Групи сполучників за способом уживання

Одиничні	Повторювані	Парні
уживаються між однорідними членами речення або частинами складного реченняодин раз	уживаються між однорідними членами речення або частинами складного речення не менше двох разів	уживаються між однорідними членами речення або частинами складного речення тільки у парі
а, бо, та, але, щоб, немовби	чи…чи, то…то, ні…ні, і…і, або…або, хоч…хоч	не тільки…а (але) й, як…так і, хоч… але, якщо…то, як не… так, чим…тим, що…то, не стільки…скільки, коли…то
Стара свита, тапо-новому пошита (Нар. прислів'я).	І жнець, ішвець, іна дуду грець (Нар. прислів'я).
Що голова, той розум (Нар. прислів'я).

Групи сполучників за походженням

Непохідні	Похідні (утворені від інших частин мови)
Їх походження встановити не можливо: а, чи, а, але, й	Утворені з інших частин мови: проте, щоб, якби, тому що, через те що

Розрізнення сполучників та однозвучних сполучень слів

№	Сполучники - пишуться разом	Інші частини мови - пишуться окремо
1.	Сполучники можна замінити інши­ми синонімічнимисполучниками: зате, проте - а, але, однак; таж - адже, тож - тому, якби - коли б, якщо - коли, щоб - аби, притому - до того ж: Хоч не застав Івана вдома, зате (проте)прогулявся.	Інші частини мови:прийменник і займенник, займенник і частка, прислівник і час­тка -такійзаміні не підлягають: За те оповіданняйого похвалили. Частки б, би, ж, же можна переставити на інше місце в реченні, і зміст не зміниться: Як мені хотілося б скласти екзамен на відмінно.
2.	Сполучники членами речення не бу­вають і не відповідають на питан­ня.	Займенники, прислівники є членами речення і відповідають на питання: яка? таж; про що? - про те; за що? - за те;при чому? - при тому
3.	У сполучниках якби, якщонаголос падає на останній склад: Якби мені черевики, то пішла б я на музики (Т.Шевченко).	На прислівник як завжди падає логічний наголос: Як би мені хотілося скласти екзамени на відмінно.

Зверніть увагу! Прості речення у складному можуть з'єднувати сполучні слова – самостійні частини мови, які є членами речення: відносні займенники (хто, що, який, чий, котрий, скіль­ки); прислівники (де, куди, звідки, коли, відколи, чому): Пишіть листи і надсилайте вчасно, коли їх ждуть далекі адресати, коли є час, коли немає часу і коли навіть ні про що писати (Л.Костенко).

Розрізнення сполучників та сполучних слів

№	Сполучники	Сполучні слова
1.	Не бувають членами речення: Слухай, діброво, що ліс говорить (Нар. прислів'я); Вона сказала, що була вдома. В обох реченнях сполучник що приєднує підрядну частину, підмет якої або наявний (ліс), або його можна підставити (…що вона була вдома).	Є членами речення: Вона так гарно намалювала сімейку грибів-боровиків, що стали в коло на лісовій галявині (В. Чухліб). Що можна замінити або іншим сполучним словом (які), або словом-об’єктом із першого простого речення (гриби-боровики).
2.	На сполучники не падає логічний наголос: Вона сказала, що була вдома. Наголос падає на слово вдома.	Часто вимовляються з логічним наголосом: Вона знала, хто був у парку. Наголос падає на слово хто.
3.	Підрядну частину із сполучником не можна замінити питальним реченням: Грицунь сказав, що він іде найматись (В.Винниченко)	Часто (але не завжди) підрядну частину можна замінити питальним реченням: Звідки вони взялися, ніхто ні в кого про те не спитав. (Звідки вони взялися?)

ЧАСТКА

Частка – це службова незмінна частина мови, яка надає окремим словам чи реченням додаткових смислових відтінків і служить для утворення нових слів або окремих граматичних форм: Тільки той ненависті не знає, Хто цілий вік нікого не любив (Леся Українка). Частка не є членом речення.

