Провідна діяльність у підлітковому періоді

Провідною діяльністю в підлітковому віці є спілкування з ровесниками у системі суспільно-корисної діяльності (учбової, трудової, спортивної, громадської). Ця провідна діяльність створює найбільш сприятливі умови для виникнення новоутворень віку, для розвитку всіх сфер особистості підлітка. Спілкування з ровесниками має першочергове значення для підлітків і відтісняє на задній план спілкування з дорослими. Під впливом спілкування з ровесниками підлітки набувають досвід соціальних взаємин, у них формується здатність до співробітництва, до паритетних відносин.

Для підліткового віку характерним є пріоритет дитячої спільноти над дорослою. Спілкування з однолітками є провідним видом діяльності в цьому віці. У процесі спілкування засвоюють­ся норми моралі, соціальної поведінки, в ній створюються стосун­ки рівності всіх і поваги один до одного. Переорієнтація спілку­вання з дорослими на спілкування з ровесниками здійснюється тому, що це:

— важливий канал інформації для підлітків;

— специфічний вид міжособистісних відносин, у процесі яких підлітки здобувають навички соціальної взаємодії, формуються уміння підпорядковуватися колективній дисципліні, виробляються комунікативні навички;

— специфічний вид емоційного контакту, в процесі якого здійснюється взаємодопомога, переживається почуття солідарності.

Для підлітка характерними є дві важливі протилежні потреби:

1) потреба бути самому, потреба територіальної автономії (приватизація);

2) потреба приналежності до групи, бути в компанії, бути таким, як усі (афіліація).

Будь-який шкільний клас диференціюється на групи, зокрема:

1) існує соціальний поділ;

2) складається особлива внутрішньошкільна і внутрішньо-класна ієрархія, що грунтується на офіційному статусі учнів;

3) відбувається диференціація авторитетів, статусів на підставі неофіційних цінностей, прийнятих в учнівському середовищі.

Відповідно, у школярів трапляється три різніх види взаємин: зовнішні, ділові контакти; товариські взаємини, які сприяють взаємообміну знаннями, уміннями, навичками; дружні зв'язки, які дозволяють вирішувати певні питання емоційно-особистісного характеру. На перше місце виходять товариські відносини. Взаємини з ровесниками грунтуються на нормах рівноправ'я. У групах підлітків установлюються відно­сини лідерства.

До закінчення підліткового віку з'являється потреба мати близького друга. У дівчаток потреба в дружніх відносинах виникає на півтора - два роки раніше, ніж у хлопчиків. Дівчата більш емоційні. Підлітки частіше вибирають друзів власного віку. У виз­наченні дружби переважають два мотиви - вимога взаємодопомо­ги і вірності та очікування співчуття і розуміння зі сторони друга.

Основна особливість підліткового віку - перебудова взаємин з дорослим, яка пов'язана з появою почуття дорослості. Однією з основних потреб стає потреба у звільненні від контролю і опіки батьків, вчителів, старших. Це період емансипації дитини від батьків. Емансипація може бути емоційною, поведінковою, нормативною. Батьківський приклад вже не сприймається абсолютно і некритично, як у дитинстві.

Серед причин розбіжностей у поглядах між батьками і підлітками найбільш важливими є: різниця в досвіді дорослих і підлітків; відсутність чітких станів переходу від дитячої залеж­ності до дорослої незалежності та певних правил, які сприяють послабленню батьківської влади, що зумовлюється потребами підлітків у автономії.

Найкращі взаємини з батьками складаються, коли батьки дотримуються демократичного стилю виховання. Він характери­зується тим, що батьки завжди пояснюють мотиви своїх вимог і обговорюють їх з підлітками; влада батьків використовується ли­ше в міру необхідності; цінується як слухняність, так і неза­лежність; батьки встановлюють правила, але не вважають себе безгрішними; вони прислухаються до думки дитини, але не вихо­дять лише з його бажання. Такі ж проблеми виникають у взаєминах підлітків з учите­лями. У деяких школах через зовнішність підлітків виникає дуже багато конфліктних ситуацій з учителями. У підлітків з'являється усвідомлене бажання подобатися протилежній статі, поводитися відповідно до власних вимог. Якщо вчитель робить зауваження підлітку з приводу його зовнішності в присутності дітей, то це призводить до конфліктної ситуації.

Ще одна проблема у спілкуванні з дорослим - це змістовий бар'єр. Він характеризується тим, що дитина ніби не чує, що гово­рить їй дорослий. Втрачається виховне значення слова. Щоб за­побігти утворенню змістового бар'єру, не варто багаторазово по­вторювати одні й ті самі вимоги, на які підліток не реагує. Не­обхідно, щоб вимога відповідала внутрішній позиції учня. Підлітки виконують усі вимоги вчителя, які роблять їх у своїх очах більш самостійними. Вчитель повинен перейти на новий стиль спілкування з підлітком, ставитись до нього як до дорослого, передати підлітку відповідальність за свої вчинки і надати свободу дій. Для цього важливо встановити дружні взаємини з підлітком, будувати спілкування на основі взаємної поваги.

