Населення, трудові ресурси, їх господарська оцінка

Економічно активне населення області у віці 15-70 років у 2011 році становило 1375,2 тис. чол., що становить 50,15 % від загальної чисельності населення (табл. 1). В той же час, економічно-активне населення працездатного віку становило 1272,8 тис. чол., або 46,42 % від чисельності населення регіону. Отриманий показник з однієї сторони свідчить про високий рівень демографічного навантаження, а з іншої – призводить до розмивання самого поняття трудового потенціалу регіону, яке механічно переноситься на людський потенціал всього населення. З огляду на наведені показники, слід звернути увагу на структуру населення оскільки інтерес представляє не все населення, а лише його економічно активна частина, зайнята у реалізації механізмів ринку праці, і зокрема населення причетне до суспільного виробництва.

Економічно-активне населення регіону по своїй суті неоднорідне, його окремі елементи відрізняються за якістю та кількістю. Так, чисельність жінок у віці 15-70 років у структурі економічно-активного населення становить 46,84 %, а чоловіків відповідно 53,16 %. Асиметрія у структурі економічно-активного населення у віці 15-70 років присутня і у розподілі за приналежністю до виду поселень, де частка міських жителів переважає частку сільських, відповідно, міські жителі – 79,96 %, сільські – 20,04 %. Приведені показники очевидно є близькими до структури системи розселення, хоча слід також врахувати не відмічену в офіційній статистиці тіньову зайнятість.

Порівняння територіальних показників зайнятості та безробіття загалом відповідає розподілу населення за типами поселень. Водночас офіційні показники безробіття в регіоні в 2011 р. для групи економічно активного населення у віці 15-70 років становили 7 %, що нижче відповідного показника для економіки України, який становив у 2011 р. 7,9 %. В межах відстеження розподілу безробітних за приналежністю до виду поселень, слід відмітити, що для Харківської області для міст притаманне нижче від загального показника для України (8,0 %) [3] значення рівня безробіття – 6,39 %. Для сільських поселень спостерігається протилежна ситуація – 9,4 % за значення в межах України – 7,5 %. Отримані показники об'єктивно вказують на суттєву відмінність та вищу ефективність механізму функціонування ринку праці регіону від загальнонаціонального.

Дещо інша тенденція спостерігається і за статевими показниками, відповідно безробіття серед чоловіків у віці 15-70 років у 2011 р. у Харківській області становить 7,18 %, в Україні – 8,8 %, серед жінок – у Харківській області – 6,78 %, в Україні – 6,8 %. Тобто, відмінності наявні для показників безробіття серед чоловіків та не спостерігаються для жінок.

Загалом динаміка безробіття в області протягом 2000-2011 рр. характеризується позитивною тенденцією, на що вказує скорочення загального рівня показника з 60161 чол. на початок аналізованого періоду до 28934 чол. на кінець, з тимчасовим відхиленням від вказаної тенденції на період домінування негативних чинників світової фінансової кризи у 2008 р..

Поряд з позитивною тенденцією на окрему увагу заслуговує аналіз причин безробіття, серед яких офіційна статистика виділяє: звільнення за власним бажанням, безробіття серед випускників навчальних закладів, інші причини.

Зниження рівня безробіття спостерігається і для випускників навчальних закладів. На відміну від попередньої групи безробітних, в ході проведення аналізу даної категорії трудових ресурсів варто пам'ятати, що суттєвих змін протягом аналізованого періоду в працевлаштуванні випускників навчальних закладів не відбувається. Головною вадою даної групи трудових ресурсів та причиною безробіття виступає відсутність досвіду у випускників ВУЗів, професійно технічних навчальних закладів та шкіл. Оскільки змін, що нівелювали б чинник відсутності досвіду у випускників не відбулось, можна припустити, що зафіксоване зниження вступає результатом раціоналізації системи формального отримання першого робочого місця, і очевидно не відображає реальні проблеми забезпечення кваліфікованими кадрами та попиту ринку на спеціалістів з вищою та спеціальною технічною освітою.