Розряди часток за значенням

Формотворчі	Словотворчі	Заперечні	Модальні
а) утворюють умовнийспосіб дієслів: б, би (зробила б); б) утворюють наказовийспосіб дієслів: хай, нехай, бодай; в)творять зворотнідієслова: -ся, -сь (сміється, знайшовсь); г) творять найвищийступінь порівняння прикметників і прислівників: най-, що-, як- (найкращий, щонайвище).	утворюють нові слова: будь-, -небудь, казна-, хтозна-, бозна-, аби-, де-, -сь, чи-, що-, як-, чим- (будь-як, абищо, колись, щодня, якраз, чимало, чимшвидше)	Заперечують висловлене: не, ні, ані (не образив, ні про що, аніскільки)	надають окремому слову в реченні або цілому реченню додаткових відтінків (так, еге, лише, ледве чи, це, власне, саме)
Про написання часток див. розділ «Орфографія. Правопис часток»!

Види модальних часток

№	Види	Приклади
1.	Питальні	чи, хіба, невже: Чисправді так було, чи,може, хто збрехав? (Л.Глібов).
2.	Стверджувальні	так, еге, егеж, атож, аякже, авжеж: Так, я хочу крізь сльози сміятись... (Леся Українка).
3.	Підсилювальні	як, що за, та, що то за, і, й, а, о, ой, ще: О Україно! О рідна ненько! Тобі вірненько присягнем! (М.Вороний).
4.	Вказівні	ось, от, це, оце, то, ото, он, ген, онде: Онде балочка весела, в ній хороші красні села (Леся Українка).
5.	Означальні	саме, якраз, справді, точно, власне, рівно: Сиділи ми в садочку, там самезацвітав і сипався з каштанів білий цвіт (Леся Українка).
6.	Видільні (обмежувально-видільні)	навіть, тільки, лише, лиш, лишень, хоч, хоча б, аж, же, ж, таки, уже, собі, все ж: Лиш боротись – зна­чить жить! (І.Франко).
7.	Спонукальні	Годі, бодай, давай, ну, бо, но: Уперед! Годіскніти рабами! (П.Грабовський).
8.	Кількісні	Майже, приблизно, мало не, трохи не, чи не, ледве не:На майдан вийшло майжевсе село.
9.	Власне модальні (висловлюють сумнів, непевність, припущення)	мов, мовляв, чи, наче, ніби, мовби, мабуть, навряд, навряд чи, ледве чи, ба, ой, ну й: Навряд чи десь по інших країнах світу співають так гарно, як у нас на Україні (О.Довженко).

Групи часток за походженням

Непохідні	Похідні (утворені від інших частин мови)
Їх походження встановити не можливо: чи, о, но, і	Утворені з інших частин мови: мовби, хоча б, онде, якраз, навряд чи, ніби

Групи часток за будовою

Прості	Складні	Складені
непохідні, їхнє походження визначити важко	утворені з двох чи більше непохідних слів (пишуться разом)	утворені з повнозначних слів і сполучників (пишуться окремо)
й, і, а, ні, як, он, це, он, ген	нібито, мовби, авжеж, атож, аякже, ото, онде	навряд чи, ледве чи, що за, ну й, куди там, де й, хоча б

Розрізнення часток та інших частин мови

Частки	Сполучники
Нехай той люд потомлений хоч трохи відпочине! (І.Франко); Полохлива ворона і куща боїться (Нар. тв.).	Поєднують однорідні члени речення або прості речення у складному: Хоч я втомився, але тебе радий бачити (хоч приєднує підрядну частину складного речення). Добре слово краще за цукор і мед (Нар. тв.) – і поєднує однорідні члени речення.
	Прислівники
Точно такий подарунок ми придбали вчора бабусі.	Відповідають на питання: Відстань визначили точно(як?).

ВИГУК

Вигук – це незмінна частина мови, яка не належить ні до самостійних, ні до службових частин мови, виражає почуття, емоції, волевиявлення людини, не називаючи і їх служить засобом виразності в художній літературі: Ой люлі, люлі, моя дитино, вдень і вночі (Т.Шевченко). Вигуки відрізняються від повнозначних слів тим, що не мають лексичного значення і граматичних ознак, а від службових слів тим, що не виконують властивих їм службових функцій (поєднувати інші слова, надавати їм інших смислових відтінків тощо).

Вигук не виступає членом речення, але на місці самостійної частини мови він набуває конкретного значення і виконує її синтаксичну роль: Як тільки в зеленому гаю зозуля «ку-ку» закує, Я швидко вікно відчиняю і серце радіє моє (Із дитячої пісні). А він усе ой та ой. Голосне «ура» прокотилося над полем.

Групи вигуків за значенням