Експортні субсидії та заходи еквівалентної дії

 

1. Після набрання чинності цією Угодою жодна Сторона не повинна зберігати в силі, запроваджувати або відновлювати експортні субсидії або інші заходи еквівалентної дії на сільськогосподарські товари, призначені для продажу на території іншої Сторони.

 

2. Для цілей цієї статті термін «експортні субсидії» має таке саме значення як і у статті 1(е) Угоди про сільське господарство, що містяться у Додатку 1А до Угоди СОТ (далі – Угода про сільське господарство), зокрема будь-які зміни до цієї статті цієї Угоди про сільське господарство.

 

Стаття 33

Збори та інші платежі

 

Кожна Сторона забезпечує, відповідно до статті VIII ГАТТ-1994 та її приміток щодо тлумачення, щоб всі збори й платежі будь-якого характеру, крім мита або інших заходів, зазначених у статті 27 цієї Угоди, що справляються у разі імпорту або експорту товарів або у зв’язку з таким імпортом або експортом, обмежувалися сумою приблизної вартості наданих послуг та не представляли собою непрямий захист національних товарів або оподаткування імпорту або експорту з фіскальною метою.

 

Частина 3

Нетарифні заходи

 

Стаття 34

Національний режим

 

Кожна Сторона надає національний режим товарам іншої Сторони відповідно до статті III ГАТТ-1994, зокрема її примітки щодо тлумачення. З цією метою статтю III ГАТТ-1994 та її примітки щодо тлумачення включено до цієї Угоди та вони є її невід’ємною частиною.

 

Стаття 35

Обмеження експорту або імпорту

 

Жодна Сторона не повинна запроваджувати або зберігати в силі будь-які заборони чи обмеження або заходи, що мають еквівалентний вплив на імпорт будь-якого товару іншої Сторони або на експорт чи продаж для експорту будь-якого товару, призначеного для території іншої Сторони, за винятком випадків, передбачених в цій Угоді або відповідно до статті XI ГАТТ-1994 та її приміток щодо тлумачення. З цією метою статтю XI ГАТТ-1994 та її примітки щодо тлумачення включено до цієї Угоди і вони є її невід’ємною частиною.

 

Частина 4

Специфічні положення щодо товарів

 

Стаття 36

Загальні винятки

 

Нічого у цій Угоді не повинно тлумачитися як таке, що перешкоджає вжиттю або застосуванню будь-якою Стороною заходів згідно зі статтями XX та XXI ГАТТ-1994 та їх примітками щодо тлумачення, які включено до цієї Угоди та є її невід’ємною частиною.

 

 

Частина 5

Адміністративне співробітництво та співробітництво з третіми країнами

 

Стаття 37

Спеціальні положення щодо адміністративного співробітництва

 

1. Сторони погоджуються, що адміністративне співробітництво є важливим для реалізації та контролю преференційного режиму, наданого відповідно до цієї Глави, та підкреслюють їх зобов’язання боротися з незаконними діями та шахрайством в митних питаннях, пов’язаних з імпортом, експортом, транзитом товарів та їх розміщенням під будь-яким іншим митним режимом або процедурою, зокрема заходи заборони, обмеження або контролю.

 

2. Якщо Сторона на основі об’єктивно задокументованої інформації відчуває неспроможність надати адміністративне співробітництво та/або відчуває існування незаконних дій або шахрайства іншої Сторони відповідно до цієї Глави, заінтересована Сторона може тимчасово призупинити дію відповідного преференційного режиму для відповідного товару (товарів) згідно з цією статтею.

 

3. Для цілей цієї статті неспроможність забезпечити адміністративне співробітництво при розслідуванні митних правопорушень або шахрайства, inter alia, означає:

(a) неодноразова неспроможність дотримуватися зобов’язань щодо перевірки статусу походження відповідного товару (товарів);

(b) неодноразова відмова або надмірна затримка у виконанні та/або повідомленні результатів послідовної перевірки підтвердження походження;

(c) неодноразова відмова або надмірна затримка в отриманні дозволу на проведення місій адміністративного співробітництва для перевірки автентичності документів або точності інформації, що стосується надання преференційного режиму, про який іде мова.

Для цілей цієї статті виявлення правопорушень або шахрайства може бути зроблено, inter alia, коли відбувається швидке зростання без достатнього пояснення обсягу імпорту товарів, який перевищує звичайний рівень виробництва та експортний потенціал іншої Сторони, що пов’язано з об’єктивною інформацією стосовно правопорушень або шахрайства.

 

4. Застосування тимчасового призупинення буде залежати від таких умов:

(a) Сторона, яка виявила на основі об’єктивної інформації неспроможність забезпечити адміністративне співробітництво та/або правопорушення чи шахрайство з іншої Сторони, повідомляє без надмірної затримки Комітет з питань торгівлі про свої дані разом з об’єктивною інформацією та приступає до консультацій у рамках Комітету з питань торгівлі, ґрунтуючись на усій необхідній інформації та об’єктивних даних з метою досягнення рішення, прийнятного для обох Сторін. Впродовж вищезазначених консультацій товар (товари), про які іде мова, будуть користуватися преференційним режимом;

(b) Якщо Сторони провели консультації у рамках Комітету з питань торгівлі у відповідності до підпункту (а) та не змогли домовитися про прийнятне рішення впродовж трьох місяців після першого засідання Комітету з питань торгівлі, заінтересована Сторона може тимчасово призупинити дію відповідного преференційного режиму на товар (товари), про який іде мова. Про тимчасове призупинення необхідно повідомляти Комітет з питань торгівлі без невиправданої затримки;

(c) Тимчасові призупинення відповідно до цієї статті будуть обмежені до того часу, який буде необхідний для захисту фінансових інтересів заінтересованої Сторони. Кожне тимчасове призупинення не повинне перевищувати шість місяців. Водночас, тимчасове призупинення може бути поновлено. Про тимчасові призупинення після їх прийняття необхідно невідкладно повідомляти Комітет з питань торгівлі. Вони будуть предметом періодичних консультації у рамках Комітету з питань торгівлі, особливо з метою їх завершення, як тільки зникнуть умови для їх застосування.

