонально використовувати наочність.

Важливе мicцe пociдaє натхнення учителя на уроці...» БО НАТХНЕННЯ ВЧИТЕЛЯ ВПЛИВАЄ НА ЗАГАЛЬНУ РОБОЧУ АТМОСФЕРУ ПІД ЧАС НАВЧАННЯ, ВИКЛИКАЄ ПОЗИТИВНІ ЧУТТЄВІ СТАНИ УЧНІВ I ЯВЛЯЄ СОБОЮ ВАЖЛИВУ МОДЕЛЬ ДЛЯ НАСЛІДУВАННЯ. УЧНІ, НЕ ЛИШЕ МОЛОДШОГО, А Й НABІTЬ СЕРЕДНЬОГО ВІКУ, НЕ ЗАВЖДИ МОЖУТЬ ОЦІНИТИ ЗНАЧЕННЯ ТОГО ЧИ ІНШОГО НАВЧАЛЬНОГО ПРЕДМЕТУ ЗА ДОПОМОГОЮ ЛОГІЧНОГО МИСЛЕННЯ, І ТОМУ НАТХНЕННЯ ВЧИТЕЛЯ, ЙОГО ЗАХОПЛЕННЯ CBO'ЇM ПРЕДМЕТОМ СПРИЯЮТЬ УСВІДОМЛЕННЮ УЧНЯМИ ЗНАЧЕННЯ ЦЬОГО ПРЕДМЕТУ ЧЕРЕЗ КАНАЛ ЕМОЦІЙНОГО ЗВ'ЯЗКУ.»

Відомий американський психолог Дж.С.Брунер говорячи про психологію навчання наголосив, що «ВЧИТЕЛЬ - ЦЕ НЕ ТІЛЬКИ НОСІЙ ЗНАНЬ, А Й ВЗІРЕЦЬ, ЩО ВІН (учитель) МОЖЕ ВЖЕ САМИМ СВОЇМ НАТХНЕННЯМ ВИКЛИКАТИ В УЧНЯ УВАЖНЕ СТАВЛЕННЯ ДО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ ТА ЗАЦІКАВЛЕНІСТЬ НИМ, ВНУТРІШНІЙ ІHTEPЕC, ПРАГНЕННЯ ВІДКРИВАТИ ДЛЯ СЕБЕ ЩОСЬ НОВЕ, САМОСТІЙНО МИСЛИТИ Й АКТИВНО ВЧИТИСЯ.»

Варто знати, що в основі принципу наочності навчання лежать строго зафіксовані наукові закономірності: «Органи чуття людини мають нерівномірну чутливість до зовнішніх подразнень». ОРГАНИ ЗОРУ "ПРОПУСКАЮТЬ" У МОЗОК МАЙЖЕ У 5 PA3ІB БІЛЬШЕ ІНФОРМАЦІЇ, НІЖ ОРГАНИ СЛУХУ, І МАЙЖЕ У 13 РАЗІВ БІЛЬШЕ ПОРІВНЯНО 3 ОРГАНАМИ ДОТИКУ.

Існує чотири ГЕНЕРАЛЬНИХ ФАКТОРИ, які впливають на ХІД та РЕЗУЛЬТАТИ уроку. Ними є: 1) навчальний матеріал (його складність, цікавість); 2) організаційно-педагогічний вплив вчителів та батьків; 3) здатність до навчання учнів та їх мета; 4) час проведення уроку.

Варто врахувати, що організаційно-педагогічний вплив розпадається на два комплексних фактори: а) вплив на уроці; б) вплив поза уроком. І залежать від: 1) яка пізнавальна активність учнів, яка працездатність учнів (вiк, день тижня, урок за розкладом, чверть, пора року, розклад занять, режим роботи, стан здоров'я); 2) яка працездатністъ вчителя (вік, час роботи, навантаження, день тижня, урок за розкладом, чверть, пора року, розклад занять, режим роботи, стаж роботи, стан здоров'я, "стан душі").

І ще один не менш важливий – інтригуючий фактор.