Окремої уваги заслуговує оцінка динаміки безробіття групи, в межах якої узагальнено інші причини. На фоні зниження чисельності безробітних звільнених за власним бажанням та не працевлаштованих випускників вищих навчальних закладів, основу зафіксованого загального рівня безробіття в регіоні становить саме ця група причин. Додатковим підтвердженням висловленому припущенню слугує також схожа динаміка загальної кількості безробітних в докризові періоди, кризовий 2008 р. а також наступні періоди. Таким чином слід відмітити, що в коротко- та середньостроковій перспективі рівень безробіття у Харківській області визначатиметься саме причинами закладеними в даній групі. З іншої сторони, в межах існуючих статистичних підходів не можливо детально визначити ключові чинники формування встановленої динаміки безробіття. І хоча можна передбачити, що рівень безробіття наблизиться до чисельності "не зайнятих з інших причин", статистичні вади в результаті яких не можливо встановити домінантні чинники функціонування ринку праці, та зокрема його складової – пропозиції трудових ресурсів сформованої за рахунок тимчасово безробітних, обертаються відсутністю розуміння тенденцій розвитку ринку праці та трудоресурсного забезпечення Харківської області. Відтак в межах коротко- та середньотермінової перспективи сподіватись на підвищення ефективності трудовресурсного забезпечення регіону не доводиться.

	Наявне населення на 01.07.2012, осіб
Харківська область
міські поселення
сільська місцевість
м.Харків
м.Ізюм
міськради
Куп’янська
Лозівська
Люботинська
Первомайська
Чугуївська

 

Розділ 2. Характеристика господарства регіону

Промисловість

Промисловості припадає на частку більше 50% ВВП області. Останні 50% ділять такі галузі економіки, як транспорт, сільське господарство і ін. Важливе місце в структурі ВВП займають торгівля і громадське харчування. Харків є одним з найбільших торгівельних центрів України.

Спеціалізація промисловості в господарстві України — машинобудування, промисловість будівельних матеріалів, газова, легка, харчова промисловість і ін.

Функціонально-галузева структура промисловості області характеризується високою питомою вагою важкої промисловості. Головне місце тут займає найбільший в Україні машинобудівний комплекс. У Харкові знаходяться найбільші підприємства ВПК — держпідприємство "Завод імені Малишева" (виробництво танків і іншої бронетехніки), Компанія "Хартрон" (виробництво систем управління для ракет і космічних апаратів). Харківське авіаційне підприємство (ХАЗ) виробляє як цивільні, так і військові літаки. Розвинене тракторне і сільськогосподарське машинобудування (Харківський тракторний завод, моторобудівний завод "Серп і Молот", заводи тракторних двигунів і тракторних самохідних шасі).

Харківська область — основний район енергетичного машинобудування в Україні. До провідних підприємств енергетичного машинобудування відносяться, НВО "Електротяжмаш" і "Турбоатом". У Харкові розташовуються такі гіганти електротехнічного машинобудування, як електромеханічний (ГНПО "ХЕМЗ"), електротехнічний (ХЕЛЗ), електроапаратний заводи, "Южкабель". Особливе місце в структурі машинобудівного комплексу займають станкоінструментальна і інструментальна промисловість. "Харківський верстатобудівний завод" — найбільше верстатобудівне підприємство України. Область займає перше місце в Україні по виробництву продукції приладобудування.

17,1% у структурі промисловості доводиться на виробництво і розподіл електроенергії, газу і води. У області знаходиться одна з найбільших в Україні Змієвська ТЕС. У інших галузях виділяється видобуток газу (одне з перших місць в Україні) і виробництво цементу в "Балцем" (Балаклея).

Область відрізняється досить високим рівнем розвитку економіки. Це обумовлено вигідним економіко-географічним положенням. Близькість вугільно-металургійної бази Донбасу і Придніпров'я стимулював розвиток машинобудування і металообробки. Сусідство високорозвинених районів Росії — Центрально-чорноземного, Південно-західного і Південного — визначив розвиток підприємств агропромислового комплексу, і досить багатим набором власних сировинних ресурсів.

Ресурси дозволяють розвивати паливно-енергетичну, хімічну промисловість, скляне і фарфоро-фаянсове виробництво, виробництво будматеріалів.

Область ділиться на три: Центральний, Східно-харківський і Південно-харківський.

Центральний — Харків і прилеглі до нього райони, відрізняється високим рівнем спеціалізації і концентрації промисловості, тут склався комплекс енергетичного, електротехнічного, транспортного і сільськогосподарського машинобудування.

Східно-харківський район зосереджений довкола Купянська. Основні галузі промисловості тут — транспортне і сельхозмашинобудування. Розвинені в цьому регіоні також харчова і легка промисловість, виробництво будматеріалів і устаткування для цукрової промисловості.

Південно-харківський район має в своєму розпорядженні крупні газові родовища — Шебелінським, Ефремовським, Крестіщенським і ін.