Поняття податків, їх функції та основні елементи

ПОДАТКОВИЙ ОБЛІК

ПОНЯТТЯ ПОДАТКІВ, ЇХ ФУНКЦІЇ ТА ОСНОВНІ ЕЛЕМЕНТИ

Податки є важливою ланкою фінансових відносин у суспільстві і виступають одним із головних інструментів в руках держави для здійснення економічної та соціальної політики.

Податки – обов’язкові платежі, що їх встановлює держава для юридичних та фізичних осіб з метою формування централізованих фінансових ресурсів, що забезпечує фінансування державних витрат.

Основними особливостями податків є:

1. Вони справляються на умовах безповоротності.

2. Вони мають односторонній характер.

3. Вони сплачуються до держави та місцевих бюджетів.

4. Вони не мають цільового призначення.

5. Вони є виключно атрибутом держави і базуються на актах вищої юридичної сили.

Податки виконують такі функції:

1) Фіскальну – суть якої полягає в тому, що за допомогою податків формуються фінансові ресурси держави, т.т. вони виступають основним джерелом доходів бюджетів різних рівнів. Ця функція захищає інтереси держави.

2) Регулюючу – суть якої полягає в тому, що за допомогою податків відбувається перерозподіл ВВП між державою і її суб’єктами і через елементи податку регулюються вартісні пропорції такого розподілу. Ця функція захищає інтереси платників податків.

Основні елементи:

1) Платники податку – особи на яких податкових законодавством держави покладено обов’язок сплачувати податки і обов’язкові платежі до бюджету та державних доходів.

2) Об’єкт оподаткування – вказує на те, що саме оподатковується тим чи іншим податком (майно, товари, обороти з реалізації продукції і послуг).

3) База оподаткування – вартісний або фізичний вираз об’єкта оподаткування, т.т. законодавчо закріплена частина доходів або майна платника яка враховується при визначені податку.

4) Ставка податку – законодавчо встановлена величина податкових нарахувань на одиницю виміру об’єкта або бази оподаткування. Ставки бувають таких видів:

· Універсальні – єдина ставка податку для всіх платників;

· Диференційовані – кілька ставок даного податку;

· Абсолютні (тверді) – встановлюються в грошовому виразі до одиниці об’єкта оподаткування;

· Процентні (адвалерні) – встановлюються у певних % до об’єкта оподаткування.

5) Податкова пільга – законодавчо закріплене повне або часткове звільнення від сплати податків і платежів.

6) Порядок обчислення податку – здійснюється шляхом множення бази оподаткування на ставку податку.

7) Одиниця виміру бази оподаткування – визначається як конкретна вартісна, фізична або інша характеристика бази оподаткування.

8) Терміни сплати податків – встановлюється законодавчо для кожного виду податків і платежів.

9) Податковий період – термін, протягом якого завершується процес формування податкової бази і відбувається обчислення і сплата платежів до бюджету. Види податкового періоду: календарний рік, календарний квартал, календарний місяць і календарний день.

10) Податкова квота – встановлена частка податку в доході платника в абсолютному або відносному виразі.

 

ПОДАТКОВА СИСТЕМА УКРАЇНИ ТА ПРИНЦИПИ ЇЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ЗГІДНО З ПКУ

Однією з головних задач країн з ринковою економікою є створення ефективної податкової системи, яка б забезпечила розвиток народногосподарського комплексу держави та належним чином регулювала економічні відносини.

Система оподаткування в кожній країні має відповідати таким умовам:

1) Сприяти виробничій та інвестиційній діяльності, формуванню та зосередженню фінансових ресурсів на пріоритетних напрямках економічного і соціального розвитку країни.

2) Відображати конкретні особливості країни, а саме рівень розвитку економіки, соціальної сфери, її зовнішню і внутрішню політику, географічне положення,ресурсне забезпечення, інше.

3) Чітко визначити всю сукупність податків і платежів, їх форму і структуру, методи побудови та стягнення, фінансовий контроль за виконанням податкових зобов’язань.

Податкова система – це сукупність встановлених в країні податків і платежів, які взаємопов’язані між собою, доповнюють один одного і мають різну цілеспрямованість.

Науковий підхід до побудови податкової системи передбачає такі основи:

1) Системність в оподаткуванні – всі податки мають бути взаємопов’язані між собою і в однаковій мірі виконувати як фіскальну, так і регулюючу функції.

2) Встановлення визначальної бази – визначається обсягом бюджетних видатків держави.

3) Формування правової основи – її становлять відносини власності в країні.