 

Виділяють такі новоутворення підліткового віку:

1. Почуття дорослості як центральне новоутворення віку. Почуття дорослості – це переживання підлітком ставлення до себе як до дорослого і його готовність виконувати в світі дорослих рівноправну роль. Виділяють такі основні прояви почуття дорослості:

– наслідування підлітками зовнішніх проявів дорослості (способів проведення відпочинку та дозвілля, використання дорослої моди, способів взаємин між статями, тих прав і привілеїв, яких немає у дітей);

– формування у підлітків-хлопців орієнтації на ідеал справжнього чоловіка. Важливо щоб цей ідеал включав позитивні моральні та вольові якості. Вольові якості починають виступати для хлопців-підлітків одним з вважливих критеріїв оцінювання себе, ровесників та дорослих чоловіків;

– третім напрямом у розвитку почуття дорослості є формування дорослості в трудовій діяльності, коли дорослий для підлітка виступає як зразок цієї дорослості, а підліток виконує роль помічника. Це позитивний шлях у розвитку дорослості, оскільки сприяє засвоєнню підлітками важливих трудових вмінь та навичок. Ще одним проявом цього напрямку у розвитку дорослості є виконання підлітком обов’язків дорослого (при хворобі дорослих членів сімї підліток піклується про своїх молодших братиків і сестричок).

– розвиток дорослості в учбово-пізнавальній діяльності, коли підліток починає займатися самоосвітою і в нього формуються глибокі змістовні наукові інтереси.

2. Формування самосвідомості.

У підлітковому віці виникає загострений інтерес до власної особистості, прагнення до самопізнання. У підлітковому віці спостерігається прагнення школяра, порівнюючи себе з іншими людьми, оцінити власну особистість. У даний віковий період підліток орієнтується на думку про себе з боку інших людей, а тому його самооцінка більш об’єктивна. Спочатку підлітки привчаються усвідомлювати певні свої вчинки, потім намагаються усвідомлювати відповідні риси власної особистості. Спочатку підлітки починають усвідомлювати ті риси характеру, які свідчать про їх ставлення до учіння (ретельність, добросовісність, акуратність). Після цього починають усвідомлювати риси, які відображають ставлення підлітка до інших людей (тактовність, доброта, ввічливість).

Ще пізніше підлітки вже здатні усвідомлювати риси, які характеризують ставлення до себе (скромність, самокритичність, вимогливість до себе). Найпізніше підлітками починає усвідомлювати ті риси, які мають синтетичний інтегрований характер, є найбільш складними (почуття честі, власної гідності).

3. Усвідомлена потреба у самовихованні. Лише в підлітковому віці вперше виникає потреба вдосконаленні власної особистості. Дорослі повинні допомогти підліткові у здійсненні процесу самовиховання:

– допомогти у виділенні цілей самовиховання;

– допомогти в розробці програми самовиховання;

– надати допомогу у виборі раціональних прийомів і засобів самовиховання.

4. Критичне ставлення до дорослих. Виявляється в тому, що підлітки на відміну від молодших школярів перестають приймати на віру все, що говорить дорослі, вимагають від дорослих обгрунтовувати свою думку. Підлітки вважають, що якщо вони вміють помічати недоліки дорослих, то вони і самі є дорослі.

5. Потреба у самоствердженні в колективі ровесників. Думка колективу і ровесників для підлітка набагато важливіша, ніж думки вчителів. У зв’язку з цим доцільно використовувати прийом непрямого виховного впливу через колектив.

 

Учбова діяльність підлітків

У підлітковому віці школярі починають глибоко вивчати основи наук, що пред’являє більш високі вимоги до учбової діяльності. У цьому віці при здійсненні учбової діяльності підліток вже повинен вже бути здатним демонструвати певні навички із самостійної роботи. У певної групи підлітків такі навички взагалі відсутні, в іншої групи ці навички – домашньої роботи лише у незначній кількості підлітків вже сформовані навички самостійного оволодіння новим матеріалом, навіть новими галузями знань, яких немає в шкільній програмі. В підлітковому віці змінюється ставлення до навчання. Починає формуватися свідоме ставлення до отримання знань, проте в певної частини підлітків прагнення оволодівати певними знаннями поєднується з байдужим чи негативним ставленням до шкільного учіння.

У підлітковому віці навчальна мотивація включає в себе складно організовану ієрархічну систему мотивів, де спостерігається і особистісно-прагматичні, і соціальні, і власне пізнавальні мотиви. Для розвитку пізнавальних і соціальних мотивів учіння вчитель повинен використовувати такі засоби:

1. Наукова змістовність навчального матеріалу.

2. Показ його практичної значущості.

3. Організація пошукової пізнавальної діяльності школярів.

4. Проблемний та емоційний характер викладу матеріалу.

5. Використання елементів діалогового навчання.

6. Використання різних форм позакласної та позашкільної роботи (екскурсій, вікторин, конкурсів, тематичних вечорів).