 

5. Одночасно з повідомленням Комітету з питань торгівлі згідно з підпунктом 4(a) цієї статті, заінтересована Сторона повинна опублікувати повідомлення імпортерам у своїх джерелах офіційної інформації. Повідомлення імпортерам повинно зазначати товар, про який іде мова, стосовно якого виявлена на основі об’єктивної інформації неспроможність забезпечити адміністративне співробітництво та/або призупинення правопорушення чи шахрайства.

 

Стаття 38

Врегулювання адміністративних помилок

У разі помилки з боку компетентних органів під час належного менеджменту преференційної системи експорту і, зокрема, під час застосування положень Протоколу 1 до цієї Угоди «Щодо визначення концепції «походження товарів» та методів адміністративного співробітництва», коли така помилка призводить до наслідків для ввізного мита, Сторона, яка зіштовхується з такими наслідками, може звернутися із запитом до Комітету з питань торгівлі розглянути можливість прийняття будь-яких відповідних заходів для врегулювання ситуації.

 

Стаття 39

Угоди з іншими країнами

 

1. Ця Угода не перешкоджає збереженню або встановленню митних союзів, зон вільної торгівлі або домовленостям про прикордонну торгівлю за тим винятком, коли вони вступають у конфлікт з торговельними домовленостями, передбаченими цією Угодою.

 

2. Консультації між Сторонами відбуваються в рамках Комітету з питань торгівлі стосовно угод, що встановлюють митні союзи, зони вільної торгівлі або домовленості про прикордонну торгівлю та, у разі необхідності, інших основних питань, що стосуються їх відповідної торговельної політики з третіми країнами. Зокрема, у разі третьої країни, що приєднується до Європейського Союзу, такі консультації відбуваються з метою забезпечення прийняття до уваги взаємних інтересів України та Сторони ЄС, як викладено в цій Угоді.

 

ГЛАВА 2

ЗАСОБИ ЗАХИСТУ ТОРГІВЛІ

 

Частина 1

Глобальні захисні заходи

 

Стаття 40

Загальні положення

 

1. Сторони підтверджують свої права та зобов’язання, передбачені статтею XIX ГАТТ-1994 та Угодою про захисні заходи, що міститься у Додатку 1А до Угоди СОТ (далі – Угода про захисні заходи). Сторона ЄС залишає за собою свої права та зобов’язання, передбачені статтею 5 Угоди про сільське господарство, що міститься у Додатку 1А до Угоди СОТ (далі – «Угода про сільське господарство»), крім торгівлі сільськогосподарськими товарами, на яку поширюється преференційний режим, передбачений цією Угодою.

2. Преференційні правила походження, запроваджені згідно з Главою 1 «Національний режим та доступ до ринків товарів» Розділу IV цієї Угоди, не застосовуються до цієї Частини.

 

 

Стаття 41

Прозорість

 

1. Сторона, яка порушує розслідування, має повідомити про це іншу Сторону шляхом надсилання їй офіційного повідомлення за умови, що остання має суттєвий економічний інтерес.

 

2. Для цілей цієї статті Сторона буде вважатися такою, що має суттєвий економічний інтерес, тоді, коли вона належить до п’яти найбільших постачальників імпортованого товару упродовж останнього трьохрічного строку, визначених або за обсягом або у вартісному виразі.

 

3. Незважаючи на статтю 40 цієї Угоди та із дотриманням статті 3.2. Угоди про захисні заходи, на прохання іншої Сторони, та Сторона, яка порушує спеціальне розслідування або планує застосувати захисні заходи, зобов’язана невідкладно надати письмові повідомлення про всю відповідну інформацію, яка стала підставою для порушення розслідування або для застосування захисних заходів, зокрема, якщо це доцільно, попередні висновки, а також остаточні висновки розслідування, та надати іншій Стороні можливість проведення консультацій.

 

Стаття 42

Застосування заходів

 

1. У разі застосування захисних заходів, Сторони зобов’язані намагатися вжити їх у такий спосіб, який матиме найменший вплив на їх двосторонню торгівлю.

 

2. Для цілей пункту 1 цієї статті, якщо одна Сторона вважатиме, що правові умови для застосування остаточних захисних заходів виконані, ця Сторона, яка планує вжити таких заходів, має повідомити про це іншу Сторону та надати їй можливість провести двосторонні консультації. Якщо взаємоприйнятного рішення не знайдено протягом 30 днів після такого повідомлення, Сторона – імпортер може вжити необхідних заходів для вирішення проблеми.

Стаття 43

Країна, що розвивається

 

У тій мірі, в якій Україна визнається країною, що розвивається[3], для цілей статті 9 Угоди про захисні заходи, на неї не поширюватимуться ніякі захисні заходи, які застосовуються Стороною ЄС, за умови виконання умов, визначених у статті 9 Угоди про захисні заходи.

 

Частина 2