4) Формування вихідних принципів, які передбачають:

· Формування доходів бюджету держави тільки в процесі перерозподілу створеного ВВП;

· Встановлення рівноцінних прав і обов’язків перед бюджетом для платників усіх форм власності;

· Встановлення оптимального співвідношення між доходами власників підприємств і їх працівниками, між коштами, що спрямовуються на споживання і нагромадження.

Принципи оподаткування вперше були сформульовані Адамом Смітом в його роботі «Дослідження про природу та причини багатства народів».

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері оподаткування, визначає перелік податків і зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів у сфері оподаткування, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах:

1) Загальність оподаткування – кожна особа зобов’язана сплачувати податки і збори встановлені ПКУ.

2) Рівність усіх платників перед законом – забезпечення однакового підходу до свіх платників податків незалежно від національної, соціальної, расової, релігійної приналежності, форм власності юридичної особи та громадянства фізичної особи.

3) Фіскальна достатність – встановлення податків та зборів з урахуванням збалансованості витрат бюджету з його доходами.

4) Соціальна справедливість – встановлення податків та зборів відповідно до платоспроможності платника.

5) Економічність оподаткування – встановлення податків та зборів, обсяг надходжень від сплати яких до бюджету значно перевищує витрати на їх адміністрування.

6) Нейтральність оподаткування – встановлення податків та зборів у такий спосіб, який не впливає на збільшення або зменшення конкурентоздатності платника податків.

7) Стабільність оподаткування – зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки.

8) Рівномірність та зручність сплати – встановлення термінів (строків) сплати податків та зборів має здійснюватися таким чином, щоб забезпечити своєчасне надходження коштів до бюджетів для здійснення витрат бюджету.

9) Єдиний підхід до встановлення податків та зборів – визначення на законодавчому рівні усіх обов’язкових елементів податку.

ПОДАТКОВИЙ ОБЛІК

ПОНЯТТЯ ПОДАТКІВ, ЇХ ФУНКЦІЇ ТА ОСНОВНІ ЕЛЕМЕНТИ

Податки є важливою ланкою фінансових відносин у суспільстві і виступають одним із головних інструментів в руках держави для здійснення економічної та соціальної політики.

Податки – обов’язкові платежі, що їх встановлює держава для юридичних та фізичних осіб з метою формування централізованих фінансових ресурсів, що забезпечує фінансування державних витрат.

Основними особливостями податків є:

1. Вони справляються на умовах безповоротності.

2. Вони мають односторонній характер.

3. Вони сплачуються до держави та місцевих бюджетів.

4. Вони не мають цільового призначення.

5. Вони є виключно атрибутом держави і базуються на актах вищої юридичної сили.

Податки виконують такі функції:

1) Фіскальну – суть якої полягає в тому, що за допомогою податків формуються фінансові ресурси держави, т.т. вони виступають основним джерелом доходів бюджетів різних рівнів. Ця функція захищає інтереси держави.

2) Регулюючу – суть якої полягає в тому, що за допомогою податків відбувається перерозподіл ВВП між державою і її суб’єктами і через елементи податку регулюються вартісні пропорції такого розподілу. Ця функція захищає інтереси платників податків.

Основні елементи:

1) Платники податку – особи на яких податкових законодавством держави покладено обов’язок сплачувати податки і обов’язкові платежі до бюджету та державних доходів.

2) Об’єкт оподаткування – вказує на те, що саме оподатковується тим чи іншим податком (майно, товари, обороти з реалізації продукції і послуг).

3) База оподаткування – вартісний або фізичний вираз об’єкта оподаткування, т.т. законодавчо закріплена частина доходів або майна платника яка враховується при визначені податку.

4) Ставка податку – законодавчо встановлена величина податкових нарахувань на одиницю виміру об’єкта або бази оподаткування. Ставки бувають таких видів:

· Універсальні – єдина ставка податку для всіх платників;

· Диференційовані – кілька ставок даного податку;

· Абсолютні (тверді) – встановлюються в грошовому виразі до одиниці об’єкта оподаткування;

· Процентні (адвалерні) – встановлюються у певних % до об’єкта оподаткування.

5) Податкова пільга – законодавчо закріплене повне або часткове звільнення від сплати податків і платежів.

6) Порядок обчислення податку – здійснюється шляхом множення бази оподаткування на ставку податку.

7) Одиниця виміру бази оподаткування – визначається як конкретна вартісна, фізична або інша характеристика бази оподаткування.

8) Терміни сплати податків – встановлюється законодавчо для кожного виду податків і платежів.

9) Податковий період – термін, протягом якого завершується процес формування податкової бази і відбувається обчислення і сплата платежів до бюджету. Види податкового періоду: календарний рік, календарний квартал, календарний місяць і календарний день.

10) Податкова квота – встановлена частка податку в доході платника в абсолютному або відносному виразі.